Рішення № 98609913, 27.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14949/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Грачук В.С.

За участю сторін:

Представника позивача: Копиченко К.В.

Представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.12.2020 року №0036370701, №0036430701.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що вищезазначені податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) були винесені податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки №1257/15-32-07-01-17/40308440 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 30.09.2020 року, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 30.09.2020 року», а тому вони є протиправними та такими, що підлягаю скасуванню, оскільки з боку ТОВ «Девелоперська компанія «Материк»» відсутні порушення вимог Податкового кодексу України та іншого чинного законодавства при здійсненні підприємством господарської діяльності.

Ухвалою суду від 19.01.2021 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» до Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін (т. 1 а.с. 143-144).

23.02.2021 року до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (т. 1 а.с. 151-163), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 22.03.2021 року подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 22.04.2021 року провадження у справі було зупинено та в подальшому було поновлено 04.06.2021 року.

07.07.2021 року ухвалою суду підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.07.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Головного управління ДПС в Одеській області до підготовчих судових засідань 22.04.2021 року, 04.06.2021 року та судового засідання, призначеного на 20.07.2021 року повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином та своєчасно. Разом з тим, представником податкового органу заявлялись неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у задоволенні яких судом на підставі положень статті 205 КАС України було відмовлено.

Так відповідно до частини 1 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України.

Судом під час розгляду справи по суті позовних вимог встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.03.2016 року №15561020000057405.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами діяльності позивача є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 42.91 Будівництво водних споруд; 43.11 Знесення; 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику; 43.13 Розвідувальне буріння; 81.10 Комплексне обслуговування об`єктів; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 43.91 Покрівельні роботи; 43.34 Малярні роботи та скління; 43.31 Штукатурні роботи; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; 43.21 Електромонтажні роботи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» має ліцензію від 06.09.2016 року №33-Л, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на проведення господарської діяльності з будівництва об`єктів 4 та 5 категорії складності (т. 1 а.с. 18-19).

В період з 18.11.2020 року по 24.11.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 12.11.2020 року №5614-п (т. 1 а.с. 169), направлень на перевірку від 13.11.2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області (т. 1 а.с. 170-172) було проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2019 року по 30.09.2020 року, а також єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 30.09.2020 року

За результатами перевірки податковим органом було складено акт №1257/15-32-07-01-17/40308440 від 01.12.2020 року (т.1 а.с.22-46), у висновках якого зазначено про порушення позивачем наступних норм законодавства:

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, ст.1, п.2 ст.3, ст. 4, п.6 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, П(С) БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 31.12.1999 року №318, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 року за №27/4248, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 523 453,00 грн., в тому числі: за І півріччя 2020 року – 306 686,00 грн. (у т.ч. 2 квартал 2020 року - 306 686,00 грн.); за 9 місяців 2020 року – 523 453,00 грн. (у т.ч. 3 квартал 2020 року - 216 767,00 грн.);

- п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті ло бюджету в розмірі 581 614,00 грн., в тому числі: у вересні 2019 року - на 300 050,00 грн.; у жовтні 2019 року – на 281 564,00 грн.

За результатами вищезазначеної перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області були винесені наступні податкові повідомлення-рішення (далі – ППР):

- за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. «а» п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України – ППР №0036370701 від 21.12.2020 року (т. 1 а.с. 20, 167), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 872 421,00 грн., в тому числі: за податковим зобов`язанням – 581 614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 290 807,00 грн.;

- за порушення п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України - ППР №0036430701 від 21.12.2020 року (т.1 а.с.21, 166), яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 523 453,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/14949/20.

Судом під час розгляду справи встановлено, що зазначені в акті перевірки №1257/15-32-07-01-17/40308440 від 01.12.2020 року порушення (що стали підставою для прийняття спірних ППР) були визначені контролюючим органом товариству з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» за час господарських взаємовідносин з ТОВ «Новобуд Сіті», ТОВ «БК «Лотус», ТОВ «Віпторг Буд», а саме щодо виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 9.

Заслухавши пояснення представників позивача, доводи та заперечення відповідача у відзиві на адміністративний позов, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).

В силу п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 ПК України платниками податку з числа резидентів є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (пп. 134.1.1п. 134.1 ст. 134 ПК України).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п. 135.1 ст. 135 ПК України).

Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Приписами підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податків у інших платників товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Між тим, згідно приписів пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з вимогами пункту 200.4 «б» розділу V ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тому витрати підприємства для цілей оподаткування податком на прибуток, а податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Так судом встановлено, що 09.03.2017 року між ТОВ «Новий квартал» (як замовником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» (як підрядником) було укладено договір підряду №9/03. Відповідно до п.1.1 зазначеного Договору підрядник зобов`язується власними, а у випадку необхідності за рахунок залучених сил виконати роботи з будівництва об`єкту: багатоквартирного 19-ти секційного багатоповерхового житлового будинку з вбудованими приміщеннями та об`єктами, їх обслуговуванням на земельній ділянці за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Крижанівка (т. 1 а.с. 63-70).

З метою виконання умов вищезазначеного договору, між позивачем (як замовником) та ТОВ «Новобуд Сіті», ТОВ «БК «Лотус», ТОВ «Віпторг Буд» (як підрядниками) були укладено наступні договори:

1) договір №0310/2 від 03.10.2019 року з ТОВ «Віпторг Буд» (т. 1 а.с. 72-74);

2) договір №021508-2019 від 15.08.2019 року з ТОВ «БК «Лотус» (т. 1 а.с. 99-101);

3) договір №011508-2019 від 15.08.2019 року з ТОВ «Новобуд Сіті» (т. 1 а.с. 118-120).

Так відповідно до вищезазначених Договорів №0310/2 від 03.10.2019 року, №021508-2019 від 15.08.2019 року та №011508-2019 від 15.08.2019 року визначено, що замовник доручає, а Підрядники зобов`язуються на свій ризик, власними та/або залученими силами та засобами виконати комплекс загально-будівельних, сантехнічних робіт та робіт із благоустрою на об`єкті за адресою: Одеська область, Лиманський район, с.Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 9, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно положень зазначених Договорів матеріально-технічне забезпечення, вартість робіт, склад/об`єм будівельно-монтажних робіт, які підрядник виконує відповідно до завдання замовника.

Договорами також визначено, що приймання виконаних підрядником робіт оформлюється шляхом підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

На підтвердження виконання робіт за вищезазначеними договорами із підрядниками - контрагентами (які мають ліцензії на виконання будівельних робіт та є платниками ПДВ) позивач надав передбаченні умовами договорів та вимогами чинного законодавства України первинні документи: акти наданих послуг, податкові накладні, виписки з банківського рахунку та платіжні доручення (т. 1 а.с. 75-98, 102-117, 121-136).

Разом з тим, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій з метою формування штучного обсягу витрат та податкового кредиту з огляду на те, що в актах виконання будівельно-монтажних робіт не міститься вся необхідна та докладна інформація про виконання будівельні роботи, а саме: найменування будови (роботи) та її адреса, власними чи залученими силами виконувались роботи, які саме роботи виконувались, їх найменування. Відсутні такі показники, як витрати праці робітників-будівельників в людино-годинах, використання будівельних матеріалів, тощо, які б підтверджували фактичне виконання будівельно-монтажних робіт по будівництву житлового будинку за адресою: вул. Академіка Сахарова, 9.

Крім цього, Національними стандартами України (ДСТУ) із ціноутворення в будівництві, зокрема, ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013, передбачено примірні форми первинних документів обліку в будівництві, які мають використовуватися під час проведення взаєморозрахунків за обсяги виконаних будівельних робіт: форма №КБ-2в - форма акту приймання виконаних будівельних робіт та форма №КБ-3 - довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, які містять всю необхідну докладну інформацію про виконані будівельні роботи.

Водночас товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» не складались форми КБ-2 та КБ-3.

Суд зазначає, що питання укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються Цивільним кодексом (далі ЦК) України.

Так, статтею 875 ЦК України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов`язана надати відповідну документацію.

