Рішення № 98618294, 26.07.2021, Погребищенський районний суд Вінницької області

Дата ухвалення
26.07.2021
Номер справи
143/400/21
Номер документу
98618294
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

Справа № 143/400/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2021 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого - судді Сича С.М.

за участю секретаря Огородник Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Погребище Вінницької області адміністративнусправу за позовом ОСОБА_1 до Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАН № 4068228 від 14.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до інспектора відділу організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Поліщук Юлії Анатоліївни, в якому просить постанову серії ЕАН № 4068228 від 14.04.2021 року інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області лейтенанта поліції Поліщук Ю.А. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. визнати протиправною та скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою відповідачем - інспектором відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області лейтенантом поліції Поліщук Ю.А. на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Як зазначено в постанові, адміністративне стягнення накладено за те, що 14.04.2021 року о 16 год. 27 хв. він керував автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8 Правил дорожнього руху (надалі - ПДР).

З даною постановою він не погоджується, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою з мотивів істотного порушення норм процесуального та матеріального права, невідповідності висновків, викладених в постанові, фактичним обставинам справи та недотримання вимог ст.ст. 245, 247, 252, 279, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності із законом. Дані порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Так, дійсно 14.04.2021 року о 16 год. 27 хв. він керував автомобілем без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, але на момент зупинки він рухався, а не розпочинав або змінював рух.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються водії за порушення «користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку».

В даному випадку він вже рухався по дорозі без ввімкненого ближнього світла, а не тільки розпочинав рух або здійснював маневр.

Таким чином, інспектор при притягненні його до адміністративної відповідальності застосувала не ту статтю КУпАП. В такій ситуації замість ст. 122 КУпАП слід застосувати ст. 125 КУпАП - «інші порушення правил дорожнього руху». Санкція цієї статті передбачає стягнення у виді попередження водія.

З огляду на викладене позивач вважає, що дії відповідача суперечать Закону України «Про національну поліцію» та положенням частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

У зв`язку з істотним порушенням відповідачем норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи про адміністративне правопорушення, постанова у справі не може вважатися законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню в судовому порядку.

Посилаючись на наведені обставини та положення ст. ст. 247, 287, 288, 293 КУпАП, просить постанову про накладення адміністративного стягнення визнати протиправною та скасувати, а також провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Ухвалою судді Погребищенського районного суду Вінницької області від 18.05.2021 року відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник відповідача - юрисконсульт відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Гапонюк І.М. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить справу слухати за його відсутності та відсутності відповідача.

Відзив на позовну заяву мотивований тим, що позивач в своїй позовній заяві вказує на неправильну кваліфікацію його дій за ч.2 ст.122 КУпАП, оскільки, на його думку, цією статтею встановлено відповідальність лише за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Такі доводи позивача вважає неспроможними, оскільки відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

Відповідно до п. 1.1 ПДР останні відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із п. 9.8 ПДР з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

Таким чином, вказана норма містить загальне правило (необхідність за визначених обставин і у визначений період увімкнення денних ходових вогнів) та виключення з даного правила (за тих же обставин і в той же період увімкнення ближнього світла фар в разі відсутності в конструкції транспортного засобу денних ходових вогнів).

Вказаний пункт ПДР України, за описаних в ньому умов та обставин, прирівнює ближнє світло фар до денних ходових вогнів.

Правило п. 9.8 ПДР фактично визначає порядок їх використання протягом певного періоду нарівні із вимогами розділу 19 Правил, незважаючи на положення п.9.1 Правил, якими передбачено, що увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є також попереджувальним сигналом.

Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом та у разі його не ввімкнення відповідно до вимог ПДР передбачена відповідальність за ч. 2 ст.122 КУпАП, а не за ст. 125 цього Кодексу.

Зазначене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17.05.2018 по справі №726/786/17 та від 07.02.2018 по справі №285/1619/17.

Таким чином, на переконання представника відповідача, аргументи позивача про те, що нормою ч.2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами лише при початку руху чи зміні напрямку руху транспортного засобу, є необґрунтованими.

Покликаючись на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки вимоги позивача вважає безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню (а.с. 37-42).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 09.06.2021 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про заміну неналежного відповідача інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області Поліщук Ю. А. належним відповідачем - Відділом організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 29.06.2021 року залучено Головне управління національної поліції у Волинській області до участі у справі в якості другого відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, проте через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив розглянути справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 33).

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду у спосіб, передбачений ч.1 ст.268 КАС України, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників судового процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до приписів ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, встановивши суть спірних правовідносин, що склалися між сторонами, надавши оцінку нормам матеріального права, предметом правового регулювання яких є такі правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Так, судом встановлено, що інспектором відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області лейтенантом поліції Поліщук Юлією Анатоліївною була винесена постанова серії ЕАН № 4068228 від 14.04.2021 року, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керував транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушив п. 9.8. ПДР (з 01.10 по 01.05 на транспортних засобах поза межами населеного пункту повинно бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар), чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. (а.с.10,11).

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Однак, всупереч вказаним вимогам закону під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 а поза увагою інспектора відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області лейтенанта поліції Поліщук Юлії Анатоліївни залишились обставини, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ст.222 КУпАП встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.2 ст.122 цього Кодексу). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно із ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом п. 9.8 ПДР з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на водія покладено обов`язок з 1 жовтня по 1 травня поза населеними пунктами вмикати денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.

При цьому суд звертає увагу на положення підпункту «г» п.9.1 ПДР, за змістом яких увімкнення ближнього світла фар відноситься до попереджувальних сигналів.

Разом із цим, згідно із ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Поняття вжитого у диспозиції ч.2 ст.122 КУпАП словосполучника «початку руху чи зміні його напрямку», в контексті відповідальності водіїв за порушення при цьому правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами, розкривається у Главі 10 ПДР , за системно-структурним змістом положень якої вбачається, що під «початком руху чи зміною його напрямку» розуміється початок приведення в рух транспортного засобу, виїзд на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, з`їзд з дороги, перестроювання, в тому числі одночасне, виконання повороту праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з дороги на смугу гальмування, в`їзд на дорогу на смугу розгону та рух транспортного засобу заднім ходом.

Таким чином, конструктивний буквальний аналіз наведених положень КУпАП у смисловому зв`язку із приписами Глави 10 ПДР дозволяє стверджувати, що частиною 2 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами виключно при початку приведення в рух транспортного засобу, виїзду на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, з`їзду з дороги, перестроюванні, в тому числі одночасному, виконанні повороту праворуч чи ліворуч, розвороту, з`їзду з дороги на смугу гальмування, в`їзду на дорогу на смугу розгону та руху транспортного засобу заднім ходом.

Відтак, суд вважає переконливими доводи позивача стосовно того, що об`єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.122 КУпАП, не охоплюються діяння водія, що полягають у порушенні правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами, якщо вони не пов`язані із безпосереднім початком руху транспортного засобу чи зміною його напрямку.

Інший, а саме розширювальний підхід до тлумачення згаданої норми КУпАП, на переконання суду, суперечив би точному змісту означених приписів чинного законодавства та принципу правової визначеності як невід`ємній, органічній складовій принципу верховенства права, сутнісним компонентом якої, серед іншого, є вимога чіткості підстав, цілей та змісту нормативних приписів, особливо тих із них, які адресовані безпосередньо громадянам.

Водночас, суд не бере до уваги правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справі №726/786/17 від 17.05.2018 року та у справі №285/1619/17 від 07.02.2018 року, якими послуговується представник первісного відповідача у відзиві на позовну заяву, зважаючи на наступне.

В ч.5 ст.242 КАС України обумовлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16та від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16 викладено правову позицію стосовно того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання,також умов застосування правових норм (зокрема,часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16,від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11,від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц та від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 висловила правовий висновок стосовно того, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де подібними (тотожними, аналогічними, є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зі змісту означених постанов Верховного Суду у справі №726/786/17 від 17.05.2018 року та у справі №285/1619/17 від 07.02.2018 року вбачається, що підставами цих позовів є недоведеність вини позивачів у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122 КУпАП, через недопустимість доказів (не ознайомлення з відеозаписом, який зафіксував адміністративне правопорушення, не врахування відеозапису при прийнятті оскаржуваної постанови), а не оспорювання правильності адміністративно - правової кваліфікації діянь позивачів, пов`язаних із подібними обставинами застосування правових норм.

Зважаючи на викладене та ураховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_1 а відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.122 КУпАП.

Частиною 3 ст.286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин оскаржувана постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить із наступного.

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

За змістом п.1 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників.

Статтею 1 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Частинами 1-4 статті 15 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Структуру територіальних органів поліції затверджує керівник поліції за погодженням з Міністром внутрішніх справ України. Штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

Відповідно до Переліку територіальних органів Національної поліції, затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 року №730, утворено як юридичну особу публічного права Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 року № 73 затверджено Положення про Департамент патрульної поліції(надалі - Положення).

Згідно із п.1 Розділу І цього Положення Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законодавством України порядку.

В п.3 Розділу І Положення зазначено, що Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції.

В п.4 Розділу І цього Положення передбачено, що Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, фінансове забезпечення.

Відповідно до п.9 Розділу V цього Положення Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

В п.10 Розділу V Положення визначено, що Департамент патрульної поліції є органом, щофінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом, згідно із щорічним кошторисом видатків, передбачених для Національної поліції України.

Системний аналіз наведених приписів чинного законодавства дозволяє стверджувати, що Відділ організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції є територіальним підрозділом Департаменту патрульної поліції, фінансове забезпечення якого здійснює Департамент патрульної поліції, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня в розумінні положень ст.22 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, на користь позивача підлягають стягненню витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 454,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 243-246, 268, 286 КАС України суд, -

Постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 а до Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління національної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАН № 4068228 від 14.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення -задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 4068228 від 14.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення, винесену інспектором відділу організації несення служби в м. Ковель УПП Волинської області лейтенантом поліції Поліщук Юлією Анатоліївною, про накладення на ОСОБА_1 а адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 азакрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 а за рахунок бюджетних асигнувань Відділу організації несення служби в м. Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції судові витрати по оплаті судового збору в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

Відповідачі:

Відділ організації несення служби в м.Ковель Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Ковель, вул. Драгоманова, 19, 45008;

Головне управління національної поліції у Волинській області, адреса: м. Луцьк, Волинська область, вул.Винниченка,буд.11, 43025, код ЄДРПОУ- 40108604.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Погребищенський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя

Часті запитання

Який тип судового документу № 98618294 ?

Документ № 98618294 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 98618294 ?

Дата ухвалення - 26.07.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 98618294 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 98618294 ?

В Погребищенський районний суд Вінницької області
Попередній документ : 98618291
Наступний документ : 98618296