Ухвала суду № 98596347, 22.07.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/12031/21

провадження № 4-с/753/187/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судових засідань Радченка А.О.

представника заявника Андруцької Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про відкриття провадження у справі та про арешт майна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія»,

В С Т А Н О В И В:

15 червня 2021 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича, щодо визнання його дій неправомірними та скасування постанов, заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська факторингова компанія".

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/12031/21 між суддями від 16 червня 2021 року матеріали скарги передано в провадження судді Шаповалової К.В. Фактично справу було передано судді 17 червня 2021 року.

Ухвалою суду від 23 червня 2021 року розгляд скарги призначено на 7 липня 2021 року.

У судове засідання 7 липня 2021 року з`явився представник скаржника, стягувач та приватний виконавець не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, причини неявки суду не повідомили.

У судовому засіданні 7 липня 2021 року представник скаржника подав до суду заяву про зменшення вимог скарги, а саме просили суд лише визнати неправомірними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та винесення постанов про арешт майна, коштів боржника, а також стягнутий витрати на правову допомогу в іншій частині просили скаргу не розглядати, з огляду на те, що приватним виконавцем 23 червня 2021 року була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження.

7 липня 2021 року розгляді скарги було відкладено до 22 липня 2021 року.

12 липня 2021 року до суду надійшли копії матеріалів виконавчого провадження, а 20 липня 2021 року пояснення від приватного виконавця, який просив у задоволенні скарги відмовити повністю, вказав, що його дії не були неправомірними, він діяв в межах ЗУ !Про виконавче провадження», а коли дізнався про скасування рішення апеляційної інстанції Верховним Судом та передання справи до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог, виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

У судове засідання 22 липня 2021 року з`явився представник скаржника, інші учасники провадження не з`явились, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до приписів статті 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, вивчивши копії матеріалів виконавчого провадження № 65459480, оцінивши зібрані у справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, у судовому засіданні представник скаржника зазначив, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. було неправомірно відкрито виконавче провадження № 65459480 відносно ОСОБА_1 з виконання виконавчого листа Дарницького районного суду м. Києва, виданого 26 січня 2018 року, оскільки постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 листопада 2016 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 7 грудня 2017 року та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Враховуючи вказане, дії приватного виконавця щодо відкриття 17 травня 2021 року виконавчого провадження на виконання рішення суду, що було скасовано судом касаційної інстанції, а також винесення постанов про опис та арешт майна, арешт майна боржника, арешт коштів боржника є неправомірним. Крім того, представник зауважила, що виконавчий лист до виконання був поданий із пропуском строку, встановленого ЗУ «Про виконавче провадження», а виконавчі дії щодо опису майна - автомобіля, проводились виконавцем у час, який заборонено проводити, відповідно до приписів ЗУ «Про виконавче провадження».

Приватний виконавець у письмових поясненнях заперечив проти скарги, просив суд відмовити в її задоволенні, вказав, що виконавчий лист стягувачем був поданий в межах 3-річного строку, оскільки такий перервався у зв`язку із зверненням стягувача до державного виконавця, постанова про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна винесена ним правомірно, з урахуванням вимог ЗУ «Про виконавче провадження». Зауважив, що нормами ЗУ «Про виконавче провадження» не передбачено, що під час відкриття виконавчого провадження та перевірки підстав для відмови у відкриття чи повернення виконавчого провадження приватний виконавець зобов`язаний перевіряти чинність рішення в ЄДРСР. На момент відкриття виконавчого провадження йому не було відомо про скасування рішень суду Верховним Судом, а стало про них відомо вже в ході здійснення виконавчих дій. Стосовно часу вчинення виконавчих дій, то вказав, що на відео, на якому зафіксовано опис майна боржниці, зазначений час - 6.12 год, що не суперечить приписам чинного законодавства.

Положеннями статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 3 ЗУ «Про виконавче провадження» зокрема визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судові накази;

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року первісний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 180 289,99 грн.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 07 грудня 2017 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 листопада 2016 року в частині солідарного стягнення скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у позові ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін

28 вересня 2017 року апеляційний суд залучив до участі у справі ТОВ «Українська факторингова компанія» як правонаступника позивача за первісним позовом ПАТ «УкрСиббанк».

26 січня 2018 року Дарницьким районним судом м. Києва видано виконавчий лист.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та зупинено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 2 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.

Постановою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 7 грудня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 180 289,99 грн скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження 27 лютого 2018 року Дарницьким ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.

Відповідно до відмітки, що міститься на виконавчому листі, він був повернути стягувачу 2 березня 2021 року на підставі пункту 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (подання заяви стягувача).

