Рішення № 98605237, 27.07.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2021 року Справа № 903/315/21

за позовом Керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області

до відповідача: Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп"

про стягнення 508 410,26 грн.

Головуючий суддя Шум М. С. Секретар судового засідання: Вижовець М. О.

Представники сторін:

від прокуратури: Ящук Р.В.

від Державної екологічної інспекції: Філюк С.П.

від відповідача: н/з

встановив: на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" про стягнення 508 410,26 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства та судових витрат по справі.

Ухвалою суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження підготовче засідання призначено на 01.06.2021р. на 11:30 год. Встановлено прокурору та позивачам строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив (за наявності), із урахуванням вимог ст.166 ГПК України. Надати суду відповідь на відзив та докази надіслання відповіді відповідачу. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України. Надати суду відзив та докази надіслання відзиву прокурору та позивачам; всі письмові, електронні та інші докази, що підтверджують заперечення проти позову.

01.06.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов як в якому наводить підстави для відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає що Керівник Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області значно зависив суму стягнення шкоди.

11.06.2021р. на адресу суду від Державної екологічної інспекції у Волинській області надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що у позовній заяві Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області належним чином обгрунтовано порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Щодо відзиву на позовну заяву, вважає необгрунтованим твердження відповідача щодо завищеної суми заподіяної шкоди.

Ухвалою суду від 29.06.2021 закрито підготовче провадження у справі. Розгляд справи по суті призначено на "27" липня 2021 р. на 12:00 год.

В судовому засіданні 27.07.2021 представник Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та представник Державної екологічної інспекції у Волинській області позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 27.07.2021 не направив. Водночас, 27.07.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням уповноваженого представника з 24.07.2021 по 24.08.2021 у відпустці.

Представник Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону та представник Державної екологічної інспекції у Волинській області щодо задоволення судом заяви представника відповідача про відкладення розгляду справи надали заперечення.

Розглянувши заяву представника відповідача щодо відкладення розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника прокуратури та представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

встановив:

Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом України „Про охорону навколишнього природного середовища, Законом України „Про рослинний світ, Лісового кодексу України, а також іншим законодавчими актами України.

Згідно з частиною першою статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України та ч. 2, 3 ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Як зазначає позивач, Волинською спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42020030220000031 від 15.05.2020.

На підставі ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення "Про Державну екологічну інспекцію у Волинській області" №133 від 28.04.2020р. , за дорученням Прем`єр-міністра України від 29.01.2020 року №2777/1/1-20 у період з 23.03.2020 по 30.04.2020 була проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством "Волинський військовий лісгосп".

ДП «Волинський військовий лісгосп» створений відповідно до наказу Міністра оборони України від 15.05.2019 № 233 «Про виділ із складу державного підприємства «Львівський військовий лісокомбінат» деяких структурних підрозділів і створення на їх базі державних підприємств», шляхом виділення зі складу ДП «Львівський військовий лісокомбінат» Волинського військового лісгоспу, як структурного підрозділу.

Засновником юридичної особи є Міністерство оборони України. ДП «Волинський військовий лісгосп» є особою-правонаступником ДП «Львівський військовий лісокомбінат».

З матеріалів справи судом додатково встановлено, що за ДП «Волинський військовий лісгосп» закріплені наступні лісництва: Володимир-Волинське, Луцьке, Бережницьке, Черемошнянське, Поворське, Бахівське.

Як вбачається з наданих суду письмових пояснень, Державною екологічною інспекцією у Волинській області, установлено, що у кварталі 3 виділі 2 Поворського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп» незаконно зрізано без відповідного дозволу (лісорубного квитка) 52 дерева породи - осика, сосна, береза, діаметрами до 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34 см. Розмір шкоди заподіяної природньому навколишньому середовищу становить 50 087,41 грн.

У кварталі 3 виділі 6 Поворського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп» незаконно зрізано без відповідного дозволу (лісорубного квитка) 229 дерев породи - осика, вільха, береза діаметрами до 10, 14, 18, 22, 26, 30, 34, 38 см. Розмір шкоди заподіяної природньому навколишньому середовищу становить 407 189,61 грн.

Крім зазначеного, у кварталі 3 виділі 8 Поворського лісництва ДП «Волинський військовий лісгосп» незаконно зрізано без відповідного дозволу (лісорубного квитка) 36 дерев породи - осика, діаметром до 10, 14, 18, 22, 26, 30 см. Розмір шкоди заподіяної природньому навколишньому середовищу становить 51 133,24 грн.

Відповідна обставина підтверджується актом Державної екологічної інспекції №228/04.20 від 03.04.2020, складеним за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ДП «Волинський військовий лісгосп» (зі змінами), а також доданими до акту відомостями обчислення заподіяної шкоди та польовими переліковими відомостями (а.с. 24-41).

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно. Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства (ст. 69 Лісового Кодексу).

Внаслідок незаконного зрізання дерев без відповідного дозволу (лісорубного квитка) у зазначених кварталах та виділах ДП «Волинський військовий лісгосп», навколишньому природному середовищу заподіяна шкода на суму 508 410,26 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 16 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. (ч.ч. 1, 2 ст. 17 Лісового кодексу України).

Приписами ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства; забезпечувати безперешкодний доступ до об`єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані: здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст. 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

В матеріалах справи відсутні докази та не надані такі в ході розгляду справи, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу і недопущення незаконної рубки дерев.

Окрім того, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу (аналогічної правової позиції дотримано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16).

Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 107 вказаного Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Приписами ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Цивільно-правова деліктна відповідальність - це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної рубки дерев, здійснений у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» .

Статтею 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, сплачуються за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Приймаючи до уваги вищевикладене та встановлене, суд зазначає, що відповідач - ДП «Волинський військовий лісгосп» як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

Поряд з цим суд вважає за необхідне зазначити, що вина відповідача полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень .

Отже, ДП «Волинський військовий лісгосп» , як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області про стягнення з Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства у розмірі 508 410,26 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо представництва Волинської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області судом враховано таке.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду №912/2385/118 від 26.05.2020.

Правомірність звернення прокурора з позовом підтверджується перепискою з позивачем (а.с. 19-23).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, судові витрати в сумі 7 626,16 грн. слід покласти на нього відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" (43000, вул. Героїв УПА, буд. 5, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 43250603) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34928308) 508 410,26 грн. шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, шляхом перерахування коштів на рах. №UA988999980333189331000003472, код отримувача 38009371, отримувач коштів ГУК у Волинській/ с. Поворськ, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 24062100).

3. Стягнути з Державного підприємства "Волинський військовий лісгосп" (43000, вул. Героїв УПА, буд.5, м.Луцьк, код ЄДРПОУ 43250603) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057,банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, код Банку 820172, №рах. UA238201720343120001000082783) - 7 626,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

28.07.2021

Суддя М. С. Шум