Вирок № 98596994, 27.07.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3521/18

№ 1-кп/183/190/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючого судді Лили В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Петренко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження №12015040350002747 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нейрупін, Німеччина, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця за контрактом військової частини А4267, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Дахно М.М., Супруна М.О.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Пасічника С.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої Ісаєнка О.В.,

встановив:

05 грудня 2015 р. приблизно о 03 год. 40 хвилин водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Hyundai Galloper» без реєстраційного номеру, рухався зі швидкістю близько 100 км/год. по автодорозі «Знамянка - Луганськ - Ізварине» зі сторони м. Павлоград в напрямку м. Дніпро Новомосковського району Дніпропетровської області. В автомобілі пасажиром, на передньому пасажирському сидінні, перебувала ОСОБА_2 . У цей час, на 234 км +900 м автодороги «Знамянка - Луганськ - Ізварине» Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 , діючи необережно, не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не діючи таким чином, щоб не піддавати загрози життю та здоров`я громадян, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, втратив контроль над керуванням автомобілем «Hyundai Galloper», виїхав за межі проїзної частини внаслідок чого автомобіль перекинувся.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_2 отримала сполучену тупу травму голови та тулуба, яка супроводжувалася утворенням таких тілесних ушкоджень: садна на голові, обличчі, в поперековій області, струс головного мозку, закритий перелом правої ключиці, переломи 4, 5, 6, 7 ребер зліва, забій лівої легені і пневмогідроторакс зліва, переломи відростків 1, 2, 3 поперекових хребців, переломо-вивих тіла 2 поперекового хребця із забоєм спинного мозку, що привело до порушення функцій тазових органів, втрати чутливості та активних рухів в нижніх кінцівках (нижня параплегія). Вищевказані тілесні ушкодження у своєї сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у пред`явленому йому обвинуваченні не визнав. Цивільний позов потерпілої не визнав. Показав, що з часу аварії, під час якої він також отримав травму, його пам`ять розвіялась і день аварії і саму аварію він не пам`ятає. Пам`ятає, що в той день він приїхав з м. Києва у м. Дніпро і потрібно було їхати у м. Павлоград. З ОСОБА_2 він був знайомий. Ймовірно він їхав у автомобілі з ОСОБА_2 , як вона опинилася у автомобілі не пам`ятає. Хто був за кермом автомобіля не пам`ятає. Саму поїздку не пам`ятає, аварію пам`ятає як спалах перед очима. Після аварії ОСОБА_2 була у автомобілі швидкої допомоги, він був поряд. Він також отримав тілесні ушкодження і лікувався. Обставини, що викладені у обвинувальному акті підтвердити не може. У 2016 р. він одружився з ОСОБА_2 , але потім розлучився. З 2017 року проходить службу у Збройних Силах України, де проходив медичну комісію з добрим результатом. У 2018 р. приймав участь у слідчому експерименті по кримінальному провадженню.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим своєї вини, на переконання суду вина обвинуваченого беззаперечно підтверджується наступними доказами, які були досліджені в судовому засіданні:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05.12.2015 року зі схемою та фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди ділянка автодороги «Знамянка - Луганськ - Ізварине» в напрямку м. Дніпро, 234 км + 900 м, де виявлено пошкоджений автомобіль «Hyundai Galloper», що лежав на узбіччі у стані перевернутому догори колесами та відсутність частини відбійника;

- висновком експерта № 70/28-136 від 10.03.2016 р. відповідно до якого при судовій експертизі технічного стану автомобіля встановлено, що рульове керування, робоча гальмівна система та передня підвіска автомобіля «Hyundai Galloper» на момент експертного огляду знаходяться у працездатному стані. Задня підвіска автомобіля «Hyundai Galloper» на момент експертного огляду знаходиться у непрацездатному стані;

- речовим доказом автомобілем «Hyundai Galloper», без реєстраційного номеру, який передано на зберігання його володільцю ОСОБА_2 , згідно розписки;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/323 від 18.05.2018 р., згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати;

- висновком експерта № 187/3 від 14.05.2018 року відповідно до якого при судово-медичній експертизі потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у виді сполученої тупої травми голови та тулуба, яка супроводжувалася утворенням таких тілесних ушкоджень: садна на голові, обличчі, в поперековій області, струс головного мозку, закритий перелом правої ключиці, переломи 4, 5, 6, 7-го ребер зліва, забій лівої легені і пневмогідроторакс зліва, переломи відростків 1, 2, 3-го поперекових хребців, переломо-вивих тіла 2-го поперекового хребця із забоєм спинного мозку, що привело до порушення функцій тазових органів, втрати чутливості та активних рухів в нижніх кінцівках (нижня параплегія). Вищевказані тілесні ушкодження у своєї сукупності, за ступенем тяжкості, відносяться до тяжких, як небезпечні для життя. Усі тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами або при ударах об них, внаслідок внутрішньо-салонної автотравми, при прокиданні, перевертанні чи зіткненні з перегородою автотранспорту, в якому потерпіла знаходилась у якості пасажира. Давність спричинення усіх тілесних ушкоджень відповідає даті пригоди 05.12.2015 р., що підтверджується даними медичних документів;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2018 р. зі схемою та фото таблицею до нього за участю підозрюваного ОСОБА_1 , в ході проведення якого останній розповів і показав на місці про обставини ДТП, яка сталася 05.12.2015 р. Так він керував автомобілем, де пасажиром на передньому сидінні була ОСОБА_2 , під час керування він втратив контроль та автомобіль з`їхав на ліве узбіччя і перевернувся. ОСОБА_5 вказав на місце, де він втратив контроль над керуванням автомобілем та місце з`їзду за межі проїзної частини;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 10.05.2018 р. зі схемою та фото таблицею до нього за участю потерпілої ОСОБА_2 , в ході проведення якого остання розповіла і показала на місці про обставини ДТП, яка сталася 05.12.2015 р. Так вона перебувала у автомобілі, яким керував ОСОБА_5 і на ділянці дороги вказала, де ОСОБА_5 втратив контроль над автомобілем і показала місце, де автомобіль з`їхав у кювет;

- висновком судової автотехнічної експертизи № 5/10.1/407 від 08.06.2018 р., згідно якого в даній дорожній обстановці водій автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 повинен був діяти згідно вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху. У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.12.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з даною ДТП. Технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати. Оскільки втрата керованості автомобіля «Hyundai Galloper» водієм ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці виникла внаслідок перевищення безпечної швидкості руху, а технічно справний стан автомобіля «Hyundai Galloper» дозволяв водієві ОСОБА_1 підтримувати необхідний швидкісний режим транспортного засобу на даній ділянці дороги з урахуванням зміни обстановки, до того ж під час руху автомобіля на проїзній частині дороги перешкоди чи небезпека для руху не виникала, тому технічна можливість уникнути даної ДТП для водія автомобіля «Hyundai Galloper» ОСОБА_1 , при заданому механізмові ДТП, визначалась виконанням ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, для чого в нього не було перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому їх виконати, і ті обставини, які були встановлені під час слідчих дій в світлий час доби не вплинуть на висновки даної експертизи про причинно-наслідковий зв`язок з даною ДТП;

- висновком експерта № 112/3 від 12.02.2016 р. відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді: забійної рани верхнього повіку лівого ока, синець навколо лівого ока, забій головного мозку 1-го ступеню, переломи нижнього краю лівої очниці, решітчастої кістки основи черепу, зовнішньої стінки пазухи верхньої щелепи зліва з крововиливом у пазуху (гемо синус) та попаданням повітря у порожнину черепу (пневмоцефалія), закритий перелом 5-ої п`ясної кістки кисті лівої руки, які у своїй сукупності за ступенем тяжкості відносяться до тяжких, як небезпечні для життя. Усі знайдені тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, і по давності утворення можуть відповідати даті пригоди 05.12.2015 року, що підтверджується даними медичних документів. Так як усі тілесні ушкодження спричинені тупими твердими предметами, і по давності утворення відповідають даті події, можливо стверджувати, що ушкодження утворилися внаслідок внутрішньо-салонної автомобільної травми, можливо під час опрокидання автомобіля;

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що в грудні 2015 року вона зустрічалися з ОСОБА_1 , але зараз вони не спілкуються і допомоги останній їй не надає. 04.12.2015 р. вона перебувала у м. Дніпро разом з ОСОБА_5 у кафе, де останній вживав алкогольні напої, приблизно випив 0,5 л горілки та алкогольні коктейлі. Після того, як приблизно о 22.00 год. ОСОБА_1 посварився з одним із відвідувачів кафе і коли вона не змогла їх заспокоїти, то вона пішла до автомобіля «Hyundai Galloper», який стояв на паркові перед кафе, сіла в середину авто і заснула. Згодом ОСОБА_1 сів за кермо автомобіля та поїхав. Проснулася вона вже після ДТП. Вона лежала поза автомобілем на землі, ніг не відчувала, кликала на допомогу і постійно непритомніла. ДТП відбулась за межами м. Дніпро, точну ділянку дороги не пам`ятає, вона так розуміє, що їх автомобіль врізався у відбійник, інших транспортних засобів не було. ОСОБА_1 їхав за швидкістю не менше 100 км/год. Після ДТП їй надали медичну допомогу на місці. Вона перебувала у реанімації, довго лікувалася, в тому числі в Ізраїлі. ОСОБА_1 не допомагав у лікуванні. Автомобіль належить батальйону «Госпітальєри». Їй відомо, що в лікарні у ОСОБА_1 брали кров на аналіз алкоголю, їй повідомили, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння. В той вечір вона випила в кафе коктейль. Не розуміє чому ОСОБА_1 повіз її за місто, адже у неї був заброньований номер в готелі і вона хотіла поїхати туди на таксі. Внаслідок ДТП вона отримала тяжкі травми, тривалий час лікувалася, перенесла декілька операцій, у неї порушився нормальний спосіб життя через ті наслідки ДТП у виді інвалідності. Після народження дитини вони з ОСОБА_1 розлучилися, дитину виховує сама, ОСОБА_1 дитиною не опікується і взагалі нічим не допомагає. Свій позов підтримала. Щодо покарання ОСОБА_1 , то вважає, що покарання повинно бути справедливим.

Всі вище перелічені докази суд визнає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірними, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження. Всі ці докази в своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного, та є беззаперечними для визнання вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення встановленою та доведеною, його дії підлягають правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Судом досліджено версію захисту, щодо неналежності та недопустимості зібраних у кримінальному провадженні доказів та з тих підстав і закриття кримінального провадження або винесення виправдовувального вироку у зв`язку з недоведеністю вини обвинуваченого, тому, що досудове розслідування проведено без доручення будь-якому слідчому проводити досудове розслідування і з порушеннями порядку визначення процесуальних керівників. При цьому сторона захисту послалася не наявні у неї копії процесуальних документів, відповідно до яких у слідчого не було повноважень повідомляти про підозру та складати обвинувальний акт. Щодо процесуального керівника, то він не визначений прокурором, що підтверджується постановою прокурора, яка не має підпису і цей факт захисником зафіксований під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування.

Таку версію захисту суд вважає нічим не обґрунтованою, надуманою, і суд розцінює таку позицію, як реалізація права на захист, обраного відповідно до закону та свого розуміння вчинених дій, а також намаганням обвинуваченого уникнути відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Вказана версія спростовується дослідженими доказами обвинувачення.

Так відповідно до витягу з кримінального провадження № 12015040350002747 від 07.12.2015 року, згідно якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2015 року було внесено відомості про те, що 05.12.2015 року приблизно о 03.40 год. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Hyundai Galloper» без реєстраційного номеру, рухався по автодорозі «Знамянка-Луганськ-Ізварине» в напрямку м. Дніпро, та на 234 км + 900 м виїхав за межі проїзної частини та перекинувся у кювет, внаслідок чого пасажир ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження та госпіталізована до лікарні. Слідчими визначено слідчих слідчого відділу Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області Чорного Д.С, та Гаркушу Ю.С.

05.06.2018 р. слідчий Чорний Д.С. повідомив про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а слідчий Гаркуша Ю.С. допитав 05.06.2018 р. у якості підозрюваного ОСОБА_1 .

