Ухвала суду № 98608171, 27.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

27 липня 2021 р. Справа №200/4840/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянувши в письмовому провадженні справу позовом до ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання протиправною відмови у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсії за віком з урахуванням вже виплаченої частини, викладену у листі від 07.12.2020 № 5917/02; зобов`язання нарахувати та виплатити разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсії за віком з урахуванням вже виплаченої частини.

Згідно частини 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремі положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З 27.02.2020 статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону 25.12.1998 № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008) встановлено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та прирівняним к ним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

У відповідності до статті 17-1 частини 4 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

Таким чином, 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, відтак, початок перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обчислювати саме з цієї дати.

Дана позиція узгоджується з відповідними висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17.

Позивач надав позовну заяву до суду 16.04.2021 із пропуском шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою від 27.04.2021 позовна заява залишалась без руху через пропуск позивачем строку звернення до суду, позивачу надався строк на усунення її недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.

Позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, вмотивоване тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався після винесення Великою Палатою Верховного Суду 13.01.2021 рішення у зразковій справі № 440/2722/20 щодо розміру виплати спірної допомоги.

Ухвалою від 24.05.2021 позивачу було продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви через невизнання судом поважними викладені позивачем у заяві про поновлення строку причин пропуску строку звернення до суду, надано позивачу для усунення недоліків позовної заяви десятиденний строк з отримання цієї ухвали, протягом якого позивач мав надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали позивач знов надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, вмотивоване тим, що про порушення своїх прав дізнався після винесення Великою Палатою Верховного Суду 13.01.2021 рішення у зразковій справі № 440/2722/20 щодо розміру виплати спірної допомоги. Вказав, що наполягає, що очікуючи після цього добровільного виконання відповідачем рішення не мав розумних підстав сумніватися у законності дій відповідача та звертатись до суду. Крім цього, позивач звертався до відповідача із заявою, яка стала підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 07.06.2021 відкрито провадження у справі, водночас судом зазначалось, що питання про поновлення позивачу строків звернення до суду буде вирішено в ході розгляду справи.

Ухвалою від 07.06.2021 та від 12.07.2021 судом: вказано позивачу надати суду звернення до відповідача, на яке надано у відповідь лист від 07.12.2020 № 5917/02, та лист відповідача від 07.12.2020 № 5917/02 (на який містились посилання у позовних вимогах); вказано відповідачу надати суду у строк до 23.06.2021 звернення позивача, на яке надано у відповідь лист від 07.12.2020 № 5917/02, та лист від 07.12.2020 № 5917/02.

Відповідачем зазначені документи не надано.

Водночас, позивачем надано уточнення до позову, у яких змінено в позовних вимогах реквізити листа відповідача з «від 07.12.2020 № 5917/02» на «від 30.04.2021» та викладено їх у такій редакції:

«Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради у виплаті разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року ОСОБА_1 як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсії за віком з урахуванням вже виплаченої частини, викладену у листі від 30.04.2021.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до 5 травня 2020 року учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсії за віком з урахуванням вже виплаченої частини».

До заяви про уточнення позову додано звернення позивача до відповідача від 19.03.2021.

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Отримавши спірну виплату у квітні 2020 року у неналежному на думку позивача розмірі він мав реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення виплати, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до відповідного державного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.

Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

При цьому, звернення до позивача до відповідача з питання перерахунку допомоги за 2020 рік сформовано ним 19.03.2021. Доказів направлення звернення відповідачу 19.03.2021 позивач не надав, відповідь на звернення відповідач позивачу надав 30.04.2021. Доказів звернення до відповідача у грудні 2020 року позивач суду не надав.

Наведене свідчить про відсутність в суду підстав вважати, що позивач без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання допомоги у неналежному розмірі, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою про надання відповідної інформації.

Суд зазначає, що як також вказала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги тощо.

Той факт, що, як зазначив позивач, про підстави для невиплати грошової допомоги за 2020 рік позивач дізнався з листа відповідача від 30.04.2021, не змінює моменту, з якого він мав дізнатись про порушення прав. Зазначена дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

Аналогічного висновку дійшов також Перший апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 16.06.2021 у справі № 360/2008/21.

Доводи про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки дізнався про порушення своїх прав лише після невиплати відповідачем йому допомоги до 5 травня навіть після прийняття Верховним Судом рішення у справі № 440/2722/20, суд до уваги теж не приймає.

Так, рішення у справі № 440/2722/20 стосувалось прав позивача саме у справі № 440/2722/20, а не безпосередньо прав ОСОБА_1 , його прийняття не свідчить про неможливість

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача, а не об`єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 у справі № 360/1870/19.

Юридична необізнаність не може бути визнана поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не тягне за собою неможливості вчинення певних процесуальних дій чи звернення зацікавленої особи за правовою допомогою.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі № 815/4480/16, від 31 липня 2018 року у справі № 311/32/17 (2-а/311/11/2017), від 03 травня 2018 року у справі № 826/6380/17.

Інших доводів поважності пропуску строку звернення до суду позивач не навів.

Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача про те, що строк звернення із даним позовом до суду ним пропущено з поважних підстав.

При цьому необхідно враховувати, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (справи Європейського суду з прав людини “Стаббігс та інші проти Великобританії” рішення від 21.02.1986 справа, "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.1980 року, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.1975 року).

Поважними причинами незнаннаня про порушення своїх прав або неможливості своєчасного звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами.

Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

На думку Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" (2006) необхідно досліджувати, чи можна вважати перебіг строку прогнозованим з точки зору заявника.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

З огляду на таке, у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду необхідно відмовити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись приписами ст.ст. 123, 240, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, – відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, – залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.С. Михайлик