Ухвала суду № 98633558, 29.07.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/4489/21

Провадження №1-кп/265/514/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді Мельник І.Г.,

за участю секретаря судового засідання Дрьомової О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020051700000072 від 08.07.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградне Новоазовського району Донецької області, громадянина України, одруженого, який має вищу освіту, не працюючого, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження

прокурора Голінко І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

До Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується у тому, що в листопаді 2016 року у нього виник умисел, спрямований на самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0268 га, що перебуває в комунальній власності.

Статтею 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державною виключно до Закону.

Частиною 2 статті 58 Земельного кодексу України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Рішенням Виноградненської сільської ради Новоазовського району Донецької області від 27.03.2013 № VI/22-166 «Про розроблення генеральних планів сіл Виноградне, Приморське, Піонерське» визнано генеральний план с. Виноградне, розроблений в 1992 році «Донбасгражданпроектом», затвердженим розпорядженням Облвиконкому № 23 від 15.01.1993 року придатним для використання у вирішення містобудівних питань до затвердження нових генеральних планів.

В пояснювальній записці до Генерального плану сел Виноградного, Приморського, Піонерського Новоазовського району Донецької області 1992 р. встановлено, що в розділі Х «Охорона навколишньої середи та раціоналізація природокористування» встановлено, що важливою природоохоронною задачею є організація водоохоронної зони від Азовського моря – 100 м і озера Бокай – 50 м, які запобігають потраплянню стічних вод та хімікатів у водні об`єкти.

Проте, всупереч вказаним вимогам, протягом листопада 2016 року – 2017 року та по теперішній час (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилося можливим) ОСОБА_1 , реалізовуючи свій злочинний намір, діючи умисно, самовільно зайняв без передбаченого Законом дозволу земельну ділянку в охоронюваній зоні озера Бокай навпроти будинку розташованого по вулиці Центральній, 125 в селі Виноградне Лівобережного району міста Маріуполя, огородивши її парканом, який має розміри: з півночі – 21,74 м, з півдня – 22,24 м, зі сходу – 12,89 м, із заходу – 11,52 м (площа 268,201 кв.м) та розмістив на вказаній земельній ділянці на відстані 4,65 м – 7,02 м від урізу води озера Бокай наступні об`єкти:

- дерев`яний паркан розміром 19,6*1,8 м (площею 35,28 кв.м) з монолітним бетонним бордюром вздовж паркану розмірами 19,6*0,16*0,1 м (площею 3,136 кв.м), який виконано з частковим заглибленням у ґрунт або незаглибленим;

- металевий контейнер розмірами 6,06*2,43*2,59 м (площею 14,726 кв.м.);

- дерев`яна споруда розміром 1,9*2,26*2,6 м (площею 4,294 кв.м, в тому числі 4,294 кв.м мощення);

- комплекс з трьох металевих контейнерів розмірами 6,06*2,43*2,59 м кожен, які пов`язані між собою спільним дерев`яним дахом (загальною площею 73,836 кв.м, в тому числі 23,1 кв.м мощення);

- частина огорожі, до урізу води з металевих грат загальною довжиною 5,5 м з хвірткою розміром 1,3*1,8 обшита металочерепицею зеленого кольору зовні (загальною площею 10,04 кв.м);

- мощення з штучних елементів, плиток з природного каменю, загальною площею 126,34 кв.м;

- монолітний бетонний бордюр шириною 17,32*0,06*0,1 м (площею 1,039 кв.м) та 4*0,16*0,1 м (площею 0,64 кв.м), який заглиблено у ґрунт;

- монолітні бетонні східці площею 5,18 кв.м товщиною 0,2 м;

- дерев`яний місток, зверху якого влаштовано монолітну бетонну плиту площею 10,8 кв.м товщиною 0,1 м.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку у водоохоронній зоні озера Бокай навпроти будинку розташованого по АДРЕСА_2 , площею 0,0268 га., тобто ОСОБА_1 обвинувачується за ч.2 ст.197-1 КК України, а саме за самовільне зайняття земельної ділянки щодо земель в охоронних зонах.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України у зв`язку зі зміною обстановки. Клопотання обґрунтував тим, що він вчинив нетяжкий злочин, визнав вину та щиро покаявся, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, після початку кримінального провадження не скоював кримінальні чи адміністративні правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, тобто він змінив умови своєї життєдіяльності, які позитивно і суттєво вплинули на нього і свідчать про те, що він не вчинятиме кримінально караних діянь у майбутньому. Крім того, звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, що зафіксовано на фото, яке додано до його клопотання.

Прокурор не заперечував проти задоволення клопотання та закриття провадження відносно ОСОБА_1 , оскільки пересвідчився в тому, що останній дійсно звільнив самовільно зайняту земельну ділянку.

Вислухавши учасників справи та вивчивши письмові матеріали провадження, суд вважає, що ОСОБА_1 може бути звільнений від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звертається до суду з клопотанням про звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку зі зміною обстановки, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 48 КК України підстав закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. При цьому норми процесуального закону не зобов`язують суд до початку розгляду зазначеного клопотання встановлювати факт винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі в провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК можливе у разі, коли особа вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості. Судове рішення судді (суду), винесене у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК України (в редакції 1960 року), має бути вмотивоване.

Згідно зі ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене цією особою діяння втратило суспільну небезпечність або особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв`язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.

Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв`язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.

У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв`язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.

Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи у суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв`язку із зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 569/20/14-к, провадження № 51-2661км18 та від 04 лютого 2021 року у справі № 953/21593/19, провадження № 51-5619км20).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке відповідно до ч.4 ст. 12 КК України відноситься до категорії не тяжких злочинів, тобто вчинив злочин, який не є корупційним чи порушує правила безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що вчинений особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З моменту виявлення кримінального правопорушення та внесення відомостей до ЄРДР і до розгляду справи судом, тобто упродовж більше року, ОСОБА_1 ніяких злочинів чи адміністративних правопорушень не вчиняв, має постійне місце проживання за яким характеризується виключно позитивно, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, повністю визнав свою вину у скоєному злочині, розкаявся, наразі не офіційно працює, має сім`ю та неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнив самовільно зайняту земельну ділянку, що зафіксовано на наданих суду фотознімках, та підтверджено прокурором у суді.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на час судового розгляду в житті обвинуваченого ОСОБА_1 відбулися такі позитивні зміни, які з великою долею ймовірності свідчать, що вказана особа в майбутньому не буде вчиняти кримінальні правопорушення і перестала бути суспільно небезпечною.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності, справедливості, діючи в межах повноважень та керуючись кримінально процесуальним законодавством, а також враховуючи, що кожна особа має право на справедливий судовий розгляд, суд приходить до висновку, що внаслідок зміни обстановки ОСОБА_1 перестав бути суспільно-небезпечною особою.

З урахування викладеного, суд вважає, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про його звільнення від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.197-1 КК України підлягає задоволенню, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 - закриттю.

Враховуючи, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості відносно речових доказів по даному кримінальному провадженні, клопотань щодо визначення долі таких доказів до суду не надходило, тому суд не вбачає підстав, відповідно до ст. 100 КПК України для вирішення питання щодо долі речових доказів .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44,48 КК України, ст. ст. 284-286, 372, 394-395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від кримінальної відповідальності, на підставі ст.48 КК України та закриття кримінального провадження відносно нього - задовольнити.

ОСОБА_1 , звільнити від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв`язку зі зміною обстановки.

Кримінальне провадження № 42020051700000072 від 08.07.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України - закрити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Суддя І.Г. Мельник