Рішення № 98632985, 28.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/14913/21

провадження № 2-о/753/467/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Шаповалової К.В.

за участі секретаря - Радченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Дарницький відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт смерті його дружини ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території.

Свої вимоги мотивує тим, що він є чоловіком ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Кореїз, м.Ялта, Автономна Республіка Крим (тимчасово окупована територія), причина смерті - кахексія, яка настала внаслідок злоякісного новоутворення лівої молочної залози. Отримати свідоцтво про смерть у Дарницькому відділі реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті дружини необхідно для отримання свідоцтва про її смерть встановленого законодавством України зразка.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 28 липня 2021 року через канцелярію суду заявником була подана заява про розгляд справи за його відсутності.

Від заінтересованої особи 28 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно із частиною другою статті 317 ЦПК України визначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_2 , зазначене підтверджується наданою до суду копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, відповідно до якого 06 липня 1984 року Кореїзькою селищною радою м. Ялти зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис № 24.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла дружина заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03 листопада 2020 року та довідкою про причину смерті від 03 листопада 2020 року № С-03529.

Заявник звернувся до Дарницького відділу реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , однак отримав відмову у проведені державної реєстрації смерті, оскільки заявником для підтвердження факту смерті пред`явлено документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Статтями 1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України») визначено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій. Тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Відповідно до частини другої статті 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно з статтею 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Разом з тим, суд враховує, що частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно з якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

За змістом частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

В рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 у справі «Cyprus v. Turkey» (заява № 25781/94) ЄСПЛ вказав, що «зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96).»

Таким чином, видане органами на території Автономної Республіки Крим, довідка про смерть, в якій зазначена причина смерті, а також свідоцтво про смерть не засвідчує у встановленому порядку факту смерті громадянки ОСОБА_2 , що створює перешкоди та робить неможливим оформлення свідоцтва про її смерть. Державна реєстрація смерті громадянки ОСОБА_2 не може бути проведена на території України, оскільки підтвердженням факту смерті останньої є документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому, заявник, у зв`язку з викладеними обставинами, позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 .

За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи з певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні передбачено, що підставою для проведення державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Звернення в суд з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення необхідне заявнику для проведення державної реєстрації смерті.

Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, враховуючи що заявником до матеріалів справи додані документи, які доводять факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі міського типу Кореїз, м. Ялта, Автономна республіка Крим, та враховуючи те, що ОСОБА_2 померла в районі тимчасово окупованої території України, а реєстрація її смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то є підстави в судовому порядку встановити факт смерті громадянки ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі міського типу Кореїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, у зв`язку з чим заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

У частині четвертій статті 317 ЦПК України передбачено, що ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд, -

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа - Дарницький відділ реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 26089084, адреса: м. Київ, вул. Заслонова, 16), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки с. Владимировка, Владимирського району, Астраханської області, Російська Федерація, визнавши датою її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті - селище міського типу Кореїз, м. Ялта, Автономна Республіка Крим.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя К.В. Шаповалова