Вирок № 98632878, 29.07.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

№703/1068/18

1-кп/707/31/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючий – суддя Тептюк Є.П.

судді Смоляр О.А.

Суходольський О.М.

за участю секретарів Федорової Л.С.,

Щербак-Стерниш Д.П.

прокурорів Мордванюк Д.В.,

Міщенко В.М.,

Пидорича Д.М.

потерпілого ОСОБА_1 ,

захисника Бурлаченко П.Д.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12018250230000297 по обвинуваченню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні злочину, передбаченого ст.348 КК України

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 , 11.02.2018 року близько 16 год. 38 хв., перебуваючи в приміщенні холу Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що розташоване за адресою Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 13, під час складання адміністративного протоколу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи, що перед ним знаходяться працівники правоохоронного органу, з метою перешкоджання виконанню їх службових обов`язків, діставши із сумки, яка заходилась при ньому, складний ніж, непомітно розклав його, помістив у праву руку та, підвівшись на ноги, лівою рукою намагався схопити старшого сержанта поліції Смілянського ВП ОСОБА_3 за одяг, а правою рукою здійснив спробу нанесення «колючого» удару ножом в життєво важливий орган – голову потерпілого ОСОБА_3 , однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з причин , які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_3 вчасно відреагував та відхилився від удару. Після чого, продовжуючи свій злочинний умисел, тримаючи перед собою в правій руці ніж продовжив рух у напрямку ОСОБА_3 . Після чого, в ході боротьби із старшим сержантом поліції поліцейським водієм групи реагування Смілянського міжрайонного відділу поліції Управління охорони поліції ГУНП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які намагались припинити його протиправні дії, наніс тілесні ушкодження ОСОБА_1 у вигляді колото-різаної рани нижньої третини лівого стегна.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, потерпілих, свідків, та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні документах і відтворених у судовому засіданні відеозаписах слідчих дій.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив суду, що вину свою визнає. В той день був на роботі та вживав там горілку. Потім пам`ятає, що пішов до автобусної зупинки і більше нічого не пам`ятає в себе прийшов у відділі поліції, під час розмови з адвокатом. Запевняв суд, що ніж був у нього лише один, який він видав працівникам поліції, де взявся другий ніж він не знає. Від раніше заявлених адвокатом Амеліною О.С. клопотань обвинувачений відмовився.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 в суду пояснив, що станом на лютий 2018 року він проходив службу в Смілянському міжрайонному відділу поліції Управління охорони поліції ГУНП в Черкаській області на посаді водія групи реагування. 11 лютого 2018 року він перебував на службі, близько 16-ї години на пульт охорони надійшов виклик тривожної кнопки з бару «Едельвейс», коли вони приїхали на місце то побачили там ОСОБА_2 в стані алкогольного сп`яніння та побиті двері і вікна. На місці події була власниця бару ОСОБА_4 ОСОБА_2 на вимогу пред`явити заборонені речі видав ножа і вони його та ОСОБА_4 на службовому автомобілі доставили до райвідділу поліції для складання протоколу.

В приміщенні холу Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_3 сів за стіл, напроти себе посадив ОСОБА_2 та почав складати відносно нього протокол про адміністративне правопорушення. В цей час він - ОСОБА_5 , сів на лавку на проти і відволікся, а потім почув як ОСОБА_3 крикнув «ніж», коли він підняв очі то побачив, що ОСОБА_2 намагається нанести ножом удари в голову ОСОБА_3 , після чого відразу кинувся йому на допомогу. Зав`язалася бійка, в ході якої вони з ОСОБА_3 намагалися затримати ОСОБА_2 , який здійснював супротив та продовжував наносити удари ножом і в якійсь момент наніс удар йому в ногу. Їм на допомогу кинувся оперативний черговий ОСОБА_6 , який вибив ножа з руки ОСОБА_2 . Після чого вони надягнули на ОСОБА_2 кайданки та викликали швидку медичну допомогу для надання йому – ОСОБА_1 допомоги. Потерпілий вважає, що ОСОБА_2 хотів вбити ОСОБА_3 оскільки цілеспрямовано намагався нанести йому удар ножом в голову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 в суді пояснила, що 11.02.2018 року близько 16 год. Їй зателефонувала її працівниця з бару «Едельвейс» та повідомила, що невідомий чоловік в стані алкогольного сп`яніння б`є вікна та двері, про що вона вже повідомила поліцію та просили прийти і її. Коли вона прийшла до бару то побачила там ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. в барі були розбиті вікна та двері. Приїхала поліція та запропонувала їм з ОСОБА_2 проїхати до райвідділу для складання протоколу, на що вона погодилася. Коли вони приїхали до райвідділу то там відносно ОСОБА_2 один з поліцейських почав складати протокол, він сидів за столом, а ОСОБА_2 напроти нього. Через деякий час свідок почула гуркіт та поглянувши в бік ОСОБА_2 , побачила, як той вскочив із стільця і розмахуючи рукою кинувся до поліцейського, який складав протокол, в цей час інший поліцейський, який був в приміщені кинувся на допомогу і між ними та ОСОБА_2 зав`язалася бійка. В цей час вона почула як хтось з поліцейських вибив ножа і він голосно дзенькнув об підлогу. Потім вона бачила як на ОСОБА_2 наділи кайданки, а одному з поліцейських працівники швидкої надавали медичну допомогу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що на момент подій, які є предметом даного судового розгляду, він працював в Смілянському відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області та перебував на службі в приміщенні райвідділу в якості оперативного чергового. Близько 16-ї години по 102 прийшло повідомлення, що в барі «Едельвейс» хтось б`є вікна. Він викликав оперативну групу. Через деякий час до райвідділу доставили ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 доповів, що поверхневий огляд ОСОБА_2 зробили. Після того зняли з нього кайданки і ОСОБА_3 почав складати відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення, а свідок пішов до приміщення чергової частини. Через деякий час свідок почув, як хтось крикнув «Ніж» вискочив до залу і побачив що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 борються з ОСОБА_2 , який тримав в руках ніж та намагався нанести ним удари. Свідок підбіг до них вибив ногою ніж з рук ОСОБА_2 після чого одягнули на нього кайданки. Під час боротьби ОСОБА_7 наніс удар ножем в ногу ОСОБА_1 тому викликали швидку медичну допомогу.

В цілому, даючи оцінку вказаним показам свідків, суд вважає, що вони є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст. 65, 66, 95, 96, 352 КПК України тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка. Свідки були допитані в судовому засіданні з додержанням принципу змагальності сторін та свободи в подані суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):

протокол про адміністративне правопорушення Серії АА №558995, згідно якого ОСОБА_2 11.02.2018 року близько 16 години 30 хвилин перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у Смілянському ВП, висловлювався нецензурною лайкою і бік працівників поліції, чим порушував громадський порядок (Т.1, а.с. 108);

протокол огляду місця події від 11.02.2018 року, яким зафіксовано огляд приміщення Смілянського відділу поліції ГУПН в Черкаській області, що розташоване по вул. Перемоги,13 у м. Сміла Черкаської області. В ході огляду вилучено складний ніж (Т.1, а.с.109-110);

таблиця зображень до протоколу огляду місця події від 11.02.2018 року, на якій наявні фотозображення будівлі відділу поліції, розташування внутрішніх приміщень, виявлений складний ніж (Т.1, а.с.111-112).

Твердження захисника Амеліної О.С. про недопустимість протоколу огляду місця події як доказу у кримінальному провадженні з тих підстав, що огляд проведено до внесення відомостей до ЄРДР, без наявних на то підстав для невідкладності, та переміщення знарядь злочину в ході огляду, суд визнає безпідставними. Огляд місця події проводився 11.02.2018 року в період часу з 18:10 хвилин до 18:40 хвилин, відомості про злочин до ЄРДР внесені 11.02.2018 року о 19:54, а самі події відбувалися 11.02.2018 року близько 16 год. 38 хв.Затримано ОСОБА_2 було 11.02.2018 року о 17 годині 00 хвилин, як особу підозрювану у вчиненні злочину. Відповідно до ст. 214 КПК України, у невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду). Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. З огляду на те, що протиправні дії обвинувачений вчинив у приміщенні Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, у слідчого були всі підстави для проведення невідкладеної слідчої дії як то огляд місця події до внесення відомостей до ЄРДР, оскільки відділок поліції є місцем скупчення людей, і є необхідність у невідкладному фіксуванні слідів злочину, щоб останні не були знищені сторонніми особами. Невідкладність слідчої дії не порушило прав та обов`язків обвинуваченого, та не викривило «картину» подій.

