Рішення № 98633981, 22.04.2021, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/55/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 року Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Самсін М. Л.

секретар судового засідання – Груба Л.М.,

розглянувши за відсутністю сторін у письмовому провадженні в залі суду в м.Кам`янка-Бузька адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення від 21.12.2020 №1174-07,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, яким просить суд визнати дії заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Вороновського Ігоря Миколайовича щодо складання протоколу №016550 та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 21 грудня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 гривень за порушення ч. 1 ст. 77-1 КупАП, протиправними та визнати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21 грудня 2020 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 гривень за порушення ч. 1 ст. 77-1 КупАП, протиправною та скасувати її, а провадження по справі закрити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він не скоював вказаного у постанові правопорушення, вважає, що постанова є незаконною та має бути скасована, оскільки не відповідає вимогам закону, зазначив, що така ухвалена з порушенням встановленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному, необ`єктивному і не всебічному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій саме його, позивача, надавши суду письмові пояснення. Так, позивач стверджує, що 28 жовтня 2020 року він вирушив до місця знаходження свого городнього наділу, що знаходиться на території Стародобротвірської сільської ради, що знаходиться біля Павлівської водокачки. Цю земельну ділянку він готував до оранки і засіву озимих культур.

У другій половині дня невідомі особи через кілька хвилин по прибуттю його на городній наділ приїхали до згаданої земельної ділянки. Зазначені особи, назвавшись працівниками екології, без зазначення прізвищ і посад, не показуючи службових посвідчень, почали виставляти йому звинувачення в тому, що він ніби-то здійснює спалювання стерні і сухої трави, погрожували відправити в поліцію, відбирали знаряддя праці.

В той же час його пояснення з приводу того, що він особисто нічого не спалює, в нього в руках знаходяться лише граблі, якими він згрібаю на валики скошені залишки стерні з тим, щоб їх в подальшому прибрати з ділянки, ніхто до уваги не брав. Не брали згадані особи до уваги також той факт, що навпроти сусідньої земельної ділянки дійсно хтось запалив купу з коріннями пирію, які залишились після оранки, однак користувача сусідньої земельної ділянки на той час вже не було. Крім цього, у нього не було ні сірників, ні інших запалювальних пристроїв. Побачивши вогонь, який частково перекинувся на покоси залишків стерні на його ділянці, він спробував їх загасити, використовуючи підручні сільськогосподарські знаряддя праці. Саме в цей час до нього підійшли невідомі особи.

Зазначає, що він є пенсіонером, на своїй ділянці знаходився один, а представників відповідача було троє, молодших, на вигляд фізично здорових і значно сильніших від нього. Він злякався і з метою уникнення застосування щодо нього заходів фізичного впливу він погодився на написання протоколу. При цьому в протоколі вказував компромісні вирази і формулювання, які не викликали заперечень і зауважень з боку зазначених осіб. Тому ним було вказано про невдалу спробу підпалу, без зазначення з чийого саме боку відбувалась ця спроба. В той же час порушення дійсно було усунуто на місці ним самостійно. Слід зазначити, що на території його городу площа спалених залишків стерні, не перевищує одного метра квадратного.

Вказує, що під час складання протоколу йому не були роз`яснені праа, внаслідок чого він був позбавлений можливості скористатись послугами захисника, надати зрозумілі і однозначні пояснення, чи утриматись від них, залучити в якості свідків сторонніх осіб, які перебували: на території Павлівської водокачки, рибалок і відпочиваючих, які в той день перебували на березі річки Західний Буг неподалік його земельної ділянки. Зазначає, що йому в наказовій формі запропонували підписати графу з правами і обов`язками вже після складання протоколу на стадії вручення його копії і підписання. Вкінці він знайшов у собі сили зазначити в протоколі про те, що права йому не було роз`яснено. При цьому зазначені особи особливо не заперечували йому в цьому, так як протокол вже було складено і вони збирались їхати далі. Лише отримавши копію протоколу, він дізнався прізвище одного з інспекторів – ОСОБА_2 , прізвища і посади інших двох осіб йому досі не відомі. Не відомою і до кінця не зрозумілою досі залишається посада ОСОБА_2 , оскільки в протоколі вказано багато скорочень, абревіатур і нерозбірливого написання слів.

