Рішення № 98626640, 22.07.2021, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/1416/20

2/706/18/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участі секретаря Рибчинецької Я.А.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Христинівці Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Христинівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська обласна прокуратура, про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Христинівської міської ради про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправним та скасування рішення.

Просила поновити строк звернення до суду як такий, що пропущений з поважних причин, визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради № 83 від 28.07.2016 р. «Про внесення змін до рішення виконкому № 33 від 29.03.2016 р.».

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилалась на такі обставини.

Відповідно до наказів прокурора Черкаської області №206-к від 28.12.2006 р. та №106-к від 09.07.2007 р. її спочатку призначено на посаду виконувача обов`язків помічника прокурора Христинівського району, а потім - помічником прокурора цього ж району. Згодом у зв`язку з реформуванням органів прокуратури вона була переведена на посади начальника Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури та прокурора відділу. Тобто, в органах прокуратури вона працює з грудня 2006 р. до цього часу (на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років). З огляду на те, що на роботу в органи прокуратури вона була направлена в порядку розподілу в іншу місцевість (ст. 49 Закону України «Про прокуратуру», ст. 46 Житлового кодексу УРСР), рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради №244 від 27.09.2007 р. її взято на облік для позачергового отримання житла. Рішенням виконавчого комітету Христинівської міської ради від 29.03.2016 р. №33 задоволено її заяву про забезпечення житлом і їй як начальнику Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури та членам її сім`ї надано дозвіл на вселення до квартири АДРЕСА_1 , а 06.04.2016 р. видано ордер для вселення до зазначеного житлового приміщення. Згідно з наданим ордером 07.04.2016 р. вона та члени її сім`ї вселилися до наданого в найм житла, зареєструвались і продовжують проживати у ньому до цього часу. Рішенням виконавчого комітету №40 від 21.04.2016 р. з квартирного обліку її знято як таку, що забезпечена у визначеному порядку житлом. У серпні 2020 р. їй стало відомо про надходження на розгляд виконавчого комітету Христинівської міської ради звернення керівника Уманської місцевої прокуратури про включення квартири, в якій проживає вона та члени її сім`ї, до числа службового житла Уманської місцевої прокуратури. При цьому керівник місцевої прокуратури покликався на рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради №83 від 28.07.2016 р. Копія зазначеного рішення видана їй на запит 18.08.2020 р. архівним відділом Христинівської РДА. Ознайомившись із оскаржуваним рішенням у день його отримання, вона з`ясувала, що 28.07.2016 р. виконавчий комітет Христинівської міської ради, заслухавши інформацію юриста міської ради ОСОБА_4 та керуючись ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій», вирішив внести зміни до п. 1 рішення виконкому Христинівської міської ради №33 від 29.03.2016 р. та викласти його в такій редакції: «1. Надати квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 43,2 м2 (загальна площа 72,5 м2) ОСОБА_1 та членам її сім`ї як службову». Прийняте органом місцевого самоврядування рішення вважає протиправним. У ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Зазначене, зокрема, проявляється у неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. розтлумачив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради №33 від 29.03.2016 р. є індивідуальним актом, яке вичерпало свою дію фактом виконання: видачею 06.04.2016 р. ордера та вселенням до квартири наймачів, а тому не могло бути змінене шляхом прийняття відповідачем 28.07.2016 р. рішення №83 із зазначенням про передачу житла як службового. Нехтуючи принципами законності, гласності та відкритості місцевого самоврядування, виконавчий комітет Христинівської міської ради прийняв рішення про зміну попереднього ненормативного акту без повідомлення їх, як наймачів житлового приміщення. При цьому підставою для ухвалення оскаржуваного рішення стала інформація юриста Христинівської міської ради, який, вочевидь, ініціювати розгляд такого питання не уповноважений. Зміст проголошеної юристом міської ради на засіданні виконкому інформації відсутній в органі місцевого самоврядування. Не долучена дана інформація і до протоколу засідання виконкому за 28.07.2016 р., що окремо свідчить про безпідставність рішення №83 від 28.07.2016 р., ухвалення його із порушенням принципу гласності та поза межами наданих органу місцевого самоврядування повноважень. Більш того, при прийнятті оскаржуваного рішення орган місцевого самоврядування керувався приписами ст. 24 Закону України «Про планування та забудову території», який спірні правовідносини не регулює та втратив чинність ще у 2011 р. Про розгляд питання щодо внесення змін до рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради №33 від 29.03.2016 р., на підставі якого вона забезпечена житлом, їй відповідач не повідомляв, участі у засіданні виконкому міської ради вона не приймала, про прийняття виконавчим комітетом Христинівської міської ради рішення №83 від 28.07.2016 р. їй стало відомо 18.08.2020 р. після отримання його копії в архівному відділі Христинівської РДА, а тому строк для його оскарження пропущений нею з поважних тичин та підлягає поновленню.

