Рішення № 98605212, 28.07.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/502/21

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Міліціанова Р.В., розглянувши без виклику сторін у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом: Вінницького міського центру зайнятості, вул. Привокзальна, 38, м. Вінниця, 21012, код - 42433672

до: Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради, вул. Хмельницьке шосе, 52, м. Вінниця, 21029, код - 01982502

про стягнення 19 153,22 грн

В С Т А Н О В И В :

18.05.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 09-06/1612-21 від 18.05.2021 року) Вінницького міського центру зайнятості до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради про стягнення 19 153,22 грн суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження справі № 902/502/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання).

Сторонам встановлено строки на вчинення процесуальних дій до 25.06.2021 року.

Ухвалу суду від 24.05.2021 року сторонам надіслано засобами поштового зв`язку за наступними адресами (Вінницькому міському центру зайнятості за адресою: вул. Привокзальна, 38, м. Вінниця, 21012 та Комунальному некомерційному підприємству "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради за адресою: вул. Хмельницьке шосе, 52, м. Вінниця, 21029).

Також сторонам, ухвалу суду направлено засобами електронного зв`язку за адресами: vinmiskcz@gmail.com, vinrtmo65@ukr.net.

Відповідачем отримано ухвалу суду 24.05.2021 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 2102901872915, яке наявне в матеріалах справи.

Станом на час розгляду справи відповідач не скористався правом надати відзив або докази на спростування позовних вимог, позивач не збільшував позовні вимоги.

Сторони також не клопотали про продовження процесуальних строків внаслідок застосованих Кабінетом Міністрів України карантинних заходів.

Отже, сторін завчасно, з дотримання процесуальних строків, визначених ГПК України, повідомлено про розгляд справи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 Рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (Рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (Рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Враховуючи отримання сторонами ухвали суду про відкриття провадження у справі, в якій встановлено час на вчинення процесуальних дій, з огляду на наявність доказів завчасного її отримання, суд вирішив розглянути справу за наявними доказами.

При цьому суд зазначає, що у визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.04.2020 року до Вінницького міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні звернувся громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який 31.03.2020 року звільнений з посади лікаря - хірурга Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України.

14.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського центру зайнятості з особистою заявою про надання статусу безробітного.

На підставі поданої ним заяви, згідно наказу Вінницького міського центру зайнятості 14.04.2020 року йому було надано статус безробітного.

Згідно заяви ОСОБА_1 від 14.04.2020 року відповідно до ч. 1 ст.22 та ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" йому було призначено виплату допомоги по безробіттю, з 01.05.2020 року.

04.05.2020 року гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради про визнання недійсним наказу про внесення змін до штатного розпису, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3500 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом відповідача №915 К від 02.08.1990 року його було призначено на посаду лікаря-хірурга поліклінічного відділення Вінницької центральної районної клінічної лікарні, яка після перейменувань має назву Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради Наказом № 133-к/тр від 27.03.2010 року його було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за скороченням чисельності або штату працівників за ч.1 ст.40 КзПП України.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.08.2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Зазначене рішення оскаржувалось в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021 року скасовано Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07.08.2020 року в частині вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Задоволено позов гр. ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поновлено гр. ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-хірурга у Комунальному некомерційному підприємстві "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради на користь гр. ОСОБА_1 16046,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2020 року по 21.01.2021 року. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць в розмірі 1628,45 грн.,- допущено до негайного виконання. В іншій частині Рішення Вінницького районного суду від 07.08.2020 року залишено без змін.

01.03.2021 року Наказом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради № 59-к/тр поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді лікаря - хірурга з 01.04.2020 року.

Під час чергового відвідування центру зайнятості 10.03.2021 року, гр. ОСОБА_1 надав витяг рішення Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021 року у справі №127/9679/20 та копію наказу Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради від 01.03.2021 року № 59-к/тр про поновлення його на посаді лікаря - хірурга з 01.04.2020 року, згідно рішення суду.

10.03.2021 року прийнято рішення про припинення реєстрації ОСОБА_1 з 01.03.2021 року у Вінницькому міському центрі зайнятості, у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, відповідно до п 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Протягом перебування на обліку в центрі зайнятості гр. ОСОБА_1 виплачено матеріального забезпечення в сумі 19 153,22 грн за період з 14.04.2020 року по 01.03.2021 року.

Відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальообов`язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

14.04.2021 року № 09-07/1271-21 Вінницьким міським центром зайнятості на адресу відповідача надіслано лист № 09-07/1271-21 про відшкодування суми виплаченого матеріального забезпечення у зв`язку з поновленням гр. ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду.

За твердженнями позивача, у зв`язку з поновленням гр. ОСОБА_1 на роботі за рішенням суду, Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради на підставі п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне cтрахування на випадок безробіття", зобов`язана повернути суму виплаченого безробітному забезпечення та вартість наданих соціальних послуг.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникані з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно з ст. 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які прийняті відповідно до Конституції України.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне cтрахування на випадок безробіття" визначено, що законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п. 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Статтями 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Обов`язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, виникає тільки у випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.

Відповідно до п. 10, п. 11 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавцем є власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю, найманий працівник - це фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі та організації або у фізичної особи.

За положеннями п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до норм п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція висвітлена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018 у справі №914/586/17, від 09.07.2018 у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018 у справі № 914/2087/17.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Як встановлено судом вище, в період з 14.04.2020 року по 01.03.2021 року у Вінницькому міському центрі зайнятості перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу по безробіттю гр. ОСОБА_1 .

Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення на роботі це - відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі його незаконного звільнення.

Питання, пов`язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 04.05.2020 року гр. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради про визнання недійсним наказу про внесення змін до штатного розпису, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 3500 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що наказом відповідача №915 К від 02.08.1990 року його було призначено на посаду лікаря-хірурга поліклінічного відділення Вінницької центральної районної клінічної лікарні, яка після перейменувань має назву Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради Наказом№ 133-к/тр від 27.03.2010 року його було звільнено з роботи з 31.03.2020 року за скороченням чисельності або штату працівників за ч.1 ст.40 КзПП України.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 07.08.2020 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.01.2021 року скасовано Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 07.08.2020 року в частині вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Задоволено позов гр. ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Поновлено гр. ОСОБА_1 на роботі на посаді лікаря-хірурга у Комунальному некомерційному підприємстві "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Вінницька центральна районна клінічна лікарня" Вінницької районної ради на користь гр. ОСОБА_1 16046,88 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31.03.2020 року по 21.01.2021 року. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за 1 місяць в розмірі 1628,45 грн.,- допущено до негайного виконання. В іншій частині Рішення Вінницького районного суду від 07.08.2020 року залишено без змін.

За приписами ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження", рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення виплати допомоги по безробіттю, прямо пов`язані з днем поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов`язаний з днем видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.

Судом встановлено, що Наказом Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради № 59-к/тр від 01.03.2021 року поновлено гр. ОСОБА_1 на посаді лікаря - хірурга з 01.04.2020 року.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

При цьому, відповідно до п. п. 4 п.2 ст. 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 вказаного Закону, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі, зокрема, поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Комунальним некомерційним підприємством "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради не спростовано належними та допустимими доказами вимог позовної заяви та не повернуто вищевказані грошові кошти позивачу.

Як визначає ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, позов Вінницького міського центру зайнятості підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Вінницька клінічна багатопрофільна лікарня" Вінницької міської ради (вул. Хмельницьке шосе, 52, м. Вінниця, 21029, код - 01982502) на користь Вінницького міського центру зайнятості (вул. Привокзальна, 38, м. Вінниця, 21012, код - 42433672) 19 153,22 грн - суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду та 2 270,00 грн - відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: klepykov.m.s@gmail.com. ptica.bershad@gmail.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Привокзальна, 38, м. Вінниця, 21012)

3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, 52, м. Вінниця, 21029)