Ухвала суду № 98624857, 21.07.2021, Приморський районний суд м. Одеси

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

21 липня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді Русєвої А.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Романюка П.С.,

прокурорів – Бойчук М.М., Гунько О.Б.

представника потерпілих – адвоката Кротова І.О.

захисника – Славінського В.А.

обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2021 року за № 62021150000000164 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів ч.5 ст. 191 КК України,

встановив:

03.06.2021 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2021 року за № 62021150000000164 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191 КК України.

Під час підготовчого судового засідання сторони кримінального провадження висловили думку про можливість призначення кримінального провадження до судового розгляду. При цьому, захисник обвинуваченої просив суд не розглядати його клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

Прокурор Бойчук М.М. також подав клопотання про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, яке було підтримано представником потерпілих осіб та проти якого заперечувала сторона захисту.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.

Розглядаючи питання про призначення обвинувального акту у даному кримінальному провадженні до судового розгляду, суд виходить з наступного.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом не встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України.

Згідно з наданим до суду обвинувальним актом, складеним слідчим відповідно до вимог КПК України, прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності та підстав для закриття провадження або повернення обвинувального акту прокурору не встановлено.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості призначення кримінального провадження до судового розгляду та якими не було заявлено клопотань про витребування певних речей чи документів, виклику свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе закінчити підготовче судове провадження та призначити судовий розгляд.

Вирішуючи клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Бойчука М.М. про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 суд приходить до наступних висновків.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

У судовому засіданні за доводами сторони захисту встановлено, що обвинувачена на досудовому слідстві покладені на неї обов`язки виконувала, обраний до неї на досудовому слідстві запобіжний захід закінчився за тривалий час до направлення обвинувального акту з додатками до суду та за цей час обвинувачена належно виконувала покладені на неї процесуальні обов`язки визначені статусом обвинуваченої, що не було спростовано у судовому засіданні прокурором, на підставі чого суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_2 , про залучення в якості потерпілої особи у даному кримінальному провадженні, суд вважає, що вказане клопотання є таким, що задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Частиною 2 ст. 55 КПК України, передбачено, що права і обов`язки потерпілого виникають в особі з моменту подання заяви про залучення його до провадження як потерпілого.

Згідно ч. 3 ст. 55 КПК України потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням спричинено шкоду і в зв`язку з чим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження в якості потерпілого. Суд має право визнати особу потерпілою тільки зі згоди цієї особи.

Слід зазначити, що в основі набуття фізичною чи юридичною особою статусу потерпілого у кримінальному провадженні лежить одночасна сукупність таких умов: фактичної (завдання кримінальним правопорушенням відповідної шкоди) та формальної (подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого). Перевірка, розгляд та вирішення такої заяви законом не передбачаються, тому статусу потерпілого особа набуває автоматично за наявності вказаних вище умов. Набуття особою процесуального статусу потерпілого здійснюється лише на підставі вільного волевиявлення особи, яке відбувається в активній формі, зокрема подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Таким чином, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.

З поданої заяви ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого вбачається, що він мотивує її тим, що у зв`язку з зазначеним кримінальним провадженням відносно ОСОБА_1 , яка працювала менеджером «Graf Development», його репутація, честь та гідність, як представника бренду «Graf Development» постраждала, та він зазнав моральних страждань. В обґрунтування вказаної заяви долучив посилання на інтернет-сайти зі статтями щодо нього та фірми «Graf Development» у негативному світлі.

На цьому ж ґрунтується і поданий ним цивільний позов до ОСОБА_1 .

Згідно ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності з нормами Особливої частини КК України наслідки злочинного діяння можуть відображатися у тій чи іншій сфері фізичного стану людини, зокрема у вигляді заподіяння смерті, шкоди здоров`ю (тяжкої, середньої чи легкої тяжкості тілесних ушкодження), фізичного болю. За такого, фізична шкода, як вид шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, представляє собою сукупність змін, які об`єктивно відбулись у стані людини як фізичної істоти (тілесні ушкодження, розлад здоров`я, біль), тобто це фізичні страждання людини, фізичний біль, функціональний розлад організму, інші відхилення від звичайного стану здоров`я, а також смерть, спричинені людині в наслідок кримінального правопорушення, що посягає на немайнові або майнові права громадянина, та внаслідок рішень чи дій (бездіяльності) правоохоронного або судового органу.

Відповідно до вимог ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Разом із тим, ч. 4 ст. 55 КПК України встановлено, що потерпілим не може бути особа, якій моральна шкода завдана як представнику юридичної особи чи певної частини суспільства.

Фактично, ОСОБА_2 у своїй заяві та позову ототожнює завдану йому моральну шкоду як представнику «Graf Development».

Отже, законодавець передбачає тільки одну підставу відмови у визнанні потерпілою особою в даному випадку, це наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, яка є представником юридичної особи, якій не завдано майнової шкоди.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_2 , щодо залучення його до участі у справі в якості потерпілого у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів ч.5 ст. 191 КК України, є безпідставними, а тому у задоволенні заяви слід відмовити ,а цивільний позов останнього, заявлений до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід повернути.

Вирішуючи питання про прийняття до провадження цивільних позовів потерпілих осіб – обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, суд вважає, що подані позовні заяви відповідають вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим можуть прийняті до провадження для їх розгляду в рамках даного кримінального провадження, а потерпілих обслуговуючі кооперативи «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» слід визнати позивачами за їх цивільними позовами, а обвинувачену ОСОБА_1 – відповідачем за вказаними цивільними позовами.

Керуючись ст.ст.314, 370, 376 КПК України, суд -

постановив:

Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.02.2021 року за № 62021150000000164 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.5 ст.191 КК Україниу відкритому судовому засіданні у залі судового засідання №106 Приморського районного суду м. Одеси за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, 33 на 10:00 годину 30 липня 2021 року.

У задоволенні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури Бойчука М.М. про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_1 – відмовити.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залучення в якості потерпілої особи у даному кримінальному провадженні відмовити та повернути цивільний позов останнього, заявлений до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

Прийняти до провадження цивільні позови потерпілих осіб – обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди.

Визнати обслуговуючий кооператив «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» позивачами за поданими ними цивільними позовами, а обвинувачену ОСОБА_1 – відповідачем за цивільними позовами обслуговуючий кооператив «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер».

Направити копії цивільних позовів обслуговуючого кооперативу «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» відповідачу ОСОБА_1 та надати строк для подання відзиву на позови до 29 липня 2021 року.

Судовий розгляд здійснювати одноособово.

В судове засідання викликати сторони кримінального провадження.

Забезпечення явки свідків кримінального провадження покласти на прокурора.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено о 09:00 годині 26 липня 2021 року в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №106.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси А.С. Русєва

21.07.2021

Єдиний унікальний номер справи: №522/10155/21

Номер провадження № 1-кп/ 522/1954/21

Головуючий – Русєва А.С.