Рішення № 98633670, 29.07.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Мукачево Справа №303/2927/21

2/303/1109/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області

про стягнення середньої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення середньої заробітної плати за 6 місяців відповідно до положень п. 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Як на підставу для задоволення позову позивач посилається на те, що з 07.09.1998 по 26.11.2020 вона працювала в органі місцевого самоврядування – Зубівській сільській раді Мукачівського району Закарпатської області. З 01.07.2010 вона працювала на посаді секретаря сільської ради, 26.11.2020 – вона звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень. У зв`язку з неможливістю її працевлаштування, просить стягнути з відповідача середній заробіток.

Позивач заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження не висловив.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

На підставі частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній матеріалів.

На підставі ухвали суду від 15 червня 2021 року прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує таке.

З даних трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 07.09.1998 року прийнята на посаду головного бухгалтера Зубівської сільської ради, з 28.02.2002 - призначена на посаду спеціаліста сільської ради.

30.06.2010 ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера Зубівської сільської ради в зв`язку з переходом на виборну посаду.

Згідно з рішенням 32-ї сесії 5-го скликання від 01.07.2010 №447 позивач 01.07.2010 обрана секретарем Зубівської сільської ради.

26.11.2020 – звільнена у зв`язку із закінченням строку повноважень.

ОСОБА_1 15.01.2020 звернулася до Верхньокоропецької сільської ради з клопотанням розглянути питання про збереження середньої заробітної плати на період працевлаштування відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

З листа відповідача від 09.02.2021 №02-07/101 вбачається, що позивачу запропоновано працевлаштування на посаду в.о. спеціаліста 1 категорії (економіста).

В свою чергу, ОСОБА_1 надано відповідь на пропозицію, згідно з якою остання позбавлена можливості обійняти запропоновану посаду.

16.03.2021 Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області надала позивачу відповідь, з якої вбачається, що працевлаштування ОСОБА_1 є неможливим.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить стягнути з відповідача суму середнього заробітку за шість місців.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить з того, що згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

В п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Частинами четвертою та сьомою ст. 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Із зазначеними положеннями Основного Закону у повній мірі кореспондуються і приписи частини першої ст. 2 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що право громадян України на працю – це право на одержання роботи з оплатою праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (частина перша ст. 115 Кодексу законів про працю України).

Також і частиною першою ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (надалі - Закон), депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у поза робочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

За правилами статті 118 Кодексу законів про працю України встановлено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Згідно з частиною 2 статі 33 Закону депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

В свою чергу, положення статті 33 Закону, поширюються на певні категорії осіб, які обрані на виборні посади у радах та працюють в них на постійній основі, зокрема у сільській, селищній, міській раді – сільський, селищний, міський голова, секретар відповідної ради.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). В той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади.

У зв`язку з закінченням повноважень ОСОБА_1 на виборній посаді, неможливістю її працевлаштування на попередній роботі (посаді), остання має право на виплату середньої заробітної плати за шість місяців.

Приймаючи вищевказані фактичні обставини по справі на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням чинного законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України “Про оплату праці” за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі – Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 розд. ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством – календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).

При цьому, пунктом 4 Порядку передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, також не враховуються

одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Таким чином, враховуючи, що звільнення ОСОБА_1 відбулося 26.11.2020, тому середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2020 року.

Згідно з даними довідки про доходи, ОСОБА_1 було нараховано заробітну плату у вересні 18025,00 гривень, у т.ч. матеріальна допомога 9400,00; у жовтні 12937,50 грн,

З урахуванням положень п. 4 Порядку розрахунок середнього заробітку за два місяці складає: 8625,00 (вересень 18025,00 - 9400) + 12937,50 (жовтень) : 43 робочі дні = 501,45 гривень за 1 робочий день.

Таким чином, середній заробіток за шість місяців складає 61678,35 грн. (501,45х123 дні).

За таких обставин справи, приймаючи до уваги регламентовані законодавством України положення щодо необхідності захисту трудових прав громадян, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 55, 124, 129, 1291 Конституції України, статтями ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 273, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

2. Стягнути з Верхньокоропецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 суму 61678,35 (шістдесят одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень 35 копійок) гривень середньомісячної заробітної плату за період працевлаштування з 27.11.2020 по 27.05.2021.

3. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної сплати за один місяць.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Верхньокоропецька сільська рада Мукачівського району Закарпатської області (с. Верхній Коропець Мукачівського району, вул Шенборна, 16, код ЄДРПОУ 04350263).

Суддя В.В. Кость