Рішення № 98608993, 28.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2021 року Справа № 280/1630/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2021 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 06.10.2020 №0000370709 та від 06.10.2020 №0000360709;

визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 30.07.2020 №1576 «Про проведення фактичної перевірки».

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві наголошує, що відсутні підстави для призначення перевірки за пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України та не надано інформації, що свідчить про можливе порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства і докази отримання такої інформації в установленому законом порядку. Отже, відсутність у відповідача правових підстав для призначення і проведення перевірки, є безумовною підставою для визнання перевірки та її результатів незаконними. Крім того, стверджує, що до початку перевірки платнику податків не було вручено копію наказу та не були пред`явлені направлення на перевірку, що унеможливлює проведення перевірки та є підставою скасування податкових повідомлень-рішень як наслідків незаконно проведеної перевірки, а вперше повідомлено про факт призначення перевірки 27.08.2020. Зауважує, що зі змісту наданих копій направлень на перевірку вбачається, що направлення не були пред`явлені ОСОБА_1 як платнику податків або іншій особі (її уповноваженому представнику чи працівнику), копія наказу не була вручена/надіслана платнику податків до початку проведення перевірки (копія наказу була надіслана лише зі спливом 43 календарних днів з дати закінчення перевірки); підпис особи платника податків або її представника - відсутній у направленні, про неможливість вручення копії наказу, чи про відмову у проставленні підпису у направлені не вказано. Крім того, звертає увагу, що з наданих контролюючим органом документів не вбачається, у чиїй присутності проводилась перевірка, окрім того, акт про відмову розписатись у направленні не складався, що підтверджується відсутністю відміток у направленні та відсутності такого акту як додатку акту перевірки (невід`ємної частини). Таким чином, вважає, що позивач не була попереджена про призначення та проведення перевірки, контролюючий орган позбавив позивача права на недопуск до перевірки (у зв`язку з відсутністю підстав перевірки) та позбавив права бути присутньою під час перевірки, надавати власні пояснення та необхідну документацію, що є порушенням вимог п. 80.2 ст. 80 та п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Стосовно відсутності порушення положення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» вказує, що в акті перевірки відповідачем не зазначено про наявність фактів/доказів реалізації ТМЦ щодо яких відповідачем складений акт, відповідачем не було проведено інвентаризацію товарних запасів позивача, а висновки акту перевірки з викладеними у ньому фактами є вигаданими та не відповідають дійсності. Доступ до складських приміщень у посадових осіб відповідача був відсутній, оскільки про проведення перевірки не повідомляли. Щодо відсутності порушення положення ст. 85 Податкового кодексу України зазначає, що при складанні акту перевірки та податкового повідомлення-рішення відповідач не пересвідчився, чи отримала позивач запит про надання копії документів та коли, до того ж, до акту перевірки не було долучено жодних актів, що підтверджують відмову у наданні документів до перевірки. Стосовно недоліків акту перевірки, які тягнуть його нечинність, та який не може бути доказом правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень із посиланням на положення наказу Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" підкреслює, що до акту перевірки мають бути додані копії усіх запитів та актів, що складались/надсилались під час перевірки, однак відповідачем не додано до акту перевірки акт про відмову у наданні документів, акт про відмову розписатись у направленні, на які здійснює посилання відповідач.

Ухвалою суду від 01.03.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 13 квітня 2021 року надав суду відзив (вх. №21302), відповідно до якого вважає, що правомірність наказу на проведення фактичної перевірки підтверджена наступним: наявні обставини, з документальним підтвердженням, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства з питань обігу підакцизних товарів; податковий орган має відповідні функції контролю за дотриманням норм, що регулюють обіг таких товарів; документи, що підтверджують обставини, існували до дати прийняття наказу про проведення перевірки; документи складені третіми особами, не можуть бути змінені або виправлені в будь- який час після їх складання без фіксації таких дій, або існує незалежна база даних, де зафіксовані основні реквізити таких документів, дата і час їх реєстрації; наказ складено не раніше документа, що підтверджує порушення; наказ містить всі обов`язкові реквізити, визначені п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, адресу об`єкта, мету перевірки, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, що визначено пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Кодексу, дату початку перевірки, тривалість перевірки, що відповідає вимогам ст.81 Кодексу. Стверджує, що до проведення перевірки наказ, направлення та службові посвідчення надані для огляду ФОП ОСОБА_1 , яка у зв`язку з відмовою розписатись в направленнях без будь-яких пояснень надала право фахівцям ГУ ДПС у Запорізькій області розпочати фактичну перевірку. Жодних заперечень щодо підстав проведення перевірки посадові особи позивача не висловлювали та не надавали письмово протягом перевірки та не зазначали запереченнях на акт перевірки, тобто на думку відповідача, фахівцями податкового органу дотримано всіх вимог ст. 81 Податкового кодексу України, що підтверджує повне право для проведення фактичної перевірки, та обов`язок платника щодо надання документів, пов`язаних з предметом перевірки. Таким чином, правомірність дій фахівців ГУ ДПС у Запорізькій області щодо реалізації наказу про проведення фактичної перевірки та проведенню самої перевірки підтверджено фактичним обставинами та документальними доказами. При цьому, наголошує, що в ході фактичної перевірки встановлено, що фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщення суб`єкта господарювання, під час перевірки відображені у відомості - про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей). ФОП ОСОБА_1 в підписанні відомостей ТМЦ також відмовлено (копія додається), при цьому, жодних документів, у т.ч. накладних або інших документів підтверджуючих походження товару до перевірки не надано. Вказує, що на момент перевірки перевіряючими виписано запрошення з переліком документів які необхідно надати до перевірки, однак ФОП ОСОБА_1 , після ознайомлення відмовилась від отримання та підписання. Так, запрошення надіслано 04.08.2020 позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте станом на день закінчення фактичної перевірки - 12.08.2020 жодних документів до перевірки не надано, що свідчить про порушення п.12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України. Ураховуючи викладене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

21 квітня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №22715), у якій додатково зауважує, що відповідач доводить факт вручення копії наказу та направлення посиланням на акт № 510/08/01/05/ НОМЕР_1 від 03.08.2020 про відмову від підписання направлень на перевірку, однак ОСОБА_1 був направлений запит відповідачу про надання копій усіх матеріалів (в тому числі, актів), які були складені під час фактичної перевірки, у відповіді на запит посилань або копії акту про відмову не було. Стверджує, що відповідач плутається в обставинах перевірки, вигадує свої об`єми пляшок, які ніколи не вироблялись у світі, висновки акту перевірки з викладеними у ньому фактами є вигаданими та не відповідають дійсності, відповідно, огляд ТМЦ фактично не здійснювався та вигадані висновки посадових осіб позивача спростовуються фактичними обставинами. Відповідачем не надані акти вимірювання, акти зважування, що підтверджує те, що перевірка не проводилась, а відомості про склад ТМЦ вигаданий. Звертає увагу суду, що акт про відмову отримати та підписати акт фактичної перевірки складений неправомірно, оскільки запрошення на 10.08.2020 до приміщення ГУ ДПС у Запорізькій області отримано ОСОБА_1 лише 27.08.2020, відповідно останній не було відомо про складання акту і не будучи присутньою ОСОБА_1 не могла відмовитись підписати акт, чи отримати другий примірник акту, отже обставини, зазначені відповідачем, є такими, що не відповідають дійсності. До того ж, в ході перевірки відповідач витребував і зазначив про відсутність документів на товар, що обліковується, що є предметом перевірки за пп. 80.2.5 Податкового кодексу України, а не за пп. 80.2.2 Кодексу, перевірка за пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Кодексу не призначалась. Враховуючи вищевикладене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 28.07.2021 замінено відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663).

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем 16.07.2009 (Номер запису: 21010000000014961). Види діяльності позивача: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (основний); 93.29 Організування інших видів відпочинку та розваг; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.65 Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.75 Роздрібна торгівля косметичними товарами та туалетними приналежностями в спеціалізованих магазинах; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 56.30 Обслуговування напоями; 11.05 Виробництво пива.

До ГУ ДПС у Запорізькій області надійшов лист Державної податкової служби України від 18.02.2020 №2687/7/99-00-05-04-01-07 щодо відпрацювання суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність, пов`язану з обігом підакцизних товарів, яка потребує значних витрат на заробітну плату працівникам (4,2тис.грн. на 1 працівника), на утримання, об`єкту торгівлі (оренда, комунальні платежі, тощо) (не менше 1,0 тис.грн.), на обслуговування касової та іншої техніки (0,2-0,5 тис.грн.), на ліцензії та дозвільні документи (0,7-0,9 тис.грн.). Але суб`єкти господарювання в середньому за місяць проводять через РРО виторги лише на суму 5,0 тис.грн., що в 72 рази менше середнього виторгу по Україні (копія листа з додатком 1 до листа додається).

На виконання, зокрема листа Державної податкової служби України віл 18.02.2020 №2687/7/99-00-05-04-01-17, щодо незначних виторгів, проведених через РРО, відсутності почекової передачі інформації від РРО, інформації про проведені розрахункові операції з від`ємним значенням та подання обов`язкової звітності з нульовими показниками та наказу ДФС України від 31.07.2014 за № 22 «Про затвердження методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків», що свідчить про можливі порушення платниками податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), доповідною запискою від 30.07.2020 №3859вн повідомлено заступника начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Рачинського Р. про наявність підстав, визначених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, для проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, згідно з додатком, зокрема ФОП ОСОБА_1 за період діяльності з 01.01.2020.

На підставі пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області Рачинським Р. видано наказ від 30.07.2020 №1576 про проведення фактичної перевірки ресторану за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність позивач за період з 01.01,2020 по день закінчення фактичної перевірки щодо здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

03 серпня 2020 року на підставі наказу від 30.07.2020 №1576, направлень на проведення фактичної перевірки від 30.07.2020 №1671, №1671, працівниками ГУ ДПС у Запорізькій області здійснено виїзд до ресторану швидкого харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснювала свою діяльність - ФОП ОСОБА_1 .

Перед початком перевірки 03 серпня 2020 року о 14 год. 54 хв. в ресторані перевіряючими придбано у позивача товар, а саме: пиво Львівське 0,3 л за ціною 30,00 грн., про що здійснено розрахункову операцію та отримано фіскальний чек №00021365; чизбургери (2 шт.) за ціною 70,00 грн., на загальну суму 140,00грн., на який видано товарний чек, що надані відповідачем до матеріалів справи.

Особисто ФОП ОСОБА_1 , яка знаходилася в приміщенні ресторану та здійснювала розрахунки, пред`явлено службові посвідчення посадових (службових) осіб контролюючого органу, направлення від 30.07.2020 №1671, №1671 та копію наказу від 30.07.2020 №1576 «Про проведення фактичної перевірки», однак остання відмовилась розписатися у направленнях на проведення фактичної перевірки, про що складено відповідний акт №510/08/01/05/ НОМЕР_1 від 03.08.2020.

На момент перевірки перевіряючими виписано запрошення з переліком документів які необхідно надати до перевірки, яке у зв`язку з відмовою ФОП ОСОБА_1 від його отримання та підписання 04 серпня 2020 року направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак отримано позивачем лише 27 серпня 2020 року, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошти за трекінгом відправлення «7256301360894».

За результатами перевірки контролюючим органом складений відповідний акт від 12.08.2020, реєстраційний №0483/08/01/05/ НОМЕР_1 від 13.08.2020, згідно із яким перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 12, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 85 Податкового кодексу України.

Так, додаткова інформація про факти, встановлені в ході перевірки міститься в розділі 2.2.13 Акту:

- порушення обліку ТМЦ за місцем їх фактичної реалізації на загальну суму 6440,00 грн., а саме відсутні документи про походження товару (накладні на товар), перелік якого зазначено у відомостях від 03.08.2020, що є додатком до акта фактичної перевірки та долучений відповідачем до матеріалів справи;

- порушено вимоги ст. 85 Податкового кодексу України, а саме платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим особам) контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані із предметом перевірки. На письмовий запит ГУ ДПС у Запорізькій області про надання документів, направлений платнику податків на юридичну адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення 04.08.2020 з переліком документів, необхідних до перевірки, станом на момент закінчення перевірки жодного документу стосовно перевірки надано не було.

Крім того, 13 серпня 2020 року відповідачем складений Акт №527/08/01/05 відмови від підписання та отримання акта перевірки.

У зв`язку з неявкою позивача на складання та підписання акту фактичної перевірки, вказаний Акт направлено позивач супровідним листом №18943/14/08-01-05-08-14 від 13.08.2020, у якому також повідомлено про необхідність з`явитись 10 вересня 2020 року об 11 год. 00 хв. до ГУ ДПС у Запорізькій області для складання протоколу про адміністративне правопорушення. Лист направлено контролюючим органом 14 серпня 2020 року та вручено позивачу поштою 14 вересня 2020 року, що підтверджується роздруківкою з офіційного сайту Укрпошти за трекінгом відправлення «6900508402433».

05 вересня 2020 року позивачем на адресу ГУ ДПС у Запорізькій області направлений запит від 04.09.2020 №04/09 про надання документів, що стали підставою для направлення листа-запрошення від 03.08.2020, на який отримано відповідь від 23.09.2020 №22925/14/08-01-07-09-13, до якої додано копії матеріалів перевірки, а саме: наказ від 30.07.2020 №1576, направлення на проведення фактичної перевірки від 30.07.2020 №1671, №1672, акт фактичної перевірки від 13.08.2020 №0483/08/01/05/ НОМЕР_1 .

Не погоджуючись із висновками Акту фактичної перевірки від 13.08.2020 №0483/08/01/05/ НОМЕР_1 , позивачем подано на нього заперечення від 21.09.2020 №21/09, проте отримано лист-відповідь ГУ ДПС у Запорізькій області №23539/14/08-01-07-09-13 від 02.10.2020, у якій повідомлено, що порушення, які зазначені в Акті фактичної перевірки ресторану за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , є обґрунтованими та відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі матеріалів перевірки та висновків Акта, 06 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Запорізькій області прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000360709 форми «С», яким за порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України і ст. 20 цього ж Закону до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 12880,00 грн.,

№0000370709 форми «ПС», яким за порушення ст. 85 Податкового кодексу України, на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 і ст. 121 Податкового кодексу України до позивача застосовано сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1020,00 грн.

Зазначені вище рішення у той самий день направлені на адресу позивача поштою та отримані останньою 12 жовтня 2020 року.

Не погоджуючись із зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 21.10.2020 №21/10 на них, однак відповідно до рішення про результати розгляду скарги №1605/6/99-00-06-03-02-06 від 21.01.2021 податкові повідомлення-рішення від 06.10.2020 №0000370709, №0000360709 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

У січні 2021 року представник позивача звернувся до ГУ ДПС у Запорізькій області із адвокатським запитом щодо надання інформації про підстави призначення фактичної перевірки позивача, а також належним чином засвідчених документів додатків до акту перевірки від 13.08.2020 №0483/08/01/05/ НОМЕР_1 .

Листом від 08.02.2021 №5977/6/08-01-07-09-13 ГУ ДПС у Запорізькій області із посиланням на приписи пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України зазначено, що інформацію, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, отримано від Державної податкової служби України листом №10183/7/99-00-07-05-02-07 від 24.06.2020 в установленому законодавством порядку.

Крім того, судом встановлено, що стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №543 від 31.09.2020 за ч.1 ст.155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг), який позивачем оскаржений до суду.

Постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.12.2020 у справі № 937/7439/20 провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 ч.1 ст. 155-1 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Проте, постановою Запорізького апеляційного суду від 05.04.2021 у справі №937/7439/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 17.12.2020 щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.155-1 КУпАП скасовано, провадження в справі вирішено закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Вважаючи прийняті відповідачем наказ про проведення фактичної перевірки та податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).

Відповідно до пп. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 Податкового кодексу України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений приписами ст. 80 Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до п. 80.1, пп. 80.2.2 п. 80.2 цієї статті Кодексу фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Щодо наявності підстав призначення фактичної перевірки, то суд звертає увагу, що п.п.80.2.2 ст.82 Податкового кодексу України, в якості такої підстави визначає наявність інформації про можливі порушення. Це дуже широка підстава для призначення фактичної перевірки, оскільки Кодекс не визначає обмежень щодо джерел надходження інформації, а також не вимагає її правдивості чи підтвердження у майбутньому.

За таких обставин, суд погоджується з тим, що контролюючий орган має фактично не обмежені підстави для призначення фактичної перевірки з підстав, передбачених п.п.80.2.2 ст.82 Податкового кодексу України, у разі наявності в нього інформації про порушення з боку платника податків.

У цьому випадку, така інформація до нього надійшла від ДПС України у листі від 18.02.2020 №2687/7/99-00-05-04-01-07 щодо організації проведення фактичних перевірок, та доведено перелік суб`єктів господарювання (в якому серед інших значиться ФОП ОСОБА_1 ), а тому, відповідач цілком правомірно видав наказ про проведення фактичної перевірки.

Також суд зауважує, що Податковим кодексом України не передбачено надання платнику податків відомостей про те, за інформацією якого державного органу місцевого самоврядування, або суб`єкта господарювання чи фізичної особи проводиться перевірка, як не передбачено і розкриття змісту вказаної отриманої інформації та фактів, які свідчать про можливе порушення платником податків податкового законодавства.

Досліджуючи спірний наказ на відповідність вимогам п.81.1.1 ст.81 Податкового кодексу України, суд констатує, що в ньому містяться всі необхідні реквізити, а саме - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид перевірки, підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підпис керівника.

Крім того, суд вважає за необхідне також наголосити, що спірний наказ відповідача про проведення фактичної перевірки №1576 від 30.07.2020 є актом індивідуальної дії.

Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 статті 4 КАС України).

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

По відношенню до рішень суб`єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, спосіб захисту порушеного права у контексті можливості відновлення прав позивача залежить від того, чи є таке рішення діючим (чинним) і таким, що підлягає виконанню, або рішення є таким, що вичерпало свою дію.

Отже, спірний наказ відповідача для здійснення фактичного заходу є виконаним, тобто таким, що вичерпало свою дію, а відтак підстави для його скасування відсутні.

Згідно з п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що після ознайомлення з наданими для огляду направленнями та службовими посвідченнями осіб, які зазначені в направленнях на проведення перевірки, а також вручення копії наказу про проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 відмовилась розписатися у направленнях на проведення фактичної перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу, про що складено акт №510/08/01/05/ НОМЕР_1 від 03.08.2020 про відмову від підписання направлень на перевірку.

Таким чином, у фахівців контролюючого органу у відповідності до приписів п. 81.1. ст. 81 Податкового кодексу України були усі підстави для початку проведення фактичної перевірки позивача, у зв`язку із чим суд не приймає посилання позивача, що у були всі підстави для недопущення перевіряючи до проведення перевірки. Доводи позивача про те, що остання не була попереджена про призначення перевірки є неспроможними у силу п. 80.1 ст. 80 Кодексу, при цьому, жодним доказом не підтверджені і посилання позивача про не проведення відповідачем фактичної перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Судом встановлено, що за результатом фактичної перевірки складений акт від 12.08.2020, який зареєстровано 13 серпня 2020 року за № 0483/08/01/05/ НОМЕР_1 та у зв`язку з відмовою отримати другий примірник направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача (копія акту про відмову від підписання та отримання акту додано до матеріалів справи).

Ураховуючи вказані норми податкового законодавства та встановлені вище обставини, суд відхиляє посилання позивача на позбавлення позивача права подати свої заперечення та/або додаткові документи.

Стосовно встановленого перевіркою порушення позивачем порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації суд вважає за необхідне вказати на таке.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Так, платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (пп. 16.1.2. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), а також забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (пп. 16.1.12 п. 16.1. ст.16 Податкового кодексу України).

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Згідно зі ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Тобто, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності відповідно до вимог п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Суд зазначає, що положення Закону №265/95-ВР чітко не визначають самого порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, лише вказує на обов`язок суб`єктів підприємницької діяльності на ведення такого обліку.

Правові ж засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, відповідно до ст. 9 якого (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запасів до облікових бухгалтерських реєстрів та підтвердження права власності на них.

Перевірка ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не потребує проведення повної інвентаризації у фізичної особи-підприємця, є лише необхідність співставлення фактичної кількості товару (навіть вибірково по деяким позиціям) з документами щодо походження такого товару.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки за місцем реалізації та зберігання товару (ресторан швидкого харчування, де здійснює діяльність позивач) у присутності ФОП ОСОБА_1 складено відомості про наявний в магазині товар. В результаті співставлення виявлено товари, на які відсутні будь-які документи щодо його походження. Детальний опис необлікованого товару із зазначенням виду товару, його назви, кількості та вартості міститься у відомостях ТМЦ, що є додатками до акту фактичної перевірки, з якого судом встановлено, що сума вартості товарів, наявних і отриманих за місцем перевірки для їх реалізації становить 6440,00 грн., при цьому, в ході проведення перевірки позивачем не надано контролюючому органу жодних документів, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу, тобто встановлено неоприбуткованого товар на суму 6440,00 грн. Під час розгляду справи, жодних спростувань з цього приводу позивачем у позовній заяві не наведено, жодних доказів суду не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини суд дійшов висновку, що під час проведення фактичних перевірок, позивачем не було надано податковому органу доказів ведення обліку товарів, які знаходилися на реалізації, були відсутні накладні на товар. У зв`язку з цим контролюючий орган не мав можливості перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

При цьому, на ознайомлення та підписання Акту перевірки позивач не з`явилась, такі документи додатково контролюючому органу не надавала. Такі документи не долучені до матеріалів позовної заяви та/або під час розгляду даної справи.

Таким чином враховуючи встановлені порушення, відповідальність за яке передбачено ст.20 Закону №265/95-ВР, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000360709 від 06.10.2020 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів в розмірі 12880,00 грн. (6440,00*2) прийнято правомірно, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 06.10.2020 № 0000370709, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн., суд зазначає про таке.

Відповідно до п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки..

Згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

З аналізу наведеної норми п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України вбачається, що ненадання платниками податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій є порушенням п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України. Ненадання документів може виявлятися як у формі прямої відмови надати документи (їх копії), так і у формі невиконання вимоги контролюючого органу надати оригінали документів чи їх копії.

На думку позивача, визначене оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням порушення позивачем вимог п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України не підтверджене належними та допустимими доказами.

Разом з тим, суд вважає безпідставною таку позицію позивача, оскільки до згідно з вимогами п. 85.6 ст. 85 Податкового кодексу України акт, що засвідчує факт відмови, складається лише у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу, які можуть бути запитані представником контролюючого органу на підставі п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України.

У свою чергу, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України визначає обов`язок платника податків подати оригінал наявних у нього документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки. При цьому, вказана норма прямо встановлює, що такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки, тобто підставою виникнення такого обов`язку не є запит контролюючого органу, а сама обставина початку перевірки. При цьому, положення Податкового кодексу України не визначають обов`язку податкового органу складати акт, що засвідчує факт відмови виконання платником податків вимог п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України).

Пунктом 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Однак, у порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, як це вбачається з акту перевірки, господарської одиниці ресторану, що розташований за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 суб`єктом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 не було надано посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Необхідно зазначити, що обсяг необхідних документів, що мають бути надані контролюючому органу, визначається предметом перевірки.

При цьому, такі документи не були надані ним до закінчення перевірки та/або долучені позивачем до заперечень від 21.09.2020 №21/09 на акт фактичної перевірки, які надійшли до ГУ ДПС у Запорізькій області 24 вересня 2020 року, що саме позивачем не спростоване.

Щодо посилань представника позивача на неналежне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду матеріалів фактичної перевірки, а саме на факт того, що запрошення від 03.08.2020 з переліком документів які необхідно надати до перевірки, позивачем отримане лише 27 серпня 2020 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами п. 86.5 ст. 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював заходи щодо своєчасного повідомлення позивача про розгляд справи матеріалів фактичної перевірки та підписання акту, складеного за її результатами, шляхом направлення запрошення на його адресу рекомендованим листом із повідомленням.

Судом встановлено, що згідно із інформацією про відстеження пересилання поштових відправлень на Офіційному сайті «Укрпошта» копію запрошення направлено на адресу позивача 04 серпня 2020 року, 07 серпня 2020 року запрошення надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення з 07 серпня 2020 року, проте вказаним правом не скористався.

Вказана правова позиція викладена ВС у постанові від 11.02.2020 по справі №820/4624/17.

Крім того, жодних поважних (об`єктивних) причин неможливості вчасного отримання поштової кореспонденції позивачем суду не наведено.

Суд наголошує, що під час розгляду справи позивачем не надано суду первинних документів, як доказ підтвердження їх зберігання, а також не надано позивачем доказів надання таких документів контролюючому органу.

Пунктом 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз наведених норм вказує, що у разі протиправного ненадання оригіналів документів до перевірки платник податків притягується до відповідальності за ст. 121 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки в ході перевірки на запит фахівців ГУ ДПС у Запорізькій області позивачем не надано первині документи на товар, який реалізований та знаходився на реалізації, суд вважає правомірними висновки податкового органу щодо порушення позивачем п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України та застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, у зв`язку із чим вважає безпідставними заявлені позивачем позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.10.2020 №0000370709.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 28.07.2021.

Суддя Ю.П. Бойченко