Вирок № 98628402, 29.07.2021, Софіївський районний суд Дніпропетровської області

ЄУН 193/380/21 Провадження 1-кп/193/92/21

В И Р О К

іменем України

29 липня 2021 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Томинця О.В.,

за участі секретаря судового засідання Хомич Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Софіївка кримінальні провадження № 12021041580000010 від 11 березня 2021 та № 12021046580000020 від 05 травня 2021 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, українця, не працює та не навчається, не одружений, з професійно-технічною освітою, останнє постійне місце проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого 12.03.2020 Софіївським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 121 КК України до позбавлення волі строком на 5 років із звільненням від відбуття покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком 3 роки,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Жовтневе Софіївського району Дніпропетровської області, громадянки України, українки, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, не працюючої, фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_2 (зареєстрована по АДРЕСА_3 ), раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів Чумак В.А., Петрова І.І,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника Мудраченка В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 08 березня 2021 року, біля 20:00 год., переслідуючи раптово виниклий спільний умисел направлений на викрадення чужого майна, діючи у групі між собою, з корисливих мотивів, вчинили крадіжку металевої огорожі пам`ятника воїнам Великої Вітчизняної Війни, що розташована по вул. 40 років Перемоги, 1 в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, яка складається з 6 секцій, які виготовлені з металевих кутників 40х40х4 мм, довжиною 2,5 м. кожна, в кількості 2 штук; металевих кутників 4х4х4 мм, довжиною 0,9 м. кожний, в кількості 2 штук; сітки, розміром 0,9х2,5 м, товщиною 5 мм, розмір вічка 5х5 см. в кількості 1 штуки; 2 секцій огорожі, які виготовлені з металевих кутників 40х40х4 мм, довжиною 2 м. кожна, в кількості 2 штук; металевих кутників 4х4х4 мм, довжиною 0,9 м. кожний, в кількості 2 штук; сітки, розміром 0,9х2 м, товщиною 5 мм, розмір вічка 5х5 см. в кількості 1 штуки; металевої хвіртки, виготовленої з металевого кутника 40х40х4 мм, довжиною 0,9 м. кожна, в кількості 2 штук; сітки, розміром 0,9х1 м, товщиною 5 мм, розмір вічка 5х5 см. в кількості 1 штуки; оздобленням у вигляді радянської зірки, 3 металевих труби, діаметром 53 мм. та довжиною 2 м. кожна; 4 металевих труби, діаметром 53 мм., довжиною 1,8 м кожна; 2 металевих труби, діаметром 53 мм., довжиною 1,4 м. кожна.

Вищеперелічені металеві конструкції огорожі ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 попередньо витягнули з ґрунту та перемістили за допомогою візка до місцевого мешканця ОСОБА_3 якому їх продали за ціною металобрухту, у розмірі 700 грн. які витратили на власні потреби.

Таким чином, своїми протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили Вакулівській сільській раді Софіївського району Дніпропетровської області в комунальній власності якої знаходилася ця металева огорожа, матеріальну шкоду, яка згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 969/21 від 19.03.2021 становить у розмірі 5894,52 гривні.

Відтак, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Окрім того, судом встановлено та визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 01 травня 2021 року біля 0130 год., переслідуючи умисел, спрямований на незаконне проникнення до домоволодіння ОСОБА_4 , який проживає по АДРЕСА_4 , переліз через паркан на територію подвір`я вищевказаного домоволодіння, де шляхом обпалювання мотузки, якою були зав`язані металеві двері гаражу, діючи проти волі власника, проник у гаражне приміщення, тобто незаконно порушив своїми діями право на недоторканість іншого володіння особи та в подальшому був виявлений потерпілим ОСОБА_4 .

