Ухвала суду № 98632243, 06.07.2021, Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа №761/1035/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2021 року суддя Кременчуцького районного суду Полтавської області Даніліна Ж.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №761/1035/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк», Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам», Подільського районного суду міста Києва, ПОГ «Текстиль Трейд», третя особа ? ОСОБА_2 , про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зобов`язання повернути підроблений виконавчий лист № 2-4952/11 від 06 серпня 2014 року,

УСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Про Кредит Банк» законного представника Голови Правління ОСОБА_3 , Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державного підприємства «Сетам» Генерального директора О. Мамро, заступника гендиректора з електронних торгів Воронік М. Г., Подільського районного суду міста Києва Голови суду Васильченка Олега Миколайовича, ПОГ «Текстиль» Трейд Кіяшка Микити Андрійовича, третя особа ? ОСОБА_2 , про визнання прилюдних електронних торгів недійсними, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, зобов`язання повернути підроблений виконавчий лист №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року до суду.

11 червня 2021 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог згідно якої позивач просить прийняти доповнення та уточнення до позовної заяви від 15 січня 2021 року та прийняти рішення, яким зобов`язати Подільський суд м. Києва повернути до суду видані ним підроблені виконавчі листи №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у ВП №44453918, №65113075, №51748837 з ВПВР УЗПВР у м. Києві та від приватного виконавця Ляпіна Д. В.; зобов`язати повернути ПОГ «Текстиль Трейд» та витребувати державними виконавцями ВПВР УЗПВР у місті Києві в натурі майно (нежиле приміщення 875,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) із незаконного володіння ПОГ «Текстиль Трейд»; повернути Акціонерному товариству «Про Кредит Банк» та витребувати державними виконавцями ВПВР УЗПВР у м. Києві в натурі незаконно стягнуті із ОСОБА_2 грошові кошти в національній валюті гривні; визнати лист Подільського районного суду м. Києва від 10 березня 2021 року за вих. №1/465/2021 сфальшованим та таким, що створено в корупційний спосіб з метою впливу на винесення суддею завідомо неправосудного рішення.

Разом із вказаною заявоюОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову у цій справі шляхом заборони приватному виконавцю Ляпіну Д. стягувати за п`ятим підробленим виконавчим листом №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року; заборони невизначеному колу осіб відчужувати зазначене майно, ним користуватися та усіма комунікаціями, здійснювати платежі, виконувати щодо нього інші зобов`язання, перебудовувати, державним та приватним нотаріусам посвідчувати правочини щодо нього, проводити державним реєстраторам та іншим особам, що наділені правами таких реєстраторів перереєстрацію на будь-яку фізичну чи юридичну особу; передавати майно один одному, підписувати документи, володіти, користуватися, розпоряджатися, оскільки майно було вилучено без правових підстав у власника ОСОБА_1 ; накласти арешт на майно та заборону відчужувати третім особам, заборонивши стягнення за незаконно виданими підробленими виконавчими листами №2-4952/11 від 06 серпня 2014 року на рішення Подільського районного суду м. Києва від 05 грудня 2013 року у виконавчих провадженнях №44453918, №65113075 щодо ОСОБА_1 та ВП №51748837 щодо ОСОБА_2 ; повернути усі сфальшовані виконавчі листи у виконавчих провадженнях до Подільського районного суду м. Києва без виконання та з поверненням безпідставно стягнутого майна ? нежилого приміщення та грошей, а також заборонити невизначеному колу юридичних та фізичних осіб укладати правочини щодо вказаного приміщення, нотаріусам посвідчувати правочини, їх реєструвати в державних реєстрах.

Відповідно до статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, забезпечення позову по суті ? це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Положеннями статті 150 Цивільного процесуального кодексу України визначено види забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 Цивільного процесуального кодексу України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, убачається, що заява містить обґрунтування позовних вимог, проте не містить обґрунтування необхідності кожного заходу забезпечення позову, вказаних у цій заяві.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі №755/5133/20.

Відповідно до частини 10 статті 153 Цивільного процесуального кодексу України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, суддя дійшла висновку, що заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову слід повернути заявнику.

Керуючись статтями 149-153 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №761/1035/21 ? повернути заявнику.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в Полтавський апеляційний суд через Кременчуцький районний суд Полтавської області.

СуддяЖанна Олександрівна Даніліна