Рішення № 98595979, 27.07.2021, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/416/21

Номер провадження 2/948/197/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2021 Машівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Косик С.М.,

за участю секретаря Сизоненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» про захист прав споживачів, -

в с т а н о в и в :

у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив визнати недійсним договір № 1917785, укладений 12 квітня 2021 року між ним та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», посилаючись на те, що умови цього договору є несправедливими та суперечать Закону, оскільки договір був укладений в порушення норм ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», та абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», позаяк працівники ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» при видачі кредитних коштів не ознайомили його з умовами кредитування та ризиками, кредитор не надав йому повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання кредиту, крім того, пункт 4.3. договору, відповідно до якого за невиплату процентів від суми позики або виплату процентів від суми позики та суми позики у строк, що перевищує строк позики за цим договором, позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю пеню у розмірі 3,0 % від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що, на його думку, є несправедливим і незаконним, а також відповідач не повідомляв його про умови та строки обробки його персональних даних.

Відповідач подав відзив на позов (а.с.31-35) та в обґрунтування посилається на те, що Товариство є фінансовою установою та 19.11.2015 року отримало Ліцензію на продовження господарської діяльності з надання фінансових послуг, яка є безстроковою та оформлена в без документальній формі. 12.04.2021 року між сторонами укладено Договір позики № 1917785 в електронній формі, в якому зазначено умови позики та який підписувався відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 «Про електронну комерцію». Укладений між сторонами договір відповідає волевиявленню сторін та вимогам Закону, позичальник підписавши договір підтвердив, що вивчив умови Договору та Правил надання грошових коштів у позики на умовах повернення в кінці строку позики, на момент укладення правочину не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та в подальшому прийняв грошові кошти. Також звертає увагу суду, що Договором позики не передбачено стягнення неустойки (штрафу, пені) за невиконання позичальником взятих на себе зобов`язань, натомість проценти на прострочену позику в розмірі 2,7% від суми позики за кожен день прострочення повернення, що не становить понад 50% суми позики, адже даний пункт Договору передбачає відповідальність за порушення позичальником умов договору та при належному виконанні договірних зобов`язань підвищення процентної ставки не застосовується.

У судове засідання сторони не з`явилися, позивач направив заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі (а.с.17). Представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.35). Виходячи з викладеного, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін за наявними доказами у справі.

Відповідно до п.1 договору № 1917785, укладеного 12 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.

За п.2 Договору сума позики становить 1410,00 грн, строк Позики 30 днів, процентна ставка в день 1,99%, дата надання Позики 12.04.2021, дата повернення – 12.05.2021, знижена процентна ставка – 0,01 %, процентна ставка за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за день 2,70%, орієнтовна річна процентна ставка 3,65%, орієнтовна вартість позики 1414,23 грн.

За змістом п.4.1, 4.2 Позичальник ознайомився та вивчив умови Договору та Правил надання грошових коштів у позики на умовах повернення в кінці строку позики.

Згідно з п.5 Договір укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт пропозиції), та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Суд відхиляє доводи позивача про ненадання відповідачем повної інформації щодо умов та настання ризиків при укладенні оспорюваного договору і нечесну підприємницьку практику, оскільки такі доводи ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються змістом договору про надання фінансового кредиту та паспортом позики, згідно з яким відповідачу було надано інформацію відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Не вбачає суд і порушень положень статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», так як при належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань, натомість відомості про нарахування штрафних санкцій в матеріалах справи відсутні.

Кредит надавався позивачу на строк до тридцяти днів та відсоткова ставка за користування кредитними коштами була йому відома у момент укладення договору.

У зв`язку з вищевикладеним суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Саме так застосовано норми матеріального права в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19, провадження № 61-16243 св 20.

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-18, 81, 141, 209-245, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» про захист прав споживачів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Машівський районний суд.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 від 08.02.2001, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», місцезнаходження: площа Арсенальна, 1 Б, м. Київ, 01004, код ЄДРПОУ 39861924.

Суддя С. М. Косик