Ухвала суду № 98609150, 27.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

27 липня 2021 року м.Київ №320/8982/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у якому просить суд:

- скасувати постанову старшого державного виконавця Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (на даний час перейменовано в Яготинський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) Сидоренка Олександра Васильовича про арешт коштів боржника від 11 лютого 2021р.. у виконавчому провадженні № ВП 64196392 в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у АТ КБ"ПриватБанк", що надходили на картковий рахунок № НОМЕР_1 , як заробітна плата;

- зобов`язати старшого державного виконавця Яготинського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сидоренка Олександра Васильовича скасувати накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 у АТ КБ "ПриватБанк", що надходили на картковий рахунок № НОМЕР_2 , як заробітна плата.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Київській області №Ф-1749-25, виданої 6 листопада 2020 року на суму 44492,31 грн., до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що 20.01.2021 старшим державним виконавцем Сидоренком Олександром Васильовичем відкрито виконавче провадження №ВП 64196392 щодо примусового виконання вимоги Ф №1749-25, виданої 6 листопада 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по ССВ в розмірі 44492,31 грн., про наявність вказаної постанови йому стало відомо в середині лютого 2021 року під час відрахувань бухгалтерією ТОВ «УКРСТАРЧ», тобто його роботодавцем, 20% із заробітної плати для погашення заборгованості перед Головним управлінням ДПС у Київській області.

Позивач вважає, що даний арешт накладено також на грошові кошти у вигляді заробітної плати, а тому позивачем була подана старшому державну виконавцю Яготинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сидоренку Олександру Васильовичу заява про зняття арешту, до якої додано довідки із АТ КБ "ПРИВАТБАНК" і ТОВ «УКРСТАРЧ», однак отримано відмову щодо зняття арешту з його карткового рахунку. На думку позивача, арешт, накладений на кошти, які є на його картковому рахунку призводить до суттєвих негативних наслідків для його майнового стану.

Позивач вважає, що у випадку задоволення позовних вимог, проте за відсутності заходів забезпечення позову, призведе до тривалих судових спорів та фактично поставить під сумнів ефективність судового захисту прав, за захистом яких позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду, оскільки відповідач може в любий час з арештованого рахунку, на якому знаходиться заробітна плата, зобов`язти банк перерахувати зарплатні кошти в рахунок погашення заборгованості по виконавчому провадженню № ВП 64196392.

Крім цього, позивач вважає, що такий захід забезпечення позову є абсолютно співмірним із заявленою позовною вимогою.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.

Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 № 2 в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 78022699).

Суд зазначає, що у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою та надати докази на підтвердження існування обставин, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а не припущень щодо можливих порушень прав позивача чи завдання йому матеріальних збитків.

Водночас, заявником не надано доказів того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановляння ухвали про забезпечення позову.

Також, суд зазначає, що питання правомірності вимоги ГУ ДПС у Київській області №Ф-1749-25, виданої 06.11.2020 на суму 44492,31 грн., а також правомірності постанови відповідача про накладення арешту на кошти боржника від 11.02.2021 в межах виконавчого провадження №ВП 64196392, стягнення за якими просить зупинити позивач, можливе лише в ході з`ясування усіх фактичних обставин справи при розгляді її по суті, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 по справі № 640/9636/20.

Крім цього, статтею 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII врегульовано питання зупинення вчинення виконавчих дій, і це питання, на думку суду, відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Суд вважає, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови чи зупинення дії постанови державного виконавця, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд враховує те, що позивачем не надано доказів того, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, тобто не доведено наявності підстав, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, які є обов`язковими для постановляння ухвали про забезпечення позову.

У розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін "суд, встановлений законом" поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 та "Лавентс проти Латвії" від 07.11.2002).

При цьому, суд враховує, що стаття 1 КАС України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах, в тому числі повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 (код РНОКПП - НОМЕР_3 ) про забезпечення позову, - відмовити.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.