Рішення № 98632708, 28.07.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/12041/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання – Добровчан К.Ю.

представника позивача – Волошина І.В.

представників відповідача Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" - Логвинчука С.В., Аношина О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу № 569/12041/21 за позовом ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву про застосування наслідків недійсності нікчемних умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» (далі - Фонд) про застосування наслідків недійсності нікчемних умов Кредитного договору №265 від 26.12.2016. В обґрунтування позову зазначила, що 26 грудня 2016 року між нею та Фондом укладено пільговий довготерміновий договір про надання кредиту молодій сім`ї на будівництво житла в сумі 718414,00 грн., умовами якого передбачена, зокрема, і плата за супровід договору у розмірі 662,40 грн., що складає 13,8% мінімальної заробітної плати за квартал. 16 лютого 2018 року сторони уклали додатковий договір змінивши редакцію п.п. 1.6 і 1.7, що стосується плати за супровід договору. В новій редакції, яка почала діяти з 1 березня 2018 року плата за супровід склала 845,76 грн., тобто 16% від розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи. На виконання умов кредитного договору щодо його супроводу, позивачем було сплачено 13397,67 грн. ОСОБА_1 зазначала, що відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконними, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними, що відповідно до ст.ст.203,215 ЦК Україниє підставою для визнання їх недійсності. Посилаючись на викладене, просила застосувати наслідки нікчемності умов кредитного договору №265 від 26.12.2016, а саме пунктів: 1.6, 1.7, 1.8.; стягнути з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на її користь 13397,67 грн. комісії за супровід кредитного договору.

20.07.2021 року від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої просила стягнути з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на її користь судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.

22.07.21 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що Рівненське регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» надаючи грошові кошти ОСОБА_1 відповідно до умов Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 №584 та Кредитного договору від 26.12.2016 №265 діяло як спеціалізована установа, уповноважена на це спеціальними нормативно-правовоми актами та Рішенням Рівненської міської ради, а не надаючи споживчий кредит відповідно до договору про надання споживчого кредиту в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до ст. 1054 ЦК України і Закону України «Про захист прав споживачів»за користування кредитом споживачі сплачують відсотки. В той час на відміну поняття кредиту згідно ст. 1054 ЦК України, позичальником якого може бути будь-який суб`єкт, кредитний договір укладений між сторонами спору, суб`єктом може бути лише молоді сім`ї та одинокі молоді громадяни, зі специфічною ознакою, тільки ті які потребують поліпшення житлових умов. У договорі укладеному між сторонами 26.12.2016 року, термін кредит вживається у спеціальному значенні, визначеному в Положенні про порядок надання пільгових довготермінових кредиторів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженогоПостановою КМУ від 29.05.2001 року №584в рамках виконання Міської Програми забезпечення молоді житлом на 2015-2019 роки, затвердженої Рівненською міською радою від 18.12.2014 (46 сесія, 6 скликання від 18.12.2014, Рішення №4725). Тому відповідно до п. 1.5 спірного кредитного договору у разі наявності однієї дитини позичальник звільняється від сплати відсотків за користування кредитом, тому позивач, маючи двох дітей, з дня надання кредиту не сплачує будь-яких відсотків за користування кредитом, а усі платежі перераховуються відповідачем до бюджету. Під час укладення договору сторони досягли усіх істотних умов договору, малі необхідний обсяг правоздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішньої волі, боржник не заявляв додаткових вимог і в подальшому виконував умови договору, що свідчить про прийняття таких умов. Також, зазначив, що позивачка пропустила строки звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних умов договору, оскільки згідно ч.3 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання, в даному випадку з 27.12.2016.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позові та просив про задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, у зв`язку з їх необгрунтованістю та просили відмовити в задоволенні вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

26 грудня 2016 року між Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 265, згідно з яким останній надали пільговий довготерміновий кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 718414,00 грн. на будівництво трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , із кінцевим терміном повернення до 25.12.2039 року.

Згідно з пунктом 1.3 договору плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 3,0 % річних суми зобов`язань за кредитом. Відповідно до пункту 30 Положення позичальник, який має дитину (дітей), звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

У пункті 1.5 кредитного договору визначено, що розмір щоквартального платежу з погашення кредиту визначається шляхом ділення суми кредиту на кількість кварталів терміну погашення цього кредиту з урахуванням пільг, передбачених пунктами 39 та 31 Положення (в разі їх наявності у позичальника), а саме: у разі наявності однієї дитини позичальник звільняється від сплати відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено, що, починаючи з першого місяця, наступного за місяцем, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок позичальника, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати на рахунок кредитора плату за супровід Договору у розмірі 662,40грн за квартал, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент укладення договору 1600,00 грн. за встановленою формулою.

