Рішення № 98621752, 26.07.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/1732/21

2/221/986/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2021 року

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Мохова Є.І.

при секретарі - Лавріненко А.О., Перебайло А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Арсентьєва А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Волноваха цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку натурі та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

23 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, стягнення моральної шкоди та просив:

- зобов`язати відповідача АТ «Українська залізниця» внести зміни до Структури та штатного розпису структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» шляхом введення посади начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця», а у разі неможливості внесення таких змін поновити ОСОБА_1 на аналогічній посаді керівника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»;

- зобов`язати відповідача АТ «Українська залізниця» фактично допустити ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків відповідно до посадової інструкції від 15.01.2016 року;

- стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000. 00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до постанови Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року, позивача було поновлено на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

25.07.2018 року відповідачем було складено наказ №56-Н-ос щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника депо.

Позивач вважає, що даний наказ не є виконанням відповідачем постанови Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року, оскілки посада на якій його було поновлено не відповідає тій з якої він був звільнений.

Через невиконання відповідачем рішення апеляційного суду, постановою про закінчення виконавчого провадження №57041845 від 18.01.2021 року було закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 та ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», через невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника.

05.02.2021 року відповідачем було складено наказ №49/Н-ос, відповідно до якого внесено зміни до наказу №56/Н-ос від 25.07.2018 року та викладено пункт 2 в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» з 06.01.2018 року».

Але до виконання попередніх обов`язків позивача допущено не було. У зв`язку із чим він неодноразово звертався до відповідача із заявою, щодо надання повноважень на виконання обов`язків начальника структурного підрозділу, але отримав відмову.

На даний час відповідачем фактично не виконано рішення суду по справі №221/450/18, позивача не допущено до виконання попередніх обов`язків начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», з виконанням обов`язків відповідно до посадової інструкції від 15.01.2016 року. Не внесено змін у штатний розпис структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди позивач зазначав, що моральна шкода, яку відповідач завдав йому не виконуючи рішення суду про його поновлення полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у приниженні честі та гідності, та ділової репутації.

Протягом майже трьох років відповідачем та його посадовими особами не здійснено поновлення позивача на роботі, йому відмовлено у фактичному допуску до виконання попередніх посадових обов`язків, тобто провадиться ухиляння від виконання рішення суду про поновлення мене на посаді. Такі дії відповідача протягом тривалого часу призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від позивача додаткових зусиль для організації свого життя шляхом звернення до судових, правоохоронних органів, виконавчої служби.

Вважає, що розумним та справедливим буде відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник на позовних вимогах настоювали та вимагали їх задовольнити.

Позивач додатково вказував, що з моменту повернення його до роботи, тобто з 25.07.2018 року у якості начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» та до теперішнього часу він отримує відповідну заробітну плату, однак виконує обов`язки які не відповідають тій посаді з якої він був звільнений.

Також позивач вказував, що на час звільнення (05.01.2018 року),позивач був ознайомлений та працював згідно Посадової інструкції начальника депо.

Представник відповідача проти позову заперечував. Вказував, що посадова інструкція від 15.01.2016 року розроблена для виконання обов`язків начальником депо, але відповідно до постанови Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року, позивача було поновлено на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», тому виконання позивачем обов`язків передбачених для начальника депо є неможливим. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року, позивача ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року.

Судове рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» допустити до негайного виконання.

У зв`язку з невиконанням АТ «Українська залізниця» рішення суду про поновлення на роботі, позивач ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ( нова назва: Печерський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) Коваль Л.І. від 27 лютого 2019 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області, про поновлення його на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з 06 січня 2018 року. Крім того, заявник просив зобов`язати державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. усунути порушення, відновити виконавче провадження з примусового виконання рішення суду на підставі виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області, про поновлення його на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» з 06 січня 2018 року та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 05 серпня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця задоволено. Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Л.І. від 27 лютого 2019 року, про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу Волноваське локомотивне депо регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця з 06 січня 2018 року. Зобов`язано державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. усунути порушення, відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 221/450/18, виданого 09 серпня 2018 року Волноваським районним судом Донецької області про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника структурного підрозділу Волноваське локомотивне депо регіональної філії Донецька залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця з 06 січня 2018 року та провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

До звільнення, ОСОБА_4 , перебував на посаді начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та був ознайомлений під підпис із посадовою інструкцією від 15.01.2016 року, відповідно до якої у його обов`язками було наступне.

-здійснює загальне керівництва депо. Відає питаннями вдосконалення управління, планування і фінансування господарського механізму локомотивного депо, здійснення ділової співпраці з іншими підприємствами і відомствами, координує діяльність заступників начальника депо;

-представляє інтереси депо в державних, адміністративних і судових органах з усіх питань діяльності депо;

-приймає заходи по забезпеченню підприємства кваліфікованими кадрами, по якнайкращому використанню безпечних і сприятливих умов праці, дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища;

-здійснення заходів щодо соціального розвитку колективу підприємства, забезпечує розробку, висновок і виконання колективного договору, проводить роботу щодо зміцнення трудової і виробничої дисципліни, сприяє розвитку творчої ініціативи і трудової активності працівників;

-за наявності дозволу начальника залізниці має право укладати і розривати договори від імені депо, з проектними, науково-дослідними, учбовими закладами і іншими юридичними і Фізичними особами, організаціями всіх видів власності;

-Організовує розробку і затвердження положення, інструкції і інші нормативні акти, які діють в межах депо і які встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території депо, у виробничих приміщеннях, на робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів;

-Організовує розслідування випадків порушення і інцидентів в поїздовій і маневровій роботі, випадків виробничого травматизму і пожежної безпеки;

-Бере участь в проведені «Днів якості», «Днів охорони праці», підводить підсумки їх проведення;

-Проводить раптові перевірки дотримання техніки безпеки, безпеці руху поїздів працівниками депо. Для проведення цих перевірок робить виїзди на прикріплені лінійні станції і плечі обслуговування локомотивами депо;

-Розглядає виконання графіка руху поїздів, причини виявлення недоліків в поїздній і маневровій роботі, порушення трудової і технологічної дисципліни, порушень в роботі. Приймає оперативні заходи по відмічених випадках з доповіддю вищестоящим керівникам;

-Організує і контролює роботу підлеглих по виконанню наказу №27/МУ від 01 квітня 2011 року «Про планово-запобіжну систему забезпечення безпеки руху в локомотивному господарстві Укрзалізниці». Правил технічної експлуатації залізниці і інших нормативних документів, а також виконує особисті нормативи відповідно до наказу №53/Т від 31.05.2010 р., направлені на безпеку рухи;

-Заслуховує звіти машиністів - інструкторів, майстрів, технологів із вживанням дієвих заходів локомотивних бригад і керівників цехів депо, проводить виробничі наради;

-Організовує і бере особисту участь в проведені періодичних інструктажів локомотивних бригад по питанням безпеки руху поїздів, проводить індивідуальні співбесіди з машиністами при їх призначенні на самостійну роботу, при виявленні грубих порушень дисципліни або посадових обов`язків, при тривалій перерві в роботі, їх ролі в забезпеченні безпеки руху;

-Забезпечує контроль за організацією і якістю технології ремонту локомотивних вузлів, агрегатів, приладів безпеки в ремонтних цехах депо;

-Організовує проведення осінніх і весняних комісійних оглядів локомотивів, видає накази про створення комісії, бере участь в роботі комісії, розглядає результати оглядів;

-Затверджує план організаційно-технічних заходів щодо питань охорони праці на рік, схему ступінчастого контролю за станом охорони праці, перелік робочих місць, які підлягають атестації, склад комісії з атестації робочих місць за умовами праці, заявки на спецодяг, спецвзуття та інші СІЗ і товарно-матеріальні цінності, акт форми Н-1, розглядає обставини нещасних випадків;

-Підписує накази про створення комісій для проведення весняних і осінніх оглядів стану охорони праці. Розглядає результати огляду;

-Контролює роботу по профілактиці правопорушень І крадіжок в депо;

-Здійснює загальний контроль і керівництво за станом охорони праці відповідно до вимог Закону України «Про охорону праці» і інших нормативних актів;

-Підписує наказ про створення служби охорони праці і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує посадові інструкційні картки з їх обов`язками, правами і відповідальністю за виконання покладених а них функцій, керує їх роботою;

-Організовує проведення атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці, контролює проведення по її підсумках заходів для усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих чинників, затверджує переліки і склад комісії;

-Підписує наказ про призначення відповідальних осіб по нагляду за справним станом вантажопідйомних машин і механізмів, судин, які працюють під тиском, електросилового устаткування, автомобільного транспорту;

-Здійснює контроль за дотриманням норм витрат TMU. па ремонт тягового рухомого складу, будівель і споруд;

-Здійснює контроль за економним витрачанням електроенергії, палива на тягу поїздів і стаціонарне устаткування;

-Здійснює контроль за забезпеченням працівників, зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці молоком, додатковою оплачуваною відпусткою, пільговою пенсією і іншими пільгами і компенсаціями, передбаченими законодавством;

-На підставі аналізу стану безпеки руху, усунення недоліків, приведення господарства до вимог ПТЕ і передового досвіду роботи розробляти, затверджувати керівниками служби і впроваджувати плани профілактичної і виховної роботи, направлені на підвищення рівня дисципліни та безпеки руху:

-Попередження проїздів заборонних сигналів, організації безаварійної роботи і зміцнення трудової і технологічної дисципліни;

-Покращення умов праці і відпочинку локомотивних бригад:

-Модернізація локомотивів;

-Покращення технічного навчання, інструктажу та оснащення технічних кабінетів;

-Покращення технічного стану і якості ремонту ТРС;

-Підвищення рівня надійності приладів безпеки руху.

Розглядати хід виконання планів, заслуховувати звіти причетних керівників депо щодо виконання профілактичної роботи, планів, заходів з усунення недоліків, виявлених ЦРБ, ЦТ,РБ,Т,УРБ;

Здійснює виїзди на локомотивах, в тому числі на відділені станції, для перевірки роботи локомотивних бригад на шляху прямування, контролю технічного стану ТРС в експлуатації, роботи АЛС та радіозв`язку;

-Проводити наради локомотивних бригад з розгляду безпеки та графіку руху поїздів стану дисципліни;

Здійснювати контроль за веденням книги «Людина на келії» книги «Зауважень машиністів», прийняттям своєчасних заходів щодо пропозицій та записам локомотивних бригад та машиністів - інструкторів:

Проводити перевірки організації роботи ПТОЛ, з організації якості обслуговування локомотивів;

Проводити технічне навчання з локомотивними бригадами: Перевіряти записи у формулярах кожного машиніста;

-Проводити перевірку організації та якості розшифрування швидкостемірних стрічок з прийняття заходів з усунення виявлених недопіків;

Проводить періодичний огляд локомотивів, які видаються з депо після ТО-2, ТО-3, поточного ремонту;

Проводить вибіркові контрольні обміри окремих колісних пар з особистими записами параметрів замірів в книгу ф. ТУ-28. (а.с. 33-37)

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007р. в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011р. в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010р. в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994р. в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003р. в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008р. в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно штатного розпису структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» 1 групи регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» введеного в дію з 01.08.2018 року за кодом професій 1226.1 вказано - керівник регіонального структурного підрозділу. (а.с.32)

Штатний розпис структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» 1 групи регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» введений в дію з 01.02.2021 року, копія якого надана позивачем в ході судового засідання, данні які вказані в ньому не заперечувалися представником відповідача, за кодом професій 1226.1 також вказано - керівник регіонального структурного підрозділу. Вказана посада не відповідає Єдиному списку професій України де під кодом професій 1226.1 вказано - начальник структурного підрозділу (відокремленого).

З наданих суду копій документів, а саме наказу про звільнення позивача від 05.01.2018 року , на момент звільнення ОСОБА_1 обіймав посаду начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Відповідно до ч.ч.1,7 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Поновлення на роботі - це повернення працівника в попередній стан, який існував до його незаконного звільнення, тому правовими наслідками поновлення на роботі працівника є надання йому попередньої роботи (посади), з тими ж функціональними обов`язками, які мали місце до звільнення; здійснення оплати всього часу вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням; поновлення безперервного стажу роботи, у тому числі стажу для відпустки та поновлення у всіх правах за цією посадою (отримання надбавок тощо).

За змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

Поновлення працівника на рівнозначній посаді не допускається.

Судом встановлено, що станом на дату подання даної позовної заяви рішення Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року по справі №221/450/18, відповідачем не виконано, фактичне поновлення позивача на посаді не здійснено.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПКУ обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Невиконання відповідачем постанови Апеляційного суду Донецької області від 24.07.2018 року по справі №221/450/18, знаходить підтвердження в ухвалі Волноваського районного суду Донецької області від 05.08.2020 року та постанові Донецького апеляційного суду від 05.10.2020 року по справі №221/3660/20, таким чином дана обставина не підлягає доказуванню.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (ч. 7 ст. 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виконання рішення вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення працівника.

Відповідні висновки викладені у постанові Верховного суду від 17.06.2020 року по справі №521/1892/18, де зазначається, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до попередніх обов`язків.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61- 12857св18).

Суд вважає доказаним факт не виконання відповідачем рішення суду поновлення позивача та фактичного допуску його до попередніх обов`язків, тому позовні вимоги позивача з цього приводу підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача, то суд вважає що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Моральні шкода завдана позивачу виразилася в моральних стражданнях, у зв`язку з порушенням його трудових прав, втрати нормальних життєвих зв`язків, здійснення ним додаткових зусиль для організації свого життя, у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього та у приниженні честі та гідності, та ділової репутації.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або повноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення того законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування моральної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Наявність кожної із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування шкоди.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Тобто, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Суд вважає, що внаслідок невиконанням рішення суду про поновлення на роботі порушені трудові права позивача, що спричинило душевні страждання позивача внаслідок втрати його репутації серед колегта підлеглих, позначилось на психоемоційному стані.

При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності рівності, поміркованості і справедливості.

Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом зміни формулювання причин звільнення , а має самостійне юридичне значення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, підлягають частковому задоволенню в сумі 30000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 141 ЦПК УКраїни із відповідача необхідно стягнути на користь позивача за позовні вимоги майнового характеру -303,30 грн., за позовні вимоги немайнового характеру 908 грн.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 11, 12, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « Українська залізниця» задовольнити частково.

Зобов`язати АТ «Українська залізниця» внести зміни до Структури та штатного розпису структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» шляхом введення посади начальника структурного підрозділу «Волноваське локомотивне депо» регіональної філії «Донецька залізниця».

Зобов`язати відповідача АТ «Українська залізниця» фактично допустити ОСОБА_1 до виконання попередніх обов`язків відповідно до посадової інструкції від 15.01.2016 року;

Стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 30 000. 00 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди відмовити.

Стягнути з відповідача АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати за позовні вимоги майнового характеру -303,30 грн., за позовні вимоги немайнового характеру 908 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення буде складено 26 липня 2021 року.

Суддя Є.І.Мохов