Щодо процесуального керівника то згідно постанови від 07.12.2015 р. Новомосковського міжрайонного прокурора А. Цховребова визначено процесуальних у кримінальному провадженні прокурорів Дишлову К.С. та Козлова С.Г. 04.06.2018 р. заступник керівника Новомосковської місцевої прокуратури Батурін Т. виніс постанову про зміну групи прокурорів та визначив склад прокурорів Шаповала А.М. та Козлова С.Г. Повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України від 05.06.2018 р. складено слідчим та погоджено з прокурором Шаповалом А.М.

Таким чином стороною захисту не надано беззаперечних доказів щодо порушення вимог КПК України під час досудового розслідування в частині повноважень слідчого та прокурора і така версія спростована доказами, наданими суду стороною обвинувачення.

Суд, дослідивши докази, щодо знаходження ОСОБА_1 під час керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, вважає за необхідне таку обставину виключити із обвинувачення.

Згідно довідки КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечнікова» №2422 від 24.12.2015 року, до приймально-діагностичного відділення 05.12.2015 р. надійшов ОСОБА_1 з діагнозом: ЗЧМТ УГМ 1, перелом нижнього краю лівої орбіти, перелом верхньої щелепи, гемосинус. Набрана кров на наявність алкогольного сп`яніння № флакона 20 - 1,227 проміле. Госпіталізований до 2 нейрохірургічного відділення.

Однак при проведенні судовом-медичної експертизи №112/3 від 12.02.2016 р., проведеною експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу свідомо не правдивого висновку факт знаходження ОСОБА_1 стані алкогольного сп`яніння не встановлено. Відомості викладені у довідці №2422 від 24.12.2015 р. підтверджують забір крові у ОСОБА_1 для встановлення стану алкогольного сп`яніння, а наявність запису 1,227 проміле не можливо вважати як наявність алкогольного сп`яніння, оскільки лікарем такого визначення у довідці не написано. Наявність алкогольного сп`яніння спростовується висновком судово-медичного експерта №112/3 від 12.02.2016 р., згідно якого, яких-небудь відомостей, об`єктивного характеру, про наявність у крові потерпілого ( ОСОБА_1 ) під час знаходження у лікарні, у наданих медичних документах не виявлено, а відтак суд вважає дану обставину недоведеною поза розумним сумнівом, оскільки показання потерпілої ОСОБА_2 та дані довідки медичного закладу, про знаходження ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, не підтверджуються об`єктивно на беззаперечно жодними іншими доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 101 КПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

Попереджається експерт і про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Таким чином, експертом була надана відповідна оцінка, зокрема, медичній документації, яка була досліджена в ході експертизи.

Будь-яких клопотань про проведення додаткових, комплексних, комісійних експертиз в ході судового провадження сторонами не заявлялось, а відтак ставити під сумнів висновок судово-медичного експерта підстав у суду немає.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, а всі докази оцінюються в сукупності з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів - з точки зору їх достатності.

Судом не встановлено суттєвих порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування, які б могли перешкодити ухваленню вироку, а тому, за відсутності розумних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 , суд вважає доведеною його вину в інкримінованому злочину.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність усіх обставин у справі, дані про особу обвинуваченого. Так, обвинувачений вчинив тяжке кримінальне правопорушення, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, є учасником бойових дій, на обліку у лікарів не перебуває.

Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд виходячи з поняття покарання та його мети, керуючись ст. 50 КК України, вважає необхідним з урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, застосувати до ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі без позбавленням його права керувати транспортними засобами.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також думку потерпілої, яка просила призначити обвинуваченому справедливе покарання, суд не знаходить підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, а саме нижче від найнижчої межі чи звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки такі підстави у суду відсутні, і вважає, що покарання повинно бути призначено виключно у виді позбавлення волі на певний строк, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним їм обставинам, даним про особу обвинуваченого.

Таке покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України і автомобіль «Hyundai Galloper», без реєстраційного номеру, залишити його володільцю ОСОБА_2 ;

Під час досудового слідства у кримінальному провадженню були проведені Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України судові експертизи технічного стану транспортного засобу, вартістю 1759 грн. 20 коп., та дві судово-автотехнічні експертизи, вартістю 1144 грн. кожна, загальною вартістю 2288 грн. що підлягають стягненню з обвинуваченого, згідно вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, на користь експертної установи.

