Рішення № 98608905, 27.07.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Справа № 280/3724/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.

представників:

позивача - Кацюби М.В.,

відповідача - Галагуза М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кацюби Максима Володимировича ( АДРЕСА_2 ), до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29-а, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), в особі представника - адвоката Кацюби Максима Володимировича, до Держави в особі Державної казначейської служби та Запорізької обласної прокуратури, в якій позивач просить суд:

стягнути з Держави Україна за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді недоплаченої заробітної плати, внаслідок прийняття та дії неконституційного акту, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 у розмірі 1154590,87 грн.

визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача недоотриману частину заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316666,76 грн.

Крім того, просить: здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь позивача витрати на правову допомогу та інші судові витрати; в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати у Запорізької обласної прокуратури інформацію щодо:

розміру посадового окладу, який був встановлений для позивача за час її перебування на посадах в органах прокуратури за період з 01.07.2015 по 29.12.2020 за кожний місяць окремо;

встановлення позивачу надбавки за вислугу років (у відсотковому значенні) для нарахування заробітної плати за весь період її перебування на посадах в органах прокуратури по день звільнення - 29.12.2020, із доданням копій відповідних наказів про встановлення такої надбавки.

Ухвалою від 17.05.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

Відповідно до ухвали від 17.05.2021 позивачу необхідно було у встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви надати до суду:

у кількості примірників, відповідно до кількості учасників справи, позовну заяву, оформлену із додержанням вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, в якій, крім іншого, зазначити повне найменування Державної казначейської служби;

заяву про поновлення строку звернення до суду із вимогою про стягнення матеріальної шкоди та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;

документ про сплату судового збору у сумі 11350 грн. за подання позову із вимогами про стягнення матеріальної шкоди.

31.05.2021 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову, до якої додана уточнена позовна заява.

В уточненій позовній заяві представник позивача визначив в якості відповідача - Запорізьку обласну прокуратуру (далі - відповідач), позовні вимоги викладені у такій редакції:

Стягнути з Держави України в особі відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01 липня 2015 року по 26 березня 2020 року у розмірі 1154590,87 грн.

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману частину заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316666,76 грн.

Крім того, просить: здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу та інші судові витрати; в порядку підготовки справи до судового розгляду витребувати від відповідача інформацію щодо: розміру посадового окладу, який був встановлений для позивача за час її перебування на посадах в органах прокуратури за період з 01.07.2015 по 29.12.2020 за кожний місяць окремо; встановлення позивачу надбавки за вислугу років (у відсотковому значенні) для нарахування заробітної плати за весь період її перебування на посадах в органах прокуратури по день звільнення - 29.12.2020, із доданням копій відповідних наказів про встановлення такої надбавки.

Ухвалою від 07.06.2021 позовна заява в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди внаслідок прийняття неконституційного акту повернута позивачу.

Ухвалою від 07.06.2021 було відкрите загальне позовне провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої частини заробітної плати, визначеної за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у сумі 316666,76 грн., підготовче засідання призначене на 01.07.2021.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що з 08.08.2012 по 29.12.2020 вона працювала в органах прокуратури. Вказує, що у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 заробітна плата позивача нараховувалась, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 5660,00 грн., встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а не ст. 81 Закону України "Про прокуратуру". Посилаючись на норми Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" зазначає, що заробітна плата прокурорів, як елемент організації та порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Основного Закону України, має визначатися виключно законом. Також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р(ІІ)2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. З урахуванням вищевикладеного просить задовольнити позовні вимоги.

У підготовче засідання 01.07.2021 представник позивача не прибув, через що протокольною ухвалою підготовче засідання було відкладене на 12.07.2021.

Протокольною ухвалою від 12.07.2021 підготовче засідання було відкладене на 21.07.2021.

14.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов із копіями витребуваних документів. У поданому відзиві відповідач посилається на те, функції головного розпорядника щодо нижчестоящих прокуратур здійснює Офіс Генерального прокурора. На час набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, відтак, відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що норма п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратила чинність з 26.03.2020 (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) і таке рішення не має ретроактивності. Також вказує, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (далі - Закон № 113) запроваджено реформування системи органів прокуратури. Законом №113 внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» в частині найменування органів прокуратури. Також, посилаючись на п. 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 зазначає, що саме Закон України «Про прокуратуру» (із змінами внесеними Законом №113) (норми яких неконституційними не визнавалися), а не Бюджетний кодекс України, передбачає оплату праці працівників органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

21.07.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання, в якому відповідач просив зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі №160/6949/20.

Ухвалою від 21.07.2021 у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі було відмовлено.

Протокольною ухвалою від 21.07.2021 було закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 27.07.2021.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позові, представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

У судовому засіданні 27.07.2021 на підставі ст. 250 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності з`ясував наступне.

Позивачка працювала в органах прокуратури з 08.08.2012 по 29.12.2020, що підтверджується записами в її трудовій книжці. З 15.12.2015 по 29.12.2020 працювала на посаді прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.

24.12.2020 керівником Запорізької обласної прокуратури був виданий наказ №2485к про звільнення позивачки з посади та з органів прокуратури Запорізької області з 29.12.2020 за п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

Як вбачається з розрахункового листа Запорізької обласної прокуратури щодо заробітної плати позивачки за 2020 рік, у період з березня 2020 року по грудень 2020 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася з урахуванням розміру посадового окладу - 5660 грн. Відповідно, премія, надбавки та індексація заробітної плати, інші виплати, обчислювалися з урахуванням розміру посадового окладу.

Не погоджуючись із тим, що у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 заробітна плата виплачувалась із урахуванням посадового окладу, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2021 № 505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури", а не посадового окладу, визначеного у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15.07.2015 набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до частин 1-4 статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (у редакції Закону №113) заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.

Фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ч. 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року - 2102 гривні, з 1 липня - 2197 гривень

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон №108/95-ВР) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону.

Згідно статті 13 зазначеного Закону оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

За приписами частини другої статті 89 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.

Згідно статті 90 вказаного Закону фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Схема посадових окладів працівників прокуратури затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2012 №505 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури".

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не у відповідності до положень ч. 3 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру", а у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Так, Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 у справі № 1-223/2018(2840/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

В той же час, Законом № 113, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" викладені у такій редакції: "Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3."

Таким чином, з 25.09.20219 положення ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 № 351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

Наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 №40 днем початку роботи окружних прокуратур визначено 15 березня 2021 року.

Отже, у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 окружні прокуратури створені не були, позивачка у цей період не обіймала посаду прокурора окружної прокуратури, а обіймала посаду прокурора Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області.

Таким чином, дія статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у редакції, чинній у період з 27.03.2020 по 29.12.2020, не поширюється на прокурорів місцевих прокуратур, оплата праці таких працівників здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Суд звертає увагу, що положення до п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 не визнані неконституційними.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачці оплати праці у період з 27.03.2020 по 29.12.2020 у інший спосіб, ніж встановлений п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113, що виключає бездіяльність відповідача у спірних правовідносинах щодо неналежного розрахунку заробітної плати позивачки та, відповідно, підстав для зобов`язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати позивачці за спірний період.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат, в тому числі витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, судом не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Кацюби Максима Володимировича ( АДРЕСА_2 ), до Запорізької обласної прокуратури (вул. Матросова, 29-а, м. Запоріжжя, 69005) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої частини заробітної плати відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.07.2021.

Суддя Р.В. Кисіль