Ухвала суду № 98607985, 27.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення

за нововиявленими або виключними обставинами

27 липня 2021 р. Справа №200/9638/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючої судді Абдукадирової К.Е., секретаря судового засідання Трушиній Д.В.,

за участю:

представник позивача: не з`явився

представник відповідача Прудніченкова А.Д.- витяг

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

30 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 подана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ; зобов`язання ГУ ДМСУ в Донецькій області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 04.12.2013.

В обгрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами посилається на нові оставини, які не були і не могли бути відомі, а саме представнику позивача ОСОБА_2 стало відомо 20 травня 2021 року післі отримання рекомендованим поштовим відправленням №8751510021724 відповіді ГУ ДМС України в Донецькій області №1401.3.1-8045/14.1-21 від 12 травня 2021 року на адвокатський запит №14/02-20-з1 від 27 квітня 2021 року, а також після отримання 21 травня 2021 року простим поштовим відправленням відповіді ГУНП в Донецькій області №1аз/03/15-2021 від 11 травня 2021 року на адвокатський запит №14/02-20-з2 від 17 квітня 2021 року.

Адвокатський запит №14/02-20-з1 від 27 квітня 2021 року, направлений на адресу відповідача стосувався надання інформації на наступні запитання:

- Чи був запрошений в період з 21 січня 2015 року по 29 січня 2015 року до ГУ ДМС України в Донецькій області або до будь-якого із його територіальних підрозділів для дачі пояснень у процедурі скасування дозводу на імміграцію громадяние Грузії ОСОБА_1 1962 р.н.?

- Яких заходів було вжито ГУ ДМС України в Донецькій області або його територіальними підрозділами до інформування громадянина Грузії ОСОБА_1 1962 р.н., про прийняте рішення від 29 січня 2015 року №3/1-224/4 про скасування йому дозволу на імміграцію?

- Чи було направлено до территоріального підрозділу ДМС в Донецькій області копію рішення від 29 січня 2015 року № 3/1-224/4 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ?

- Чи було направлено до Держприкордонслужби копію рішення від 29 січня 2015 року №3/1-224/4 про скасування дозволу на імміграцію в Україну відносно ОСОБА_1 ?

- Яких заходів було вжито ГУ ДМС України в Донецькій області або його територіальними підрозділами до виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 липня 2014 року про примусове видворення з території України громадянина Грузії ОСОБА_3 1962 р.н.?

Зміст отриманих відповідей на свої запити представник позивача Лебедєв В.В. вважає нововиявленими обставинами.

Відповідач по справі Головне управління Держаної міграційної служби України в Донецькій області (далі- ГУ ДМС в Донецькій області) заперечував проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами та просив суд відмовити у її задоволенні. В своєму відзиві та письмових поясненнях відповідач посилається на те, що доводи на які посилається представник позивача – Лебедєв В.В. були розглянуті судом при розгляді справи по суті, а тому є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. .

Ухвалою суду від 05 липня 2021 року відкрито провадження за нововиявленими або виключними обставинами в порядку визначеному приписами статті 368 КАС України та призначено до розгляду на 22 липня 2021 року.

16 липня 2021 року відповідачем заявлено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відоконференцзв`язку EASYCON. Ухвалою суду від 19 липня 2021 року судом задоволено відповідне клопотання.

20 липня 2021 року представник позивача засобами електронного зв`язку надіслав клопотання про відкладення розгляду заяви, у зв`язку із зайнятістю у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні, досудове розслідування у якомі здійснюється слідчими ТУ ДБР, розташованому у місті Києві.

В судовому засіданні 22 липня 2021 року клопотання представника позивача задоволено, відкладений розгляд заяви на 27 липня 2021 року, про що представники позивача та відповідача були повідомлені належним чином.

26 липня 2021 року через відділ документообігу та архівної роботи суду представником позивача надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку із тим, що він 27 липня 2021 року обов`язково повинен прийняти участь у декількох судових засіданнях по кримінальним справам, які розглядаються 27 липня 2021 року об 11.30, 12.00 та 14.30.

27 липня 2021 року в судове засідання представник позивача не з`явився, його клопотання про відкладення судового засідання не підлягає задоволенню, оскільки по – перше: до клопотання про відкладення не додано належних доказів (судові повістки), по – друге: представник позивача мав процесуальне право заявити клопотання про проведення судового засідання в режимі відоконференцзв`язку EASYCON, проте не скористався ним, по-третє: суд враховує, що у відповідності до частини 1статті 368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Разом із тим, суд зазначає, що неявка в судове засідання представника позивача не є перешкодою для розгляду заяви про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами. Представник відповідача взяв участь у судовому засіданні в режимі відоконференцзв`язку EASYCON.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності розглянувши заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами, відзив відповідача та його письмові пояснення, суд установив:

20 листопада 2013 року позивач отримав дозвіл на імміграцію в Україну, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, та 04.12.2013 документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії. (відомості про дітей віком до 16 років відсутні)

21 січня 2015 року ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України складено подання за № 9/7-702 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресоване ДМС України.

Рішенням Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 26.01.2015 № 8.1/412-15 адресоване ГУ ДМСУ в Донецькій області “Про скасування дозволу на імміграцію громадянину Грузії ОСОБА_1 ” зазначено, що Департаментом розглянуто подання ГУ по боротьбі з організованою злочинністю МВС України від 21.01.2015 № 9/7-702 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За результатами розгляду, та зважаючи на те, що за інформацією наданою ГУ ДМС в Донецькій області громадянин Грузії ОСОБА_1 20.11.2013 отримано дозвіл на імміграцію відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про імміграцію” та 04.12.2013 був документований посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії, у відповідності до вимог абз. 1 п. 21 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, надсилається подання про скасування дозволу на імміграцію з додатками для безумовного виконання.

27.01.2015 до ГУ ДМСУ в Донецькій області надійшло подання Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду вказаного подання ГУ ДМСУ в Донецькій області 29.01.2015 складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 .

Рішенням ГУ ДМСУ в Донецькій області від 29.01.2015 № 3/1-224/4 “Про скасування дозволу на імміграцію в Україну” скасовано дозвіл, виданий 20.11.2013 ОСОБА_1 02.10.1962, уродженцю Грузії на підставі п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію”.

У зв`язку із відсутністю інформації про місце перебування ОСОБА_1 відповідач дії щодо вилучення посвідки не вчиняв.

У подальшому ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області (надалі – відповідач, ГУ ДМСУ в Донецькій області), третя особа Міністерство внутрішніх справ України (далі третя особа, МВС України) про:

визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ;

зобов`язання ГУ ДМСУ в Донецькій області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 04.12.2013.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Не погодившись з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №200/9638/19а – залишено без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №200/9638/19а – залишено без змін.

30 червня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 подана заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДМСУ в Донецькій області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Грузії ОСОБА_1 ; зобов`язання ГУ ДМСУ в Донецькій області поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 04.12.2013.

Правова позиція суду обгрунтована наступним:

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди повинні дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав і свобод, гарантованих Конвенцією.

Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 46 Рішення у справі "Попов проти Молдови" № 2 зазначив, що відкриття внаслідок нововиявлених обставин як такі не є несумісними з Конвенцією. Однак рішення про перегляд процедур повинні відповідати відповідним нормативним критеріям, а неправильне застосування такої процедури може суперечити Конвенції, якщо врахувати, що її результат - «втрата» судового рішення - є такою ж, як і запит для анулювання. Принципи правової визначеності та верховенства права вимагають від Суду бути пильними у цій сфері (Popov v. Moldova № 2; 19960/04).

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

За змістом до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Статтею 362 КАС України унормовано, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно частини 1 статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

У частині 2 статті 361 КАС України зазначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

При цьому наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. (ч.4 ст.362 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 липня 2019 року у справі №855/268/19 зазначив, що в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

-існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

-на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

-істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17 (провадження № 11-747заі19) та постановах Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 2а-7523/10/1270, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі № 809/824/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 826/14224/15, від 06 лютого 2019 року у справі № 822/862/15 та від 28 лютого 2020 року у справі №810/708/13-а.

Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Викладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 06 березня 2018 року в справі № 2а-23903/09/1270.

Судовим розглядом встановлено, що представник позивача вважає нововиявленою обставиною неналежне повідомлення ОСОБА_4 про прийняте відповідачем рішення, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну.

Преюдиційно встановлено, що станом на 24 липня 2014 року громадянина Грузії ОСОБА_1 затримано у м. Київі, при цьому відсутні докази про те, що у встановлено законом порядку, позивач повідомляв відповідача про зміну власного місця проживання хоча вказаний був обов`язок передбачений п. 13 Порядку № 251.

У свою чергу, відповідно до Указу Президента України від 14 листопада 2014 року № 875/2014 “Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04 листопада 2014 року “Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях” розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” АТ “Укрпошта” з 27.11.2014 не здійснює пересилання пошти та перелік відділень поштового зв`язку, де послуги поштового зв`язку тимчасово не надаються або надаються з певними обмеженнями.

У Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та АТ “Укрпошта” не здійснює пересилання пошти рахується м. Донецьк.

Тому, суд вважає, що відповідач не повідомив позивача про прийняте рішення, з об`єктивних причин, а тому це не може бути виключною підставою для визнання дій та вказаного рішення протиправними, при цьому, як вже констатовано вище, ГУ ДМСУ у Донецькій області не мало інформації щодо зміни місцезнаходження позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що у зв`язку із тим, що м. Донецьк знаходиться на тимчасово непідконтрольній території України, це унеможливлює доступ до архівних матеріалів відділу з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та ОБГ ГУ ДМС у Донецькій області, а тому вивчення справи щодо надання дозволу на імміграцію позивача в Україну неможливе.

При розгляді справи ще в листопаді відповідач звертав увагу суду, що про винесене рішення позивача повідомити було неможливо, оскільки його місцем реєстрації визначено м. Донецьк з яким на той час було відсутнє поштове сполучення. Всі ці обставини були встановлені в судовому рішенні від 14 листопада 2019 року

Щодо твердження представника позивача про обов`язковість направлення запрошення громадянину Республіки Грузія ОСОБА_1 для надання пояснень під час розгляду подання щодо скасування дозволу на імміграцію, не відповідає вимогам п.23 Порядку (в редакції, яка діяла на момент прийняття рішення), так як зазначена норма передбачає, що ДМС, територіальні органи і підрозділи ... (у разі потреби) ... також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання.

Разом з тим, запрошення іммігрантам для надання пояснень належить до дискреційних повноважень органів ДМС.

При розгляді подання ГУБОЗ МВС України від 21.01.2015 №9 7-702 про скасування дозволу на імміграцію в України ОСОБА_1 необхідності у його опитуванні потреби не було встановлено, оскільки вищезазначене подання було належним чином обґрунтоване та не потребувало додаткових пояснень іммігранта.

Щодо прийнятого рішення щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 було проінформовано листом з доданням копії рішення від 03.02.2015 №3/1-260/4 на адресу, за якою він був зареєстрований, а саме: АДРЕСА_1 . Додаткова копія листа зберігається в архівній справі щодо розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну (копія листа від 03.02.2015 №3/1 - 260/4 на ім`я ОСОБА_1 - додається).

Термін зберігання справ з питань листування згідно з номенклатурою ГУ ДМС у Донецькій області становить три роки. Журнал реєстрації вихідних та внутрішніх документів за 2014-2015 роки був знищений у 2019 році, що унеможливлює надання інформації щодо способу направлення листа (звичайний або рекомендований) від 03.02.2015 №3/1-260/4 на ім`я ОСОБА_1 (копія першої сторінки акту № 1 про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 27.09.2019 - додається)

Щодо питання про направлення інформації про прийняте рішення до територіального підрозділу ДМС за місцем проживання ОСОБА_1 , відповідач повідомляє, що станом на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію відносно вказаного іноземця, а саме 29.01.2015, територіальні підрозділи, які розташовані на тимчасово окупованій території, не функціонували, більш того, були захоплені незаконними збройними формуваннями. Територіальний підрозділ ГУ ДМС у Донецькій області, який обслуговував територію за місцем проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_1 - Будьонівський районний відділ у місті Донецьку Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, у зв`язку з тимчасовою окупацією окремих районів Донецької області, було ліквідовано.

Функції з питань здійснення на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці (Донецької області) контролю за додержанням законодавства у сферах міграції (імміграції та еміграції) виконує ГУ ДМС у Донецькій області як територіальний орган ДМС.

Таким чином, твердження представника позивача про порушення вимог п.24 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 (далі - Порядок) у цьому питанні є безпідставними.

Відповідачем на виконання п.24 Порядку копію рішення про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1 було надіслано Державній прикордонній службі України (копія листа до Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.02.2015 №3/1- 260/4 - додається).

Щодо питання відносно заходів, які були вжиті ГУ ДМС у Донецькій області або його територіальними підрозділами до виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 липня 2014 року, відповідачем доведено, що інформація про надходження вказаного рішення на адресу ГУ ДМС у Донецькій області відсутня, оскільки у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, ГУ ДМС у Донецькій області було переміщено до міст Маріуполя та Краматорська з 31.10.2014.

Враховуючи цей факт, ГУ ДМС у Донецькій області не надавалось окремих доручень територіальному підрозділу за місцем проживання іммігранта щодо вжиття заходів стосовно вилучення посвідки на постійне проживання.

Таким чином, обставини неотримання позивачем інформації про прийняте рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну були досліджені та враховані судами та не є нововиявленими обставинами.

Посилання представника позивача на відсутність звернення ГУ ДМС у Донецькій області до органів Національної поліції України для встановлення місця знаходження ОСОБА_1 у період розгляду подання про скасування дозволу на імміграцію в Україну є безпідставним, так як така дія не передбачена жодним нормативно-правовим актом, який регламентує питання імміграції в Україну, та не може вважатись підставою для перегляду судового рішення.

Суд, зазначає, що завданням провадження за нововиявленими обставинами є перегляд справи у зв`язку з виявленням обставин, про які не міг знати адміністративний суд, та ознаками яких є їх істотність, наявність під час розгляду справи й невідомість таких обставин.

Істотними обставинами справи вважаються такі, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це передусім ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді у зв`язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.

Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін з метою розгляду спірної ситуації, тобто ці факти існували вже під час розгляду спірної ситуації в суді, але не були і не могли бути відомі.

Суд також зазначає, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як було зазначено вище, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному порядку.

Отже, факт отримання заявником нових доказів (листів, тощо) після ухвалення судом рішення від 14 листопада 2019 року не може бути самостійною підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки документи, на які посилається представник позивача Лебедєв В.В. як на нововиявлені обставини, враховувалися при прийнятті рішення і їм вже судом надавалась оцінка.

Зважаючи на викладені вище обставини, суд зазначає, що в цьому випадку заявником не було доведено суду допустимими у справі доказами виникнення нововиявлених обставин, що не були та не могли бути йому відомі на час розгляду даної справи.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, «принцип юридичної визначеності» вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинно ставитися під сумнів. Юридична визначеність передбачає повагу до принципу «resjudicata», який є принципом остаточності рішень. Цей принцип фактично наголошує на тому, що жодна із сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення у справі. Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру (пункт 43 рішення ЄСПЛ від 09.09.2011 року «ZHELTYAKOV v. UKRAINE» (заява № 4994/04)).

Так, у пункті 40 справи «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що «право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Згідно з частиною 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Положеннями частини першої, другої статті 369 КАС України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

З огляду на викладене, на підставі аналізу доводів заяви в сукупності з обставинами справи, відображеними у судовому рішенні, щодо якого ставиться питання про перегляд за нововиявленими обставинами, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими у розумінні чинного адміністративного законодавства, а тому у даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Керуючись статтями 14, 77, 248, 250, 256, 295, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами по адміністративній справі №200/9638/19-а від 14 листопада 2019 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року по справі № 200/9638/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити в силі.

Ухвала прийнята у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини ухвали проголошено у судовому засіданні 27 липня 2021 року, повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28 липня 2021 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляду справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Е. Абдукадирова