висновок експерта №05-6-01/057 від 13.02.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 спричинено ушкодження у вигляді рани лівого стегна, яка лікарем діагностована, як колото-різана. Дане ушкодження виникло від дії колюче-ріжучого предмета, можливо типу ножа, могло бути спричинено за механізмом, який потерпілий повідомив в обставинах під час огляду, за давністю спричинення може відповідати часу події і за ознакою короткочасного розладу здоров`я відноситься до категорії легких, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (Т.1, а.с.114).

DVD+R диск на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження, що встановлена у приміщенні Смілянського відділу поліції ГУПН в Черкаській області. Кут огляду камери поширюється на вхід до приміщення, хол, стіл чергового. На відеозаписі видно, як до приміщення відділу поліції входить поліцейській та сідає за стіл чергового, через декілька хвилин входить чоловік, руки якого заведені за спину і скріплені кайданками, на шиї висить сумка-портфель з тканини, за чоловіком слідує працівник поліції. Затриманий вказує на кайданки та просить їх зняти, що і виконує працівник поліції. Згодом затриманий сідає за стіл навпроти чергового, ведеться бесіда, під час якої затриманий починає непомітно для працівника поліції діставати якийсь предмет із сумки, а потім викидає руку в який тримає ніж і кидається на працівника поліції, при цьому намагається нанести удари ножом в область голови потерпілого ОСОБА_6 .. До них підбігає інший поліцейський, який супроводжував затриманого і учасники події вже не попадають під кут дії камери. Через деякий час поліцейські повертаються у хол з затриманим, який знову у кайданках. Останній сів у крісло для очікування. Під час конфлікту, крім працівників поліції та нападаючого у приміщенні відділу поліції увесь перебувала свідок ОСОБА_4 (Т.1, а.с.117);

протокол перегляду відеозапису від 12.02.2018 року, яким зафіксовано огляд DVD+R диску, на якому міститься відеозапис перебування ОСОБА_2 у відділі поліції (Т.1, а.с. 115);

Посилання захисника Амеліної О.С. на те, що відеозапис та протокол перегляду відеозапису є недопустимими доказами, не знайшло свого підтвердження в ході дослідження матеріалів справи. Так, відомості про злочин були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2018 року о 19:54, що підтверджується витягом з ЄРДР (Т.1, а.с. 208). Листом т.в.о. начальника Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області – майора поліції Матвєєва О.Д. від 12.02.2018 року, слідчому Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області – Остапенку С.А. направлено копію відеозапису з камери внутрішнього спостереження холу Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області. До листа приєднано відеозапис на DVD+R диску (Т.2, а.с. 29). Отже після внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення, керівником Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області було добровільно надано DVD+R диск з відеозаписом з камери внутрішнього спостереження холу Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, і потреби в отриманні дозволу суду на тимчасовий доступ до камери відеозапису не було. Постановою слідчого від 12.08.2018 року ДВД диск із відеозаписом, наданими Смілянським ВП ГУНП в Черкаській області, який був попередньо оглянутий, визнано речовим доказом. З огляду на викладене, долучення слідчим до матеріалів кримінального провадження копії відеозапису на DVD+R диску з камери внутрішнього спостереження було здійснено у передбачений КПК спосіб. Обвинувачений не піддавав сумніву справжність відеозапису, а стороною захисту не заявлялось клопотання про призначення у справі експертизи відео- та звукозапису, у зв`язку з чим DVD+R диск на якому міститься відеозапис з камери відеоспостереження та протокол перегляду відеозапису є належними та допустимими доказами.

Судом також досліджено висновок Смілянської міської лікарні від 11.02.2018 року, згідно якого у ОСОБА_2 встановлено стан алкогольного сп`яніння легкого ступеню (час огляду 21:36 година, 11.02.2018 року), Т.1, а.с. 132;

висновок експерта від 14.03.2018 року №1/706, згідно якого наданий на експертизу ніж не являється холодною зброєю. Даний ніж є ножем складним господарсько-побутового призначення промислового виробництва (Т.1, а.с. 151-153);

протокол огляду предметів від 14.03.2018 року, яким зафіксовано огляд складного металевого ножа (Т.1, а.с. 154);

фототаблиця до протоколу огляду предмета, на якій наявні фотозображення ножа (Т.1, а.с.155-157);

протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_1 від 04.03.2018 року, яким зафіксовано відтворення подій, які відбувалися 11.02.2018 року у приміщенні Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, як їх бачив/сприймав потерпілий (Т.1, а.с. 161-164);

фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту, на якій містяться фотозображення потерпілого та статистів, які відтворюють положення учасників подій під час конфлікту, спосіб нанесення ушкодження, предмет, яким нанесено ушкодження, та ділянку тіла, куди був направлений удар ножем (Т.1, а.с.165-169);

протокол проведення слідчого експерименту від 04.03.2018 року за участю свідка ОСОБА_4 , яким зафіксовано відтворення подій як їх бачила/сприймала свідок, що відбувалися 11.02.2018 року в Смілянському ВП (Т.1, а.с. 174);

фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту, на якій містяться фотозображення свідка та статистів, що відтворюють положення потерпілого та обвинуваченого під час конфлікту (Т.1, а.с. 175-176);

протокол проведення слідчого експерименту від 04.03.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_3 , яким зафіксовано відтворення подій, що відбувалися 11.02.2018 року у Смілянському ВП, як їх бачив/сприймав потерпілий (Т.1, а.с. 177-181);

фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту, на якій містяться фотозображення потерпілого ОСОБА_8 та статистів, які відтворюють положення учасників конфлікту, дії обвинуваченого та потерпілого (Т.1, а.с. 182-185);

протокол проведення слідчого експерименту від 04.03.2018 року за участю свідка ОСОБА_6 , яким зафіксовано відтворення подій, що відбувалися 11.02.2018 року у приміщенні Смілянського ВП як їх бачив/сприймав свідок (Т.1, а.с. 186-189);

фототаблиця до протоколу проведення слідчого експерименту, на якій містяться фотозображення свідка ОСОБА_6 та статистів, які відтворюють положення та місце знаходження учасників конфлікту, спосіб нанесення травми (Т.1, а.с. 190-192);

протокол огляду предметів від 06.03.2018 року, яким зафіксовано огляд чоловічих штанів синього кольору (Т.1, а.с. 194);

фототаблиця до протоколу огляду предмета, на якій містяться фотозображення чоловічих штанів (Т.1, а.с.195-196);

висновок експерта №06-6-01/110 від 29.03.2018 року, згідно якого тілесне ушкодження, яке малося у ОСОБА_1 , могло бути спричинено за механізмом утворення, який він вказав під час проведення за його участю слідчого експерименту від 04.03.2018 року (Т1, а.с. 201).

Дані докази за свою є належними та допустимим у розумінні норм КПК України.

Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.

Суд не приймає до уваги дані алкотесту «Драгер», оскільки фарба на відрізку паперу зі спливом часу стерлася, і вбачається лише дата проведення тесту – 11.02.2018 року, та ступінь сп`яніння – 2,03 проміле, однак неможливо встановити відносно кого проводилось тестування (Т.1, а.с. 127).

Суд визнає недопустимим доказом письмові пояснення ОСОБА_9 , надані захисником обвинуваченого, оскільки порушено принцип безпосередності дослідження доказів (Т.1, а.с. 243). Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

При кваліфікації дій ОСОБА_2 суд бере до уваги наступне.

Під діянням, безпосередньо спрямованим на вчинення злочину, слід розуміти діяння, що безпосередньо посягає на охоронюваний законом об`єкт створює безпосередню небезпеку заподіяння йому шкоди .

Недоведення злочину до кінця вказує на незавершеність об`єктивної сторони злочину . Вона не одержує свого повного розвитку , тобто повною мірою не здійснена .

Відповідно до ст. 3 Конституції України, життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного закону наголошується, що кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя .

Родовим і безпосереднім об`єктом вбивств є життя особи – особлива форма існування людського організму, що полягає в активному, поєднаному з витратою отриманої ззовні енергії, підтриманні та самовідтворенні специфічної структури. Життя людини характеризується реактивністю, диханням , мисленням, чутливістю, баченням, спілкуванням, харчуванням, ростом, рухом, обміном речовини, розмноженням тощо .

Суб`єктивна сторона умисного вбивства характеризується виною у формі умислу. Наявність умислу оцінюється в сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховується спосіб вчинення протиправних дій, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінка винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки .

Аналізуючи спосіб дій обвинуваченого , суд прийшов до наступного : підтверджень неприязних стосунків у обвинуваченого з потерпілими не встановлено в судовому засіданні, будь-яких інших відносин також не підтверджено, достеменно з`ясовано , що подія відбулася в приміщенні правоохоронного органу – приміщенні холу Смілянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були у форменому одязі, під час нападу вчиненого ОСОБА_10 , ОСОБА_3 опитував його та складав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, що свідчить про виконання потерпілими своїх професійних обов`язків як працівників правоохоронних органів. Дії обвинуваченого були раптовими, не прогнозованими, відомими тільки йому одном , знаряддям злочину він обрав ніж, який, як вбачається із відеозапису достав зі своєї сумки. Щодо кількості ударів, то по відношенню до потерпілого ОСОБА_3 перший був несподіваним та направленим в область голови останнього, подальші удари були також направлені в область голови ОСОБА_3 . Тобто напрямок рухів були в ділянки життєво-важливих органів – голову потерпілого. По відношенню до потерпілого ОСОБА_1 , то він тілесні ушкодження отримав в ході боротьби з ОСОБА_2 , який намагався довести до кінця свої наміри, однак супротив працівників правоохоронних органів не дав довести умисел, направлений на позбавлення їх життя до кінця. Щодо до припинення злочинних дій, то обвинувачений не мав наміру їх припиняти, ні наявність у потерпілого ОСОБА_1 ушкоджень, не зумовили припинення ним своїх злочинних дій, лише дії свідка ОСОБА_6 , який ногою вибив ножа з рук ОСОБА_2 , змусили ОСОБА_2 припинити здійснювати удари ножем .

Суб`єктивна сторона складу злочину , передбаченого ст. 348 КК України, характеризується умисною формою вини. Обвинувачений повинен усвідомлювати, що посягає на життя працівника правоохоронного органу саме у зв`язку з виконанням ним своїх службових обов`язків. Однак суб`єктивна сторона цього складу злочину не пов`язана з точною обізнаністю винного зі змістом тих службових обов`язків, які в даний момент виконує потерпілий. Достатньо, щоб винний усвідомлював сам факт того, що працівник правоохоронного органу здійснює свої службові повноваження. При кваліфікації за ст. 348 КК України кримінальна відповідальність настає, якщо злочин вчинено з метою не допустити чи припинити правомірну діяльність потерпілого у зв`язку з виконанням ним зазначеного обов`язку, змінити характер останньої, а так само з мотивів помсти за неї незалежно від часу, що минув з моменту виконання потерпілим своїх обов`язків. Склад злочину, передбачений ст. 348 КК України, є спеціальною нормою до загальної норми, яка міститься у ст. 115 КК України. Така спеціальна норма виділена за ознакою спеціального потерпілого та тим, що посягання на життя працівника правоохоронного органу здійснюється у зв`язку з виконанням цим працівником своїх службових обов`язків ( Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 справа 629/847/15-к ) .

За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 348 КК України, за обставин, встановлених судом.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_2 за ст. 348 КК України, як замах на вбивство працівника правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 66 КК України судом не встановлено. Суд ставиться критично до посилань захисника на щире каяття обвинуваченого. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, щире каяття – це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям відомих їй обставин вчиненого діянн , вчинення інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування завданих збитків .

Каяття передбачає , окрім визнання особою факту вчинення злочину , ще й дійсне , відверте , а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки , визнання тих обставин , які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання .

На думку суду обвинувачений не був щирим в судовому засіданні, зокрема: вину свою визнавав частково, в подальшому після зміни захисника визнав повністю, в своїх показання запевняв суд, що ножа в райвідділі у нього вже не було і де він взявся не знає.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 67 КК України, суд визнає вчинення обвинуваченим злочину в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп`яніння від 11.02.2018 року.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання, потерпілий ОСОБА_1 просив призначити покарання відповідно до закону;

ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

особливості й обставини вчинення злочину: форму вини (прямий умисел), мотив (хуліганський – відверте нехтування та зневага до правоохоронних органів, і їх працівників, фізичний супротив та демонстрація сили) і мету (позбавлення життя), спосіб (нанесення ударів за допомогою колючо-ріжучих предметів), стадію вчинення (незакінчений злочин у виді замаху), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (тілесне ушкодження);

суспільний інтерес - злочинні дії були спрямовані по відношенню до працівників поліції, які знаходились при виконанні своїх службових обов`язків, у зв`язку з чим своїми зухвалими діями ОСОБА_2 виявив повну зневагу до органів поліції, працівники яких забезпечують охорону прав і свобод людини, протидіють злочинності, підтримують публічну безпеку і порядок. Крім того, маючи на меті позбавити життя працівника поліції, ОСОБА_2 фактично «заявив» про те, що життя людини, яке є найвищою соціальною цінністю, для нього нічого не вартує, що підвищує ступінь його небезпеки для суспільства в цілому;

поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій: розуміння обвинуваченим наслідків своїх дій; бажання нанести ушкодження працівнику поліції; відсутність каяття після скоєного перед потерпілими;

особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, посередньо характеризується за місцем проживання, на лікуванні в КП «Черкаська обласна психіатрична лікарня» за період з 1983 року по теперішній час не перебував. Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16.03.2018 року, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Враховуючи викладене, за умови доведеності вини ОСОБА_2 в умисному скоєнні особливо тяжкого злочину, відносно працівників правоохоронних органів, під час виконання ними своїх службових обовязків, за відсутності щирого каяття в діях обвинуваченого, яке виражається у невідшкодуванні шкоди потерпілим за лікування, відсутністю жалю з приводу вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі.

Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Цивільний позов не заявлено.

З обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати за залучення експерта в порядку ч. 2 ст. 124 КПК України, у сумі 572 грн.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, у відношенні тих доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.

11.02.2018 року ОСОБА_2 було затримано о 17 годині 00 хвилин, як особу підозрювану у вчиненні злочину (Т.1, а.с. 128).

14.02.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Опалинської О.П. обвинуваченому обрано міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту, строком дії до 12.04.2018 року.

Оскільки ОСОБА_2 засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально, і жоден інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_2 переховуватись від суду, суд обирає щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком суду законної сили.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 348 КК України і призначити йому покарання у виді 9 (дев`яти) років позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_2 , до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_2 під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його взяття під варту – тобто з 29.07.2021 року.

У строк відбування покарання зарахувати строк, протягом якого ОСОБА_2 знаходився під вартою, тобто з 11.02.2018 року по 14.02.2018 року.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

ДВД-диск із відеозаписом, який зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження;

штани синього кольору, які мають на лівій штанині два отвори (розрізи), що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_1 – залишити останньому за належністю.

складний ніж, який поміщений до сейф пакету №3056121, що зберігається в кімнаті речових доказів Смілянського ВП – знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за залучення експертів по справі на суму 572 грн.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днівз дня проголошення вироку.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя Є.П.Тептюк

Судді О.М.Суходольський

О.А.Смоляр