Рішення № 98609119, 21.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року № 320/5210/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

за участі: секретаря судового засідання - Кушнеревич А. В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представників позивача - Книш Н.І., Павлової Н.Є.,

представника відповідача - Були Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом гр. ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:

- поновити його в органах прокуратури та на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора;

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.11.2019 по день прийняття рішення.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі 320/6916/19, зокрема, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 № 1521ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 ЗУ «Про прокуратуру» з 20.11.2019.

Відповідачем у добровільному порядку не поновлено його в органах прокуратури , а тому він звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 закрито підготовче провадження.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що гр. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 01.11.2006 року.

У зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України наказом Генерального прокурора від 21.04.2017 №529-ц позивача було звільнено з посади заступника начальника управління міжнародно-правового співробітництва та європейської інтеграції Генеральної прокуратури України та призначено на посаду заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України.

Позивач 15.10.2019 року на підставі пункту 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

На підставі рішення кадрової комісії №1 Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №246 наказом Генерального прокурора №1521ц ОСОБА_1 з 20.11.2019 року звільнено з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України від 14.10.2014 року № 1697-IV "Про прокуратуру".

Позивач, не погоджуючись з рішенням кадрової комісії №1 Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №246 та наказом Генерального прокурора від 15.11.2019 №1521ц, звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування (справа № 320/6919/19).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2020 у справі № 320/6919/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі 320/6916/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Київського окружного адміністративного суд від 07 травня 2020 року - скасовано та прийнято нове.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №246 про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1521ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20.11.2019

Позивач, отримавши постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 320/6919/19, звернувся 23.11.2020 із заявою до Генерального прокурора, у якій просив повідомити про виконання зазначеної постанови суду.

Листом Офісу Генерального прокурора від 28.12.2020 № 07/1/1-121729ВИХ-20 повідомлено позивача, що формулюванням рішення суду виключено можливість його примусового виконання, а отже, виключено необхідність вчинення будь-яких додаткових дій відповідачем.

З моменту набрання законної сили вищевказаною постановою суду оскаржуваний наказ є таким, що не несе будь-яких юридичних наслідків у зв`язку з його скасуванням у судовому порядку.

Крім того повідомлено, що посада, з якої був звільнений позивач, у штатному розписі Офісу Генерального прокурора відсутня.

Позивач 25.01.2021 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просив повідомити про відкриття виконавчого провадження та його номер.

До заяви від 25.01.2021 додано, зокрема, оригінал виконавчого листа у справі № 320/6916/19 від 26.08.2020, копія заяви від 23.11.2020, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

Відділом примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України повідомленням від 03.02.2021 повернуто виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання.

Також позивач 04.02.2021 звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду, в якій просив повідомити про відкриття виконавчого провадження та його номер.

До заяви від 25.01.2021 додано, зокрема, оригінал виконавчого листа у справі № 320/6916/19 від 26.08.2020, копія заяви від 23.11.2020, копія паспорту та ідентифікаційного коду.

Відділом примусового виконання рішень ДДВС Міністерства юстиції України повідомленням від 16.02.2021 повернуто виконавчий документ стягувану без прийняття до виконання.

Позивач 22.02.2021 звернувся до Генерального прокурора із скаргою, в якій зазначив, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 не виконана.

У зазначеній скарзі позивач просив її розглянути особисто Генерального прокурора Венедіктову І.В.

Листом від 31.03.2021 № 07/1/1-33094ВИХ-21 Генеральний прокурор Венедіктова І.В. повідомила позивача, що оскільки у справі № 320/6919/19 ним позовні вимоги щодо поновлення на роботі не заявлялися, апеляційним судом у постанові від 04.08.2020 жодних зобов`язань на Офіс Генерального прокурора, у тому числі щодо поновлення його на посаді, не покладалося.

Оскільки постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 скасовано наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1521ц, а відповідач не виконує постанову суду у добровільному порядку, зазначаючи про відсутність у нього такого обов`язку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру».

Як встановлено судом, позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», яким встановлено, що прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25 вересня 2019 року, запроваджено реформування системи органів прокуратури.

Прийняття вказаного Закону спрямовано на запровадження першочергових і тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навики, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури.

З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори, зокрема, Генеральної прокуратури України вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (пункт 6 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).

Підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», зокрема, передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, звільняються Генеральним прокурором з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови наявності рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором, зокрема, Генеральної прокуратури України.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено переведення прокурорів, зокрема, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, за умови успішного проходження атестації.

Як встановлено судом, позивача звільнено з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 20 листопада 2019 року.

Наказом Генерального прокурора від 27 грудня 2019 року №358 «Про окремі питання забезпечення початку роботи Офісу Генерального прокурора» здійснено перейменування юридичної особи «Генеральної прокуратури України» в «Офіс Генерального прокурора» без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, станом на час звільнення позивача з посади ні реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), ні ліквідації не відбулось, а здійснено лише перейменування юридичної особи. Також відповідач не надав доказів на підтвердження скорочення посади, яку обіймав позивач.

З наведено вбачається відсутність обставин, які б зумовлювали необхідність подання позивачем заяви про переведення та про намір пройти атестацію та необхідність проходження ним атестації, оскільки ні реорганізації, ні ліквідації, ні скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, в якому працював позивач, не відбулось.

Суд звертає увагу, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі 320/6916/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №1 Генеральної прокуратури України від 04.11.2019 №246, про неуспішне проходження ОСОБА_1 іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1521ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 20.11.2019

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з викладеного, на час розгляду даної справи наказ Генерального прокурора від 15.11.2019 №1521ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Генеральної прокуратури України та органів прокуратури визнаний протиправним та скасований, а тому суд не надає оцінку обставинам, що вже встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі 320/6916/19.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи зміну найменування юридичної особи «Генеральної прокуратури України» на «Офіс Генерального прокурора», з метою відновлення порушеного права позивача на працю, враховуючи незаконність звільнення позивача, суд приходить до висновку про те, ОСОБА_1 належить поновити на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав на момент звільнення, а саме на посаді заступника начальника департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора.

Як слідує зі змісту наказу Генерального прокурора України від 15.11.2019 № 1521ц, позивача звільнено з 20 листопада 2019 року, а тому поновленню на посаді ОСОБА_1 підлягає саме з 20 листопада 2019 року.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок).

Пунтком 5 Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 у справі №21-395а13.

Суд встановив, що позивача звільнено з 20 листопада 2019 року, відповідно, сума виплат за два календарні місяці роботи для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинна обчислюватись виходячи з виплат за вересень - жовтень 2019 року.

Так, відповідно до довідки від 30.11.2020 № 21-1322зп, виданої Офісом Генерального прокурора, заробітна плата позивача за вересень 2019 року складає 46220, 84 грн., за жовтень 2019 року - 35658, 22 грн.; середньоденна заробітна плата складає 2274, 42 грн.

Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, в цьому випадку з 20 листопада 2019 року по 21 липня 2021 року.

На підставі листів Міністерства праці та соціальної політики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу» суд встановив, що кількість робочих днів за період з 20.11.2019 по 21.07.2021 становить 415 днів, а саме: листопад 2019 року - 7; грудень 2019 року - 21 день; у 2020 році - 251 робочий день; січень 2021 року - 19 днів; лютий 2021 року - 20 днів; березень 2021 року - 22 дні; квітень 2021 року - 22 дні; травень 2021 року - 18 днів, червень 2021 року - 20 днів, липень 2021 року - 15 днів.

Пунктом 10 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155 «Про умови оплати праці прокурорів», яка набрала чинності 16 січня 2020 року, затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку з цим коефіцієнт підвищення посадового окладу посади, яку позивач обіймав до звільнення, з 16 січня 2020 року складає 4,04 (39 188,00 грн (посадовий оклад за посадою позивача, згідно Постанови №1155) : 9 700,00 грн (посадовий оклад за посадою позивача, згідно Постанови №505).

Відповідно, середньоденна заробітна плата позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення становить 9 188, 66 грн (2 274, 42 грн х 4,04).

Рішенням Конституційного суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-УІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тобто з 26.03.2020 заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом (ст. 81 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2020 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102 грн.

Відповідно пункту 2 частини 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадові оклади прокурора Офісу Генерального прокурора установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури із коефіцієнтом 1,3.

Відповідно пункту 5 частини 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються розмірі - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора (для заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора).

Розмір посадового окладу, з урахуванням вказаного рішення Конституційного суду України, встановлено за наступним розрахунком: 31 530, 00 грн х 1, 3 х 1,17 = 47 957, 13 грн, де:

- 31 530, 00 грн. - посадовий оклад прокурора окружної прокуратури, що розраховується за формулою: 2102 х 15 ПМДГ для працездатних осіб на 01.01.2020;

- 1,3- коефіцієнт, що застосовується пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в результаті чого встановлюється посадовий оклад прокурора Офісу Генерального прокурора.

- 1,17 - коефіцієнт, що застосовується до посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора, в результаті чого встановлюються посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, зокрема заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора.

Рішення та висновки, ухвалені Конституційним судом України, є обов`язковими для виконання, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Враховуючи, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівнику (заступник начальника департаменту) після підвищення, на посадовий оклад, що був встановлений до підвищення в результаті відповідного розрахунку його розмір складає 4,9 (47 957, 13 грн / 9 700, 00 грн.).

Отже, середньоденний розмір заробітної плати позивача з 26.03.2020 складає 11 144, 66 грн (2274,42 х 4,9).

Відповідно частини 3 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» прожитковий мінімумі для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури з 1 січня 2021 року - 1600 гривень.

Розрахунок посадового окладу позивача з 01.01.2021 встановлено за наступним розрахунком: 32 000, 00 грн х 1,3 х 1,17 = 48 672, 00 грн, де:

- 32 000, 00 грн - посадовий оклад прокурора окружної прокуратури, що розраховується за форулою: 1600 х 20 ПМДГ для працездатних осіб на 01.01.2021;

- 1,3- коефіцієнт, що застосовується пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в результаті чого встановлюється посадовий оклад прокурора Офісу Генерального прокурора.

- 1,17 - коефіцієнт, що застосовується до посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора, в результаті чого встановлюються посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, зокрема заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора.

Враховуючи, що коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення посадового окладу, встановленого працівнику (заступник начальника департаменту) після підвищення, на посадовий оклад, що був встановлений до підвищення в результаті відповідного розрахунку його розмір складає 5,0 (48 672, 00 грн / 9700,00 грн).

Середньоденний розмір заробітної плати позивача з 01.01.2021 складає 11 372,1 грн (2274,42 х 5,0).

Виходячи з викладеного, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає:

- з 20.11.2019 по 15.01.2020 кількість робочих днів складає 37, а тому за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає 84 153, 54 грн (2274,42 грн. х 37).

- з 16.01.2020 по 25.03.2020 кількість робочих днів складає 49, а тому за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає 450 244, 34 грн (9 188, 66 грн х 49).

- з 26.03.2020 по 31.12.2020 кількість робочих днів складає 193, а тому за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача складає 2 150 919, 38 грн (11 144, 66 грн. х 193).

- з 01.01.2021 по 21.07.2021 кількість робочих днів складає 136, а тому за вказаний період сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, складає 1 546 605,6 грн (11 372,1 грн. х 136).

За таких підстав на користь позивача належить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 4 231 922,86 грн.

Застосування коефіцієнту підвищення при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 06 серпня 2019 року у справі №0640/4691/18 та від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б повністю спростували доводи позивача, не надав.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Тому рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Керуючись статтями 9, 21, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Поновити гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора з 20.11.2019.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь гр. ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.11.2019 по день прийняття рішення у справі у розмірі 4 231 922 (чотири мільйона двісті тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять два) грн 86 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення гр. ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора з 20.11.2019 та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь гр. ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, з вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 27 липня 2021 р.