Ухвала суду № 98598785, 20.07.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/1320/20

Провадження № 1-кп/333/166/21

УХВАЛА

20 липня 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого – судді Холода Р.С., за участю: секретаря судового засідання Бобко О.В., прокурора Богача С.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника Нікончик Н.В., обвинуваченої ОСОБА_2 , її захисника Колісника А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_1 у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , обвинувачених у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

У судовому засіданні прокурор Богач С.О. звернувся із письмовим клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . При цьому зазначив, що ризики, які існували на час обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 не зникли, тому необхідно задовольнити клопотання. На думку прокурора строк запобіжного заходу ОСОБА_1 необхідно продовжити з таких підстав.

Останній обвинувачується у скоєнні злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. Зібрані у кримінальному провадженні докази достатньо вказують на винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Обвинувачений раніше судимий за вчинення різнорідних злочинів (у т.ч. корисливих), офіційно не працевлаштований, що може свідчити про те, що єдиним джерелом його доходів є протиправна діяльність і він може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання.

Враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, існують наступні ризики: переховування від суду та можливість вчинення інших злочинів. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів до ОСОБА_1 не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 зазначила, що запобіжний захід відносно ОСОБА_1 було неодноразово продовжено, тому обвинувачений понад рік утримується під вартою. На цей час у кримінальному провадженні досліджені майже всі докази, тому захисник вважає, що вже відпала потреба у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і він повинен бути змінений іншим, більш м`яким запобіжним заходом. ОСОБА_1 не має наміру переховуватися від суду, ризик впливу на свідків або потерпілого відсутній, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином у обвинуваченого не має можливості, скоювати нові злочин останній не збирається. Також, як вважає захисник, сторона обвинувачення не довела, що ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу, існують і на сьогодні. Сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для продовження самого суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На користь звільнення з-під варти обвинуваченого свідчать відсутність у останнього судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя. Просить застосувати до ОСОБА_1 інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що вже понад рік утримується під вартою, хоча прокурор не довів у судовому засіданні жодного ризику. У нього наявні проблеми зі здоров`ям – стрімко падає зір, а умови у слідчому ізоляторі не дозволяють отримувати належне лікування. Йому дійсно провели обстеження зору у лікарні, де встановили, що необхідна операція на очах. Тому, просить суд змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з утриманням під вартою, щоб він міг займатися своїм здоров`ям, зобов`язується з`являтися до суду за першим викликом.

Обвинувачена ОСОБА_2 та її захисник Колісник А.Є. питання щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою залишити на розсуд суду.

Розглянувши клопотання прокурора, заслухавши думку обвинувачених та ї захисників, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого.

Встановлено, що 01.02.2020 року ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя до обвинуваченого ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід – тримання під вартою по 30.03.2020 року з альтернативним запобіжним заходом – заставою у розмірі 40 540 грн. Ухвалами Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2020 року, 01.06.2020 року, 23.07.2020 року, 31.08.2020 року, 05.10.2020 року, 25.11.2020 року, 13.01.2021 року, 01.03.2021 року, 15.04.2021 року, 31.05.2021 року ОСОБА_1 продовжено тримання під вартою по 19.06.2020 року, 31.07.2020 року, 20.09.2020 року, 30.10.2020 року, 04.12.2020 року, 23.01.2020 року, 12.03.2021 року, 30.04.2021 року, 13.06.2021 року та 30.07.2021 року, відповідно, з альтернативним запобіжним заходом – заставою у розмірі 40 540 грн.

Згідно вимог ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частина 2 ст. 331 КПК України передбачає, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За змістом ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Прокурор під час судового засідання, на думку суду, довів наявність фактів, зміст яких переконав суд у тому, що обвинувачений ОСОБА_1 міг вчинити злочин, вказаний в обвинувальному акті.

Також, суд як доказ наявності обґрунтованої підозри враховує показання потерпілого ОСОБА_4 , який у минулих судових засіданнях вказав, що він впізнає ОСОБА_1 як особу, яка відносно нього скоїла злочин, при цьому останній застосовував насильство. Також, при вирішенні питання щодо наявності обґрунтованої підозри суд враховує показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - працівників поліції, які затримали обвинуваченого, допитаних під час судового розгляду.

Тобто, на даному етапі судового розгляду обвинувачення цілком обґрунтоване, доводи обвинуваченого, заявлені на свій захист, будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, суд оцінює та враховує у сукупності такі обставини: особистість обвинуваченого (раніше судимий за скоєння особливо тяжкого злочину; звільнився лише 30.06.2017 року по відбуттю покарання за останньою судимістю), його майновий стан (офіційно не працює, відсутні докази щодо наявності постійного щомісячного доходу), соціальні зв`язки (не одружений, але мешкає з цивільною дружиною, не має на утриманні жодної особи, мешкає без реєстрації в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 ). Факт наявності сестри у обвинуваченого та проживання останньої у м. Мелітополі, на думку суду, стороною захисту не доведений, тому за весь час судового розгляду ні захисником, ні обвинуваченим, ні родичами останнього суду не надані відповідні документи.

Судом також перевірялось твердження ОСОБА_1 , що він не має можливості за станом здоров`я утримуватися у слідчому ізоляторі. На відповідний запит суду зі слідчого ізолятора надійшла відповідь, згідно якої стан здоров`я обвинуваченого задовільний, останній може утримуватися в умовах СІЗО. Крім того, судом перевірялася інформація щодо захворювання ока обвинуваченого. Водночас, з наданих з лікарні документів вбачається, що ОСОБА_1 самовільно залишив приміщення лікарні та не з`явився на операцію, яка була запланована.

Також, на вимогу суду, ОСОБА_1 було проведено обстеження очей у лікарні та долучені до матеріалів кримінального провадження медичні висновки з приводу за результатами цього обстеження. Дійсно, у обвинуваченого встановлено проблеми з очами, рекомендовано операцію, але у плановому режимі, тобто без термінового лікарського втручання.

При вирішенні питання про доцільність продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченим судом враховується також і тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 4 до 6 років позбавлення волі).

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні та продовженні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тому суд, вважає, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину, тому у суду є певні переконання, що ризик продовження злочинної діяльності є очевидним та таким, що може справдитися із великим ступенем вірогідності. Такі висновки ґрунтуються, у тому числі, і на відомостях щодо відсутності офіційного та постійного місця роботи обвинуваченого, та, як наслідок, відсутності законних джерел доходу.

Таким чином, при аналізі пояснень учасників судового засідання, дослідженні матеріалів кримінального провадження, на думку суду, відносно обвинуваченого продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість вчинити інший злочин.

Враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, розцінюючи зазначений ризик як реальний та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного, приймає рішення про продовження відносно ОСОБА_1 строку тримання під вартою, але всього на місяць, тобто до 20.08.2021 року.

Під час обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 слідчий суддя останньому також застосував альтернативний запобіжний захід – заставу у розмірі 40 540 грн. В даному випадку, у суду відсутні підстави для погіршення становища обвинуваченого, тому вважаю за необхідне вказаний запобіжний захід залишити як альтернативний.

Під час розгляду питання про запобіжний захід ОСОБА_1 , суд розглянув клопотання захисника Нікончик Н.В. щодо можливості застосування до обвинуваченого іншого, більш м`якого альтернативного запобіжного заходу, у т.ч. домашнього арешту та особистого зобов`язання.

Водночас, в даному випадку, враховуючи особистість обвинуваченого, ризик вчинення ОСОБА_1 іншого злочину є настільки вагомим, що суд вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти забезпеченню обвинуваченого покладеного на нього процесуальних обов`язків. Вважаю, що запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою є доцільним та відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу.

Крім того, суд залишив альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої ще на стадії досудового розслідування було визначено навіть у меншому розмірі, ніж це передбачено положеннями п.2 ч.5 ст.182 КПК України – 40 540 грн.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 181, 182, 183, 331, 372, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Продовжити строк тримання обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України по 20.08.2021 року (включно).

ОСОБА_1 або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі 40 540 (сорок тисяч п`ятсот сорок) грн.

У разі внесення вказаної застави на ОСОБА_1 покладаються наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження за першою вимогою;

- не відлучатися з м. Запоріжжя без дозволу судді, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження;

- повідомляти суддю, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування з потерпілим ОСОБА_4 , свідками: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.

Повний текст складено 20.07.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод