Вирок № 98627990, 22.07.2021, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1385/21

1-кп/171/165/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2021 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Семенової Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Ровної Н.А.

прокурора - Михайленко В.О.

захисника - Галайдюк Ф.І.

обвинуваченого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Апостолове, кримінальні провадження, внесені до ЄРДР № 12021043090000006 від 15.05.2021 року та № 12021043090000011 від 29.05.2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Зеленодольськ, Апостолівського району, Дніпропетровської області, громадянина України, маючого професійну (професійно-технічну) освіту, не одруженого, не працюючого, неповнолітніх дітей та інших осіб на утриманні не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-21.04.2005 року Апостолівським районним судом в Дніпропетровській області за ч. 2 ст. 289 на 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

-16.03.2006 року Апостолівським районним судом в Дніпропетровській області, за ч.1 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий строк 3 роки 6 місяців. До відбуття 5 років 6 місяців позбавлення волі.

-30.08.2011 року Апостолівським районним судом в Дніпропетровській області за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст.ст. 71, 81 КК України частково приєднано не відбутий строк 1 рік. До відбуття 2 роки позбавлення волі.

-10.11.2014 року вироком Апостолівського районного суду в Дніпропетровській області, за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.289, ч. 1 ст. 187, ст. 70 КК України на 5 років 6 місяців з конфіскацією майна. Звільнений 11.10.2019 з Солонянської ВК № 21 по відбуття строку покарання,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.186, ч. 2 ст. 190 КК України, суд -

В С Т А Н О В И В :

09.05.2021 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1 знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , куди прийшов у гості до раніше йому знайомого ОСОБА_2 . Перебуваючи у вказаному місці у ОСОБА_1 винник злочинний умисел направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Після цього, ОСОБА_1 , 09.05.2021 року, приблизно о 18 годині 5 хвилин, перебуваючи за адресою просп. Незалежності, в приміщенні квартири АДРЕСА_3 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, повторно із корисливих мотивів, під приводом необхідності здійснення телефонного дзвінку попросив у знайомого ОСОБА_2 передати йому у тимчасове користування мобільний телефон марки «HUAWEI» Y7 2019, тим самим ввів в оману щодо істинності своїх намірів, запевнивши у їх правомірності.

ОСОБА_2 , будучи впевненим в істинності намірів ОСОБА_1 , добровільно передав останньому мобільний телефон марки «HUAWEI» Y7 2019 вартістю 2279 гривень.

Після цього, ОСОБА_1 , впевнившись що за його діями ніхто не спостерігає, з місця вчинення злочину зник та розпорядився викраденим мобільним телефоном на власний розсуд, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_2 заподіяно майнову шкоду на суму 2279 гривень.

Також, 28.05.2021 року, приблизно о 17:00 години, ОСОБА_1 знаходився поблизу вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 , котра належить ОСОБА_3 . У вказаному місці, у вказаний час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення майна, належного ОСОБА_3 , яка на той момент знаходилася за адресою: АДРЕСА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно, відкрито із корисливих мотивів, застосовуючи обман як спосіб доступу до майна, під вигаданим приводом перевірки лічильника спробував проникнути до вказаної квартири, однак отримавши відмову зі стороні ОСОБА_3 , ОСОБА_1 шляхом поштовху напіввідчинених дверей, незаконно проник до приміщення квартири, та пройшов до спальної кімнати, де на дивані помітив тряпчаний гаманець, з якого дістав грошові кошти банкнотами номіналом 200 гривень в кількості 3 штуки, та 100 гривень в кількості 1 штука, загальною сумою 700 гривень, після чого з місця вчинення злочину втік, розпорядившись грошовими коштами на власний розсуд.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.190, ч. 3 ст. 186 КК України, визнав повністю, не оспорює обставин викладених в обвинувальних актах, та пояснив, що 09.05.2021 року у АДРЕСА_3 він разом з ОСОБА_2 перебували у даній квартирі яка належить дівчині ОСОБА_2 . Він у ОСОБА_2 попросив його мобільний телефон марки «HUAWEI» для здійснення дзвінка, та в подальшому телефон власнику не повернув а продав його за 300 гривень невідомій особі. Отримані кошти витратив на свої потреби. Також 28.05.2021 року, приблизно о 17.00 годині в АДРЕСА_4 прийшов до потерпілої ОСОБА_3 котру знав довгий час, оскільки вона була знайома з його бабусею. Постукавши в двері квартири попросив у неї 500 гривень запевнивши її що він завтра поверне. Але на його прохання вона відмовила, на що він штовхнув вхідні двері квартира та зайшов до приміщення спальні, де побачив гаманець в якому знаходились грошові кошти, які він забрав з собою. Кошти також витратив на власні потреби. Майнову шкоду потерпілим відшкодовано повністю. Попросив у потерпілих вибачення.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд даних кримінальних проваджень без їх участі.

Судом, роз`яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинуваченим всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думки прокурора та відсутності заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч.3 ст.349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованих стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, обмежившись лише дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_1 .

Даючи юридичну оцінку діям обвинуваченого, суд приходить до висновку, що його дії правильно кваліфіковано на досудовому слідстві та в його діях має місце складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України - як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно та ч.3 ст.186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини та наявність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним інших правопорушень, йому необхідно призначити покарання в межах санкцій передбачених ч.2 ст.190, ч. 3 ст.186 КК України.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно з п.3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

ОСОБА_1 , раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, наявність обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків, та обставини які обтяжують покарання згідно ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та рецидив злочинів, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та його ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до переконання, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження інших правопорушень з його боку, є призначення покарання в межах санкцій передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст.186 КК України у виді позбавлення волі.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Питання про речові докази по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки,

за ч. 3 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

У відповідності до ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 до строку покарання, строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час судового розгляду за даним кримінальним провадженням, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період з 29.05.2021 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обліковувати з моменту його затримання з 29.05.2021 року.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили.

Цивільні позови по справі не заявлені.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судово-дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/104-21/18527-Д від 11.06.2021 року в розмірі 1029 гривень 72 копійки, судово-дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/104-21/20170-Д від 25.06.2021 року в розмірі 1029 гривень 72 копійки.

Речові докази по кримінальному провадженню: сліди папілярних ліній запаковані в паперовий конверт - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам розгляду справи.

Вирок суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Семенова Н. М.