Рішення № 98610070, 28.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8885/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа без самостійних позовних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6 309,78 грн., згідно квитанції №42730390 від 21.10.2020 року та зобов`язання відповідача сформувати та подати до третьої особи подання про повернення позивачу суми сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у вказаному розмірі згідно зазначеної квитанції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона на підставі Договору купівлі-продажу квартири придбала нерухоме майно, а саме, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 35,5 кв.м.

Разом з тим, позивачем під час оформлення купівлі сплачено збори та податки, у тому числі збір на обов`язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 6309,78 гривень, що підтверджується квитанцією №ПН3911813 від 29.01.2021 року.

Водночас, позивачем зазначено, що придбана квартира є першим об`єктом нерухомого майна, який позивач набула, що підтверджується відповідною Інформаційною довідкою, з підстав чого позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів, які були нею сплачені.

Однак відповідач листом №1500-0506-8/22504 від 25.02.2021 року повідомив, що для вирішення питання щодо повернення збору, необхідно надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю. підтверджує, що купівля нерухомого майна, згідно з договором купівлі продажу від 29.01.2021 року для позивач є першою купівлею нерухомості, а збір в сумі 6390,78 грн. сплачено помилково.

Не погоджуючись з такими діями (щодо відмови) відповідача та щодо не складання подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 звернулась до суду.

Представник відповідача надав до суду відзив, який мотивований тим, що позивачем не надано жодних доказів щодо того, що ним вперше придбавалась житло.

Таким чином враховуючи, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією щодо прав власності громадян на нерухоме майно, таке подання може бути сформовано лише за наявності документального підтвердження компетентного органу, який би володів інформацією щодо прав на нерухоме майно, а отже на думку відповідача жодних дій щодо формування подання до відповідного органу з приводу повернення позивачу сплачених коштів у нього немає.

Третя особа 29.06.2021 року надала пояснення, згідно яких зазначила, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, тому, у разі якщо суд прийде до висновку, що слід задовольнити позовну заяву, саме на орган ПФК покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Ухвалою суду від 02.06.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши адміністративний позов, відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, письмові пояснення третьої особи, відповідь на відзив позивача інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Так між ОСОБА_2 (як продавцем) та ОСОБА_1 (як покупцем) укладено договір купівлі-продажу квартири, номер у реєстрі №462, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю. (а.с.8-9).

За умовами пункту 1 Договору продавець передає нерухоме майно у власність покупця (продає), а покупець приймає таке майно в свою особисту приватну власність, сплативши за нього продавцю обумовлену грошову суму (купує).

За умовами п.2 Договору зазначено майно, яке відчужується за даним договором, складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 35, 5 кв.м., у тому числі житловою площею 20,3 кв.м.

Відповідно до п.3 Договору вказано, що відповідно до звіту про оцінку майна №201 від 18.01.2021 року, виданого ПП «Мідас Фінанс Груп» ринкова вартість вказаної квартири становить 639 078,00 гривень 00 копійок.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №242315901 від 29.01.2021 року ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10).

При цьому судом встановлено, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу №462, позивачем сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 у розмірі 6 390,78 гривень, що підтверджується копією квитанції №ПН3911813 від 29 січня 2021 року (а.с.11).

Позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила останнього нарахувати їй кошти сплачені за збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у розмірі 6 390,78 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН3911813 від 29 січня 2021 року, який був сплачений під час придбання у власність квартири вперше (а.с.14-15).

Разом з тим, відповідач листом від 25.02.2021 року №1500-0506-8/22504 відмовив позивачу у задоволенні її заяви та зазначив, що для вирішення питання щодо повернення збору, необхідно надати до пенсійного органу висновок, в якому приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімонова О.Ю. підтверджує, що купівля нерухомого майна, згідно договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за №462, є для позивача саме першою купівлею нерухомості, а збір в сумі 6 390,78 грн. сплачено помилково (а.с.16).

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок справляння та використання збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України “Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно з п. 9 ст. 1 Закону №400/97-ВР, платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1740 від 3 листопада 1998 року (далі - Порядок №1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Як було встановлено судом, факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу №462 посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімоновою О.Ю.

Водночас, як було вже встановлено судом, при нотаріальному посвідченні договору позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири в розмірі 6 390,78 гривень, що підтверджується копією квитанції №ПН3911813 від 29 січня 2021 року.

Суд зазначає, що відповідачем будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування надано не було.

Посилання відповідача лише на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в Україні дійсно відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна “придбавають житло вперше”, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України “Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування”, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Проте, у постанові від 03 липня 2018 року по справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію.

У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція з приводу спірних правовідносин була висловлена у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №813/1126/17 та у постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі №813/1514/17.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено зайво, за відсутності обов`язку здійснювати такий платіж. А тому, кошти в сумі 6 390,78 гривень, сплачені при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас суд враховує те, що вимога щодо визнання протиправною відмову, фактично стосується здійснених дій відповідачем щодо відмови, які викладено у листі №1500-0506-8/22504 від 25.02.2021 року.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача шляхом визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 викладеної у листі від 25.02.2021 року №1500-0506-8/22504 у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №462 у розмірі 6 390,78 гривень.

У свою чергу суд зазначає, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №787 від 3 вересня 2013 року (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15 квітня 2015 року, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та виготовлення подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог позивача в цій частині та, як наслідок, про необхідність зобов`язання відповідача виготовити та надати позивачу подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у розмірі 6 390,78 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН3911813 від 29 січня 2021 року.

Проте вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача надати до третьої особи подання не відповідає положенням абз.6 п.5 Розділу I Порядку №787, так як подання надається платником самостійно до відповідного Головного управління Казначейської служби разом з його заявою.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позову додано квитанцію №ПН2348577 від 27.05.2021 року про сплату судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 908,00 грн. (а.с.7).

Враховуючи наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, суд вважає за необхідне стягнути на її користь суму сплаченого нею судового збору у розмірі 908,00 грн. сплаченого за квитанцією №ПН2348577 від 27.05.2021 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 180, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , код ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012,м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 38016923) – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 викладеної у листі від 25.02.2021 року №1500-0506-8/22504 у поверненні збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, сплаченого на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №462 у розмірі 6 390,78 гривень.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виготовити та надати ОСОБА_1 подання до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 у розмірі 6 390,78 грн., сплаченого згідно з квитанцією №ПН3911813 від 29 січня 2021 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. сплачені за квитанцією №ПН2348577 від 27.05.2021 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іванов Е.А.