Рішення № 98610113, 22.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/6590/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

18.06.2021 ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області, відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №119 від 24.05.2020 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_2 , як непрацюючому пенсіонеру, з урахуванням усього стажу, підтвердженого доданими до заяви документами, з 08.11.2019 та з подальшим застосуванням норми частини третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позов обґрунтований тим, що позивач набув право на призначення пенсії за віком. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі №440/4774/19 зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.11.2019, зареєстровану 08.11.2019 за вхідним номером №7807/662 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. Водночас, рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.05.2020 №119 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки ним не подано документи, які підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні. З наведеним рішенням позивач не погоджується, вважає, що він є громадянином України, досяг пенсійного віку та має достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №440/6590/21; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази /а.с. 50/.

05.07.2021 до суду надано відзив. У наданому відзиві представник відповідача зазначив, що рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.05.2020 №119 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки позивачем не надано документів, що у встановленому законодавством порядку підтверджують його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні /а.с. 53-97/.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.11.2019 ОСОБА_2 звернувся до Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з заявою про призначення пенсії за віком (вх.№7807/662 від 08.11.2019).

До заяви ОСОБА_2 додав копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданого 30.10.2018, з відміткою про постійне проживання в державі Ізраїль, копії та оригінали трудових книжок ОСОБА_2 від 10.06.1974 та від 20.06.1979, копію військового квитка ОСОБА_2 та довідку про заробітну плату АТ по туризму та екскурсіях "Полтаватурист" за 1988-1995 №03-04/114 від 27.08.2019, архівну довідку №02-04/01/1745-л від 30.09.2019 архівного відділу Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області щодо періодів роботи та заробітної плати за період з 1986 року по 1988 рік.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11.11.2019 відмовлено ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком в Україні у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні.

Не погодившись з рішенням №162 від 11.11.2019, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі №440/4774/19 адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11.11.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 08.11.2019, зареєстровану 08.11.2019 за вхідним номером №7807/662, про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2020 у справі №440/4774/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі № 440/4774/19 залишено без змін.

На виконання рішень у справі №440/4774/19 ГУ ПФУ в Полтавській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_2 від 08.11.2019, зареєстровану 08.11.2019 за вхідним номером №7807/662, про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви, відділом з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення від 24.05.2021 №119 про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком в Україні у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні /а.с. 7-8/.

Не погодившись з повторною відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У статті 25 Конституції України зазначено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Статтею 46 Основного Закону передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є конституційним правом кожного громадянина України.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом, зокрема, рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 1.1 Порядку №22-1 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Отже, заява про призначення пенсії може бути подана особисто заявником або його представником, повноваження якого підтверджені у встановленому законодавством порядку.

Спірним питанням у цих правовідносинах є повторна відмова у призначенні позивачу пенсії за віком з огляду на відсутність документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні.

Надаючи оцінку зазначеному, суд виходить з такого.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, обставини, встановлені судовими рішеннями у справі №440/4774/19, не підлягають додатковому доведенню у цій справі.

Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.01.2020 у справі №440/4774/19 встановлено, що: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та постійно проживає на території держави Ізраїль, що підтверджено відміткою у паспорті громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 від 30.10.2018; заяву про призначення пенсії за віком подано позивачем особисто 08.11.2019 (вх.№7807/662 від 08.11.2019); підставою для прийняття відповідачем рішення №162 від 11.11.2019 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" став висновок пенсійного органу про відсутність у позивача документів, що підтверджують у встановленому законодавством порядку його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні, оскільки останній постійно проживає в державі Ізраїль.

Також судовим розглядом у справі №440/4774/19 встановлено, що при зверненні 08.11.2019 до відповідача з заявою про призначення пенсій за віком ОСОБА_2 , серед іншого, подано копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 від 30.10.2018. У паспорті, який було пред`явлено позивачем, зазначено дату його народження та міститься відмітка, що позивач перебуває на консульському обліку в державі Ізраїлі, що, за висновком суду, повністю відповідає вимогам, зазначеним у Порядку №22-1, щодо підтвердження особи позивача, його віку та місця проживання, а також наявність громадянства України. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №162 від 11.11.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 є протиправним.

Враховуючи зазначене, вищенаведені фактичні обставини, встановлені у справі №440/4774/19, не підлягають додатковому доведенню у цій справі.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом встановлено, що на момент звернення до відповідача позивач досяг пенсійного віку, що відповідачем не спростовано.

Отже, пенсія в цьому випадку має призначатись з 08.11.2019 (з дня звернення із відповідною заявою).

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є неподання ним документів, що у встановленому законодавством порядку підтверджують його особу та місце проживання (реєстрації) в Україні.

Таким чином, враховуючи неодноразову відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області від 24.05.2020 №119 та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 08.11.2019.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача застосовувати у подальшому положення норми частини третьої статті 42 Закону Закон №1058-IV щодо виплати пенсії за віком у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

На час розгляду цієї справи відповідач заперечує право позивача на призначення пенсії, відповідні виплати не проведено, а судовому захисту підлягають лише порушені, не визнані чи оспорювані права. Оскільки рішення суду не може регулювати відносини на майбутнє та ґрунтуватись на припущеннях, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині та, як наслідок, відсутність підстав для її задоволення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення відповідача, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 132, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсій №8 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.05.2020 №119.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.11.2019.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд. 66, м. Полтава, Полтавська область, 36029, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна