Ухвала суду № 98627353, 26.07.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/1316/21

Справа № 711/4555/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі слідчого ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси клопотання старшого слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській області капітан поліції ОСОБА_3 , винесене в кримінальному провадженні №12021250000000337від 23.03.2021 року про накладення арешту на майно,-

встановив:

СУ ГУ НП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021250000000337від 23.03.2021 року, за ознаками кримінального правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4,5 КК України.

13.07.2021 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 4, 5 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, розтрата чужого майна, вчинена за попередньою змовою групою осіб в великих розмірах та розтрата чужого майна, вчинена за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

24.06.2021 року від представника позивача ТОВ «Купава Груп» - адвоката ОСОБА_6 , надійшов цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в порядку ст. 128 КПК України, з проханням стягнути з ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «Купава Груп» (код ЄРДПОУ 39694893) грошових коштів у сумі 5 761 000 гривень.

Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Згідно даних інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266484506 у приватній власності (розмір частки 1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває квартира загальною площею 67.4 кв.м. (реєстраційний номер майна 1798166032224), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Беручи до уваги викладене, зважаючи на те, що санкція статті, яка інкримінується ОСОБА_4 , передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, з метою недопущення зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та виконання вироку суду в частині конфіскації майна та відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення, орган досудового розслідування просить накласти арешт на квартиру загальною площею 67.4 кв.м. (реєстраційний номер майна 1798166032224), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на праві приватної власності належить ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ), заборонивши будь які дії по її реєстрації, перереєстрації, та відчуженню в інший спосіб.

Слідча в судовому засіданні клопотання підтримала, просила задовольнити його повністю.

Підозрювана та її адвокат в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що ч.3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведуть, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Виходячи зі змісту вказаної норми, жоден із заходів забезпечення кримінального провадження не може застосовуватися без доведення обгрунтованості підозри щодо вчинення кримінального правопорушення.

Так, слідча долучила до матеріалів справи повідомлення про підозру, проте не надано жодних доказів, які вказують її обґрунтованість. Іншими словами докази, які вказують про причетність ОСОБА_4 до інкримінованих правопорушень, на підставі яких повідомлено їй про підозру слідчим слідчому судді не надано, що вказує про необхідність відмови в задоволенні вищевказаного клопотання про накладення арешту на майно.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя вважає необґрунтованим твердження сторони захисту про те, що підозра є необгрунтованою, з огляду на наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Словосполучення «обґрунтована підозра» передбачає наявність існування фактів або інформації, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин («Cebotari v. Moldova», п. 48). Термін «обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об?єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, тлумачення поняття «обґрунтованості» залежить від усіх обставин справи (рішення від 22.10.1997 у справі «Ердагоз проти Туреччини», № 21890/93, §51; рішення від 30.08.1990 у справі «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», серія A № 182, § 32).

Більш того, виходячи з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігач, що особа про яку йдеться могла вчинити правопорушення. Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення (Мюррей проти Сполученого Королівства), а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.98 р. у справі "Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства" наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

У даному кримінальному провадженні, зв`язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними доказами, сукупність яких дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення , є обґрунтованою.

Так, частитною1 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно доч.2ст.170КПК України арештмайна допускаєтьсяз метоюзабезпечення: збереженняречових доказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченим КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ч.6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною ч. 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно.

За представленими матеріалами клопотання встановлено, що 13.07.2021 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,4,5 ст. 191 КК України. За матеріалами кримінального провадження потерпілими на стадії досудового розслідування заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 5761 000 грн.

Згідно даних інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266484506 у приватній власності (розмір частки 1) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває квартира загальною площею 67.4 кв.м. (реєстраційний номер майна 1798166032224), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено в п.6 розділу 2.6 узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа.

Крім того, слід враховувати, що на майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, якщо злочин, у вчиненні якого підозрюється чи обвинувачується особа, не передбачає такого виду покарання.

У п.п. 4,6 ч. 2 ст. 173 КПК України вказано, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях п.4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Такий правовий висновок узгоджується з практикою застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи. На початковій стадії досудового розслідування в цьому кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту. Держава гарантує право громадянина на забезпеченням забезпечення проведення ефективного досудового розслідування. Таким чином, тимчасове обмеження Конституційних прав власника/володільця має незначний строковий характер, відтак перераховані основоположні суспільні інтереси, переважають принцип мирного володіння майном.

Слідчий суддя, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що факт визнання речовим доказом, необхідність проведення спеціальних досліджень, ризик знищення майна, є достатніми умовами для застосування щодо цього рухомого майна спів розмірного заходу забезпечення кримінального провадження, яким є накладення арешту на майно.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що, оскільки санкцією статті Кримінального кодексу України, яка інкримінується ОСОБА_4 , передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, а також з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), тому необхідно накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційни номер майна 1798166032224), що праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановивши заборону на її відчуження.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , у випадку доведеності її вини у вчиненні інкримінованого злочину, загрожує таке покарання як конфіскація майна, накладення арешту на майно підозрюваного є необхідним, з метою забезпечення кримінального провадження. Крім того, необхідність арешту майна зумовлюється обґрунтованою підозрою вважати, що незастосування цього заходу зумовить труднощі чи неможливість виконання вироку в частині забезпечення можливої конфіскації майна внаслідок того, що таке майно може бути приховане, відчужене чи пошкоджене.

Слідчим суддею враховується те, що обраний захід забезпечення кримінального провадження, як заборона на відчуження (продаж, дарування, передавання в користування третім особам), є найменш обтяжливим способом арешту.

Відповідно до ст. 175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Керуючись ст. ст. 40, 113, 117, 131, 132, 170, 171, 309 КПК України, -

ухвалив:

Клопотання задовольнити.

З метою можливої конфіскації майна, як виду додаткового покарання та забезпечення цивільного позову, накласти арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційни номер майна 1798166032224), що праві приватної власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), встановивши заборону на її відчуження.

Копію ухвали направити слідчому, в провадженні якого знаходиться справа, прокурору, володільцю майна.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду в порядку, визначеному КПК України.

Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 26.07.2021 о 17.10 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1