Судом досліджено цивільний позов, поданий у кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_2 про стягнення (з урахуванням уточнених позовних вимог) з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в сумі 6540306 грн. 63 коп., моральної шкоди в сумі 700000 грн. та стягнення по життєво, мінімальної заробітну плати щомісячно.

Позов обґрунтований тим, що потерпілій внаслідок ДТП спричинені тяжкі тілесні ушкодження, що потягло за собою необхідність тривалого лікування, у тому числі за кордоном, проведення хірургічних операцій, придбання ліків та виробів медичного призначення, проведенні різних медичних процедур, реабілітацію. Так, витрати на реабілітаційний курс лікування в ТОВ «Оздоровчо-реабілітаційний центр «Модричі» в період з 28.11.2017 р. по 06.12.2017 р., з 18.03.2018 р. по 29.03.2018 р., з 05.11.2018 р. по 14.11.2018 р. склали 103556 грн. 64 коп. Витрати на реабілітаційний курс лікування в ТОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» склали 51531 грн. 31 коп. Витрати на пальне для переїзду на автомобілі з м. Павлоград Дніпропетровської області до с. Модричі Львівської області для проходження курсу реабілітації та у зворотному напрямку склали 7154 грн. 02 коп.

На лікування в лікарні «ManorMedikalGroup» м. Тель-Авів, Ізраїль, витрачено 233964 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову становить 6245926 грн. 34 коп. Потерпілою також витрачено кошти на придбання візка для душу і туалету на суму 10950 грн., на придбання медикаментів та товарів медичного призначення на суму 108809 грн. 88 коп., на надання психотерапевтичної допомоги в ТОВ «Центр неврозів» на суму 1700 грн.

Крім того, потерпілій спричинена і моральна шкода, яка зумовлена перенесеним фізичним болем від отриманих травм під час ДТП, тривалим лікуванням, перенесеними хірургічними операціями, негативними наслідками у виді значного погіршення здоров`я, пожиттєвій інвалідності, що призвело до вимушених змін у її житті, втраті можливості продовжувати свій звичайний спосіб життя, перенесених душевних стражданнях та хвилюваннях внаслідок погіршення здоров`я. Моральну шкоду потерпіла оцінює в 700000 грн.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналізуючи обставини справи та надані потерпілою ОСОБА_2 докази на підтвердження своїх вимог в частині матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про необхідність їх часткового задоволення з огляду на таке.

Так, позивачем надано підтвердження витрат на реабілітаційні курси лікування в ТОВ «Оздоровчо-реабілітаційний центр «Модричі» на суму 103556 грн. 64 коп., на реабілітаційний курс лікування в ТОВ «Відпочинково-оздоровчий комплекс «Вернигора» на суму 51531 грн. 31 коп., на пальне для переїзду на автомобілі з м. Павлоград Дніпропетровської області до с. Модричі Львівської області для проходження курсу реабілітації та у зворотному напрямку на суму 7154 грн. 02 коп., на лікування в лікарні «ManorMedikalGroup» м. Тель-Авів, Ізраїль на суму 233964 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову становить 6245926 грн. 34 коп., на придбання візка для душу і туалету 10950 грн., на придбання медикаментів та товарів медичного призначення на суму 108809 грн. 88 коп., на надання психотерапевтичної допомоги в ТОВ «Центр неврозів» на суму 1700 грн., підтверджено документально відповідними касовими чеками, квитанціями, виписками та рахунками медичних установ. Загальна сума таких витрат становить 6540306 грн. 63 коп.

При вирішенні питання щодо стягнення матеріальної шкоди на лікування ОСОБА_2 суд бере до уваги документальне підтвердження витрати на придбання візка для душу і туалету вартістю 10950 грн. та отримання нею психотерапевтичної допомоги в ТОВ «Центр неврозів» на суму 1700 грн.

В цій частині позову, суд вважає, що витрати доведені та підтвердженні відповідними документами і позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо посилання позивача на надані суду фіскальні чеки на придбання ліків та інших речей, суд у якості належних доказів може враховувати лише ті з них, які супроводжуються рецептами, висновками спеціаліста, судово-медичного експерта, довідок, призначень лікаря. Однак документів, що підтверджували б придбання лікарських препаратів згідно чеків, позивачем суду надано не було. А відтак, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволені позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди на лікування, у зв`язку з тим, що позивач, в порушення вимог ст. ст. 10, 81 ЦПК України, не довів її наявність.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у виді витрат понесеним на лікування лікарні «ManorMedikalGroup» м. Тель-Авів, Ізраїль на суму 233964 долари США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день подання позову становить 6245926 грн. 34 коп., то в цій частині позову суд відмовляє з підстав, передбачених ст. 81 ЦПК України, оскільки надані позивачем суду документи (т. 1 а.с. 99-106) викладені іноземною мовою і суд визнає їх неналежним доказом згідно ст. 77 ЦПК України, переклад до матеріалів позову не долучений, а суд позбавлений можливості здійснювати переклад і перевірити належним чином викладену в них інформацію. Крім того будь яких документів, що підтверджували б перерахунок і курс іноземною валюти до української гривні до позову не надано. Також відсутні будь які відомості, або посилання на необхідність лікування позивача виключно в такому лікувальному закладі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пожиттєво коштів у розмірі мінімальної заробітної плати щомісяця, то в цій частині суд в замовленні позову відмовляє виходячи з наступного.

Згідно до положень ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином вказана норма тільки встановлює розмір відшкодування завданої шкоди, а позивач послалася на вказану норму, як на право вимагати пожиттєвого відшкодування завданої школи за наявності наслідку дій відповідача, що призвели до каліцтва. Таке посилання позивача, як на спосіб захисту порушених прав суд вважає хибним, тому і таким, що не підлягає задоволенню

Щодо позову у частині вимог про відшкодування завданої моральної шкоди, то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обстави, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Крім того, відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Суд приходить до переконання, що неправомірними діями обвинуваченого потерпілій була спричинена моральна шкода, яка полягає у перенесених душевних стражданнях у зв`язку із перенесеним фізичним болем під час ДТП від отриманих травм, тривалим лікуванням, перенесеними хірургічними операціями та медичними процедурами, необхідністю проведення реабілітаційних процедур, вимушеними змінами у її житті внаслідок отриманих травм та необхідності подальшого лікування, втраті можливості продовжувати свій звичайний спосіб життя, значним погіршенням стану здоров`я. Суд також враховує характер та обсяг душевних та психічних страждань потерпілої, характер немайнових втрат і порушення нормальних життєвих зв`язків.

Суд бере до уваги, що в результаті ДТП потерпілій спричинені тяжкі тілесні ушкодження, їй присвоєно 1 групу інвалідності пожиттєво, вона потребує постійного стороннього догляду, допомоги, оскільки не може самостійно ходити, потерпіла втратила працездатність і потребує у подальшому лікування, у тому числі санаторно-курортного. Судом також враховується і поведінка обвинуваченого, який жодним чином ні матеріально, ні особисто не надавав допомогу потерпілій. Суд також виходить із засад розумності, виваженості та справедливості. Враховуючи всі обставини справи, доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що позовні вимоги потерпілої в частині відшкодування завданої моральної шкоди є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню у розмірі 500000 грн.

В іншій частині позову необхідно відмовити, як недоведеному позивачем у зазначеному розмірі.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, ст. ст. 22, 23 ЦПК України суд, -

ухвалив:

визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання шість років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Речові докази : автомобіль «Hyundai Galloper» без реєстраційного номеру, залишити потерпілій ОСОБА_2 за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України судові витрати за проведені експертизи : технічного стану транспортного засобу № 70/28-136 від 10.03.2016 р. - 1759 грн. 20 коп., механізму дорожньо-транспортної пригоди №5/10.1/323 від 18.05.2018 р. - 1144 грн., механізму дорожньо-транспортної пригоди №5/10.1/407 від 08.06.2018 р. - 1144 грн., загальною вартістю 4047 грн. 20 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 12650 грн. (дванадцять тисяч шістсот п`ятдесят гривень) та моральну шкоду в сумі 500000 (п`ятсот тисяч гривень)

В іншій частині позову відмовити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копії вироку видати прокурору, обвинуваченому негайно, після його проголошення.

Суддя Лила В.М.