Рішення № 98627329, 27.07.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/10353/16-ц

Провадження 2/711/1370/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.,

за участю представника позивача згідно довіреності Лекіашвілі В.В.

представника відповідача адвоката Бас В.М.

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 30.11.2016 звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 боргу за спожиту теплову енергію та судових витрат по справі. В обґрунтування заяви вказано, що на них покладений обов`язок - забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності. Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (о/р 30709059). Отримує послуги з тепло-водопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», але ухиляється від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання. 29.05.2015 між підприємством та відповідачем був укладений договір № 6061/3 «Про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води», який вважається пролонгованим на наступні роки. Пунктом 9 договору передбачено здійснення оплати щомісячно протягом року. Платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Станом на 01.11.2016 відповідач заборгував за послуги ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» 20056,07 грн. Попередження з вимогою погасити борг, пропозиції укласти договір на його реструктуризацію позитивно результати не дали. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19.10.2016 у справі №711/8346/16-ц ПАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» було відмовлено у задоволені заяви про видачу судового наказу відносно відповідача у зв`язку з наявністю спору про право. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на їх користь борг станом на 01.11.2016 в сумі 20056,07 грн. та понесені ним при подачі позову до суду судові витрати в сумі 1378,00 грн.

Заочним рішенням від 09.02.2017 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою суду від 19.02.2021 задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, заочне рішення від 09.02.2017 скасовано, а справу призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.

26.03.2021 представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Бас В.М. до суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач визнає позовні вимоги лише в сумі 11278,53 грн., а в іншій частині просить відмовити. Відзив обґрунтовує тим, що відповідно до поданого до позовної заяви розрахунку що період з січня 2011 року по листопад 2016 року, нарахування позивачем проводилося за вказаний період із розрахунку на три особи, що не відповідає дійсності. Вказану квартиру АДРЕСА_1 позивач отримала у 2004 році на підставі ордеру на житлове приміщення № 066398 виданого на підставі рішення МВК № 403 від 25.03.2004 з сім`єю 2 чоловік. З того часу в квартирі проживало та були зареєстровані лише дві особи. З 2018 року відповідач зверталася до позивача з проханням перерахувати їй борг за попередній період із розрахунку на дві особи, однак позивач здійснив перерахунок лише з серпня 2018 року, за попередні періоди – відмовив. Тож, з метою зобов`язати ВП «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» здійснити перерахунок платежу на 2 особи ОСОБА_2 зверталася до суду з позовом, справа № 711/4389/20. Сторонами спору в 2000 році нарешті була досягнута згода, щодо здійснення перерахунку на дві особи починаючи з 2011 року, тому позивач просила залишити свій позов без розгляду. Крім того, вказує, що ОСОБА_1 та її син ОСОБА_3 , як сім`я загиблого ветерана війни мали право на пільги на двох осіб з 22.05.2005 по 18.09.2013 роки. В розрахунку позивача він отримав відшкодування про надання пільги на дві особи, а фактично пільгу нарахував лише 50 %, тобто на одну особу. Тож, вважає в цій частині позовні вимоги необґрунтованими та в їх задоволенні просить відмовити. Крім того, зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності при зверненні до суду. Враховуючи строк позовної давності, до задоволення, на думку відповідача, підлягають позовні вимоги за період з листопада 2013 року по листопад 2016 року включно за виключенням нарахування на одну особу. Заочне рішення суду перебуває на виконанні у органах державної виконавчої служби з 06.12.2017. Відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату боржника сума боргу станом на 05.03.2021 становить 18 953 грн. 51 коп., тобто боржником погашено 1102 грн. 56 коп. У відзиві наведено розрахунок відповідача заборгованості, за яким з врахуванням всіх сум, заборгованість за заявлений у позові період становить 11278,53 грн., оскільки розмір нарахованої позивачем пільги за вказаний період - 2286 грн. 18 коп.; сума погашеного платежу споживачем за вказаний період дорівнює 2345 грн. 32 коп.; сума нарахована на одну (відсутню) особу згідно вказаного тарифу 4298 грн. 55 коп.; сума боргу погашену боржником 1102 грн. 56 коп. Враховуючи, що розмір боргу в графі «нарахування» за вказаний період (з листопада 2013 року по листопад 2016 року) дорівнює – 21311,14 грн., тож за мінусом вказаних вище сум, заборгованість за цей період яку визнає відповідач становить 11278,53 грн. До того ж, зазначає, що договір на надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води № 65/3/2 був укладений між нею та позивачем лише 13.08.2018, до цього часу жодних договорів не існувало.

06.04.2021 представником позивача ОСОБА_4 подано до суду відповідь на відзив, в якому вважає доводи відповідача безпідставними та необґрунтованими та не визнає їх. Вказує, що дійсно позивач здійснив перерахунок на дві особи за послугу гарячого водопостачання, за період з січня 2011 по липень 2018 року включно у серпні 2020 року внаслідок досягнутої згоди по справі № 711/4389/20, що відображено у розрахунку за період, який додає до відповіді на відзив за період з січня 2013 по лютий 2021 та у довідці про перерахунок по о/р № НОМЕР_1 . Проте, зазначає, що відповідач вводить суд в оману стверджуючи, що саме позивач отримав або отримував відшкодування наданих пільг по особовому рахунку на дві особи, а фактично нараховував пільгу на одну особу, оскільки це не вбачається із довідки Департаменту соціальної політики ЧМР № 3326/28-5/01-10 від 14.05.2019. Відповідно до правил надання послуг (п.22), у разі отримання права на пільги споживач подає виконавцю письмову заяву та документи, що його підтверджують . Оплата за послуги з урахуванням пільг нараховується з дати подання документів, що підтверджують право на пільгу. Документи про право на пільги іншого члена сім`ї відповідачем були подані позивачу лише у 2018 році, тож позивач не порушував чинного законодавства. До того ж, відповідачем не складалися акти – претензії і відповідні періоди щодо наявності, якості чи кількості надання послуг, що свідчить про належні якість послуг наданих позивачем та нарахування відповідної плати за них. Крім того, відповідач періодично оплачувала послуги з урахуванням отриманих пільг, а заяв та заперечень до позивача не направляв, докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Що стосується надання послуг до укладання з відповідачем договору № 65/3/2 від 13.08.2018, то відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачем до 13.08.2018 сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Тож, згідно із зазначеними нормами закону споживачі (відповідачі) зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги позивачу, якщо вони фактично користувалися ними, що не оспорюється відповідачем. Щодо строків позовної давності, то вони перериваються вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання боргу або його частини. Періодичні оплати відповідача по о/р № НОМЕР_1 та ще й з урахуванням пільги (що по суті є відшкодуванням за отримані послуги) і є нічим іншим, як дії спрямовані на погашення заборгованості. Тож, враховуючи всі оплати, отримані пільги, проведений перерахунок за послугу гарячого водопостачання за період з січня 2011 по липень 2018 включно, дійсні обставини справи щодо ненадання відповідачем згідно чинного законодавства необхідних документів, наявну станом на 01.03.2021 року заборгованість (тобто факт не сплати отриманих послуг в повному обсязі), вимоги викладені у відзиві вважає безпідставними та необґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтвердив обставини викладені у позові та відповіді на відзив, наполягав на задоволенні позовних вимог. Додав, що відповідачу вже було здійснено перерахунок у серпня 2020 року - 10249,99 грн., враховано всі пільги і всі платежі, що відображено у розрахунку доданому до відповіді на відзив. Суму заборгованості вони не зменшують, оскільки відбудеться подвійне зменшення – подвійний перерахунок суми заборгованості за вказаний період. Більше того, з моменту перерахунку відповідачка жодних платежів не сплачує за підігрів гарячої води та послуги водопостачання, хоча користується наданими послугами і станом на 01.02.2021 має загальну поточну заборгованість у розмірі 26151,45 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Бас В.М. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог , підтримала доводи викладені у відзиві на позов, частково визнала позовні вимоги в сумі 11278,53 грн., враховуючи пільги та позовну давність, яку просила застосувати до заборгованості, навівши свій розрахунок у відзиві на позов. До того ж, погодилась, що ОСОБА_1 отримувала постійно пільгу від держави з січня 2011 року 18.09.2013, в подальшому пільга надавалась періодично до 2018 року в різний період, на різних осіб, то на відповідача, то на двох осіб. Відповідач не заперечувала проти надання пільги і не зверталась з питанням щодо її припинення. Вважає, що надання пільги не перериває строки позовної давності, які просить застосувати до заборгованості. Тож просила відмовити у задоволенні позовних вимог, а в разі задоволення позовних вимог стягнути з відповідача заборгованість у сумі 11278,53 грн., врахувати доводи, викладені у відзиві, здійснити перерахунок за мінусом сплачених коштів, та нарахованої пільги.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши письмові докази встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У судовому засіданні встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» «Черкаська ТЕЦ».

Відповідно до ст.ст. 67,68 ЖК України та пунктами 14,17,35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковою територіями, затверджених Постановою Кабінета Міністрів України від 08.09.1992 № 572 встановлено, що плата за використання теплової енергії власниками квартири (будинків), вноситься за затвердженими в установленому порядку тарифами щомісяця не пізніше 10 числа, наступного за розрахунковим, місяця.

Відповідач ОСОБА_1 з 04.02.2005 по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . В квартирі зареєстровано двоє осіб.

За вказаною адресою відповідач отримує послуги з теплопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкритий о/р 30709059, але ОСОБА_1 ухиляється від перерахування щомісячної оплати за опалення та внесків, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості, яка станом на 01.11.2016 становить 20056,07 грн.

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Договір на надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води № 65/3/2 був укладений між сторонами 13.08.2018, тобто на час виникнення заборгованості станом на 01.11.2016 договірних відносин мі ж сторонами не було.

Суд звертає увагу, що споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти – претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові по справі № 210/5796/16-ц від 18.03.2019.

За змістом ст. ст. 67-68, 162 ЖК України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Крім того, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово - комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальній послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи, відповідно до довідки Департаменту соціальної політики від 14.05.2019 № 3326/28-5/01-10 ОСОБА_1 з 22.05.2005 включена до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, за статусом «член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни» відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» До складу її сім`ї входить її син , ОСОБА_5 . На двох осіб відшкодування пільг на житлово – комунальні послуги здійснювалися до 18.09.2013. ОСОБА_1 користувалась пільгами на житлово-комунальні послуги, в складі сім`ї одна особа, в такі періоди: з 19.09.2013 по 30.06.2015, 01.03.2016 по 31.08.2016 та з 01.03.2017 на час видачі довідки -14.05.2019.

Відповідно до п. 22 Правил надання послуг з централізованого палення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 передбачено, що у разі коли споживач відповідно до законодавства має пільги з оплати послуг, у договорі робиться відповідна позначка. При цьому дані про зазначену пільгу вносяться у договір між виконавцем та постачальником. У разі отримання права на пільги споживач подає виконавцю письмову заяву та документи, що його підтверджують. Оплата за послуги з урахуванням пільг нараховується з дати подання документів, що підтверджують право на пільгу.

Тож, позивачем у 2018 році, після подання відповідачкою зазначених документів на пільгу було здійснено перерахунок за спірний період, що відображено у розрахунку наданому позивачем до відповіді на відзив ( а.с. 109).

Суд не погоджується з доводами представника відповідачки щодо вимоги здійснити перерахунок з цих самих підстав, оскільки такий перерахунок вже проведений, але у 2018 році.

Що стосується клопотання представника відповідачки адвоката Бас В.М. про застосування строків позовної давності, то суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Разом з тим статтею 264 ЦК України визначено випадки переривання строку позовної давності. Зокрема, частина перша вказаної статті передбачає, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Частиною ж третьої цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як встановлено в ході розгляду справи та вбачається із розрахунку заборгованості відповідачки, остання вчиняла дії, які свідчать про переривання позовної давності, а саме, періодично сплачувала заборгованість та користувалася пільгою, право на яку їй надано державою, тобто держава фактично сплачувала за неї частину заборгованості, що є діями спрямованими на погашення заборгованості.

Щодо нарахування пільги ОСОБА_1 не заперечувала, від неї не відмовлялась, отже погодилась, що така сплата є відшкодуванням у рахунок погашення заборгованості, що стає автоматично визнаною.

За таких обставин до вказаних правовідносин за спірний період не може бути застосований строк позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією ВерховогоСуду, викладеною усправі № 437/2726/13-ц від 22.01.2019 таправовим висновком Верховного Суду у справі № 668/8830/15-ц.

За таких обставин, оцінивши докази надані сторонами на підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергіюстаном на 01.01.2016 у розмірі 20056,07 грн. підлягають до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1378 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 20056 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір в сумі 1378 грн.

Повний текст рішення виготовлений 04.07.2021.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька