Рішення № 98608799, 27.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1773/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

сторони - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати пенсії гр. ОСОБА_1 за період з 01.04.2017р. по 31.12.2019р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити гр. ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.04.2017р. по 31.12.2019р.;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач пенсії в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.06.2016 року.

На адвокатський запит адвоката №02/04-2 від 02.04.2021 року до відповідача щодо наявності заборгованості з пенсійних виплат перед ОСОБА_1 , відповідач листом від 09.04.2021 р. № 0700-0401-8/14471 повідомив, що станом на 09.04.2021 р. заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 складає 54736,16 грн., яка виникла за період з 01.04.2017 р. по 31.12.2019 р. та повідомив, що заборгованість по виплаті пенсії відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМ України №335 від 25.04.2018р., буде виплачено після прийняття Порядку виплати боргів.

Позивач вважаємо, що відмова відповідач у виплаті пенсії за минулі періоди є неправомірною, відтак звернулася до суду з даним позовом.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заву, відповідно до якого заперечує щодо доводів, які наведені у позовній заяві та зазначає, що 31.03.2017 року на підставі «Рішення засідання комісії з питань призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам було скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 у зв`язку з чим з 01.04.2017 р. нарахування та виплату пенсії позивачки було призупинено.

В подальшому, відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви про відновлення виплати пенсії внутрішньо переміщеній особі від 15.01.2020 року, позивачці поновлено з 01.01.2020 року виплату пенсії.

Представник відповідача вважає, що нарахована та невиплачена з 01.04.2017 року по 31.12.2019 року пенсія в сумі 54736,16 грн. була облікована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, як того вимагає пункт 16 Порядку №365, однак виплачуватиметься на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Відтак враховуючи відповідність дій Головного управління нормам чинного законодавства, котрим врегульовані наявні спірні правовідносини, відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області з 01.06.2016 року, згідно довідки від 07.06.2016р. №2106001191 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи

В подальшому, на підставі Рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким було скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 (Протокол №34 від 31.07.2017 року), відповідач з 01.04.2021 року зупинив нарахування та виплату пенсії позивачки.

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації від 14 січня 2020 року №2104-5000254908 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивачку було взято на облік внутрішньо переміщеної особи, яка перемістилася з м. Антрацит, Луганської області до с. Ярок, Ужгородського р-н., Закарпатської області. (а.с. 12).

На підставі зазначеного, відповідачем було поновлено виплату пенсії позивачці з 01.01.2020 року

На адвокатський запит адвоката № 02/04-2 від 02.04.2021р., щодо наявності заборгованості з пенсійних виплат перед ОСОБА_1 , відповідач листом від 09.04.2021 р. №0700-0401-8/14471 повідомив, що станом на 09.04.2021 р. заборгованість по виплаті пенсії ОСОБА_1 складає 54736,16 грн., яка виникла за період з 01.04.2017 р. по 31.12.2019 р. та повідомив, що заборгованість по виплаті пенсії відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМ України №335 від 25.04.2018 року, буде виплачено після прийняття Порядку виплати боргів (а.с.15-18).

Не погоджуючись з діями Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо невиплати пенсії у період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.46 Конституція України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон № 1058-IV)

Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ст.4 ч.1 та 3 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.45 ч.1 п.1 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:

1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно ст.46 ч.2 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 47 ч.1 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.49 Закону №1058-IV Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон № 1788-XII) встановлено, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.7 ч.1 та 2 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року (далі по тексту - Закон № 1706-VII), для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст.12 ч.1 Закону № 1788-XII, підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 ( далі по тексту - Порядок № 365).

Відповідно до п.15 Порядку № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постановою Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 05 листопада 2014 року № 637 (далі по тексту - Постанова № 637) визначено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 (Офіційний вісник України, 2014р., №81, ст.2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Пунктом 6 абз.3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509) визначено, що довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до ст.2 ч.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі по тексту - Закон № 1382-IV) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Постанова Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: "...при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Судом встановлено, що пенсія позивачу була припинена (виплачувалася до 31 березня 2017 року) на підставі Рішення міської комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, яким було скасовано дію довідки про взяття на облік ВПО ОСОБА_1 (Протокол №34 від 31.07.2017 року).

Однак, приписами ст.49 Закону №1058 не передбачено таких підстав для припинення виплати пенсії.

Таким чином, жоден з випадків, передбачених ст.49 Закону №1058 щодо позивача управлінням не застосовані та не доведені.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи від 14 січня 2020 року, (а.с. 12).

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Крім того, судом критично оцінюються доводи відповідача з того приводу, що суми які не виплачені за минулий період обліковані в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого Постановою Кабміну від 25.04.2018 року №335 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365" після прийняття Порядку виплати боргів. ( а.с.18)

Суд критично оцінює доводи відповідача, про застосування Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою КМ №365 від 08.06.2016 року, оскільки підстави припинення пенсійних виплат визначені у ст. 49 Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та такий список підстав є вичерпним. Крім того, Постанова КМ є підзаконним нормативно-правовим актом, та не може суперечити актам вищої юридичної сили. Слід також зазначити, що Пункти 7,8,9,13 Порядку, що визначений Постановою № 365 - визнані нечинними Окружним адміністративним судом міста Києва, з чим погодилася і апеляційна інстанція у справі № 826/12123/16 Постановою від 04.07.2018 року, рішення набрало законної сили.

Суд вважає за необхідне зазначити, що право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань та таке право не може залежати від наявності чи відсутності у державі окремого порядку, що буде регулювати виплату пенсій, що не виплачені за минулий період.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що відсутність за місцем проживання, як внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України №335 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Закон № 1382-IV гарантує позивачу право на вільний вибір місця проживання в України.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області що проявилися: у невиплаті пенсії за минулий час, а саме за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року з посиланням на Порядок № 365; посилання відповідача на відсутність окремого порядку, що регулює виплату пенсій за минулий період є неправомірними та протиправними.

Крім того, такі дії відповідача суд не може розцінити як добросовісні, розсудливі, вчинені з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи, як цього вимагає ч.2 ст.2 КАС України.

Як встановлено судом пенсійні виплати позивачу за період з 01 квітня 2017 року по 31 грудня 2019 року були обліковані, однак не були виплачені відповідачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним. Крім того, таке право позивача на отримання пенсії мало бути негайно відновлено одразу після першого можливого звернення до пенсійного органу, як внутрішньо переміщеної особи, оскільки пенсія за спірний період нараховувалася, обліковувалася в органі, що здійснює соціальні виплати та підлягала виплаті за період від часу припинення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч.1 ст.126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання. Конституційний статус судді передбачає, у тому числі, надання йому у майбутньої статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. За змістом норм Конституції України надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання, вихідна допомога тощо), що відповідає його статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до ст.19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для прийняття рішення про невиплату позивачу боргу за минулий період, діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є такими, що підлягають до повного задоволення, з вище визначених судом підстав.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 2, 73-78, 90, 94, 241, 242-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати пенсії гр. ОСОБА_1 за період з 01.04.2017р. по 31.12.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виплатити гр. ОСОБА_1 пенсію за період з 01.04.2017р. по 31.12.2019р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська обл., 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк