Рішення № 98605545, 20.07.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/535/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Трохимчук І.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Реус Д.С., ордер серія ЖТ№088023 від 12.05.2021

від відповідача: Шатун С.П., ордер серія ЖТ№078959 від 24.06.2021.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка"

про стягнення 82 724,01грн

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" про стягнення 1 678 617,12грн, з яких: 1 595 893,11грн - основного боргу, 18 888,29грн - 3% річних, 63 835,72грн - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем умов договору №96.20-БР про проведення бурових робіт від 01.12.2020 в частині оплати наданих послуг згідно актів №132 від 18.12.2020, №135 від 28.12.2020 та №138 від 31.12.2020.

В якості правових підстав позову позивач зазначає ст.525, 526, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 21.05.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 24.06.2021.

14.06.2021 за вх.№12438/21 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.06.2021 за вх. №02-44/1057/21 представник позивача подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої, зважаючи на факт сплати відповідачем основної заборгованості після подання позовної заяви, просить розглядати спір про стягнення з останнього 82 724,01грн, з яких: 18 888,29грн 3% річних, 63 835,72грн інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 24.06.2021 постановлено прийняти до розгляду заяву позивача вх.№02-44/1057/21 від 22.06.2021 про зменшення позовних вимог та вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 82 724,01грн, з яких: 18 888,29грн - 3% річних, 63 835,72грн - інфляційні втрати. Крім того, закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті на 20.07.2021.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги щодо стягнення 82 724,01грн підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, подав заяву про визначення розміру судових витрат, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 25 179,27грн - судового збору та 9 000,00грн - витрат на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив у повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву. Також, зазначив, що розмір витрат на правову допомогу, який позивач просить стягнути з відповідача, вважає завищеним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" (замовник, відповідач) укладено договір проведення бурових робіт №96.20-БР (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору замовник доручає та зобов`язується оплачувати, а виконавець - провести бурові роботи на кар`єрах з видобутку корисних копалин.

Обсяг робіт встановлюється згідно технічного завдання (листа замовлення) замовника (п.1.3 Договору).

Вартість доручених виконавцю робіт визначається відповідно до рахунків та актів виконання бурових робіт (п.1.4 Договору).

Згідно п.4.3 Договору Замовник проводить попередню оплату виконавцю запланованого обсягу робіт у розмірі: 70% - перед початком буріння свердловини. Протягом 10 днів після виконання робіт замовник здійснює кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.

У п.5.1 Договору сторони передбачили, що останні за договором приймають на себе виконання обов`язків, визначених договором, і несуть майнову відповідальність за їх виконання згідно чинного законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов`язання за договором проведення бурових робіт №96.20-БР від 01.12.2020 виконав у повному обсязі та належним чином, про що свідчать акти виконання робіт (надання послуг) №132 від 18.12.2020 (вартість виконаних робіт - 235 000,00грн), №135 від 28.12.2020 (вартість виконаних робіт - 655 613,11грн), №138 від 31.12.2020 (вартість виконаних робіт - 705 280,00грн) (а.с. 12-14).

Разом з тим, визначені Договором зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг відповідачем залишені без виконання, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 1 595 893,11грн (235 000,00грн + 655 613,11грн + 705 280,00грн). Тому, 16.04.2021 на адресу ТОВ "Гранрозробка" направлялася претензія №88 від 16.04.2021 (а.с. 37-38). У матеріалах справи міститься копія надісланої позивачу 06.05.2021 відповіді на вказану претензію №458 від 30.04.2021, в якій відповідач пропонує останньому графік погашення наявної заборгованості (а.с. 61). Водночас, з наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається факт отримання ТОВ "Юнігран-Сервіс" поштового відправлення від 06.05.2021, проте, дата такого одержання - відсутня (а.с. 60).

Крім того, варто зауважити, що чинне законодавство не передбачає застосування до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, обов`язковий досудовий порядок врегулювання спорів.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Гранрозробка" про стягнення 1 678 617,12грн, з яких: 1 595 893,11грн - основного боргу, 18 888,29грн - 3% річних, 63 835,72грн - інфляційних втрат.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов`язань, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Приписами ч.1 ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч.1 ст.902 ЦК України).

