Рішення № 98623123, 27.07.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/952/21

Провадження № 2/439/369/21

27 липня 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі судді Бородійчук О.І., з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б., під час розгляду у відкритому судовому засіданні справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна; державний виконавець Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мартин Каміла Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса № 33481 від 19 березня 2021 року таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до ТОВ «ВЕЛЛФІН», треті особи: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна; державний виконавець Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мартин Каміла Михайлівна про визнання виконавчого напису нотаріуса № 33481 від 19 березня 2021 року таким, що не підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак, суду подала заяву, в якій просить слухання справи проводити у її відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити, проти вчинення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» в судове засідання не з`явився повторно, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна в судове засідання не з`явилася повторно, про причини неявки суд не повідомила.

Державний виконавець Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мартин Каміла Михайлівна в судове зсідання не з`явилася, 20 липня 2021 року подала клопотання, в якому просить слухання справи проводити у її відсутності.

Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, а також те, що представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, на підставі ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Суд розглянув справу без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, з`ясувавши обставини по справі, взявши до уваги пояснення сторін, визнання позову відповідачем, приходить до висновку, що позов слід задовольнити.

Встановлено, що 15 квітня 2021 року, головним державним виконавцем Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Мартин Камілою Михайлівною на підставі виконавчого напису № 33481, виданого 19 березня 2021 року, було відкрито виконавче провадження № 65157057 (а.с. 7).

З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві, вбачається, що про дане провадження позивач дізнався із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Позивач звернулась до Бродівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) для отримання інформації з приводу відкриття виконавчого провадження № 65167057 від 15 квітня 2021 року. Згідно відповіді на примусовому виконанні у Бродівському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження № 65167057 від 15 квітня 2021 року з примусового виконання виконавчого напису № 33481, виданого 19 березня 2021 року приватним нотаріусом ОРНО Головкіною Я. В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» заборгованості за Кредитним договором № 430590 від 12 квітня 2018 року на загальну суму 24 905, 00 гривень. Позивач вважає, що виконавчий напис необхідно визнати таким, що не підлягає виконанню.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

19 березня 2021 року приватним нотаріусом ОРНО Головкіною Я. В. на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, було вчинено виконавчий напис № 33481 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором № 430590 від 12 квітня 2018 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заборгованості за Кредитним договором № 430590 від 12 квітня 2018 року на загальну суму боргу 24 905, 00 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ять гривень 00 копійок).

Договір позики був укладений в електронному вигляді відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, приватним нотаріусом Головкіною Я. В. не було надано належної оцінки документів, які були надані відповідачем перед вчиненням виконавчого напису № 33481.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 637 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, ч. 2 даної статті у договорах за участю фізичної особи -споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

ТОВ «ВЕЛЛФІН» було надано фінансову послугу шляхом обрання форми укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію», права та обов`язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів». Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов`язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».

Частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов`язання та інші послуги, пов`язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору.

Факт надання інформації відповідно до вимог частини другої цієї статті повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення.

Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Частиною першою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Статті 88 Закону України «Про нотаріат» кореспондує пункт 3.1 Глави 16 Розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, згідно із яким нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Згідно п. 1.1. даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Згідно п. 1.2. перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1 вказаної Глави, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувана; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Згідно пункту 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Пунктом 3.2. Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 р. № 1172.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити, зокрема, чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином.

10 грудня 2014 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», якою, зокрема, Перелік був доповнений новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», яким створено можливість вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

При цьому, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.

Однією з умов вчинення виконавчого напису є: засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана

боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Проте, позивач не отримував жодних документів, що свідчить про те, що приватним нотаріусом ОРНО Головкіною Я. В. не було дотримано процедури вчинення виконавчого напису, а отже він повинен був відмовити відповідачу у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Згідно із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31 жовтня 2018 року у справі № 308/11193/16-ц, від 14 серпня 2019 року у справі №569/8884/17, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Окрім цього, наданий нотаріусу розрахунок боргу, здійснений відповідачем не може вважатися доказом безспірності вимог стягувача до боржника, оскільки він відображає односторонні арифметичні розрахунки відповідача. Позивач не погоджується із розрахунком суми заборгованості, встановленим виконавчим написом, що становить 24 005,

00 гривень, з яких 3 200, 00 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 20 805,00 - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Аналізуючи розрахунок наданий відповідачем не можна говорити про безспірність позовних вимог, адже кредит був наданий у сумі - 1000 гривень, а сума боргу становить 24 005, 00, що є грубим порушенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка була чинна на момент укладення кредитного договору, а тому відсутні підстави вважати, що сума боргу є безспірною та не було враховано суму погашення по кредиту позивачем

Так, відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів».

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на момент укладення спірного договору кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно п. 17, 23 ст. 1 вищезазначеного закону, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071 цс 16, а також у постанові Верховного Суду по справі № 766/1497/16-ц від 6 червня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене, встановлення відсотків за користування кредитом суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин, або правочин визнаний судом недійсним є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, до якої входила в тому числі і відсотки за користування кредитом, дає підстави зробити висновок про те, що сума заборгованості не була безспірною вже на момент вчинення виконавчого напису.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 33481, вчинений 19 березня 2021 року приватним нотаріусом ОРНО Головкіною Я. В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», ідентифікаційний код юридичної особи 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, реквізити: IBAN НОМЕР_1 в AT КБ «АЛЬФА - БАНК», МФО: 300346 заборгованості за кредитним договором № 430590 від 12 квітня 2018 року на загальну суму 24 905, 00 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», ідентифікаційний код юридичної особи 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, реквізити: IBAN НОМЕР_1 в AT КБ «АЛЬФА - БАНК», МФО: 300346 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений судовий збір в сумі 1 362,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Бродівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його винесення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Бродівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О. Бородійчук