Рішення № 98609020, 26.07.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року 320/3530/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправної відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 09.08.2018 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому здійснено перерахунок пенсії на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/18, проте розмір пенсії обмежено максимальним розміром. Позивач вважає таке обмеження виплат нарахованої йому пенсії незаконним та таким, що порушує його права та свободи, визначені Конституцією України.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що правові підстави для зняття обмеження розміру пенсії відсутні до внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 зупинено провадження у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 поновлено провадження у справі та вирішено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Броварським МВ ГУ МВС України в Київській області 28.09.1999.

Судом встановлено, що відповідно до витягу із акту огляду МСЕК до довідки серії КИО-І №260663 від 26.05.2006 ОСОБА_1 з 12 травня 2006 року встановлено 2 групу інвалідності, причиною інвалідності вказано захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги до довідки серії КИО-1 №260663 від 26.05.2006 Обласної спеціалізованої медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 визначено 80% втрати професійної здатності довічно у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

01 червня 2006 року Київська обласна державна адміністрація видала позивачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 1) серії НОМЕР_2 .

Вказані обставини підтверджуються рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/18.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області (Броварський відділ обслуговування громадян) та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-XII).

12.09.2018 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області з вимогами:

- визнати протиправними дії Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року;

- зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести ОСОБА_1 з 09 серпня 2018 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/18 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, викладену у листі від 23.08.2018 №667/Л-01.

Зобов`язано Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (ідентифікаційний код 37892505, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 11) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 09 серпня 2018 року.

Згідно з даними комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" рішення від 06.12.2018 у справі №320/4765/18 набрало законної сили 28.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №320/4765/18 суд роз`яснив, що при виконанні рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №810/4765/18 Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області зобов`язано провести ОСОБА_1 з 09.08.2018 перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року (5х3723,00=18615,00).

Також, суд роз`яснив, що у разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок пенсії виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Ухвала Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі №320/4765/18 не була оскаржена в апеляційному порядку.

Як вбачається з протоколу призначення пенсії, позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків. Розмір пенсії позивача з надбавками з 01.01.2021 складає 24757,60 грн., максимальний розмір пенсії із обмеженням складає 17690,00 грн.. Особовий рахунок позивача в територіальному органі ПФУ №932500155570 відкритий 11.08.2000.

12.02.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою, в якій просив виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром.

За результатом розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 05.03.2021 №2329-2420/Л-02/8-1000/21 відмовило позивачу в перерахунку пенсії. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії не може перевищувати десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Статтю 67 Закону №796-XII доповнено частиною третьою згідно із Законом №231-V від 05.10.2006; в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду №10-рп/2008 від 22.05.2008; в редакції Законів №3668-VI від 08.07.2011, №1774-VIII від 06.12.2016.

Стаття 67 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР від 06.06.1996 не містить норми, яка б передбачала обмеження пенсії максимальним розміром.

Частиною 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (зі змінами, внесеними згідно з Законом №911 від 24.12.2015) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31.12.2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Зазначена законодавча норма викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 №3668-VI та зі змінами, внесеними згідно Закону від 24.12.2015 №911-VIII.

У пунктах 1, 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI (набрав чинності з 01 жовтня 2011 року) визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

У п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія його положень щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп зазначено, що ст. 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Отже, системний аналіз викладених правових норм та наведеної правової позиції Конституційного Суду України дозволяє стверджувати, що обмеження пенсії максимальним розміром застосовується до осіб, яким пенсія призначена після набуття чинності Законом №3668-VI, тобто після 01.10.2011, та Законом №911-VIII, тобто з 01.01.2016, та Законом №1801-VIII, тобто з 01.01.2017.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII та регламентоване їх нормами, а саме п. 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3668-VI та п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, №1801-VIII.

Така позиція суду повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 12.11.2019 у справі №360/1428/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Твердження відповідача про те, що підстави для зняття обмеження розміру пенсії позивача відсутні до внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також його посилання на норму ст. 67 Закону №796-ХІІ суд вважає необґрунтованими з підстав, наведених вище.

Доводи відповідача про те, що розрахунок пенсії позивача було проведено на виконання судового рішення у справі №320/4765/18, суд відхиляє, оскільки вказане судове рішення не стосується обмеження пенсії позивача максимальним розміром, і як зазначає сам відповідач, таке обмеження щодо його пенсії застосовано після проведення зазначеного перерахунку на підставі вказаного судового рішення.

Твердження відповідача про те, що право позивача на пенсійне забезпечення не порушено, оскільки виплата пенсії йому здійснюється в максимальному розмірі, суд до уваги не приймає, так як максимальний розмір пенсії, про який зазначає відповідач, і є її обмеженням, що порушує набуте ним право на належний рівень пенсійного забезпечення.

Таким чином, відповідачем листом від 05.03.2021 №2329-2420/Л-02/8-1000/21 було неправомірно відмовлено позивачу в перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у здійсненні перерахунку пенсії по інвалідності без обмеження максимальним розміром, викладена у листі від 05.03.2021 №2329-2420/Л-02/8-1000/21, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими й та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

З урахуванням цього, позовні вимоги в частині оскарження відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення в цій частині, викладеного в листі Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.03.2021 №2329-2420/Л-02/8-1000/21.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат, суд зазначає таке.

В силу положень частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (абз. 1 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абз. 2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Судом встановлено, що пенсія позивачу призначена до 01.10.2011, тому обмеження відповідачем її максимальним розміром при здійсненні перерахунку на виконання рішення суду у даній справі порушує право, набуте до набрання чинності Законами №3668-VI, №911-VIII, №1801-VIII.

Факт протиправності відмови відповідача у перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром встановлений під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача здійснити такий перерахунок та виплатити позивачу належну йому суму пенсії.

Щодо дати, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, суд зауважує на такому.

Як слідує з рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/19, яке набрало законної сили 28.02.2019, право на перерахунок пенсії згідно частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у позивача виникло саме з 09 серпня 2018 року.

Як наслідок Київський окружний адміністративний суд у рішенні від 06.12.2018 у справі №320/4765/18 визнав протиправною відмову Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п`ятикратного розміру заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, викладену у листі від 23.08.2018 №667/Л-01, та відповідно зобов`язав провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 09.08.2018 обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Матеріали справи свідчать про проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача з урахуванням частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на виконання судового рішення від 06.12.2018 у справі №320/4765/18, проте обмежив виплату пенсії позивача максимальним розміром.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, суд не досліджує повторно обставини щодо виникнення права позивача на перерахунок пенсії згідно з ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" саме з 09 серпня 2018 року.

При цьому, звернення позивача від 12.02.2021 про перерахунок пенсії не є заявою про перерахунок пенсії на підставі нових документів, у зв`язку з виникненням права на підвищення пенсії у розумінні частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Перерахунок пенсії на підставі ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/18 позивачу вже було здійснено раніше, проте розмір пенсії безпідставно обмежено максимальним розміром.

Таким чином, заяву позивача від 12.02.2021 про перерахунок пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром слід розцінювати як звернення позивача з вимогою поновити його права, які були порушені у зв`язку із протиправними діями Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 09 серпня 2018 року, що слідує з рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2018 у справі №320/4765/18, яке набрало законної сили 28.02.2019.

З огляду на це, положення частини четвертої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в даному випадку не можуть бути застосовані як такі, а відтак суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат саме з 09.08.2018.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду, позивач судовий збір не сплачував, на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, викладене в листі від 05.03.2021 №2329-2420/Л-02/8-1000/21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 з 09.08.2018 перерахунок та виплатити пенсію без обмеження максимальним розміром та з урахуванням вже проведених виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.