Частиною 1 ст.903 ЦК України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Варто зазначити, що під час розгляду справи в суді відповідачем на виконання договору проведення бурових робіт №96.20-БР від 01.12.2020 сплачено суму заборгованості боргу в розмірі 1 595 893,11грн, про що свідчить платіжне доручення №3769 від 28.05.2021 (а.с. 59). У зв`язку з цим, 22.06.2021 позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог за вх. №02-44/1057/21, згідно якої, останній просить розглядати спір про стягнення з відповідача 82 724,01грн, з яких: 18 888,29грн 3% річних, 63 835,72грн інфляційні втрати (а.с. 68). Ухвалою суду від 24.06.2021 прийнято до розгляду заяву позивача вх.№02-44/1057/21 від 22.06.2021 про зменшення позовних вимог та постановлено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 82 724,01грн, з яких: 18 888,29грн - 3% річних, 63 835,72грн - інфляційні втрати (а.с. 82).

Враховуючи викладене вище, зокрема, межі розгляду спору згідно ухвали суду від 24.06.2021, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, як судом вказувалося вище, у п.5.1 договору проведення бурових робіт №96.20-БР від 01.12.2020 сторони передбачили, що останні за договором приймають на себе виконання обов`язків, визначених договором, і несуть майнову відповідальність за їх виконання згідно чинного законодавства України.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується із зазначеним позивачем у позовній заяві розрахунком 3% річних (а.с. 2-7), з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено дні закінчення строку виконання відповідачем виконання зобов`язання з оплати наданих послуг згідно актів виконання робіт (надання послуг): №135 від 28.12.2020 (вартість виконаних робіт - 655 613,11грн) 06.01.2021 та №138 від 31.12.2020 (вартість виконаних робіт - 705 280,00грн) 10.01.2021 (а.с. 13-14). Відтак, початок періоду прострочення такого виконання - відповідно також зазначений позивачем неправильно.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 254 ЦК України визначено правила обчислення закінчення строків у цивільних правовідносинах. Зокрема, згідно частини 5 даної статті, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1191-р від 30.09.2020 "Про перенесення робочих днів у 2021 році" передбачено, з метою забезпечення раціонального використання робочого часу і створення сприятливих умов для святкування у 2021 році, зокрема, 7 січня - Різдва Христового рекомендувати керівникам підприємств, установ та організацій (крім органів Пенсійного фонду України, акціонерного товариства "Укрпошта", Державної казначейської служби та банківських установ) для працівників, яким установлено п`ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями в суботу та неділю, перенести у 2021 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні з п`ятниці 8 січня на суботу 16 січня.

При цьому, відповідно до п.4.3 Договору протягом 10 днів після виконання робіт замовник здійснює кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи, про що суд зазначав вище.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, початок періоду прострочення виконання відповідачем виконання зобов`язання з оплати наданих послуг згідно актів виконання робіт (надання послуг): №135 від 28.12.2020 (вартість виконаних робіт - 655 613,11грн) та №138 від 31.12.2020 (вартість виконаних робіт - 705 280,00грн) (а.с. 13-14) припадає на 12.01.2021. Початок періоду прострочення виконання відповідачем виконання зобов`язання з оплати наданих послуг згідно акту виконання робіт (надання послуг) №132 від 18.12.2020 позивачем визначено вірно.

Окрім того, суд зауважує, що позивачем у вказаному в тексті позовної заяви розрахунку неправильно встановлено кінцеві дати періодів нарахування 3% річних, а саме - 31.05.2021, оскільки сама позовна заява датована 14.05.2021 .

Таким чином, суд вважає правильними наступні періоди для нарахування 3% річних: 29.12.2021-14.05.2021 (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №132 від 18.12.2020), 12.01.2021-14.05.2021 (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №135 від 28.12.2020), 12.01.2021-14.05.2021 (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №138 від 31.12.2020).

Враховуючи наведене, перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон", господарським судом здійснено перерахунок 3% річних, відповідно до чого загальна сума 3% річних, яка підлягає до задоволення, становить 16 404,08грн (2 646,01грн (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №132 від 18.12.2020) + 6 627,98грн (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №135 від 28.12.2020) + 7 130,09грн (згідно акту виконання робіт (надання послуг) №138 від 31.12.2020)). Таким чином, у частині вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 2 484,21грн (18 888,29грн - 16 404,08грн) суд відмовляє в задоволенні позову.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 63 835,72грн інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як судом вказувалося вище, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно п.3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №4 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" (з відповідними змінами), інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши зазначений позивачем у позовній заяві розрахунок розміру інфляційних втрат за вказані період січень-березень 2021 року (згідно актів виконання робіт (надання послуг) №132 від 18.12.2020, №135 від 28.12.2020, №138 від 31.12.2020), суд вважає його правильним та обґрунтованим. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 63 835,72грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони .

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог), суд приходить до висновку, що судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00грн, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.123 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою; представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в розмірі 9 000,00грн представником позивача подано копію договору про надання юридичної (правової) допомоги від 20.12.2019 (а.с. 41-42), копію ордера серії ЖТ №088023 від 12.05.2021 на ім`я Реуса Дениса Сергійовича (а.с. 43), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001109 від 25.09.2019 (а.с. 45), копії актів надання послуг №12 від 31.05.2021 (а.с. 93) і №19 від 15.07.2021 (а.с. 95), платіжні доручення №887 від 12.05.2021 на суму 6 000,грн (а.с. 46) та №1417 від 15.07.2021 на суму 3 000,00грн (а.с. 96).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідач у поданому до суду письмовому поясненні №629 від 24.06.2021 вказує, що заявлений розмір витрат позивача на правову допомогу є недостатньо обґрунтованим. Вважає, що сума цих витрат є неспіврозмірно завищеною стосовно рівня складності даної справи, кількості опрацьованих адвокатом документів, затраченого часу на їх опрацювання та підготовку процесуальних документів.

Частинами 5, 6 статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015), а також висновки Європейського суду з прав людини, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої Європейського суду з прав людини вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08. 2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд критично оцінює подану представником позивача копію акту надання послуг №12 від 31.05.2021, за яким адвокатом Реус Д.С. здійснював розробку, формування та надсилання претензії, вартість яких становить 1 000,грн (а.с.93), оскільки, як судом зазначалося вище, чинне законодавство не передбачає застосування до спірних прововідносин, що виникли між сторонами, обов`язковий досудовиий порядок врегулювання спорів. Тому, такий вид юридичних послуг як розробка, формування та надсилання претензії, не був обов`язковим та необхідним для вирішення спору між сторонами. Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи копій поштових накладних (а.с. 39-40), претензія та акт звірки направлялися відповідачу самим ТОВ "Юнігран-Сервіс", а не адвокатом Реус Д.С.

Також, суд не бере до уваги подану представником позивача копію акту надання послуг №19 від 15.07.2021, згідно якої вартість участі адвоката Реус Д.С. в судовому засіданні 24.06.2021 складає 3 000,00грн (а.с. 95), так як у цьому акті, з врахуванням п.4.2 договору про надання юридичної (правової) допомоги від 20.12.2019, зазначено кількість витрачених годин за вказаний вид послуг - 6. Разом з тим, з наявного в матеріалах справи протоколу судового засідання від 24.06.2021 вбачається, що останнє тривало з 11год. 04хв. до 11год. 25хв. (а.с. 80).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500,00грн (5 000,00грн (за підготовку позовної заяви) + 500,00грн (за участь у судовому засіданні)).

При цьому, п.3 ч.4 ст.129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати (до яких, зокрема, належать і витрати на професійну правничу допомогу), пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранрозробка" (11555, Житомирська область, Коростенський район, с. Поліське, вул. Молодіжна, буд.8; ідентифікаційний код 39215133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнігран-Сервіс" (11634, Житомирська область, Малинський район, смт Гранітне, вул. Шевченка, буд. 15; ідентифікаційний код 34082463):

- 16 404,08грн 3% річних;

- 63 835,72грн інфляційних втрат;

- 2 201,83грн судового збору;

- 5 334,83грн витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.07.21

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу;

2 - позивачу (рек.) на електронну пошту unigranservis@gmail.com

ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (рек.) на електронну пошту granrozrobka@gmail.com

ІНФОРМАЦІЯ_2