Рішення № 98630894, 28.07.2021, Окнянський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Красноокнянський районний суд Одеської області)

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/819/20

Провадження № 2/506/12/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.07.2021 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря судового засідання Гушкана Є.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с.м.т. Окни цивільну справу за позовом

Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 59918,83 грн.,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2020 року, справа розподілена на суддю Бурдинюк О.С.

Після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, ухвалою від 22 грудня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

У зв`язку з тривалим (понад 14 днів) перебуванням судді Бурдинюк О.С. у відпустці, 01.04.2021 року проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи.

Згідно повторного автоматизованого розподілу, справа розподілена на суддю Чеботаренко О.Л. та ухвалою від 01.04.2021 року прийнята суддею Чеботаренко О.Л. до свого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно укладеного договору між позивачем та відповідачем №б/н від 28.08.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 36000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Своїм підписом у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами і Правилами надання банківських послуг та тарифами ПриватБанку.

Однак, на думку представника позивача, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 28.10.2020 року має заборгованість в розмірі 59918,83 грн., з них: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 41761,55 грн.; заборгованість за простроченими відсотками – 18157,28 грн. Тому представник позивача просив стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості та судові витрати.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він позов не визнав та у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що заявлені позивачем до стягнення суми процентів не ґрунтуються на умовах кредитного договору та наданому самим позивачем розрахунку. При цьому, жодного кредитного договору він не підписував та письмової згоди на отримання кредиту не надавав. Позивачем не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання позичальником Умов та Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів, що б в сукупності із заявою свідчило про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг. Крім того, долучений до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг не містить підпису позичальника, тому, на думку відповідача, можна дійти висновку, що позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника відповідач був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг. Також відповідач вважає, що позивачем не надано доказів того, що картка, передбачена умовами заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують строк дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. Також позивачем не надано доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, з якої суд мав би встановити, який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. Крім того, відповідно до положень п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Відповідач мобілізований на військову службу з 03.03.2015 року, що підтверджується мобілізаційним розпорядженням, тому, з урахуванням вказаного закону, на думку відповідача, йому не підлягали нарахуванню штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом. В свою чергу він, з 03.03.2015 року повертаючи кредит, сплачував також і проценти за користування кредитом, а тому на теперішній час він сплатив АТ КБ «Приватбанк» надлишкові грошові кошти у вигляді сплати таких процентів. Тому відповідач вважає, що сума процентів, нарахованих відповідачем за кредитним договором за період з 03.03.2015 року по теперішній час, підлягає перерахунку та зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту /а.с.91-94/.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій представник позивача на задоволенні позову наполягав, зазначивши, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у якій зазначено, що, підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та Правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом відповідача в заяві про приєднання. На підставі вказаного договору відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , ключем до якого є пластикова Картка клієнта, яку отримав відповідач, та мобільний телефон, який вказав відповідач в заяві. За допомогою встановлених ключів до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування. Таким чином, на думку представника позивача, Банк забезпечив позичальнику можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема, за допомогою карти та фінансового телефону, на який приходить динамічний ОТП-пароль. Також позивачем надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). При цьому, вказана виписка має статус первинного документу. Що стосується посилань відповідача на те, що він є військовослужбовцем, представник позивача зазначив, що для звільнення відповідача від сплати відсотків, останній мав би звернутися до банку із заявою про звільнення від сплати штрафних санкцій, пені і процентів по кредиту з долученням до вказаної заяви документів, які підтверджують статус військовослужбовця, якими можуть бути: військовий квиток; посвідчення офіцера; довідка про призов на військову службу; довідка про проходження військової служби, що видається у військовій частині. Разом з тим, відповідач із вищевказаною заявою із додаванням вказаних вище копій документів не звертався /101-112/.

Від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н від 28.08.2012 року, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте позивачем надано невірний розрахунок заборгованості та пояснення щодо суми заборгованості за кредитним договором, а саме 59918,83 грн. На думку відповідача, з виписки за договором вбачається, що позивач стягував з його рахунку грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, які не врахував в розрахунок заборгованості при поданні позовної заяви, ним сплачувалися грошові кошти за договором, які теж не враховані, в розмірі 60749,89 грн. Він користувався кредитним лімітом та ним використовувались грошові кошти у сумі 38181,05 грн., з його рахунку були погашені кошти в сумі 60749,89 грн., тому він вважає, що за кредитним договором №б\н від 28.08.2012 року на момент звернення позивача до суду заборгованості не існує, тому просив в задоволенні позову відмовити повністю /а.с.115-123/.

Від представника позивача до суду надійшли заперечення, в яких представник позивача зазначив, що розрахунок заборгованості проведений автоматизованою системою станом на 28.10.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійснені боржником платежі на його виконання. На думку представника позивача, відповідач станом на 28.10.2020 року має заборгованість 59918,83 грн., з яких: 41761,55 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 18157,28 грн. – заборгованість за простроченими відсотками і вказаний розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунку відповідача. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Тому правовідносини між сторонами тривають, зобов`язання належним чином не виконані та кредитором не прийняті. Тому представник позивача на задоволенні позову наполягає /а.с.126-130/.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, однак у позовній заяві та долученому до позовної заяви клопотанні просив провести розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує. /а.с.2-5, 56/.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином /а.с.173/. Також в матеріалах справи наявні заяви відповідача про розгляд справи у його відсутність, в яких він також просив у задоволенні позову відмовити. /а.с.153, 163/.

Клопотань про відкладення судового засідання, призначеного на 28.07.2021 року на 16.45 год. від сторін до суду не надходило.

Тому справа розглянута у відсутність сторін, що відповідає вимогам ст.223 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

28.08.2012 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку складає між ним та банком договір. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, відповідно до положень якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Підписавши зазначену анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами Приватбанку.

Таким чином, ОСОБА_1 уклав з ПАТ КБ «Приватбанк» кредитний договір №б/н від 28.08.2012 року, за яким отримав кредит в сумі 36000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, що відповідає вимогам ст.1054 ЦК України /а.с.6-7, 8-10, 11, 13, 14, 15/.

АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк» /а.с.48-49/.

Відповідно до п.2.1.2.3, п.2.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банком проведено перевірку наданих документів та прийнято рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту у сумі 300 грн., 08.01.2015 року розмір кредитного ліміту зменшено до 0 грн., 15.07.2016 року – збільшено до 15000 грн., а 17.11.2017 року – до 36000 грн. /а.с.13/.

Відповідно до п.п.2.1.5.5, 2.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, процентах за його користування, по перевитратах кредитного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У випадку невиконання зобов`язань за договором, на вимогу кредитора виконати зобов`язання по поверненню кредиту /в тому числі простроченого кредиту і Овердрафту/, сплатити винагороду банку.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач вважає, що станом на 28.10.2020 року відповідач має заборгованість в сумі 59918,83 грн., з них: заборгованість за простроченим тілом кредиту – 41761,55 грн.; заборгованість за простроченими відсотками – 18157,28 грн. /а.с.6-7, 8-10, 11/.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно п.п.2.1.5.5, 2.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний належним чином виконувати взяті зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, в строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При цьому, згідно з абзацом 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Тому, виходячи із аналізу абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Така позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), де суд дійшов висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

П.2.1.12.4 Умов та правил встановлено, що термін повернення кредиту в повному обсязі – не пізніше останнього дня місяця, зазначеного в платіжній картці (у полі MONTH).

Картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на лицьовій стороні картки, включно (п.2.1.2.11 Умов та правил).

Таким чином, кредитним договором сторони погодили строк виконання зобов`язань за договором в повному обсязі, а отже і строк кредитування – до останнього дня строку дії картки, тобто до останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (поле MONTH).

Як вбачається з наданої позивачем довідки, за кредитним договором відповідачу було видано дві кредитні картки, остання з яких № НОМЕР_2 діяла до 31 травня 2019 року (05/19) /а.с.12/.

Факт отримання відповідачем картки підтверджується фото відповідача з карткою в руці /зворот а.с.112/.

Тобто, разом з закінченням строку дії картки закінчився строк кредитування та припинилось право позивача нараховувати відсотки за користування кредитом.

Таким чином, позивач в будь-якому випадку не міг нараховувати відсотки більше, ніж до 31 травня 2019 року.

Крім того, як вбачається з долучених до матеріалів справи копій військового квитка та мобілізаційного розпорядження, відповідач є військовослужбовцем та з 04.03.2015 року був призваний у Збройні Сили України за мобілізацією /а.с.142-146, 147/.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /в редакції, яка діяла у період з 04.03.2015 року по 23.04.2021 року/, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача /а.с.6-7, 8-10, 11, 50-53/, відповідач користувався кредитними коштами та здійснював платежі на погашення заборгованості і станом на 11.03.2015 року у відповідача була повністю погашена заборгованість за кредитом.

Починаючи з 17.07.2016 року відповідач почав використовувати кредитні кошти.

З того ж часу, починаючи з 17.07.2016 року по 31.03.2020 року позивачем відповідачу нараховувалися відсотки за користування кредитом.

Разом з тим, з урахуванням положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» /в редакції, яка діяла у період з 04.03.2015 року по 23.04.2021 року/, починаючи з 04.03.2015 року відповідачу, як військовослужбовцю, позивачем не мали нараховуватись відсотки, а тому всі відсотки, які були нараховані позивачем у період після 04.03.2015 року є такими, що нараховані неправомірно та не підлягають стягненню з відповідача.

Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 26.12.2018 року у справі №522/12270/15-ц.

Тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом позивачу слід відмовити.

Що стосується тіла кредиту, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку відповідача /а.с.6-7, 8-10, 11, 50-53/, після повного погашення заборгованості за кредитом відповідачем витрачалися кредитні кошти у період з 17.07.2016 року по 16.12.2017 року.

Всього протягом вказаного періоду відповідачем витрачено кредитних коштів на загальну суму 39538,27 грн.

Також, починаючи з 26.08.2016 року по 29.12.2019 року на погашення заборгованості на кредитний рахунок відповідача надходили кошти, всього у вказаний період надійшло на загальну суму 60749,89 грн., частина з яких позивачем спрямовувалась на погашення нарахованих відсотків, які були нараховані у період з 17.07.2016 року по 31.03.2020 року, тоді як, виходячи з вищевикладеного, у вказаний період відсотки не мали нараховуватись.

Таким чином, судом встановлено, що у період з 17.07.2016 року по 29.12.2019 року відповідачем витрачено лише 39538,27 грн., а на погашення заборгованості на рахунок надійшло 60749,89 грн., тобто більше, ніж витрачено, у зв`язку з чим, у відповідача на теперішній час відсутня заборгованість за даним кредитним договором.

Враховуючи, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а під час судового розгляду справи встановлено, що заборгованість відповідача за кредитним договором повністю погашена, то суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні. Тому у задоволенні позову позивачу слід відмовити повністю.

Посилання відповідача на те, що кредитний договір він не підписував та письмової згоди на отримання кредиту не надавав, долучений до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг також не містить його підпису, у зв`язку з чим позивачем не доведено, що під час підписання заяви позичальника він був ознайомлений саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг не можуть бути прийнятими судом до уваги, так як у наданих суду письмових поясненнях відповідач сам підтвердив факт укладення даного кредитного договору та зазначив, що він користувався кредитним лімітом та на його рахунок надійшло коштів більше, ніж ним використано, у зв`язку з чим, на його думку, за даним кредитним договором заборгованості не існує.

Керуючись ст.ст. 526, 549, 612, 615 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 76-81, 141, 259, 263- 265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційного Банку “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського буд.1д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: с.Чорна Подільського /раніше Окнянського/ району Одеської області) про стягнення заборгованості у сумі 59918,83 грн. відмовити повністю.

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.07.2021 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко