Рішення № 98626432, 29.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.06.2021 Справа №607/4242/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- при секретарі судового засідання Бойко І.І.

- з участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивачів - адвоката Семененка С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися в суд із позовом до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, в якому просили визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/42 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/42 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування вимог позивачі вказали, що спірний житловий будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, членами якого були ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , вона та ще троє членів. Відтак, кожному з них належить по 1/7 частці спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина за законом на належну їй 1/7 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який є чоловіком ОСОБА_2 та батьком ОСОБА_1 . За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом на належну йому частку житлового будинку по АДРЕСА_1 . У встановленому законом порядку ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Крім цього, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла дружина ОСОБА_5 , яка має право на обов`язкову частку спадщини незалежно від змісту заповіту.

Постановами державного нотаріуса їм відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на належні останнім частки спірного житлового будинку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

Посилаючись на наведене, просили задовольнити позов.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 березня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального провадження.

01 квітня 2021 року представник Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області подав відзив на позовну заяву, згідно з яким не заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Крім цього, разом з відзивом представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 квітня 2021 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання позивач ОСОБА_2 не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку.

Присутня в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник позивачів адвокат Семененко С.М. позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батьками якої записано « ОСОБА_7 » та « ОСОБА_8 », що стверджується архівною довідкою про народження від 10 грудня 2020 року за №П-65/04-11, виданою Державним архівом Тернопільської області.

25 травня 1958 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за №00028624329 від 21 листопада 2020 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_10 ».

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_11 , батьками якої записано « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 16 червня 1978 року, про що зроблено актовий запис за №18.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_12 , батьками якої записано « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 20 лютого 1961 року, про що зроблено актовий запис за №4.

03 жовтня 1981 року ОСОБА_11 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_13 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 03 жовтня 1981 року, про що зроблено актовий запис за №12. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_14 ».

Як вбачається з довідки за №212 від 23 червня 2020 року, виданої Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, будинковолодіння по АДРЕСА_1 відноситься до суспільної групи господарства - колгоспний двір. Станом на 15 квітня 1991 року членами двору були ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_13 - зять, ОСОБА_3 - мати, ОСОБА_15 - онука та ОСОБА_16 - онука.

Як вбачається з інформаційної довідки про технічний стан нерухомого майна за №632 від 03 червня 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, по обліку бюро будинковолодіння за АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 .

Як слідує з інформаційної довідки за №634 від 03 червня 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації, станом на 01 січня 2013 року житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 зареєстровано за головою колгоспного двору ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право особистої власності на жилий будинок, виданого Тернопільською районною радою 30 червня 1990 року, записаного в реєстрову книгу №1 за реєстровим №38.

З інформаційної довідки за №1701 від 22 грудня 2020 року, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що станом на 01 січня 2013 року державна реєстрації права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 в бюро не проведена.

Таким чином, наявними у справі матеріалами підтверджено, що спірне будинковолодіння належало до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого були ОСОБА_4 - голова двору, ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - дочка, ОСОБА_13 - зять, ОСОБА_3 - мати, ОСОБА_15 - онука та ОСОБА_16 - онука.

Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності всіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Відтак, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 належало по 1/7 частки спірного житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 25 серпня 2001 року, виданим Івачеводолішнівською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №2.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, у тому числі на 1/7 частку спірного житлового будинку.

За життя ОСОБА_3 склала заповіти, якими заповіла належний їй державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ТР №021095 ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідки за №57 від 05 березня 2021 року, виданої Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_3 була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з нею були зареєстровані та проживали: ОСОБА_4 - зять, ОСОБА_2 - дочка, ОСОБА_1 - онука, ОСОБА_13 - чоловік онуки, ОСОБА_15 - правнучка та ОСОБА_18 - правнучка.

Таким чином, єдиним спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 та за законом - ОСОБА_2

ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки продовжила проживати у спірному житловому будинку, здійснюючи за ним догляд, обробляючи земельну ділянку.

01 квітня 2019 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №250/2002 після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2 .

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, що підтверджується матеріалами спадкової справи за №250/2002.

