Ухвала суду № 98619507, 27.07.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2/754/5635/21

Справа № 754/11324/21

У Х В А Л А

Іменем України

27 липня 2021 року Суддя Деснянського районного суду міста Києва Зотько Т.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна», Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна», Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та повернення коштів.

Ухвалою судді від 26.07.2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з матеріалами позовної заяви містилось клопотання ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна», Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та повернення коштів, шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 43 080 грн. 00 коп. на поточний рахунок р/р (IBAN: НОМЕР_1 , МФО 300711, Банк: АТ КБ «ПриватБанк», що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ), на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна» (ідентифікаційний код 39173811, юридична адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 9/2).

Відповідно до приписів ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, тому судовий розгляд заяви про забезпечення позову проведено у відсутність сторін та їх представників без їх виклику.

З урахуванням заявлених вимог, матеріалів справи та вимог закону суд вважає за необхідне відмовити в забезпеченні позову з таких міркувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується, зокрема шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, з - поміж іншого, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вимоги поданої заяви обгрунтовані тим, що заявнику туристичні послуги не надані, грошові кошти, які він сплатив турагенту за надання туристичних послуг, в добровільному порядку не повернуті, а тому на його переконання невжиття заходів забезпечення позову може призвести до незворотніх наслідків.

Однак, жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що невжиття такого заходу забезпечення позову може дійсно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому заявником не надано, окрім наведення в заяві самих обставин добровільного неповернення відповідачем грошових коштів.

Слід наголосити на тому, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Тому, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо посилатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо позивач не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Тому, суд вважає, що заява заявника про забезпечення позову ґрунтується виключно на його припущеннях, а не на належних доказах, які б в своїй сукупності дійсно підтверджували, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, суд може накласти арешт лише на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.

При цьому, відповідачем не долучено до заяви належних доказів на підтвердження того, що станом на час подання та розгляду заяви про забезпечення позову в суді цей рахунок дійсно належить саме ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачка просить накласти арешт на рахунок, що належить з її слів ФОП ОСОБА_2 , в той час, як відшкодування матеріальних збитків просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна», а відтак суд не вбачає підстав для задоволення вимог вказаної заяви.

Керуючись ст.ст.149, 150, 151, 152, 153 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення її позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс тревел Україна», Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача, розірвання договору та повернення коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: