Рішення № 98632936, 16.06.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11803/20

Провадження № 2/752/2548/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Коротун Т.В.

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Куришка І.І.

третьої особи - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Вергуна І.Т.

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши в місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин,

в с т а н о в и в:

19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Спецвисотбуд» про припинення трудових відносин між ним, як Директором, та ТОВ «Спецвисотбуд» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 09.06.2020.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що рішенням загальних зборів учасників Товариства від 12.04.2019 року він призначений на посаду директора ТОВ «Спецвисотбуд» з повноваженнями відповідно до Статуту товариства. Учасниками товариства є треті особи: ОСОБА_3 (володіє часткою, що відповідає 50% статутного капіталу) та ОСОБА_2 (володіє часткою, що відповідає 50% статутного капіталу). З ініціативи позивача, як виконавчого органу товариства, на 6 червня 2020 року були скликані загальні збори учасників товариства, про що 4 травня 2020 року були направлені повідомлення учасникам товариства. Разом з повідомленнями позивачем учасникам товариства була направлена заява від 04.05.2020 року про звільнення з посади директора ТОВ «Спецвисотбуд» з 08.06.2020 року за власним бажанням. Треті особи 6 червня 2020 прибули на збори, але після доповіді порядку денного ОСОБА_2 відмовився від вирішення питань та покинув загальні збори учасників товариства. У зв`язку з тим, що Статут товариства передбачає, що рішення про звільнення виконавчого органу приймається більшістю голосів усіх учасників, а такої більшості на зборах не було ОСОБА_3 було складено рішення у вигляді протоколу, яке підтверджувало вказані обставини. Також позивач повідомив, що звіт про результати діяльності товариства за 2019 рік, вручений 06.06.2020 учаснику товариству ОСОБА_3 під власноручний підпис, а другий екземпляр направлений ним поштою - ОСОБА_2 . Таким чином, незважаючи на подану позивачем заяву про звільнення за власним бажанням, загальними зборами учасників товариства вказане питання не вирішено. За вказаних обставин, а також посилаючись на порушення своїх трудових прав, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 6 серпня 2020 року відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Сторонам було визначено строк на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень. (а.с. 31-32).

Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався.

Третя особа ОСОБА_3 пояснення на позовну заяву позивача не подав.

Третя особа ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Вергун І.Т. подав до суду пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 від 06.06.2020 року. Відповідно до змісту пояснень третьої особи ОСОБА_1 , останній посилається на те, що твердження, які наведені в позовній заяві позивача є неправдивими та не підтверджуються належними доказами. Викладаючи обставини, пояснив, що 12 квітня 2019 року загальними зборами учасників ТОВ «Спецвисотбуд» ОСОБА_1 було призначено на посаду Директора, з визначеними повноваженнями виконавчого органу Товариства, а його наділено (збережно посаду Генерального Директора) виключно представницькими повноваженнями відповідно до Статуту товариства. Під час проведення загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_2 зажадав пояснень від позивача щодо його протиправних дій по відношенню до нього та інших працівників та вимагав надати йому фінансовий звіт товариства. Але замість цього позивач ОСОБА_1 почав погрожувати ОСОБА_2 , а потім разом зі своїми представниками покинув збори. Запевняє, що від ТОВ «Спецвисотбуд» фінансових та будь-яких інших звітів не отримував. Також вказав, що відповідно до ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» звільнити директора можна тільки шляхом обрання «нового» директора або тимчасово виконуючого його обов`язки. Для звільнення за власним бажанням директора йому необхідно написати відповідну заяву, яку буде розглянуто на загальних зборах учасників ТОВ і тільки після цього в його трудову книжку буде внесено запис про звільнення на підставі заяви про звільнення і протоколу рішення загальних зборів учасників. Вважає, що позивач не обґрунтував свої позовні вимоги та не долучив докази щодо отримання ОСОБА_2 його заяви про звільнення, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2021 року клопотання ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Вергун І.Т., про зупинення провадження у справі № 752/11803/20 залишено без задоволення.

У судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені вимоги щодо припинення трудових відносин позивача ОСОБА_1 з ТОВ «Спецвисотбуд», оскільки учасники ТОВ «Спецвисотбуд» не вирішили його заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Спецвисотбуд» у порядку передбаченому Статутом ТОВ «Спецвисотбуд» та у такий спосіб порушують його право на працю.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник адвокат Вергун І.Т. категорично заперечували щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про припинення трудових відносин із ТОВ «Спецвисотбуд», оскільки за час перебування позивача на посаді директора ТОВ «Спецвисотбуд», ОСОБА_2 , як учасник товариства обіймав посаду генерального директора цього ж товариства. Починаючи з 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 фактично усунув ОСОБА_2 від виконання будь-яких управлінських функцій, а також припинено виплату заробітної плати, з посади не звільнено, трудову книжку не повернуто. Має місце невиплата заробітної плати іншим працівникам товаристьва. Крім того має місце ряд питань щодо господарської діяльності товариства за час керівництва ним позивачем. З цього приводу ним ініційовано ряд перевірок у тому числі внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, а у провадженні господарського суду перебувають ряд справ за якими пред`явлено вимоги до ТОВ «Спецвисотбуд».

Третя особа ОСОБА_3 просив суд вирішити заявлені ОСОБА_1 вимоги про припинення трудових відносин з ТОВ «Спецвисотбуд» відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши думку учасників судового розгляду справи по суті, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «Спецвисотбуд» від 12.04.2019 року № 19/04-12 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ТОВ «Спецвисотбуд» з(а.с. 11).

Установлено також, що трудовий контракт сторонами не укладався, між позивачем і відповідачем існують фактичні трудові правовідносини, що підтверджується зазначеними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 65).

Відповідно до Статуту ТОВ «Спецвисотбуд» (нова редакція), що затверджений Протоколом від 12.04.2019 року № 19/04-12, Товариство зареєстроване в ЄДРПОУ 09.08.2012 року за номером 10651020000016158, засновниками (учасниками) ТОВ «Спецвисотбуд» є ОСОБА_2 , який володіє часткою у розмірі 15 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу та ОСОБА_3 , який володіє часткою у розмірі 15 000,00 грн, що становить 50% статутного капіталу (а.с. 12-25).

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що його не звільнили з займаної посади за власним бажанням, оскільки на Загальних зборах ТОВ «Спецвисотбуд», які відбулись 06.06.2020 року о 11:00 год., була відсутня більшість голосів учасників товариства для прийняття рішення про його звільнення.

Пунктом 5.2. Розділу 5 Статуту ТОВ «Спецвисотбуд» визначено, що вищим органом Товариства є Загальні Збори Учасників. Відповідно до підп. 7 пункту 5.6. до компетенції загальних зборів учасників належить обрання одноосібно виконавчого органу Товариства, обрання представницького органу Товариства, встановлення розміру винагороди виконавчого та представницького органу Товариства.

Підпунктом 1 пункту 5.7., пунктами 5.18., 5.19. Розділу 5 Статуту визначено, що Загальні збори учасників скликаються з ініціативи виконавчого органу Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства, яке направляється поштовим відправленням з описом вкладення. У повідомленні зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний.

Відповідно до пункту 5.47. Розділу 5 Статуту виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор.

Відповідно до ст.ст. 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» з ініціативи позивача директора ОСОБА_4 були скликані Загальні Збори Учасників ТОВ «Спецвисотбуд», датою проведення визначено 06.06..2020 р. о 11:00 год.

Судом встановлено, що позивач надіслав учасникам ТОВ «Спецвисотбуд» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 повідомлення від 04.05.2020 р. про проведення річних загальних зборів учасників ТОВ «Спецвисотбуд» та свою заяву про звільнення з посади директора ТОВ. Факт направлення листів сторонам підтверджується поштовими описами вкладення до цінних листів та поштовими чеками. (а.с. 9,10,29,27, 28).

У своїх поясненнях ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Вергун І.Т., повідомляє, що позивач не долучив докази щодо отримання ним заяви ОСОБА_1 про звільнення від 04.05.2020 року, однак це не заслуговує на увагу суду, оскільки рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення містить відмітку про те, що зазначену вище кореспонденцію ТОВ «Спецвисотбуд» ОСОБА_2 отримав 19.05.2020 року.

За даними надісланих учасникам товариства повідомлень, порядком денного Зборів було у тому числі питання про припинення повноважень директора Товариства ОСОБА_1 на підставі частини першої статті 38 КЗпП України з 09.06.2020 року.

Відповідно до рішення Загальних Зборів Учасників ТОВ «Спецвисотбуд» від 06.06.2020 року № 06/06-20 у вигляді протоколу ОСОБА_2 відмовився від вирішення питань, які були визначені порядком денним річних загальних зборів учасників ТОВ та покинув загальні збори учасників (а.с. 26).

Як видно зі змісту пунктів 5.31., 5.34 Розділу 5 Статуту ТОВ «Спецвисотбуд» рішення загальних зборів учасників приймаються відкритим голосуванням, більшістю голосів усіх учасників Товариства, які мають право голосу з відповідних питань.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру». Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом». Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

Правиоами статтей 21, 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату. За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до правил пункту четвертого частини першої cтатті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною першою статті 38 КЗпП України передбачене право працівника розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ініціювання позивачем проведення загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, надсилання вказаної заяви усім учасникам товариства, свідчать про те, що позивачем дотримана процедура звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для розгляду питання про звільнення з посади, директору із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

За правилами, встановленими частинами третьою та шостою статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Тож, ТОВ «Спецвисотбуд» допустило протиправну бездіяльність, оскільки не вчинила юридично значимих дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора ТОВ та оформлення припинення трудових відносин, що свідчить про порушення вимог трудового законодавства і обмеження трудових прав позивача щодо можливості вільно обирати працю, як це передбачено вказаною статтею 43 Конституції України.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудових відносин, обраний ним спосіб захисту судом направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України. Відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з ТОВ «Спецвисотбуд» на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Така позиція узгоджується з Постановами Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18.

Таким чином, у зв`язку з неприйняттям загальними зборами учасників ТОВ «Спецвисотбуд» рішення про звільнення позивача з посади директора за власним бажанням, суд приходить до висновку про те, що заперечення третьої особи ОСОБА_2 не заслуговують на увагу, а заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про припинення його трудових відносин із ТОВ «Спецвисотбуд» є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263-265, 268, 353-355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення трудових відносин, задовольнити.

Припинити з 09 червня 2020 року трудові відносини між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), який обіймав посаду директора товариства, та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд» (ідентифікаційний код 38327333, юридична адреса: місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок №9, корпус №61) з підстав передбачених частиною першою статті 38 КЗпП України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотбуд» (ідентифікаційний код 38327333, юридична адреса: місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок №9, корпус №61) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текс рішення суду складено 28 липня 2021 року.

Суддя К.Г. Плахотнюк