Таким чином, ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_3 успадкувала належну їй 1/7 частку спірного будинковолодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 19 грудня 2019 року, виданим виконавчим комітетом Білецької сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис №111.

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, у тому числі на 1/7 частку спірного житлового будинку.

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів все належне йому майно ОСОБА_1 .

Як вбачається з довідок за №80 від 17 лютого 2020 року та за №58 від 05 березня 2021 року, виданих Білецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, на день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті були зареєстровані та проживали: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_1 - дочка та ОСОБА_13 - зять.

Спадкоємцем за заповітом є позивач ОСОБА_1 .

Як слідує з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 27 серпня 2017 року, ОСОБА_2 є пенсіонером за віком, відтак має право на обов`язкову частку незалежності від змісту заповіту.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

21 лютого 2020 року Тернопільською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за №53/2020 після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини.

Інші спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, що підтверджується матеріалами спадкової справи за №53/2020.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково оформили спадкові права після смерті ОСОБА_4 отримавши свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 19 лютого 2021 року за №356/02-31, ОСОБА_1 , яка діє від імені ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірне будинковолодіння після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

Постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори від 19 лютого 2021 року за №357/02-31, ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на спірне будинковолодіння після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на належність майна спадкодавцю.

З технічного паспорта на житловий будинок за АДРЕСА_1 від 27 травня 2020 року, виданого Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації встановлено, що загальна площа спірного житлового будинку становить 76,1 кв.м., житлова - 49,3 кв.м.

Допитана в судовому засідання свідок ОСОБА_19 , яка є сусідкою позивача, підтвердила той факт, що позивач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 .

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до вимог п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України застовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Враховуючи те, що спадщина, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 була фактично прийнята спадкоємцем ОСОБА_2 , застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

В силу вимог ст. 529 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року) При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

До спадкоємців за законом майна ОСОБА_3 належить її доньці ОСОБА_2 , яка вважається такою, що прийняли спадщину, так як вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, проживала у будинку.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 здійснювала заходи по утриманню спадкового майна, однак спадкових прав не оформила.

Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась після 1 січня 2004 року, а тому застосовуванню підлягають правила Цивільного кодексу України.

В силу вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1258 спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В силу вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу вимог ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Той факт, що ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_3 підтверджується архівною довідкою та поясненнями свідка.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина за заповітом на належну йому 1/7 частку спірного житлового будинку.

Єдиним спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини є його донька ОСОБА_1 .

Крім цього, з матеріалів справи встановлено, що його дружина ОСОБА_2 є непрацездатною, а тому в силу вимог ст. 1241 має право на обов`язкову частку у спадщині та у встановленому законом порядку прийняла спадщину.

Для визначення обов`язкової частки у спадщині судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 спадкоємцем за законом є дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_1 та син ОСОБА_12 .

Відтак, розмір обов`язкової частки ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4 становить 1/42 частки (1/7 / 3 = 1/21 / 2 = 1/42).

Інших спадкоємців за законом чи за заповітом, які б прийняли спадщину не встановлено, що стверджується матеріалами справи.

Таким чином, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 успадкувала за заповітом 5/42 частин спірного житлового будинку (1/7 - 1/42).

Однак, отримати свідоцтва про право на спадщину на спірний житловий будинок у нотаріуса позивачі не мають можливості, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

За змістом вимог ст. 12 ЗУ «Про власність» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), основою створення власності є праця громадян та громадянин набуває право власності на майно з підстав, не заборонених законом, або отримує в результаті спадщини або здійснення інших угод.

Згідно з вимогами ст. 49 ЗУ «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не було встановлено судом, арбітражним судом, третейським судом.

Відповідно до вимог ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про практику розгляду цивільних справ про спадкування», державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 524, 529, 534, 549 ЦК 1963 року, ст. 392, 1218, 1233, 1236, 1268-1270 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Білецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/7 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/42 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/42 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, який знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною площею 76,1 кв.м., житловою площею 49,3 кв.м. в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачі: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 ;

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .

Відповідач: Білецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, вул. Молодіжна, 19, с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ - 14029160.

Повне рішення складено 09 липня 2021 року.

Головуючий суддяІ. М. Черніцька