Відповідно до пункту 1.7 договору в разі зміни мінімальної заробітної плати, зазначеної у пункті 1.6 цього договору, позичальник зобов`язується сплачувати плату за супровід цього договору, виходячи з розрахунку 13,8 % від розміру місячної мінімальної заробітної плати, яка діє на момент оплати послуг.

Пунктом 1.8 договору визначено, що розрахунок плати за супровід цього Договору за перший квартал користування кредитом здійснюється з урахуванням кількості повних місяців користування кредитом позичальником у цьому кварталі.

Крім того, 16.02.2018 року сторони уклали додатковий договір до кредитного договору від 26.12.2016 року № 265, яким змінили редакцію пунктів 1.6 і 1.7 кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.6 у новій редакції, починаючи з першого місяця, наступного за місяцем, в якому надійшли кошти кредиту на рахунок позичальника, щоквартально, не пізніше терміну сплати щоквартального платежу з погашення кредиту, позичальник зобов`язується сплачувати на рахунок кредитора плату за супровід договору у розмірі 845,76 грн. за квартал, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент укладення договору 1762,00 грн. за встановленою формулою.

Відповідно до пункту 1.7 договору у разі зміни мінімальної заробітної плати, зазначеної у пункті 1.6 цього договору, позичальник зобов`язується сплачувати плату за супровід цього договору, виходячи з розрахунку 16,0 % від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який діяв у період, за який сплачується плата за супровід цього Договору (управління кредитними коштами). В разі, якщо протягом кварталу змінився розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то Позичальник зобов`язується сплачувати плату за супровід цього Договору, яка буде розрахована, як сума місячних платежів в кварталі.

Тлумачення частини другоїстатті 215 ЦК України свідчить, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».

За змістом положень статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», в редакції, чинній на час укладення кредитних договорів, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) вказано, що: «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що: «кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що пункти 1.6, 1.7 та 1.8 кредитного договору є нікчемними відповідно достатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі, тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» є спеціалізованою установою, уповноваженою на це спеціальними нормативно-правовими актами, та не надає споживчі кредити в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів»тастатті 1054 ЦК України, а термін «кредит» у договорі, окремі положення якого оспорює позивач, вживається у спеціальному значенні, визначеному в Положенні про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2001 року № 584.

Оскільки, згідно зі свідоцтвом від 16 січня 2007 року № 6623 відповідач є фінансовою установою, набув цей статус згідно з Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», відповідно до частини четвертої статті 12 якої зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Згідно з пунктом 8.4 укладеного між сторонами кредитного договору відповідач ознайомив позивача з інформацією, яка йому має бути надана відповідно до частини другоїстатті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»та частин другої-четвертої статті 12 Закону України Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що умовами кредитного договору, укладеного між сторонами 26грудня 2016 року, зокрема у пунктах 1.6, 1.7, 1.8 передбачена плата за послуги, що супроводжують кредит, тому пункти договору, які передбачають її сплату, є нікчемними у розумінні статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14.01.2021 по справі №487/6129/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Також судом встановлено, що на виконання вимог вищезазначених нікчемних пунктів договору позивачем відповідачу було сплачені кошти на загальну суму 13397,67 грн., які мають бути повернуті.

Таким чином позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог, то як встановлено у судовому засіданні, про порушення свого права позивач дізналася в грудні 2020 року, що підтверджується заявою від 12.12.2020 року адресованою Рівненському регіональному управлінню Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», згідно якої ОСОБА_1 просила перерахувати незаконно нараховану комісію, починаючи з дати укладення договору, та спрямувати її на погашення заборгованості за кредитом, в тому числі строкової, та в подальшому не нараховувати її. Дана обставини представником відповідача не заперечувалися, тому суд приходить до висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

Сторона позивача у судовому засіданні зазначила, що має намір скористатися правом стягнення з позивача понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,268,273,352,354 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву про застосування наслідків недійсності нікчемних умов договору задоволити.

Застосувати наслідки недійсності нікчемних умов Кредитного договору № 265 від 26 грудня 2016 року, а саме пунктів 1.6,1.7,1.8.

Стягнути з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи " Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь ОСОБА_1 13397, 67 грн ( тринадцять тисяч триста дев`яносто сім грн. 67 коп) сплаченої комісії за супровід кредитного договору № 265 від 26 грудня 2016 року.

Стягнути з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи " Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву" на користь ОСОБА_1 1816 ( одну тисячу вісімсот шістнадцять ) грн. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Рівненське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву", 33028 м.Рівне, вул. С.Петлюри, 14-а, код ЄДРПОУ 25322934.

Суддя Н.Г. Кучина