Органами дізнання такі протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень визнав повністю і за фактом крадіжки пояснив, що він з ОСОБА_2 08 березня 2021 року, в обідній час домовилися відшукувати металеві вироби на території Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, після чого вони пройшли до пам`ятника воїнам Великої Вітчизняної Війни, що розташований по вул. 40 років Перемоги, 1 в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, який був огороджений металевим парканом, у зв`язку з чим він запропонував ОСОБА_2 викрасти металеві секції огорожі. Реалізуючи вказаний злочинний умисел він разом з ОСОБА_2 діючи спільно за попередньою змовою за допомогою фізичних зусиль повитягували металеві секції в кількості 6 чи 8 шт. (точно не пам`ятає) огорожі та хвіртки з ґрунту та склали їх неподалік вказаного пам`ятника на землю. Потім, у вечері цього дня, біля 20:00 год. вони повернулися на місце, де вони залишили огорожу, при цьому він прихопив з дому саморобний металевий візок. Після чого вони разом з ОСОБА_2 завантажили на візок металеві конструкції огорожі та перевезли їх до місцевого мешканця ОСОБА_3 , якому їх продали за ціною металобрухту, виручивши 700 грн., які витратили на власні потреби. Проти цивільного позову заперечує, вважає його безпідставним, оскільки металеві секції огорожі Вакулівській сільській раді були повернуті, а тому вважає, що матеріальні збитки відшкодовані повністю.

За епізодом незаконного проникнення до гаражу ОСОБА_1 пояснив, що 01 травня 2021 року біля 01:30 год. він проїжджав разом з товаришем на мотоциклі вулицею Горького в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, де в мотоцикла закінчилося пальне. На цій вулиці, у будинку за НОМЕР_1 , проживав його знайомий ОСОБА_4 , який, як йому було відомо, зберігав у своєму гаражі бензин та який він вирішив викрасти. З цією метою він переліз через паркан на територію домоволодіння ОСОБА_4 та шляхом обпалювання мотузки, якою були зав`язані металеві двері гаражу, без згоди його власника, проник у гаражне приміщення, і перебуваючи у середині гаражу був виявлений господарем ОСОБА_4 , який його прогнав з двору.

У скоєних кримінальних правопорушеннях щиро розкаявся, просив суворо його не карати.

Позиція обвинуваченої ОСОБА_2 .

Обвинувачена ОСОБА_2 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю та пояснила, що 08 березня 2021 року, біля 12:00 год. вона вийшла відшукувати металеві вироби на території Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області по дорозі до неї приєднався ОСОБА_1 , після чого вони пройшли до пам`ятника воїнам Великої Вітчизняної Війни, розташованого по вул. 40 років Перемоги, 1 в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, та огородженого металевим парканом, який вони вирішили викрасти та продати за ціною брухту. Реалізуючи вказаний злочинний умисел вона разом з ОСОБА_1 діючи спільно за попередньою змовою за допомогою фізичних зусиль повитягували з ґрунту 6 металевих секцій огорожі, а хвіртка та ще одна секція огорожі вже лежали на землі. Потім ці всі металеві секції в кількості 8 шт. вони склали неподалік вказаного пам`ятника на землю та пішли додому. Цього ж дня увечері, біля 20:00 год. вони повернулися на місце події з ОСОБА_1 , який прихопив з дому саморобний металевий візок. Після чого, вони разом з ОСОБА_1 завантажили на цей візок металеві конструкції огорожі та перевезли їх до місцевого мешканця ОСОБА_3 , якому їх продали за ціною металобрухту, виручивши 700 грн., які поділили між собою порівно та витратили на власні потреби. Пред`явлений до неї цивільний позов не визнала, через його безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень вказала, що металеві секції огорожі Вакулівській сільській раді були повернуті повністю. Крім того, повідомила, що вона добровільно вирішила відновити демонтовану огорожу, проте сільською радою було їй видано не 8, а лише 5 секцій металевої огорожі, які вона зі своїм товаришем забрали з місця їх зберігання та встановили своїми силами та засобами на попередньому місці, так як змогли. Щиро розкаялася у вчиненому.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Представник потерпілої сторони Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області Біленко К.О. у судове засідання не з`явилася. Надала суду письмову заяву про можливість розгляду даного кримінального провадження за її відсутності. Цивільний позов підтримала повністю і просила його задовольнити, вказавши, що обвинувачені не відремонтували паркан, який був викрадений. На підготовчому судовому засіданні представником наголошувалося, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 справді зголосилися відновити демонтовану металеву огорожу навколо меморіалу пам`яті воїнам ВВВ, однак роботи по встановленню цієї огорожі обвинуваченні виконали напрочуд неякісно, через це сільська рада роботу їхню не прийняла, тому не вважає збитки завдані злочином відшкодованими.

Потерпілий ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, направив до суду письмову заяву, за якою просив розглянути дане кримінальне провадження без його участі. Претензій матеріального чи морального характеру до обвинуваченого він не має.

Згідно повідомлення ДОП ВП № 9 КРУП Ткаченком Д.В. від 11.03.2021 та заявою Вакулівського сільського голови ОСОБА_5 до ВП № 9 Криворізького РУП про викрадення металевої огорожі пам`ятнику воїнам Великої Вітчизняної Війни, розташованого по вул. 40 років Перемоги, 1 в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області, що перебуває на балансі даної сільської ради за інвентарним номером 1013300020.

Витягом з ЄРДР № 12021041580000010 від 11 березня 2021, з правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 185 КК України за фактом викрадення металевої огорожі пам`ятнику воїнам Великої Вітчизняної Війни в с. Вакулове.

Протоколом огляду місця події від 11.03.2021 з доданими до нього фото таблицями, - території монументу загиблим воїнам Великої Вітчизняної Війни, розташованого по вул. 40 років Перемоги, 1 в с. Вакулове Софіївського району Дніпропетровської області навколо якого маються ознаки присутності огородження, а саме декілька отворів в землі діаметром близько 60 см. на відстані 2 та 2,5м один від одного та сліди відлущення зеленої фарби.

Заявою ОСОБА_3 від 12.03.2021 за якою останній добровільно видав працівникам поліції частини металевої огорожі, а саме 6 секцій довжиною 2,5 м., 2 секцій довжиною 2 м. одна секція - хвіртка 1м., та 9 металевих стовпів-труб різної довжини, діаметром 53 мм. з металевою зіркою, які він придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за 700 грн.

За протоколом огляду предметів від 12.03.2021 слідчим оглянуті всі вище перелічені металеві конструкції огорожі, встановлені їхні ознаки та залишено на відповідальне зберігання начальнику господарсько-земельного відділу Вакулівської сільської ради ОСОБА_6 .

Постановою слідчого СВ ВП № 9 Криворізького РУП ГУНП від 12.03.2021 про визнання вищевказаних частин паркану речовими доказами.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 969/21 від 19.03.2021 вартість викраденого майна - металевих конструкцій відповідної кількості, форм та розмірів станом на 08.03.2021 становить 5894,52 грн.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 31.03.2021 проведеного за участю підозрюваного ОСОБА_1 вбачається, як останній розповів та показав, яким чином він разом з ОСОБА_2 вчинили крадіжку металевих секцій паркану пам`ятника воїнам ВВВ біля 20:00 год. 08.03.2021 в с. Вакулове Софіївського району.

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 31.03.2021 проведеного за участю підозрюваної ОСОБА_2 вбачається, як остання розповіла та показала, яким чином вона разом з ОСОБА_1 вчинили крадіжку металевих секцій паркану пам`ятника воїнам ВВВ біля 20:00 год. 08.03.2021 в с. Вакулове Софіївського району.

Дані докази за кримінальним провадженням №12021041580000010 за фактом крадіжки, суд знаходить належними та допустимими, так як вони підтверджують існування обставин, щодо вчинення даного злочину обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , достовірність яких останні не заперечували.

Аналіз та оцінка приведених належних та допустимих доказів за цим кримінальним провадженням в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини даних обвинувачених.

При цьому, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів за кримінальним провадженням № 12021046580000020 за фактом незаконного проникнення до іншого володіння особи, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу.

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальні правопорушення, винними у вчиненні яких визнаються обвинувачені.

Сукупність досліджених доказів вказує на те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно, за попередньою змовою між собою, таємно заволоділи металевою огорожею пам`ятника воїнам Великої Вітчизняної Війни, вартістю 5894,52 грн., якою розпорядилися як власним, чим вчинили злочин і підлягають відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Протиправні злочинні дії обвинуваченого ОСОБА_1 пов`язані з незаконним проникненням до гаражного приміщення, належного ОСОБА_4 вказують на вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, однак не за ознакою незаконного проникнення до житла, а за ознакою незаконного проникнення до іншого володіння особи, оскільки як встановлено під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 вчиняв незаконне проникнення саме до приміщення гаражу. Крім того, на проникненні саме до такого володіння ОСОБА_4 акцентовано також і в описовій частині обвинувального акту прокурором.

Між тим, за змістом положень статей 4 та 6 Житлового кодексу Української РСР житлом є квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати в квартирах чи одноквартирних будинках, а також інші приміщення, призначені для постійного або тимчасового проживання людей, що завершені будівництвом та віднесені у встановленому порядку до житлового фонду, тоді як гараж відповідно до п.п. 14.1. 129 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відноситься до об`єктів нежитлової нерухомості, зокрема будівель, приміщень, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.

Мотиви призначення покарання ОСОБА_1 .

Обставинами, які, відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому при судовому розгляді справи не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, один з яких, згідно вимог ст. 12 КК України є кримінальний проступок інший - нетяжкий злочин, особу обвинуваченого, який є осудним в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, постійної роботи не має, не навчається, неодружений, на утриманні дітей не має, за місцем проживання характеризується добре, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також дані досудової доповіді Софіївського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" від 25.06.2021, згідно якої визначений середній ризик вчинення даним обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та високий ризик його небезпеки для суспільства чи окремих осіб.

При цьому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, відсутність тяжких наслідків, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин покарання, усвідомлення скоєного, тому суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, визначені санкцією частини статей за якими він обвинувачується з врахуванням положень ч.2 ст. 61 та ч. 2 ст. 63 КК України.

Між тим, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин в період звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком, призначеного за вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020, тобто до повного відбуття покарання, остаточне покарання необхідно визначити за правилами, передбаченими ст. 71 КК України, зокрема за сукупністю вироків, частково приєднавши до покарання, призначеного по даному вироку, невідбуту частину покарання за попереднім вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12.03.2020 року, яким обвинуваченого засуджено до 5 років позбавлення волі. Суд вважає, що таке покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення інших злочинів.

Мотиви призначення покарання ОСОБА_2 .

Обставинами, які, відповідно до ст.66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченій, суд визнає її щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій при судовому розгляді справи не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який в силу вимог ст. 12 КК України є нетяжким, особу обвинуваченої, яка є осудною в розумінні ч. 1 ст. 19 КК України, вперше притягується до кримінальної відповідальності, не працює та не навчається, незаміжня, за місцем проживання характеризується позитивно, усвідомила скоєне, а також дані досудової доповіді Софіївського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" від 25.06.2021, згідно якої визначений середній ризик вчинення даною обвинуваченою повторного кримінального правопорушення та низький ризик її небезпеки для суспільства чи окремих осіб, тому суд вважає за необхідне призначити покарання у виді обмеження волі, визначеній санкцією частини статті за якою вона обвинувачується з врахуванням положень ч. 2 ст. 61 КК України.

При цьому суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, відсутність тяжких наслідків, наявність пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин покарання, а також відзначає прагнення та реальні дії обвинуваченої, які спрямовувалися на встановлення викраденої огорожі на попередньому місці, що суттєво знижують суспільну небезпечність вчиненого злочину та впливають на покарання в сторону пом`якшення, а також беручи до уваги позицію прокурора та висновки досудової доповіді органу пробації, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 без відбування покарання і, на підставі положень ст.75 КК України, приймає рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням та покладенням на неї обов`язків, передбачених п.1,2 ч.1 ст.76 КК України.

Розв`язання цивільного позову.

В порядку ст.128 КПК України потерпілою стороною, Вакулівською сільською радою Софіївського району Дніпропетровської області, заявлено цивільний позов на суму заподіяних збитків у розмірі 5894,52 грн.

В обґрунтування позову вказано, що обвинувачені хоч і повернули викрадену огорожу, однак на попереднє її місце належним чином не встановили. Так, як пояснила представник цивільного позивача ОСОБА_7 , обвинувачені відгукнулися на проведення відновлювальних робіт з встановлення огорожі на попереднє місце, однак такі роботи були проведені ними напрочуд неякісно, тому керівництво сільської ради їхню роботу вважає не виконаною. За таких обставин, для проведення робіт з належного встановлення огорожі, вважає за необхідне цивільний позов задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вартість відновлювальних робіт у сумі солідарно 5894,52 грн.

Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст.128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Пунктом 1 частини 2 цієї статті передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

В ході судового розгляду встановлено, що обвинувачені викрали металеву горожу пам`ятника воїнам Великої Вітчизняної Війни. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 969/21 від 19.03.2021 вартість викраденого майна - металевих виробів (кутків, труб, секцій, сіток), з чого, власне, і складається металевий паркан, становить 5894,52 грн. Крім того, судом встановлено, що всі металеві елементи викраденої огорожі Вакулівській сільській раді були повернуті. Обвинувачена ОСОБА_2 провела відновлювальні роботи з встановлення цієї огорожі на попереднє місце, однак якість цих робіт потерпілу сторону не задовольнила. На день постановлення вироку будь-які інші ремонтні роботи з встановлення огорожі не проводились.

Судом встановлена доведеною винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення чужого майна - металевої огорожі, вартістю 5894,52 грн.

Обвинувачені повернули потерпілому огорожу визначеної вартості, а отже стороною позивача має бути доведена вартість проведених відновлювальних робіт з встановлення металевої огорожі, тобто вартість реальних збитків, які понесла потерпіла сторона як цивільний позивач.

Заподіяння реальних збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та вартість цих збитків має доводити сторона, яка заявила цивільний позов.

Як слідує зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. При цьому доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Як слідує з досліджених матеріалів цивільного позову стороною цивільного позивача не надано жодних доказів про проведені відновлювальні роботи, у тому числі договори підряду, акти приймання-передачі виконаних робіт, розрахунки вартості проведених відновлювальних робіт, тощо.

Вартість відновлювальних робіт потерпілим визначена виходячи з вартості викраденої металевої огорожі, розмір якої не можна ототожнювати з вартістю реальних збитків. Так, оскільки вартість предмету злочинного посягання (металевої огорожі), встановлена висновками судово-товарознавчої експертизи у розмірі 5894,52 грн. і до того ж потерпілій повернута, тоді як вартість реальних збитків жодними належними доказами цивільним позивачем не підтверджена.

За таких підстав суд дійшов висновку, що заявлений цивільний позов на суму 5894,52 грн. є необгрунтованим та передчасним, а отже задоволенню не підлягає.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань.

Запобіжний захід до обвинувачених не обирався. Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Долю речових доказів належить вирішити у відповідності до приписів п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 162 та ч. 2 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 162 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до вимог ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Згідно положень ст.71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 12 березня 2020 року і остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років і 1 (один) місяць.

Строк відбуття покарання засудженому обчислювати з моменту його затримання з метою приведення даного вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 не обирати.

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши їй іспитовий строком 1 (один) рік.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженій ОСОБА_2 не обирати.

У задоволенні цивільного позову Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - відмовити.

Речові докази - металеву огорожу, яку передано на зберігання Вакулівській сільській раді Софіївського району Дніпропетровської області залишити останній як законному володільцю.

Матеріали кримінального провадження за №12021041580000010 від 11 березня 2021 та за № 12021046580000020 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/380/21 (провадження №1-кп/193/92/21).

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Томинець