Підрядник, який виявив у ході будівництва не враховані проектною документацією роботи і необхідність у зв`язку з цим проведення додаткових робіт і збільшення кошторису, зобов`язаний повідомити про це замовника.

У разі неодержання від замовника в розумний строк відповіді на своє повідомлення підрядник зобов`язаний зупинити відповідні роботи з віднесенням збитків, завданих цим зупиненням, на замовника. Замовник звільняється від відшкодування цих збитків, якщо доведе, що у проведенні додаткових робіт немає необхідності.

Якщо підрядник не виконав обов`язку, встановленого частиною третьою цієї статті, він позбавляється права вимагати від замовника плату за виконані додаткові роботи і права на відшкодування завданих цим збитків, якщо не доведе, що його негайні дії були необхідними в інтересах замовника, зокрема у зв`язку з тим, що зупинення роботи могло призвести до знищення або пошкодження об`єкта будівництва.

Згідно статті 879 ЦК України матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов`язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт, підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до пункту 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» при визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма №КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма №КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У.

Водночас, згідно пункту 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт носить обов`язковий характер при визначенні вартості будівництва об`єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії.

У відповідності до пункту 1.1 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт установлює основні правила з визначення нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту та технічного переоснащення будинків, будівель, споруд будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам`яток архітектури та містобудування.

Таким чином, форма № КБ-2, КБ-3, про які наголошував відповідач в акті перевірки та у відзиві на адміністративний позов, є обов`язковою лише для оформлення робіт, що виконуються за державні кошти.

В той же час, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого повинен не суперечити вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Така позиція не суперечить і приписам п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України.

Жодних доказів на підтвердження того, що будівництво житлового будинку за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 9а здійснювалось за рахунок державних коштів, матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи відповідача щодо ненадання позивачем Актів приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою №КБ-3 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов`язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, акти, податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами в розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

Надані позивачем первинні документи місять всі необхідні реквізити та є достатніми доказами на підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Новобуд Сіті», ТОВ «БК «Лотус», ТОВ «Віпторг Буд».

Про їх реальність також переконливо свідчить факт видачі ТОВ «Новий квартал» сертифікату серії ОД №162200381824 від 07.02.2020 року, який засвідчує відповідність закінченого будівництва об`єкту проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації (т. 1 а.с. 71).

Водночас доводи відповідача з приводу того, що надані документи не містять необхідних реквізитів не відповідають дійсності. Так представник відповідача не зазначає, якими нормами законодавства передбачено, зокрема, зазначення в актах виконаних робіт: найменування будови (робіт) та її адресу, власними чи залученими силами виконувались роботи, які саме роботи виконувались, їх найменування, показників щодо витрати праці робітників-будівельників в людино-годинах, використання будівельних машин і механізмів в машино-годинах, вартість використаних будівельних матеріалів.

Також суд наголошує на презумпції добросовісності платників та інших учасників у сфері податкових правовідносин. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, достовірними.

Суд при вирішенні справи також враховує те, що контрагентами позивача - ТОВ «Новобуд Сіті», ТОВ «БК «Лотус», ТОВ «Віпторг Буд» (як підрядниками) у відповідності до положень ПК України були подані на реєстрацію та зареєстровані без зауважень з боку податкового органу в ЄРПН податкові накладні на суму задекларованого позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами у досліджуємому періоді (т. 2 а.с. 29-52, 69-79). Позивачем суми господарських операцій та податкового кредиту були відображені у складі витрат у відповідній звітності з податку на прибуток та ПДВ (т. 2 а.с. 83-103), яка також була прийнята ГУ ДПС в Одеській області без зауважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем на виконання покладеного на нього Кодексом адміністративного судочинства України процесуального обов`язку не доведено обґрунтованість та правомірність оскаржуваних товариством з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги про визнання їх протиправними та скасування є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення №1310 від 28.12.2020 року (т. 1 а.с. 142) про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 20 938,12 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 20 938,12 грн. з Головного управління ДПС в Одеській області.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 180, 181-183, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 21.12.2020 року №0036370701, №0036430701.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк»» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 20 938,12 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 27 липня 2021 року.

Суддя О.В. Білостоцький