Ухвалою суду від 10.03.2021 р. до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Уманську місцеву прокуратуру.

Ухвалою суду від 12.05.2021 р. замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Уманську місцеву прокуратуру на Черкаську обласну прокуратуру.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Черкаською обласною прокуратурою було подане пояснення щодо позову, в якому висловлена думка, що позов не підлягає задоволенню. Зазначено, що згідно з рішенням Христинівської районної ради від 19.07.2000 р. № 16-13 квартиру АДРЕСА_1 придбано як службову для прокурора району. Згідно з ст. 118 ЖК Української PCP, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988 №37, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири. Таким чином, виконкомом Христинівської міської ради прийнято рішення на виконання вимог ст. 118 ЖК Української PCP, Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській PCP, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 04.02.1988 №37.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали повністю, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві.

Представник відповідача виконавчого комітету Христинівської міської ради у судове засідання не з`явився, проте від відповідача до суду надійшла заява з проханням розглянути справу без участі його представника, у заяві також зазначено, що відповідач позовні вимоги визнає повністю.

За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача виконавчого комітету Христинівської міської ради.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Черкаської обласної прокуратури Семерунь О.І. усудовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на обставини, зазначені у поясненні третьої особи щодо позову.

Свідок ОСОБА_5 , який на час прийняття оскаржуваного рішення працював юристом Христинівської міської ради, у судовому засіданні пояснив, що був дзвінок з обласної прокуратури щодо цього житла, про це він доповів на засіданні виконкому міської ради, оскаржуване рішення приймали члени виконкому міської ради.

Заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання свідка ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази у справі: копії рішень виконкому Христинівської міської ради № 244 від 27.09.2007 р. «Про постановку на квартоблік», № 33 від 29.03.2016 р. «Про надання житла», № 40 від 21.04.2016 р. «Про зняття з квартирного обліку», № 83 від 28.07.2016 р. «Про внесення змін до рішення виконкому № 33 від 29.03.2016 р.», ордеру № 2 на житлове приміщення, виданого виконкомом Христинівської міської ради 06.04.2016 р. ОСОБА_1 , протоколу № 8 засідання виконкому Христинівської міської ради від 28.07.2016 р., листа керівника Уманської місцевої прокуратури на ім`я Христинівського міського голови № 34-1696вих-20 від 16.07.2020 р., рішення Христинівської районної ради від 19.07.2000 р. № 16-18 «Про виділення зерна і іншої продукції сільського господарства прокуратурі району», заяви ОСОБА_1 про постановку на квартирну чергу для отримання житла від 11.09.2007 р., інші письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в органах прокуратури (на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку).

Рішенням виконкому Христинівської міської ради № 244 від 27.09.2007 р. «Про постановку на квартоблік» позивача ОСОБА_1 відповідно до її заяви поставлено на чергу для отримання квартири як працівника прокуратури.

Рішенням виконкому Христинівської міської ради № 33 від 29.03.2016 р. «Про надання житла» позивачу ОСОБА_1 як начальнику Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури та членам її сім`ї була надана квартира АДРЕСА_1 житловою площею 43,2 м2 (загальною площею 72,5 м2), яка була придбана міською радою 2000 р. та знаходилась на балансі Христинівського ВУЖКГ, у рішенні також зазначено про видачу ОСОБА_1 ордера на вселення у вказану квартиру.

06.04.2016 р. виконкомом Христинівської міської ради на підставі зазначеного вище рішення був виданий ордер № 2 на житлове приміщення на право його зайняття позивачем ОСОБА_1 та членами її сім`ї.

Згідно з наданим ордером 07.04.2016 р. позивач та члени її сім`ї вселилися до наданого в найм житла, зареєструвались і продовжують проживати у ньому до цього часу.

Рішенням виконкому Христинівської міської ради №40 від 21.04.2016 р. «Про зняття з квартирного обліку» позивача ОСОБА_1 було знято з квартирного обліку у зв`язку з поліпшенням житлових умов.

Вказані вище обставини стверджуються письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.

У серпні 2020 р. позивачу стало відомо про надходження на розгляд виконавчого комітету Христинівської міської ради звернення керівника Уманської місцевої прокуратури про включення квартири, в якій проживає вона та члени її сім`ї, до числа службового житла Уманської місцевої прокуратури. При цьому керівник місцевої прокуратури покликався на рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради №83 від 28.07.2016 р. Копія зазначеного рішення видана їй на запит 18.08.2020 р. архівним відділом Христинівської РДА.

28.07.2016 р. виконком Христинівської міської ради, заслухавши інформацію юриста міської ради ОСОБА_4 та керуючись ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій», вирішив внести зміни до п. 1 рішення виконкому Христинівської міської ради № 33 від 29.03.2016 р. та викласти його в такій редакції: «1. Надати квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 43,2 м2 (загальна площа 72,5 м2) ОСОБА_1 та членам її сім`ї як службову».