17 травня 2021 року ТОВ Українська факторингова компанія» звернулось із заявою до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського А.М. про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Тобто 27 лютого 2018 року було перервано 3-річний строк подання виконавчого листа до виконання, оскільки стягувач звернувся до державного виконавця із відповідною заявою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 5 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Зазначені норми спростовують доводи представника скаржника про те, шо приватним виконавцем було відкрито виконавчого провадження поза межами 3-річного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Стосовно твердження скаржника про те, що приватним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження не було перевірено чинність рішення суді, на виконання якого був поданий відповідний виконавчий лист, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;

11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Отже, вказаними нормами не передбачено обов`язку виконавця (приватного, державного) перевіряти інформацію щодо того, чи скасоване рішення суду, на виконання якого поданий виконавчий лист, який виданий уповноваженим органом (особою) та містить всі передбачені статтею 4 ЗУ «Про виконавче провадження» обов`язкові реквізити.

Наведене спростовує доводи представника скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця при відкриття виконавчого провадження.

Доводи скаржника про те, що, відповідно до статті 19 Конституції України приватний виконавець зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже мав пересвідчитись у тому, що рішення суду на виконання якого виданий виконавчий лист не скасовано, оцінюються судом критично, з огляду на те, що приватний виконавець під час прийняття до виконання виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження діяв в межах ЗУ «Про виконавче провадження», що було встановлено судом та не спростовано представником скаржника.

Як зазначав сам представник скаржника 23 червня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. було закінчено виконавче провадження № 65459480 про що прийнята відповідна постанова та припинено чинність арешту майна боржника, чинність арешту коштів боржника, знято з електронних торгів лот № 484020 з примусової реалізації майна боржника - транспортного засобу.

Приватним виконавцем Телявським А.М. з даного приводу було надано пояснення, з яких вбачається, що на підставі протоколу № 55 Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 5 березня 2021 року приватного виконавця Телявського А.М. було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та зупинено його діяльність строком на 1 місяць Вказане дисциплінарне стягнення було введено в дію 22 червня 2021 року. На виконання умов статті 42 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» між приватним виконавцем Телявським А.М. та приватним виконавцем Лановенко Л.О. було укладено договір про заміщення приватного виконавця, відповідно до якого на період зупинення діяльності ОСОБА_3 виконавчі дії у виконавчих провадженнях Телявського А.М. здійснюються приватним виконавцем Лановенко Л.О. від свого імені та прикладає свою печатку (витяг з договору від 22 червня 2021 року).

Стосовно доводів представника скаржника про те, що виконавчі дії приватним виконавцем вчинялись у час, у який заборонено вчиняти такі дії, зокрема опис та арешт транспортного засобу, необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 29 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться виконавцем у робочі дні, не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається виконавцем.

Представник скаржника стверджує, що виконавчі дії приватним виконавцем проводились в нічний час після 24:00 год за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 9-г, де був припаркований автомобіль, вилучення та опис майна проводився без власника. ОСОБА_1 виявила відсутність автомобіля 18 травня 2021 року о 6:50 год, що свідчить про те, що виконавчі дії проводились до 6:00 год ранку.

Приватним виконавцем до пояснень було додано диск з відеофіксацію виконавчої дії - опису та арешту транспортного засобу боржника, з якого вбачається, що такі дії проводились 18 травня 2021 року о 6:12 год ранку із залученням понятих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що зроблено відповідний запис на постанові про опис та арешт майна боржника від 18 травня 2021 року.

Отже, доводи представника скаржника щодо неправомірності дій приватного виконавця під час відкриття виконавчого провадження, та винесення постанов про арешт майна, коштів боржника, не знайшли свого підтвердження під час розгляду скарги.

Представник скаржника підтвердила той факт, що після закінчення виконавчого провадження та припинення дії постанов про арешт майна та коштів боржника, транспортний засіб був повернутий боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як зазначалось, у судовому засіданні представник скаржника просив суд розглядати вимоги лише щодо визнання дій приватного виконавця неправомірними, з огляду на те, що виконавче провадження відповідною постановою від 23 червня 2021 року було закінчено.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, вказана норма закону визначає що одночасно із визнанням дій, зокрема приватного виконавця неправомірними, суд має зобов`язати його вчинити певні дії, тобто вказаною нормою не передбачає можливості встановлення неправомірності дій приватним виконавцем без застосування відповідного зобов`язання для такого виконавця.

Під час розгляду цієї скарги представник скаржника зменшив вимоги та зазначив, що приватним виконавцем вже скасовані відповідні постанови, про скасування яких спочатку було заявлено вимогу, а отже на час ухвалення рішення за результатами розгляду скарги не вбачається можливим зобов`язати вчинити виконавця певні дії, з огляду на те, що вони вчинені ним добровільно.

Частиною третьою статті 451 ЦПК України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Телявським А.М. постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна, коштів боржника були винесені з дотриманням приписів ЗУ «Про виконавче провадження», доводи скарги під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, а тому суд приходить до висновку, що скарга є необґрунтованою та в її задоволенні необхідно відмовити.

З огляду на те, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 судом відмовлено, відповідно не підлягає задоволенню і вимога скаржника про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 447, 451 ЦПК України, статтями 1, 4, 24,74 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Телявського Анатолія Миколайовича про відкриття провадження у справі та про арешт майна, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошеня. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 27 липня 2021 року.

Суддя: К.В. Шаповалова