Ухвала суду № 98595118, 26.07.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/38103/21-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,

при секретарі судових засідань Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві судове провадження за скаргою адвоката Скотара Олександра Миколайовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000001161 від 26.06.2020,-

В С Т А Н О В И В :

15.07.2021 у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката Скотара Олександра Миколайовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , яка передана слідчому судді Ільєвій Т.Г. 19.07.2021, на бездіяльність уповноважених осіб Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000001161 від 26.06.2020.

В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 12.05.2021 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Шапутько С.В. від 13.04.2021 по справі № 757/19187/21-к по вказаному кримінальному провадженні за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучене майно, належне останньому, а саме:

- грошові кошти у сумі 30340,00 (тридцять тисяч триста сорок) євро ЄС;

- грошові кошти у сумі 56500,00 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот) гривень;

- грошові кошти у сумі 72800,00 (сімдесят дві тисячі вісімсот) доларів США;

- предмет схожий на пістолет ПМР № НОМЕР_1 із 8 (вісьмома) патронами;

- двадцять п`ять патронів калібру 12;

- рушниця «ESCORT» № НОМЕР_2 .

Адвокат вказує, що все вище перелічене майно, належне ОСОБА_1 та не має відношення до кримінального провадження та вилучення даного майна є протиправним.

Особа, що подала скаргу в судове засідання не з`явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність.

Прокурор/слідчий у судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином.

Частиною 3 ст. 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації учасникам провадження, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, суд визнав можливим провести розгляд у відсутність не з`явившихся осіб, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020000000001161 від 26.06.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що на території Рівненської та Житомирської областей організована група осіб, учасниками якої є працівники лісової галузі та керівники суб`єктів підприємницької діяльності, які в порушення вимог Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісового кодексу України, нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, шляхом внесення недостовірних відомостей до офіційних документів та подальшого їх використання, здійснюють незаконну вирубку, транспортування та збут лісу.

Так, встановлено, що до вчинення вказаного злочину причетні посадові особи ДП «Костопільський військовий лісгосп» (ЄДРПОУ 43251937). Співорганізатором злочинної схеми з розкрадання незаконно вирубленої деревини та основним покупцем деревини породи «дуб» у зазначеному лісгоспі є ФОП ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді від 13.04.2021 задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , в будинку АДРЕСА_1 та надвірних спорудах, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , з метою відшукання та вилучення:

- товаро-транспортних накладних, документів, на підставі яких здійснювались рубки та реалізація деревини протягом 2020-2021 років в ДП «Костопільський військовий лісгосп», мобільних телефонів, носіїв інформації, сім-карток, інших засобів зв`язку, планшетних комп`ютерів та техніки, яка може зберігати інформацію про кримінальне правопорушення чи містити відомості про спілкування причетних осіб: нотатки, чорнові записи, оптичні чи паперові носії інформації, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення; грошових коштів, щодо яких у органу досудового розслідування є підстави вважати, що вони здобуті за викладених в фабулі кримінального провадження обставинах (не підтверджених документально);

- відшукання серверного обладнання, з можливістю вилучення з нього інформації щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім`ї або його представникові.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

В рамках вказаного кримінального провадження, 12.05.2021 під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Шапутько С.В. від 13.04.2021 по справі № 757/19187/21-к по вказаному кримінальному провадженні за місцем проживання ОСОБА_1 було вилучене майно, належне останньому, а саме:

- грошові кошти у сумі 30340,00 (тридцять тисяч триста сорок) євро ЄС;

- грошові кошти у сумі 56500,00 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот) гривень;

- грошові кошти у сумі 72800,00 (сімдесят дві тисячі вісімсот) доларів США;

- предмет схожий на пістолет ПМР № НОМЕР_1 із 8 (вісьмома) патронами;

- двадцять п`ять патронів калібру 12;

- рушниця «ESCORT» № НОМЕР_2 .

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Наряду з вказаним, слідчий суддя вважає за доцільне зазначити, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України.

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом (частина 1, 2 статті 22 КПК України).

При цьому, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Вказані норми кримінального процесуального законодавства та відповідна практика Європейського суду з прав людини, вказує, що особі, яка звертається із скаргою до суду, процесуальним законодавством надаються не лише права, а і покладаються обов`язки.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, при вивченні матеріалів скарги, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає адвокат, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 13.04.2021.

Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності особи, яка подала скаргу обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката Скотара Олександра Миколайовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 на бездіяльність уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України, яка полягає у неповерненні тимчасового вилученого майна під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42020000000001161 від 26.06.2020 - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Т.Г. Ільєва