Рішення № 98607895, 14.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2021 р. Справа№200/12359/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

за участю:

секретаря Гажитової О.Г.,

представник позивача не з`явився,

представника відповідача Вовченка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання дій з проведення камеральних перевірок протиправними, визнання актів складених на підставі цих перевірок незаконними -

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2019 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральних перевірок протиправними, визнання актів складених на підставі цих перевірок незаконними.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнених позовних вимог зазначає, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області, 2019 році складено акти про результати камеральної перевірки від 23.01.2019, 24.01.2019, 31.01.2019, 27.02.2019 з питання своєчасності реєстрації ПН та/або розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість.

За результатами перевірки складено наступні Акти про результати камеральних перевірок дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість ТОВ “Співдружність” (код ЄДРПОУ 30097481):№41/05-99-42-03/30097481від 23.01.2019; №42/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №43/05-99-42-03/30097481від23.01.2019;44/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №45/05-99-42-03/30097481від 23.01.2019; №46/05-99-42-03/30097481 від23.01.2019; №47/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №48/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №49/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №50/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №51/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №52/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №53/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №54/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019;№55/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №56/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №57/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №58/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №59/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №60/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №92/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №93/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №167/05-99-42-03/30097481 від 27.02.2019; №258/05-99-42-03/30097481 від 25.04.2019.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ “Співдружність” пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄРПН. На підставі вищезазначених актів перевірок ГУ ДФС у Донецькій області прийняти та надіслані на адресу ТОВ "СПІВДРУЖНІСТЬ" податкові повідомлення-рішення: №0011544203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011584203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011594203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011604203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011614203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011624203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011654203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011684203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011754203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011774203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011784203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0012094203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012064203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012044203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012154203 від 21.03.2019 (форма «Н»), № 0012054203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012074203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012084203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012104203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012124203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012134203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012144203 від 21.03.2019 (форма «Н»),№0012114203 від 21.03.2019 (форма «Н»).

Вважає, що проведені перевірки ДФС з порушенням вимог ПК України, є незаконними. Просить суд задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що п.76.1 ст. 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Абзацами першим та другим п. 76. 3 ст. 76 ПК України визначено, що:камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання; камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПК України.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПК України.

У відповідності з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України Позивачем були надані заперечення до ГУ ДФС у Донецькій області. В своїх запереченнях до актів камеральних перевірок позивач не заперечував щодо факту проведення камеральних перевірок.

За наслідками перевірок було прийнято податкові повідомлення-рішення, на які позивачем було подано скаргу до ДФС України. ДФС України за результатними розгляду скарги прийнято рішення від 13.06.2019 № 27171/6/99-99-11-06-01-25, яким керуючись нормами чинного законодавства залишено без змін ППР ГУ ДФС у Донецькій області, а скаргу - без задоволення.

Акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України. Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов`язки для суб`єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов`язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Отже, складення контролюючим органом акту перевірки за наслідками проведеної ним камеральної перевірки не може вважатися неправомірною дією, оскільки це передбачено чинним законодавством.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги той факт, що відповідач діяв виключно напідставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, просить вважати вимоги позивача безпідставними та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі/том 1 а.с.166-172/.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче провадження на 11 листопада 2019 року.

11 листопада 2019 року відповідачем надано відзив на позовну заяву.

У зв`язку із неявкою учасників судового розгляду судом відкладено судове засідання до 25 листопада 2019 року.

25 листопада 2019 року у зв`язку із неявкою учасників судового розгляду судом відкладено судове засідання до 9 грудня 2019 року.

9 грудня 2019 року судом відкладено судове засідання до 23 грудня 2019 року.

11 грудня 2019 року позивачем надано уточнення позовної заяви.

23 грудня 2019 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 22 січня 2020 року.

20 січня 2020 року до суду відповідачем надано доповнення до відзиву.

21 січня 2020 року до суду надійшла заява позивача про відкладення розгляду справи.

22 січня 2020 року за клопотанням позивача судом відкладено судове засідання до 5 лютого 2020 року.

4 лютого 2020 року представником позивача через відділ діловодства та документообігу суду надано клопотання про зупинення провадження.

Ухвалою суду від 5 лютого 2020 року провадження у справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки,зупиненодо встановлення правонаступника Головного управління ДФС у Донецькій області.

17 березня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України про заміну відповідача та поновлення провадження по адміністративній справі №200/12359/19-а.

Ухвалою суду від 5 квітня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України про заміну відповідача та поновлення провадження по адміністративній справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки, відмовлено.

21 квітня 2021 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області про заміну відповідача по адміністративній справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки.

Ухвалою суду від 27 квітня 2021 року замінено первинного відповідача по справі Головне управління ДФС у Донецькій області, його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькі області.

Ухвалою суду від 30 квітня 2021 року поновлено провадження в адміністративній справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки. Судове засідання по справі призначено на 24 травня 2021 року о 15год.00хв.

24 травня 2021 року до суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України про заміну відповідача по адміністративній справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року замінено первинного відповідача по справі з Головного управління ДПС у Донецькій області на його правонаступника Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ідентифікаційний код ВП 44070187; 87515, Донецька область, місто Маріуполь, вул. Італійська, будинок 59).

Ухвалою суду від 7 червня 2021 року закрито підготовче провадження по справі №200/12359/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій з проведення камеральної перевірки протиправними, скасування актів камеральної перевірки. Призначено справу до судового розгляду на 30 червня 2021 року о 16 год.00 хв.

30 червня 2021 року у зв`язку із неявкою належним чином повідомленого представника позивача судом відкладено судовий розгляд справи до 14 липня 2021 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи без його участі або відкладення розгляду справи суду не надавав.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Співдружність” в якості юридичної особи 12 листопада 1998 року включено до ЄДРПОУ за № 30097481, перебуває на обліку відповідача.

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України є органом державної влади. Статус державної фіскальної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Відповідачем проведено камеральні перевірки з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з періодом складання таких накладних з лютого 2017 року по грудень 2018 року, за результатами перевірки складено наступні Акти про результати камеральних перевірок дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість ТОВ «Спыв» (код ЄДРПОУ 30097481):№41/05-99-42-03/30097481від 23.01.2019; №42/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №43/05-99-42-03/30097481 від23.01.2019; №44/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №45/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №46/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №47/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №48/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №49/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №50/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №51/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №52/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №53/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №54/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019;№55/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №56/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №57/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №58/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №59/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №60/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №92/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №93/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №167/05-99-42-03/30097481 від 27.02.2019; №258/05-99-42-03/30097481 від 25.04.2019.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Співдружність" пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування у ЄРПН.

На підставі вищезазначених актів перевірок ГУ ДФС у Донецькій області прийняті та надіслані на адресу ТОВ "Співдружність" податкові повідомлення-рішення: №0011544203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011584203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011594203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011604203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011614203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011624203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011654203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011684203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011754203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011774203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011784203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0012094203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012064203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012044203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012154203 від 21.03.2019 (форма «Н»), № 0012054203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012074203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012084203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012104203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012124203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012134203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012144203 від 21.03.2019 (форма «Н»),№0012114203 від 21.03.2019 (форма «Н»).

Позивач, не погоджуючись із діями щодо проведення камеральних перевірок та складеними актами за їх проведенням, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Таким чином, предметом камеральної перевірки в тому числі може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Матеріалами справи підтверджено, що предметом спірної камеральної перевірки було питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з періодом складання таких накладних з лютого 2017 року по грудень 2018 року.

Отже, предмет спірної камеральної перевірки відповідає предмету перевірки, що визначений підпунктом75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд робить висновок про безпідставність та необґрунтованість тверджень позивача щодо неправомірності проведення камеральної перевірки контролюючим органом, з підстав своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з податку у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) з періодом складання таких накладних з лютого 2017 року по грудень 2018 року.

Окрім того, суд вказує, що відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, з наведеної норми Конституції України слідує, що судова юрисдикціям поширюється не загалом на всі суспільні правовідносини, а лише на такі, що врегульовані нормами права, тобто на правовідносини.

В свою чергу неодмінними елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок.

Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Підставою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Виходячи із положень статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, фізичними та юридичними особами до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси.

Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваного наказу за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Так, оскаржувані у даній справі дії вже вчинені, та за їх наслідком оформлено результати такої перевірки шляхом складання актів №41/05-99-42-03/30097481від 23.01.2019; №42/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №43/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №44/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №45/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №46/05-99-42-03/30097481від23.01.2019; №47/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №48/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №49/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №50/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №51/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №52/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019; №53/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №54/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019;№55/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №56/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №57/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №58/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №59/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №60/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019; №92/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №93/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019; №167/05-99-42-03/30097481 від 27.02.2019; №258/05-99-42-03/30097481 від 25.04.2019, на підставі якихприйнято податкові повідомлення-рішення №0011544203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011584203 від 20.03.2019 (форма «Н»),№0011594203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011604203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011614203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011624203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011654203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011684203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011754203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011774203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0011784203 від 20.03.2019 (форма «Н»), №0012094203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012064203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012044203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012154203 від 21.03.2019 (форма «Н»), № 0012054203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012074203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012084203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012104203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012124203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012134203 від 21.03.2019 (форма «Н»), №0012144203 від 21.03.2019 (форма «Н»),№0012114203 від 21.03.2019 (форма «Н»), якими нараховано штрафні санкції.

Відтак, задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такі дії не є юридично значимими для нього.

З огляду на наведене, суд зазначає, що на час розгляду справи відсутнє порушене право позивача внаслідок вчинення оскаржуваних дій, оскільки строк проведення перевірки вже минув. Отже, дії по проведенню перевірки, що знайшли своє відображення у відповідному акті та вичерпали свою дію станом на час розгляду даної справи, жодним чином не порушують прав та інтересів ТОВ “Співдружність”.

Щодо позовних вимог про скасування актів камеральної перевірки, суд зазначає наступне.

Акт перевірки не є рішенням органу владних повноважень, оскільки акт перевірки є службовим документом, що підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення, а відтак акт перевірки та висновки, які в ньому містяться, самі по собі не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права, обов`язки та законні інтереси у розумінні п. 1 ч. 2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов`язки для суб`єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту, а не акт перевірки.

Проведення перевірки з оформленням акта про її результати не призводить до виникнення певних обов`язків у платника податків, оскільки здійснення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів.

Отже, складення контролюючим органом акту перевірки за наслідками проведеної ним камеральної перевірки не може вважатися неправомірною дією, оскільки це передбачено чинним законодавством.

Одним із невід`ємних прав платника податків, відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексуУкраїни, є право на подання до контролюючого органу письмових заперечень до акта перевірки у порядку, встановленому цим Кодексом.

Пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками чи фактами і даними, викладеними в акті перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводить перевірку.

Отже, акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні тієї або іншої податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення та його зміст може бути оспорено шляхом подання до контролюючого органу за основним місцем обліку заперечень.

Так, позивач на вказані акти камеральних перевірок подавав заперечення. Предметом наданих заперечень до актів була незгода платника щодо факту застосування штрафних санкцій відповідно пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу, у редакції, що діє з 01.01.2017. Позивач не заперечував щодо факту проведення камеральної перевірки.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

У разі незгоди з контролюючим органом платник податків має право оскаржити прийняте рішення (податкове повідомлення-рішення) (підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Обов`язкові рішення суб`єкта владних повноважень мають відповідати вимогам частини другої статті 2 КАС України, які не можуть поширюватися на акт перевірки.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.02.2010 року (заява № 4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачем надані суду належні докази правомірності висновків про порушення позивачем норм чинного законодавства з питань оподаткування та застосування штрафу за встановлені порушення, натомість позивачем не надано жодного доказу на підтвердження своєї позиції з приводу встановлених порушень.

З огляду на що суд відмовляє у задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність”.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись Конституцією України, положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Співдружність” (вул. Садова, буд.66, м. Бахмут, 84500, ЄДРПОУ 30097481) до Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (вул. Італійська, 59, м. Маріуполь, 787515, ЄДРПОУ 44070187) про визнання дій з проведення камеральних перевірок протиправними, а складені на підставі цих перевірок акти №№41/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №42/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №43/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №44/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №45-05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №46/05-99-42-03/30097481 23.01.2019,№47/05-99-42-03/30097481від23.01.2019, №48/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019,№49/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №50-05-99-42-03/30097481 23.01.2019, №51/05-99-42-03/30097481 від 23.01.2019, №52-05-99-42-03/30097481 23.01.2019,№53/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №54-05-99-42-03/30097481 24.01.2019,№55/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №55- 05-99-42-03/30097481, №56-05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019,№57/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №58-05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №59/05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №60-05-99-42-03/30097481 від 24.01.2019, №92/05-99-42-03/30097481 від 31.01.2019, №93-03/30097481 від 31.01.2019, №167/05-99-42-03/30097481 від 27.02.2019, №258/05-99-42-03/30097481 від 25.04.2019 незаконними – відмовити повністю.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 липня 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.С. Зеленов