Ухвала суду № 98608411, 27.07.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 липня 2021 року м. Житомир справа № 240/15762/21

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглядаючи позовну заяву Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

встановив:

Житомирський військовий інститут ім. С.П.Корольова звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання у сумі 11189,23 грн.

Суддя перевірив відповідність позовної заяви вимогам, встановлених статтею 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив наступне.

Згідно ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Пунктом 1 частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI (далі - Закон), встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 гривень.

Позивачем до позову надано платіжне доручення 65 від 08.04.2021 на сусу 2270 грн.

Разом з тим, додана до позовної заяви квитанція не може бути доказом сплати судового збору по вказаному позову, так як, згідно даних автоматизованої системи документообігу судовий збір за вказаним документом був сплачений в іншій адміністративній справі (№240/6757/21).

Таким чином, у матеріалах позовної заяви відсутній доказ сплати судового збору при зверненні з даним позовом на суму 2270 грн., а отже вона не відповідає вимогам ст.161 КАС України.

Щодо строків звернення.

Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з позовом позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом, в обгрунтування якої зазначив, що 19.01.2021 звертався з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до Коростенського районного суду. Разом з тим, ухвалою від 01.04.2021 провадження у справі було закрито у зв"язку з непідсудністю даної категорії справ суду загальної юрисдикції. Зазначену ухвалу отримав 05.04.2021. Звернувшись до Житомирського окружного адміністраивного суду 20.04.2021, ухвалую від 26.04.2021 позовну заяву було повернуто, у зв"язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Частиною 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до положень частини 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з", пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти (далі - Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є","з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти (далі - витрати).

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Тобто у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Тобто, строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 560/1389/20.

Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення МВС України та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані відповідні навчальні заклади, із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Отже, лише у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного строку добровільного відшкодування, позивач міг звернутися до суду.

З доказів, доданих до позовної заяви слідує, що 13.03.2020 позивача під підпис ознайомлено з розрахунком відшкодування витрат на утримання у навчальному закладі.

Відповідно до поданого рапорту 13.03.2020 відповідач зобов"язався добровільно погашати заборгованість щомісячно.

Таким чином, не погасивши першу частину заборгованості у місячний термін після написання відповідного рапорту до 14.04.2020, позивач протягом місяця мав право на звернення до суду з вказаним позовом про стягнення витра за навчання у примусовому порядку.

Проте, до суду з позовом позивач звернувся лише 22.07.2021, тобто з пропуском місячного строку.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені належними і допустимими доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

У поданій заяві позивач не навів обставин, які б давали суду можливість підтвердити поважність пропуску строку звернення до суду з позовом.

Посилання позивача на те, що 19.01.2021 звертався з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості до Коростенського районного суду та ухвалою від 01.04.2021 провадження у справі було закрито у зв"язку з непідсудністю даної категорії справ суду загальної юрисдикції не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом.

Більш того, звертаю увагу, що такі доводи жодним чином не можуть вказувати на дотримання позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ст.122 КАС України, оскільки ще на момент звернення з первісним позовом до районного суду, позивачем вже було пропущено такий строк звернення до суду.

З огляду на викладене, суд визнає неоважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом з підстав, що викладені у заяві.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Наслідками подання позовної заяви без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, є залишення позовної заяви без руху.

На виконання ухвали без руху позивачу необхідно надати суду докази поважності причин пропуску строку звернення до суду, та подати нову заяву, у якій вказати обставини, які були б об`єктивно непереборними та не залежали від їх волевиявлення, та перешкоджали б вчасному зверненню з позовом; доказ сплати судового збору у розмірі 908 грн.

Судовий збір необхідно сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101

Код отримувача: (код за ЄДРПОУ) 37976485

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код банку отримувача: (МФО) 899998

Рахунок отримувача: UА048999980313181206084006797

Код класифікації доходів бюджету:22030101

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова залишити без руху.

Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.

У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя О.В. Капинос