Рішення № 98609197, 27.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/2402/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про визнання протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Відповідача (Головного Управління Держгеокадастру в Кіровоградській області) у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) ОСОБА_1 , громадянину України, від 16.02.2021 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ «Про адміністративні послуги» у строк встановлений Земельним кодексом (стаття 118);

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03.03.2021 року № 11-840/14-21-СГ;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7402 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області подати суду у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7402 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

За наслідками розгляду поданої заяви, позивач отримала Наказ Головного Управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03.03.2021 № 11-840/14-21-СГ, в обґрунтування якої зазначено, що відповідач не являється розпорядником даної земельної ділянки.

Позивач зазначає, що вона звернулась із запитом на отримання публічної інформації до Світловодського місцевого управління Держгеокадастру щодо категорії земель та форми власності, відповідно до відповіді на який - бажана земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності.

Позивач не погоджується з даною відмовою та вважає її незаконною, а тому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття у встановлений законом строк рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та відповідно зобов`язати управління прийняти рішення про надання такого дозволу.

25 травня 2021 року ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, прийнято рішення здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено сторонам порядок та строк для виконання процесуальних дій (а.с.38).

Ухвалами суду від 25 травня 2021 року та 15 червня 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області про заміну відповідача у справі (а.с.55-56, 64).

Відзив на позовну заяву відповідачем до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою від 16.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7402 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області (а.с.24).

До зазначеної заяви, позивачем було додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта та ідентифікаційного номера; копія довідки з місця роботи.

За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем видано наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 03.03.2021 №11-840/14-21-СГ, згідно якого позивачу відмовлено у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 1,7402 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: земельна ділянка, вказана у зверненні, відноситься до земель комунальної власності, тому відповідно до статті 122 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є розпорядником даної земельної ділянки.

Отримавши дану відмову, 15.03.2021 ОСОБА_1 звернулась із запитом на отримання публічної інформації, щодо форми власності та категорії земель бажаної земельної ділянки (а.с.32).

18.03.2021 Відділом у Світловодському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надано відповідь, зі змісту якої вбачається, що бажана земельна ділянка відноситься до державної форми власності (а.с.33).

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, звернулась із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частина третя статті 116 Земельного кодексу України).

У статті 121 Земельного кодексу України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

З огляду на це, позивачі, які є громадянами України, мають право на набуття права власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України визначено у статті 118 Земельного кодексу України. Відповідно до положень частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у наданні дозволу є вичерпними. Відтак, будь-які дії, спрямовані на отримання від особи, яка звернулася за дозволом, додаткових матеріалів, в тому числі їх уточнення, прямо суперечать закону та є протиправними.

В свою чергу, такі дії (у разі їх вчинення) не є законним способом поведінки органу, є проміжними відповідями на звернення, не містять чіткого та однозначного рішення про відмову, а отже не можуть вважатися "відмовою у наданні дозволу" у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Суд приймає до уваги доводи та докази відповідача, відображені у відповіді на запит на отримання публічної інформації від 18.03.2021 за № 4/330-21 відповідно до якої зазначено, що бажана земельна ділянка відноситься до державної форми власності, а тому мотиви відмови зазначені в наказі відповідача не відповідають вимогам ст.118 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 року у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки, мотиви відмови зазначені в наказах відповідача не відповідають вимогам ст.118 ЗК України, суд визнає причини прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправними і вважає доцільним способом захисту прав позивача зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Зі змісту позову вбачається, що позивач просить надати їй саме дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення у власність у розмірі земельної частки (паю) із земель фермерського господарства «Бур`яна Геннадія Миколайовича».

Отримання такого дозволу є лише одним із перших етапів процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок. Отже, із заявою про отримання у приватну власність земельної ділянки позивачі і не повинні були звертатись. Отримання земельної ділянки у власність є лише кінцевою метою (завершальним етапом) процедури, передбаченої статтею 118 ЗК України. Відтак, позивачі правильно стверджували, що відмова в наданні зазначеного дозволу порушує їх законне право на отримання у приватну власність земельної ділянки.

Судом враховано, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,7402 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Отримання такого дозволу є лише одним із перших етапів процедури відведення безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок. Отримання земельної ділянки у власність є кінцевою метою (завершальним етапом) процедури, передбаченої статтею 118 ЗК України.

Відтак, відмова в наданні зазначеного дозволу порушує її законне право на отримання у приватну власність земельної ділянки. Позивач хоче отримати земельну ділянку як член фермерського господарства, яка перебуває у користуванні, а не як громадяни, що мають бажання отримати землю в межах норм безоплатної приватизації. Для цього керівник фермерського господарства попередньо прийняв рішення про поділ земельної ділянки, тобто висловив згоду як землекористувач.

Вказане узгоджується з правовою позицією, яка викладена у Постанові Верховного Суду від 18.06.2020 року №822/70/18.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії Відповідача (Головного Управління Держгеокадастру в Кіровоградській області) у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) ОСОБА_1 , громадянину України, від 16.02.2021 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ «Про адміністративні послуги» у строк встановлений Земельним кодексом (стаття 118), суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про адміністративні послуги» адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), у тому числі, за бажанням суб`єкта звернення, кур`єром за додаткову плату, або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Враховуючи, що відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували доводи позивача, що Наказ від 03.03.2021 № 11-840/14-21-СГ було направлено звичайним поштовим відправленням, а не рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що являється обов`язковою умовою при наданні адміністративної послуги, тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання прийнятого судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Таким чином, за підсумком наведеного суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., який підлягає стягненню на користь позивача.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з задоволенням адміністративного позову в повному обсязі, судові витрати стягуються з відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 143, 241-246, 255, 263 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 39767636, 25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Академінка Корольова, 26) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Держгеокадастру в Кіровоградській області у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про надання дозволу на розробку проекту землеустрою) ОСОБА_1 , громадянину України, від 16.02.2021 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ «Про адміністративні послуги» у строк встановлений Земельним кодексом (стаття 118).

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області від 03.03.2021 року № 11-840/14-21-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надати ОСОБА_1 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,7402 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Микільської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 908,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду К.М. Притула