Зазначене вище рішення органу місцевого самоврядування є протиправним та підлягає скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з п.15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання щодо скасування актів органів виконавчої влади, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням ради, прийнятим у межах її' повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частинами дев`ятою та десятою ст. 59 цього Закону визначено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Аналіз наведених норм закону дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавець закріпив право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування.

Водночас у ст. 3 Конституції У країни закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

У ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами. Зазначене, зокрема, проявляється у неможливості органів місцевого самоврядування скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення. Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 р. розтлумачив, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання. Рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради №33 від 29.03.2016 р. є індивідуальним актом, яке вичерпало свою дію фактом виконання: видачею 06.04.2016 р. ордера та вселенням до квартири наймачів, а тому не могло бути змінене шляхом прийняття відповідачем 28.07.2016 р. рішення №83 із зазначенням про передачу житла як службового.

Виконавчий комітет Христинівської міської ради прийняв рішення про зміну попереднього ненормативного акту без повідомлення позивача та членів її сім`ї, як наймачів житлового приміщення.

Підставою для ухвалення оскаржуваного рішення стала інформація юриста Христинівської міської ради. Зміст проголошеної юристом міської ради на засіданні виконкому інформації відсутній в органі місцевого самоврядування. Не долучена дана інформація і до протоколу засідання виконкому за 28.07.2016 р., що окремо свідчить про безпідставність рішення №83 від 28.07.2016 р., ухвалення його із порушенням принципу гласності та поза межами наданих органу місцевого самоврядування повноважень.

При прийнятті оскаржуваного рішення орган місцевого самоврядування керувався приписами ст. 24 Закону України «Про планування та забудову територій», який спірні правовідносини не регулює та втратив чинність ще у 2011 р.

У своєму поясненні третя особа Черкаська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову.

Покликалась при цьому на те, що квартира АДРЕСА_1 придбана як службова для прокурора Христинівського району згідно з рішенням Христинівської районної ради від 19.07.2000 р. № 16-13. Однак, у вказаному рішенні районної ради відсутні відомості про придбання цієї квартири. Крім того, у рішенні виконкому Христинівської міської ради № 33 від 29.03.2016 р. зазначено, що квартира придбана міською радою у 2000 р. та знаходиться на балансі Христинівського ВУЖКГ.

Також у поясненні третя особа Черкаська обласна прокуратура покликалась на те, що оскаржуване рішення прийняте виконкомом Христинівської міської ради на виконання вимог ст. 118 ЖК Української РСР, Положення про порядок надання службових житлових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 р. № 37. Однак, вказане вище жиле приміщення не було включене до числа службових рішенням виконкому міської ради, про що свідчить і зміст листа керівника Уманської місцевої прокуратури на ім`я Христинівського міського голови № 34-1696вих-20 від 16.07.2020 р., копія якого долучена до матеріалів справи. А тому вказані нормативні акти не могли бути застосовані при винесенні оскаржуваного рішення.

З вказаних підстав оскаржуване рішення має бути визнане протиправним та скасоване.

У задоволенні вимоги про поновлення строку для звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин, необхідно відмовити з таких підстав.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Про розгляд питання щодо внесення змін до рішення виконкому Христинівської міської ради №33 від 29.03.2016 р., на підставі якого позивач була забезпечена житлом, їй відповідач не повідомляв, участі у засіданні виконкому міської ради вона не приймала, оскаржуване рішення офіційно не оприлюднювалось, про прийняття виконкомом Христинівської міської ради рішення №83 від 28.07.2016 р. їй стало відомо 18.08.2020 р. після отримання його копії в архівному відділі Христинівської РДА.

Інших даних з цього питання учасниками справи та їх представниками суду надано не було.

А тому перебіг позовної давності у даному випадку починається з 18.08.2020 р.

Тобто, позивач звернулась до суду в межах строку позовної давності і необхідності в поновленні строку для звернення до суду немає.

У зв`язку з цим у задоволенні вимоги про поновлення строку для звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин, необхідно відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 26 ч.1 п. 15, 59 ч. ч. 9-10, 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 256, 257, 261 ч. 1 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Христинівської міської ради (20001, Черкаська область, Уманський район, м. Христинівка, вул. Соборна, 30, код ЄДРПОУ 04061582), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Черкаська обласна прокуратура (18000, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, код ЄДРПОУ 02911119), про поновлення строку звернення до суду, визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Христинівської міської ради № 83 від 28.07.2016 року «Про внесення змін до рішення виконкому № 33 від 29.03.2016 р.».

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складенняповного судового рішення апеляційної скарги.

Повне судове рішення складене 28.07.2021 року.

Суддя: М.Ф. Олійник