Ухвала суду № 98629506, 29.07.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.07.2021

227/3021/21

УХВАЛА

іменем України

29 липня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання Савіної І.О.,

прокурора Ленкевич І.В.,

захисника Акінчиної І.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_1 , (в режимі відео конференції з ДУ «Бахмутська установа виконання покарань № 6»)

розглядаючи в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 12020050230001163 від 28.10.2020р. за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красний Лиман Донецької області, громадянина України, не одруженого, утриманців не має, не працюючого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1) 04.07.2001 Ясиноватським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 229-6 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, з додатковим покаранням лікування він наркоманії;

2) 09.07.2002 Добропільським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 309, ст. 395, ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на 3 роки;

3) 15.08.2005 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ст. 395, 69 КК України до покарання у виді штрафу 510 грн.;

4) 22.10.2008 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; 17.04.2009 Добропільським міськрайонним судом Донецької області ухвалено постанову про перегляд вироку: призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі;

5) 08.03.2011 Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України до покарання виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 липня 2021 року в провадження Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшло кримінальне провадження внесене до ЄРДР 12020050230001163 від 28.10.2020р. відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.1 ст. 311 КК України.

Ухвалою суду від 27 липня 2021 року призначено підготовче судове засідання в даному кримінальному провадженні на 29 липня 2021 року о 10 год. 15 хв.

27 липня 2021 року разом з обвинувальним актом прокурором Ленчевич І.В. заявлено клопотання про продовження дії обраного стосовно обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурор обґрунтовує існуванням ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується, з огляду на те, що обвинувачений не має таких соціальних зв`язків, які б обтяжували залишення ним місця мешкання (не одружений, утриманців не має, проживає не за місцем реєстрації); йому висунуто обвинувачення у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років, що виключає можливість звільнення від відбування покарання, тому є підстави вважати, що обвинувачений, який вчинив злочин, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, може оцінити негативні наслідки переховування менш несприятливими ніж обмеження пов`язані з відбуванням покарання; обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ст. 395 КК України, тобто вже мали місце випадки ухилення обвинуваченим від нагляду уповноважених державних органів; проживає не за місцем реєстрації.

Прокурор зазначає, що ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно вплинути на свідків підтверджується тим, що оперативний покупець звернувся до слідчого з заявою про застосування до нього заходів безпеки, оскільки побоюється за своє здоров`я, на яке може посягнути обвинувачений, його друзі, наркозалежні особи, що були його клієнтами; певна частина свідків у справі є наркозалежними особами, у зв`язку з чим, перебуваючи на волі обвинувачений зможе впливати на них з метою зміни показів на свою користь.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) підтверджується тим, що раніше обвинувачений був засуджений за злочини в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, йому призначалось реальне покарання у вигляді позбавлення волі, але після відбуття покарання, на шлях виправлення не став та знов вчинив аналогічні злочини, в яких його підозрюють.

У зв`язку з чим, прокурор вважає, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України та виконання покладених на обвинуваченого своїх процесуальних обов`язків.

29 липня 2021 року в підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою

Обвинувачений залишив розгляд клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою на розсуд суду.

Захисник заперечувала проти клопотання прокурора щодо продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування заперечень зазначила, що за ст. 311 КК України, яку вміняють обвинуваченому, санкція статті не передбачає позбавлення волі, а вину в чиненні ним злочину, передбаченому ст. 307 КК України не доведено, крім того, пояснила, що її підзахисний хворіє на стійкі тяжкі захворювання та за станом здоров`я повинен перебувати вдома. Додатково додала, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу, тому просила обрати відносно ОСОБА_1 більш м`який вид запобіжного заходу.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 25 червня 2021 року відносно ОСОБА_1 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 30.07.2021 року включно. Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого спливає 30 липня 2021 року. Завершити розгляд кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_1 а саме до 30.07.2021 року не є можливим, так як судовий розгляд даного кримінального провадження тільки призначений на 05 серпня 2021 року.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Виключно (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю узгоджується з положеннями Європейської конвенції з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Суд вважає, що прокурором під час судового засідання доведено існування ризиків передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Таке переконання суду ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, у вчиненні якого обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 307 КК України відноситься до тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку, разом з відсутністю у обвинуваченого в місці проживання стійких соціальних зв`язків (відсутність офіційного працевлаштування, сімейних зв`язків) особливо сильно підвищують ризик переховування від суду. Окрім того, одним із ризиків можливого зникнення обвинуваченого є відсутність контролю за частиною державного кордону на сході країни.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може незаконно вплинути на свідків підтверджується тим, що свідки у кримінальному проваджені добре відомі обвинуваченому, є мешканцями м.Білозерська, що в свою чергу дає суду підставу вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, матиме можливість впливати на свідків шляхом їх вмовляння, примушення або погроз з метою уникнути відповідальності.

Ризик того, що обвинувачений ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що обвинувачений раніше був засуджений, в тому числі, і за кримінальні правопорушення в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, йому призначалось реальне покарання у вигляді позбавлення волі, але після відбуття покарання, на шлях виправлення не став та знов вчинив аналогічні злочини, в яких його обвинувачують. Також обвинувачений має не зняту та не погашену судимості за інші вчинені ним раніше кримінальні правопорушення.

У зв`язку з цим можна зробити висновок, що застосування менш суворих запобіжних заходів, у тому числі домашній арешт, застава чи особисте зобов`язання не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України та виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд на теперішній час не встановив.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що існують ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тому, з урахуванням доведеності обґрунтованої підозри та фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, його тяжкості, беручи до уваги доведеність наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та оцінюючи сукупність наведених вище обставин, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого має бути продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з менш суворих запобіжних заходів на даній стадії судового провадження не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків. У зв`язку з чим, клопотання прокурора про продовження обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу в виді тримання під вартою, підлягає задоволенню, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 з тримання під вартою на більш м`який, слід відмовити.

Будь-яких нових обставин, які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 184, 194, 197, 370-372, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів – задовольнити, в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на біль м`який запобіжний захід - відмовити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 311 КК України, терміном на 60 днів, а саме з 29 липня 2021 року до 26 вересня 2021 року включно, з утриманням останнього в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Копію ухвали після проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Суддя Г.Л.Тимофєєва