Рішення № 98605776, 14.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.07.2021Справа № 910/7240/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В., при секретарі судового засідання Габораку О.М., розглянувши в загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Селянського господарства "Колос" (63601, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Покровська, буд. 39)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3)

про стягнення грошових коштів,

Представники сторін:

від позивача: Біловус Р.В.

від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 травня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Селянського господарства "Колос" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.04.2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку стягнути грошові кошти на суму в розмірі 524 350, 13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором постачання нафтопродуктів № 128 від 06.07.2018 року, зокрема в порушення умов вказаного вище договору відповідач не виконав зобов`язання щодо своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/7240/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 02.06.2021 року.

В підготовчому засіданні 02.06.2021 року оголошено перерву на 16.06.2021 року.

16 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.07.2021 року.

В судове засідання 14.07.2021 року з`явився представник позивача, який надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 14.07.2021 року не з`явився, натомість 23.06.2021 через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом відхилено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, як необґрунтоване, оскільки зазначені в ньому причини неявки не визнаються судом поважними.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мозир Україна» (постачальник) та Селянським господарством «Колос» (покупець) був укладений договір постачання нафтопродуктів № 128 від 06 липня 2018 року (договір), відповідно до якого постачальник зобов`язується у відповідності з замовленням передавати у власність покупця наступні нафтопродукти, далі по тексту «товар»: бензин, А-92, бензин А-95, дизельне паливо.

Відповідно до п. 1.2. договору покупець зобов`язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що товар поставляється погодженими партіями, у відповідності з заявками покупця на постачання тої чи іншої партії товару. Заявка вважається оформленою покупцем належним чином, якщо в ній зазначено найменування, ціна товару та, якщо вона була надіслана постачальнику письмово (факсом або електронною поштою).

Згідно з п. 3.5 договору постачальник забезпечує поставку товару протягом 5 (п`яти) робочих днів після отримання від покупця заявки на поставку товару.

Сторона винна в заподіянні збитків іншій стороні, зобов`язана відшкодувати такі збитки у повному обсязі (п. 6.4 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору у випадку умисного порушення строків поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості товару, поставку якого прострочено.

24 червня 2020 року постачальником було виставлено покупцю рахунок на оплату №МУ 000002877, відповідно до якого покупець повинен сплатити за паливо дизельне ДП-ЛЄвро5-ВО у кількості 30 000 л. за ціною 12,75 грн., а всього на загальну суму 459 000, 00 грн.

24 червня 2020 року покупець оплатив грошові кошти згідно виставленого рахунку на загальну суму 459 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3778 від 24.06.2020 року.

21 серпня 2020 року позивач направив електронною поштою відповідачу заявку, згідно якої просив здійснити до 31 серпня включно здійснити поставку товару, а саме: паливо дизельне ДП-Л-Євро5-В0 у кількості 30 000 л за ціною 12,75 грн. (без ПДВ), загальною вартістю 459 000 грн. з ПДВ на адресу: 63601, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Покровська, буд 39.

04 вересня 2020 року позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою повернути грошові кошти за договором № 128 від 06 липня 2018 року.

У відповідь на претензію відповідач повідомив, що визнає свою заборгованість та зобов`язується повернути позивачу грошові кошти на суму в розмірі 45 900, 00 грн.

Відповідачем було здійснено часткове повернення грошових коштів позивачу на суму 25 000, 00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №47116 від 05.10.2020 року на суму 10 000, 00 грн.; №65346 від 28.10.2020 року на суму 5 000, 00 грн. та №65600 від 20.11.2020 року на суму 10 000, 00 грн.

Таким чином за відповідачем залишилася заборгованість з повернення грошових коштів у розмірі 434 000, 00 грн.

Ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене вище, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 434 000, 00 грн. є доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 29 723, 60 грн., 3% річних в розмірі 8 666, 01 грн. та збитки в розмірі 51 960, 52 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по своєчасній поставці товару у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки і вважає їх арифметично правильними, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, а отже вимоги про стягнення з відповідача 29 723, 60 грн. інфляційних втрат та 8 666, 01 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 51 960, 52 грн. збитків, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 220 Господарського кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що сторона, винна в заподіянні збитків іншій стороні, зобов`язана відшкодувати такі збитки у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 623 Цивільного кодексу України визначено, що розмір збитків завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювана шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із не поставленням відповідачем палива позивач був вимушений купувати паливо у інших контрагентів за вищими цінами, що спричинило для останнього відповідні збитки.

У зв`язку з викладеним, з відповідача також підлягають стягненню збитки в розмірі 51 960, 52 грн.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування, викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мозир Україна" (02094, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 3; код ЄДРПОУ 41692853) на користь Селянського господарства "Колос" (63601, Харківська обл., Шевченківський район, смт. Шевченкове, вул. Покровська, буд. 39; код ЄДРПОУ 21268646) основну заборгованість в розмірі 434 000, 00 грн., інфляційні втрати в розмірі 29 723, 60 грн., 3% річних в розмірі 8 666, 01 грн., збитки в розмірі 51 960, 52 грн. та судовий збір в розмірі 7 865, 27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 26.07.2021 року.

Суддя М.В. Данилова