Рішення № 98605543, 19.07.2021, Господарський суд Житомирської області

Господарський суд

Житомирської області

_________

____________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/5/21

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Ленський І.О. - адвокат, ордер серії АМ № 1006803 від 29.12.2020,

від відповідача: Слободяник П.В. - адвокат, довіреність від 26.09.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз"

про стягнення 51075,32 грн.

В судовому засіданні 08.06.2021 оголошувалась перерва до 18.06.2021 об 11:00 год.

В судовому засіданні 18.06.2021 оголошувалась перерва до 19.07.2021 об 11:00 год.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 46628,41 грн. заборгованості за оплату послуг з управління, 4446,91 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконує покладені на нього обв`язки щодо оплати послуг з управління багатоквартирним будинком.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

12.01.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в його задоволенні.

Також відповідач відзначив, що послуга освітлення сходових маршів та під`їзду не надавалась їм, тому що приміщення ПАТ "Коростишівгаз" ізольоване і не використовує під`їзд та сходові марші; послуга щодо перевірки котлів, колонок і в них же димових та вентиляційних каналів є індивідуальною для квартир і відповідачу не надавалась; надання послуг по дератизації саме відповідачу також не можливо встановити на підставі поданих документів; вартість послуг по прибиранню прибудинкової території також не можливо становити, оскільки позивачем не подано доказів про визначення площі прибудинкової території.

25.02.2021 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

05.04.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач відзначив, що діюче законодавство не передбачає обліку окремо наданих управителем житлово-комунальних послуг для кожного з співвласників і подальшої оплати цих послуг тільки окремим співвласникам, а щодо площі прибудинкової території будинку 355 по вул. Київській в м. Коростишеві, її розмір підтверджено Актом від 23.11.2007 (а.с. 162-164).

Ухвалою суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/5/21 до судового розгляду по суті.

07.05.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив по справі №906/5/21.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав останні необґрунтованими належними доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" є співвласником будинку №55 по вул. Київській в м. Коростишеві, якому належить в цьому будинку нежитлове приміщення магазину площею 28.5 кв.м та нежитлове офісне приміщення площею 426,9 кв.м. Зазначене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2020 №237262024 (а.с. 23-26).

У відповідності до ч. 5 ст. 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 417-VIII “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (Закон №417-VIII), у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.

Співвласниками будинку № 55 по вул. Київській в м. Коростишеві рішення про об`єднання співвласників та прийняття рішення про форму управління будинком не приймалось.

В послідуючому рішенням Коростишівської міської ради від 28.08.2017 №219 (а.с. 18-22) управителем багатоквартирного будинку №55 у м. Коростишеві призначено Комунальне підприємство "Коростишівська комунальна служба".

01.09.2017 між позивачем (Управителем) та співвласниками багатоквартирних житлових будинків м. Коростишева, в тому числі будинку №55 по вул. Київській, в особі Коростишівського міського голови був укладений договір №112/1 (Договір) (а.с. 27-30) про надання послуги з управління багатоквартирними будинками.

Відповідно до п. 1 Договору Управитель зобов`язується надавати співвласникам за плату послугу з управління багатоквартирним будинком, а співвласники зобов`язуються оплачувати Управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього Договору.

Передбачена Договором послуга полягає у забезпеченні Управителем належного утримання і ремонту спільного майна будинків та прибудинкової території, належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб в межах ціни послуги по кожному багатоквартирному будинку. Ціна послуги з управління багатоквартирними будинками в м. Коростишеві зазначається у додатку 2 до Договору, який є його невід`ємною частиною (п. 3 Договору).

Кожен із співвласників зобов`язаний оплачувати Управителеві надані послуги в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим Договором (п. 7 Договору).

Сторони погодили в п. 10. Договору, що ціна послуги з управління багатоквартирними будинками в м. Коростишеві розрахована за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку, яке перебуває у власності або користуванні кожного із Співвласників.

Згідно п. 11 Договору плата за послугу нараховується Управителем та вноситься на його банківський рахунок кожним Співвласником щомісяця, не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Цей договір набирає чинності з 01.09.2017 та укладається строком на 1 рік (п. 37 Договору).

Також п. 38 Договору передбачає, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна зі сторін повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього Договору, він вважається продовженим на наступний однорічний строк.

Додатком №2 до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 2,24 грн. за 1 кв.м займаної площі.

Додатковою угодою №190-1 від 30.08.2018 (а.с. 33-34) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 2,98 грн. за 1 кв.м займаної площі.

Додатковою угодою №314 від 18.04.2019 (а.с.35-36) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 3,54 грн. за 1 кв.м займаної площі.

Додатковою угодою №780 від 17.07.2020 (а.с. 37-38) до Договору була встановлена ціна послуги з управління багатоквартирним будинком по вул. Київській, 55 в м. Коростишеві з розрахунку 4,19 грн. за 1 кв.м займаної площі.

На підставі службових записок заступника директора КГІ “Коростишівська комунальна служба’" ціна послуги за 1 кв.м для відповідача була скоригована в зв`язку з попаданням йому такої складової послуги як “поточний ремонт та технічне обслуговування мереж електропостачання та електрообладнання" і становила: з 01.09.2017 - 2,08 грн.; з 22.09.2018 року - 2,46 грн.; з 01.06.2019 - 2,98 грн.; з 01.09.2020 - 3,62 грн.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до п. 5 та п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач (п. 12 та п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 4 статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 322 ЦК України).

Обов`язок утримання майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому, витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належного їм нежитлового приміщення та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Відповідно до п. 5, п. 6 та п. 8 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Так, ч. 2 ст. 7 вищевказаного закону передбачено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку. Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч. 3 ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

З аналізу наведених положень Цивільного кодексу України та законів України в їх системному взаємозв`язку суд вбачає, що кожний власник квартири (нежитлового приміщення) у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства, зокрема, ст. 322 ЦК України та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в ОСББ.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верхового Суду від 22.02.2018 року у справі №910/11312/17.

Позивачем пред`явлено позовні вимоги щодо стягнення 46628,41 грн.

Разом з тим, відповідачем в ході розгляду справи подано заяву про застосування строку позовної давності.

За ч.ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб`єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Згідно із ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Приписами ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.96 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Щодо застосування строку позовної давності в контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Суд зазначив, що дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням і погрозам звернення до суду. Її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, що також прописано у Рішенні Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, яким визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

При з`ясуванні судом питання щодо дотримання строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, суд враховує, що позивач звернувся до суду з даним позовом 29.12.2020.

Отже, вимоги щодо стягнення основного боргу за період з вересня 2017 року до листопада 2017 року в сумі 5683,39 грн. пред`явлені за межами 3-річного строку позовної давності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, однак в задоволені позову в частині стягнення 5683,39 грн. слід відмовити за спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у спорі, що є самостійною підставою для відмови в позові відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 40945,02 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 46628,41 грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки інфляційних, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

При обрахуванні зазначених сум, судом прийнято до уваги, що відповідно до Роз`яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999р. №02-5/223 "Про деякі питання, пов`язані з застосуванням індексу інфляції" позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням індексу інфляції, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

У відповідності з рекомендаціями відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладеними в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р., у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Крім цього, суд вважає за необхідне відзначити, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок інфляційних з урахуванням суми основного боргу, що підлягає задоволенню, суд вважає вірним нарахування по рахунку в сумі 3485,59 грн. У вимозі щодо стягнення 961,32 грн. інфляційних суд відмовляє.

Разом з тим, суд зауважує, що заперечення відповідача повністю спростовані матеріалами справи.

При цьому суд зважає на висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх та належних доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 40945,02 грн. основного боргу, 3485,59 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на надання правової допомоги у розмірі 8500,00грн, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю 963 від 04.10.2012, видане ленському І.О. (а.с. 104).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

12.11.2020 між КП"«Коростишівська комунальна служба" (клієнт) та адвокатом Ленським Ігорем Олексійовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (а.с. 101-103).

Пунктом 1.1 договору, визначено, що предметом даного договору є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у будь-якому статусі: позивача, відповідача, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, стягувача чи боржника у виконавчому провадженні.

Згідно з п. 3 вказаного договору, гонорар - винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором.

Гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи та загальна сума яких узгоджені Сторонами в розрахунку вартості правової допомоги.

Також сторони визначили п. 4, Договору, що останній набуває чинності з дати його підписання і діє безстроково.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи розрахунок суми гонорару адвоката за надану правову допомогу (а.с. 196), відповідно до якого вартість послуг становить 8500,00 грн.

Згідно з згаданим розрахунком адвокат надав позивачу правову допомогу загальною вартістю 8500,00 грн.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Надаючи оцінку виконаних адвокатом відповідача робіт по наданню послуг з точки зору їх необхідності та співмірності з урахуванням обставин даної справи, суд вважає, що визначена загальна вартість послуг у розмірі 8500,00 грн. не є завищеною.

При здійсненні оцінки співмірності (розумності та виправданості) вартості наданих адвокатом послуг суд також врахував юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець та якість наданих послуг, яка забезпечила належні умови для повного, всебічного і об`єктивного розгляду справи.

Доказів неспівмірності та невідповідності критерію реальності таких витрат відповідачем у справі не подано.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягненути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6959,23 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Київська, 55, ід. код 20413052)

- на користь Комунального підприємства "Коростишівська комунальна служба" (12501, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Героїв Небесної Сотні, 44, ід. код 33877305) 40945,02 грн. основного боргу, 3485,59 грн. інфляційних,1828,54 грн. сплаченого судового збору та 6959,23 грн. витрат по оплаті професійної правничої допомоги.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 28.07.21

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2, 3 - сторонам (рек.)