Не погоджуючись із формулюваннями, викладеними в протоколі, а також із грубим порушенням своїх прав, позивач написав скаргу на дії посадових осіб, причетних до складення протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього. В подальшому, в обумовлений у протоколі час, позивач з`явився за місцем розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Однак того дня рішення по суті справи не було прийнято, оскільки, як йому пояснили, інспектор, який складав протокол, перебував на лікарняному. Разом з тим, з часу подачі скарги і по час звернення до суду з позовною заявою його скаргу на дії працівників інспекції не розглянуто, його на розгляд скарги не запрошено, як і не повідомлено про час і місце її розгляду, інформації про результати її розгляду не надано.

В той же час, 19.12.2020 на поштову адресу позивача надійшло повідомлення про те, що 21.12.2020 заплановано розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 77-1 КУпАП. В ході підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача погіршився стан, у зв`язку з чим він звернувся до закладів охорони здоров`я. Про неможливість прибути за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення в обумовлений час він повідомив відповідача засобами електронного зв`язку – надіслав листа на електронну пошту, а також фотокопію цього ж листа на Вайбер одного із працівників інспекції. В подальшому фотокопія запису в медичній картці була скерована на адресу інспекції. Незважаючи на згадане, 26.12.2020 на його поштову адресу надійшла копія оскаржуваної постанови.

Ознайомившись із змістом даної постанови, сторона позивача вважаючи її незаконною та необґрунтованою вирішила скасувати, оскільки на його думку:

Під час притягнення його до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови стороною відповідача допущено грубі порушення норм процесуального та матеріального права, що стали причиною висновків, що не відповідають фактичним обставинам справи, і відповідно, незаконного накладення на нього адміністративного стягнення.

Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 77-1 КУпАП, відбулось з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки мало місце за відсутності події передбаченого адміністративного правопорушення та з порушенням порядку складення протоколу та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення, а відтак є незаконним та необґрунтованим.

Так, перед складенням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення йому не було роз`яснено його права, чим порушено вимог ст. 268 КУпАП України та не надано можливість користуватись правовою допомого захисника, позбавлено його можливості надати письмові пояснення дій, які працівниками інспекції йому ставляться ввину. Зазначає, що не роз`яснення йому прав при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за таких обставин порушує принцип рівності і змагальності сторін під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, який гарантований як національними актами законодавства, так і Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, не роз`яснення йому прав позбавило його можливості як користуватись допомогою захисника, так і надати будь-які пояснення, клопотати про відібрання пояснень третіх осіб, які були очевидцями подій 28.10.2020, про витребування тих чи інших доказів тощо.

Відтак, обґрунтованість оскаржуваної постанови за таких обставин піддано розумному сумніву, який не спростовано.

Крім цього, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Вважає, що вищевказані дії працівників Державної екологічної інспекції у Львівській області були упереджені та застосовані щодо нього за його позицію та відстоювання своїх прав, оскільки він заперечував факт вчинення адміністративного правопорушення.

Крім того, розгляд даної справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі за наявності у нього вагомих підстав для відкладення розгляду справи по суті (під час його хвороби).

Таким чином, Відповідач в порушення чинного законодавства України спрощено підійшов до розгляду справи про адміністративне правопорушення, не з`ясувавши всіх обставин, перелічених у статтях 247 і 280 КУпАП, не зібравши необхідних доказів

Вважає, що ч. 1 ст. 77-1 КУпАП передбачає відповідальність за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В той же час центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України) станом на час винесення оскаржуваної постанови такого порядку ще не виробило.

У зв`язку з цим слід звертає увагу на Конституційний принцип верховенства права який закріплений у ст. 8 Конституції України, згідно з яким громадяни здійснюють свої права за принципом “дозволено все, що прямо не заборонено законом”, а державні органи та їх посадові особи — за принципом “дозволено лише те, що прямо визначено законом”. Відтак, відсутність того чи іншого нормативно-правового акта не може трактуватись як підстава для заборони громадянам здійснювати свої права та законні інтереси.

Та принцип свободи, закріплений ч. 1 ст. 19, відповідно до якої "правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством".

Тому помилковим, на думку позивача є висновок сторони відповідача про заборону на рівні закону громадянам здійснювати випалювання рослинних залишків на своїх земельних ділянках. Така заборона, виходячи з норм чинної Конституції України, за даних можлива лише для органів влади та місцевого самоврядування, їх службових і посадових осіб (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відтак, ні зі змісту протоколу, ні зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити конкретний нормативно-правовий акт, (порядок випалювання рослинних залишків тощо), який було, на думку відповідача порушено позивачем.

Таким чином, відповідачем порушено принцим nulla poena sine lege – базовий принцип романо-германської правої сім`ї, до якої належить і Україна.

Так, статтею 27 Закону України «Про рослинний світ» не забороняє спалювання сухої рослинності і рослинних залишків як явище. Єдина вимога – здійснювати це у відповідності до порядку… (ч. 3 ст. 27 Закону вказує про те, що Випалювання сухої рослинності або її залишків здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.)

Однак терміну «заборонено» чи його синонімів згадана права норма, на думку позивача, не містить.

Вважає, що сторона відповідача, не зібрала належних і допустимих доказів вчинення саме позивачем спалювання сухої рослинності як такого. Факт наявності тліючої купи бур`янів навпроти сусідньої земельної ділянки не може вказувати на те, що підпалив її саме позивач, а не третя особа.

Крім цього, на момент складення протоколу площа спаленої стерні не перевищувала одного метра квадратного, крім того позивачем самостійно було погашено джерело вогню, що відповідно до вимог ст. 22 КУпАП є підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності.

Зазначає, що на час розгляду справи і винесення оскаржуваної постанови на розгляді у начальника інспекції перебувала його скарга на дії посадових осіб Державної екологічної інспекції у Львівській області.

Посилається на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Конституції України Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В судове засідання позивач не з`явився, до початку судового засідання через канцелярію суду подав заяву вх. № 3743 у які позивач просив поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови від 21 грудня 2020 року № 1174-07 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 гривень за порушення ч.1 ст. 77-1 КУпАП, який обчислювати з дня отримання ОСОБА_1 копії постанови 26.12.2020 року; задовольнити його позовні вимоги та розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином, не попередив суд про причну неявки, не надавав суду відзив, письмових пояснень, чи доказів.

Розглянувши позов, вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі як обґрунтовані, за наступних підстав.

Згідно ст.6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог лише в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Частинами 1 та 3 ст. 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами; для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) у справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Частиною 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, встановлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Таким чином, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов`язаний в кожному окремому випадку з`ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду із відповідним позовом, а в разі недотримання - поважність підстав пропуску цього строку.

Поважними причинами пропуску процесуального строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які мають бути підтверджені належними доказами.

Отже, строк може бути пропущеним виключно з поважних причин.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, вирішальним у визначенні строків звернення до адміністративного суду є встановлення фактів про час та обставини, за яких позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.

Звернення до суду з позовом є способом реалізації права на захист порушених прав і свобод особи, які така особа вважає порушеними у зв`язку з виникненням певних обставин, що впливають на її права. Отже, початок перебігу строку звернення до суду пов`язується саме не лише з виникненням оспорюваних правовідносин, тобто предметом позовних вимог, а й часом, коли особа дізналася або мала дізнатися про такі обставини, адже наслідки для особи настають незалежно від підстав, за яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, - з моменту ухвалення такого рішення.

Звертаючись до суду з даним позовом про оскарження постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності від 21.12.2021 року, позивач зазначив, що дізнався про її існування лише 26.12.2021 року і звернувсь до суду з даним позовом. Таким чином, позивачу не було відомо про винесення відповідачем стосовно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, чим були порушені його права на захист від безпідставного обвинувачення.

Відтак,, оскільки матеріали справи не містять доказів, що спростовують надані позивачем відомості стосовно часу і дати, коли позивачу стало відомо про його притягнення до адміністративної відповідальності, суд вбачає пропуск строку звернення позивачем до суду за захистом своїх прав поважним, у зв`язку з чим є наявність підстав для поновлення позивачу строків звернення до суду з даним позовом.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, із змісту позовної заяви та долучених до неї копій документів, позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення присутній не був, про суть і зміст прийнятого рішення дізнався лише 26.12.2020 року – у день вручення йому відповідного поштового відправлення. Відтак, строк судового оскарження постанови від 21.12.2020 №1174-07 слід обчислювати саме від 26.12.2020 року.

Факт надіслання копії постанови на адресу позивача 23.12.2020 року підтверджується штрих-кодом із зазначенням вихідної дати і вихідного номера супровідного листа Державної екологічної інспекції у Львівській області та відповідною інформацією на офіційному веб-сайті «Укрпошти».(а.с.10)

Факт вручення копії постанови позивачу 26.12.2020 року підтверджується поясненнями позивача у позовній заяві та відповідною інформацією на офіційному веб-сайті «Укрпошти».(а.с.9)

Суду не надано доказів на спростування тверджень позивача щодо обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього, а також щодо розгляду цього протоколу за його відсутністю та місця розгляду, обставин вручення йому копії оскаржуваної постанови, як і не надано доказів на підтвердження скоєння вказаного правопорушення саме позивачем.

Так, однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі

Як свідчить практика ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Так, відповідно до п.п. b, c ст. 6 Конвенції Кожний обвинувачений має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

В той же час, у самому протоколі позивач ще під час його складення зробив відмітку про те, що права йому не роз`яснено. Таке повідомлення позивача не спростовується іншими доказами, а відтак судом береться до уваги, як істотне порушення прав позивача при складенні протоколу про адміністративне правопорушення. Нероз`яснення позивачу його прав позбавило його можливості користуватись правовою допомогою, надавати пояснення, чи відмовитись від дачі таких, клопотати про відібрання пояснень від можливих очевидців, які були поряд в той час, подавати власні докази. Неможливість скористатись позивачем згаданими правами порушила принцип змагальності і рівних можливостей на збір і подачу доказів між учасниками процесу, один з яких є органом виконавчої влади і наділений владними повноваженнями. Порушення права позивача на захист ставить під неспростований сумнів законність притягнення позивача до адміністративної відповідальності і накладення на нього адміністративного стягнення.

Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів, що спростовують надані позивачем відомості стосовно фактичних обставин справи та обставин складення протоколу про адміністративне правопорушення і накладення адміністративного стягнення, суд вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується скарги позивача на постанову і доказів скоєння правопорушення - відповідно до ст.278 КУпАП України, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.77 ч.2 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до статті 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. ст. 283, 293 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, а відповідно до ст. 293 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову у справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість ухваленої постанови і ухвалює одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Судом встановлено, що 21.12.2020 року державним інспектором з ОНПС у Львівській області Вороновським І.М. було ухвалено постанову №1174-07 про накладення адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення щодо порушення вимог природоохоронного законодавства за ч. 1 ст.77-1 КУпАП. Згідно вказаної постанови, 28.10.2020 року, позивач ОСОБА_1 здійснив самовільне випалювання сухої рослинності на землях сільськогосподарського призначення навпроти Павлівської водокачки Стародобротвірської сільської ради, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 77-1 КУпАП.

З наданих суду матеріалів вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача був складений 28.10.2020 року, який містить опис правопорушення, проте із пояснення «правопорушника» вбачається. що: позивачу під час складання протоколу його права не роз`яснено та здійснювався невдалий підпал. На час складення протоколу порушення усунено на місці позивачем власноручно, тобто, посадова особа органу (відповідача), що розглядала цей протокол, - відповідач суду спростування цього важливого доказу не надали, з чого вбачається висновок про істотне порушення прав позивача ОСОБА_1 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення відсутнє зазначення точного часу вчинення адміністративного правопорушення. Ні з протоколу, ні з постанови про накладення адміністративного стягнення не вбачається, що саме позивач здійснював спалювання рослинних залишків, а не інші особи. На час складення протоколу саме правопорушення вже припинено позивачем.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про накладення адміністративного стягнення відсутнє посилання на конкретну норму чинного законодавства України, порушення якої допущено позивачем і таким чином містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 77-1 КУпАП.

Зазначені факти, що узгоджуються з його твердженнями позивача, також наведені позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити, зокрема опис обставин, встановлених при розгляді справи, від яких залежить кваліфікація діяння за нормативним актом, що передбачає відповідальність за таке правопорушення.

Поряд із цим, відповідач, притягуючи до відповідальності ОСОБА_1 , не звернув увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складено щодо ОСОБА_1 за те, що він здійснив самовільне випалювання сухої рослинності на землях сільськогосподарського призначення навпроти Павлівської водокачки Стародобротвірської сільської ради та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.77-1 КУпАП, що не передбачено санкцією даної статті.

Окрім того, у протоколі серії № 016550 від 28.10.2020, складеному за ст. 77-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 не зазначено об`єктивної сторони правопорушення, що постановлені йому у провину, які б відповідали диспозиції даної статті, а саме: Випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю, рослинності або її залишків та опалого листя на землях сільськогосподарського призначення, у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць, у парках, інших зелених насадженнях та газонів у населених пунктах без дотримання порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

При цьому посилання на ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» не можна вважати зазначенням об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, оскільки сама норма закону, що міститься у ст. 27 Закону України «Про рослинний світ» передбачає обов`язок здійснювати випалювання сухої рослинності або її залишків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, не забороняючи при цьому вчинення самого випалювання сухої рослинності або її залишків, відсилаючи нас до порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, якого повинні дотримуватись всі, хто здійснює таке випалювання. Відтак формулювання фабули вчиненого адміністративного правопорушення повинно містити посилання саме на такий порядок, встановлений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних у справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов`язку доведення, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення, яке викладене у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем не доведено достатніми доказами (ст.72 КАС України) вчинення адміністративного правопорушення, тобто, факту вчинення саме позивачем 28.10.2020 року здійснення самовільного випалювання сухої рослинності на землях Стародобротвірської сільської ради, не зазначено обставин, мети чи причини та способу скоєння правопорушення, як вказано у постанові. Це має тлумачитися судом, відповідно до ст.62 Конституції України, - як відсутність в діях позивача складу правопорушення і самої події, яка нічим не підтверджується, не зважаючи на наявність заперечень третьої особи - суб`єкта владних повноважень щодо предмету та підстав позову.

Таким чином, враховуючи викладене, вимоги позову і відомості, надані позивачем, а також враховуючи відсутність доказів скоєння саме позивачем правопорушення, які не надані відповідачем та третьою особою, посадовою особою якої є відповідач, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно непричетності його до адміністративного правопорушення - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Провадження в такому випадку у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 77-1 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю достатніх та належних доказів про підтвердження наявності складу та події адміністративного правопорушення в діях саме позивача.

Керуючись за ст.77-1 КУпАП, ст.ст.2,3, 4-14, 44-47,72, 77, ч.2, 90, 132, 192, 205, 211, 229, 241-246, 250, 286, 293ч.3, 295 КАС України, ст.62 Конституції України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з позовом про оскарження постанови.

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправною і скасування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення від 21.12.2020 №1174-07- задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії заступника начальника відділу державного екологічного нагляду (контролю) тваринного світу та біоресурсів – старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області Вороновського Ігоря Миколайовича щодо складання протоколу №016550 та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення від 21 грудня 2020 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 гривень за порушення ч. 1 ст. 77-1 КупАП - протиправними.

Визнати постанову про накладення адміністративного стягнення від 21 грудня 2020 року №1174-07 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 3060 гривень за порушення ч. 1 ст. 77-1 КупАП, протиправною та скасувати її.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.77-1 КУпАП - закрити за відсутністю в його діях складу та події адміністративного правопорушення.

Рішення суду може бути оскаржене зацікавленими особами до восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у 10-ти денний строк з дня його проголошення, та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або ухвалення рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: М.Л. Самсін