Рішення № 98594966, 27.07.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1245/21

Провадження № 2/591/1524/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання - Синецької І.О.,

представника відповідача - Пилипенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 591/1245/21 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

У Х В А Л И В :

У лютому 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № CL-SMEC00/012/2008 від 18 лютого 2008 року між ним та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 18 лютого 2008 року було укладено договір застави автотранспортного засобу - автомобіля МАЗ 544008-060-031, 2008 року випуску, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. та зареєстрований у реєстрі № 758. 11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 878, яким звернено стягнення на предмет застави (автомобіль МАЗ 544008-060-031) на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» для погашення його заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 45552,86 доларів США.

Позивач вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням вимог статті 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Зокрема, 11 травня 2012 року позивачу було вручено досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором достроково у повному обсязі, тому з цього часу були відсутні підстави для нарахування відсотків за кредитним договором. Також посилається на те, що строк, за який виникла заборгованість та проводилось стягнення, становить період з 18 лютого 2008 року до 17 грудня 2013 року, проте на суму заборгованості поширюється загальна позовна давність, яка встановлена тривалістю у три роки, а тому поза цим строком нотаріус не вправі вчиняти виконавчий напис. Крім того, до вчинення оскаржуваного виконавчого напису 04 лютого 2014 року Зарічним районним судом м. Суми було ухвалено заочне рішення про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором, що свідчить про відсутність безспірності заборгованості за кредитним договором.

Посилаючись на вказані обставини, позивач простить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 878, вчинений 11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач ТОВ «Вердикт Капітал» просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому, зазначає, що строк виконання зобов`язань за договором застави настав ще 03 лютого 2014 року, зобов`язання по погашенню кредитної заборгованості ОСОБА_1 не виконані. Крім того, приватному нотаріусу були подані всі необхідні документи для вчинення виконавчого напису, а сам відповідач і приватний нотаріус, вчиняючи виконавчий напис, діяли в межах правового поля. Вчинення виконавчого напису є альтернативним позасудовим способом захисту цивільних прав, а виконавчий напис нотаріуса - самостійною підставою для задоволення вимог кредитора шляхом стягнення грошових сум або витребування майна від боржника за цим виконавчим документом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Крім того, заперечуючи проти позову, 06 травня 2021 року відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Заяву мотивував тим, що строк оскарження виконавчого напису становить 3 роки з моменту вчинення або з моменту, коли позичальник дізнався про вчинення виконавчого напису, тобто, з моменту повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

У письмових поясненнях Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) повідомило суд про те, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № 44932829 про стягнення з ОСОБА_4 на користь групи стягувачів заборгованості. До складу зведеного виконавчого провадження входило і виконавче провадження № 44198609 з примусового виконання виконавчого напису № 878, виданого 11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль МАЗ 544008-060-031, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в сумі 422 421 грн 66 коп. Вказане виконавче провадження перебувало на примусовому виконанні з 25 липня 2014 року по 16 листопада 2020 року. В ході примусового виконання виконавчого провадження № 44198609 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса державним виконавцем 24 червня 2015 року винесено постанову про розшук майна боржника, а також звернуто стягнення на вказане майно шляхом його опису та арешту. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». 02 грудня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». 04 лютого 2020 року державним виконавцем на адресу ТОВ «Вердикт Капітал» направлено вимогу щодо надання згоди на реалізацію описаного та арештованого майна, що є предметом застави, на яку стягувач надав згоду. В подальшому вказане майно було реалізовано на електронних торгах. 09 листопада 2020 до відділу надійшла заява ТОВ «Вердикт Капітал» про повернення виконавчого документа. 16 листопада 2020 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» адвокат Пилипенко С.В. заперечив проти позову.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Треті особи приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в судове засіданні не з`явились, від приватного нотаріуса надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що для забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором 11 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір застави автотранспортного засобу за № PS-SMEC00/077/2008, відповідно до умов якого позивач надав в заставу банку автомобіль МАЗ 544008-060-031, 2008 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_1 , посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. та зареєстрований у реєстрі № 2959 (а.с. 9-11).

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору 11 травня 2012 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направив ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором № CL-SMEC00/012/2008 від 18 лютого 2008 року, яку ОСОБА_1 отримав 11 травня 2012 року (а.с. 7).

11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис № 878, яким запропоновано звернути стягнення на рухоме майно - автомобіль МАЗ 544008-060-031, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна», який є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк» за договором застави, посвідченого 11 червня 2008 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Рибалкою К.Д. за реєстровим № 2959, у розмірі: залишок заборгованості за кредитом - 44044,19 доларів США, заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 1508,67 доларів США, а всього у сумі 45552,86 доларів США, що за курсом НБУ станом на 11 березня 2014 року становить 420 721 грн 66 коп. Строк, за який провадиться стягнення - п`ять років дев`ять місяців двадцять дев`ять днів, а саме з 18 лютого 2008 року по 17 грудня 2013 року (а.с. 8).

У статтях 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» у редакції Закону, чинній на час вчинення виконавчого напису, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» у тій же редакції Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

У пункті 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису, визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктом 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, в редакції, яка діяла на час вчинення виконавчого напису, передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Верховний Суд України у постанові № 6-887цс17 від 5 липня 2017 року вказував на те, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Зокрема, спростовує безспірність заборгованості боржника той факт, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису в суді розглядається по суті спір щодо розміру цієї заборгованості. Проте не свідчить про наявність спору щодо заборгованості лише та обставина, що у виконавчому написі зазначена більша сума заборгованості, ніж у повідомленні, надісланому стягувачем боржнику в процедурі звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

У оспорюваному виконавчому написі зазначено, що строк, за який виникла заборгованість та проводиться стягнення, становить п`ять років дев`ять місяців двадцять дев`ять днів, а саме з 18 лютого 2008 року по 17 грудня 2013 року, тобто більше ніж за три роки користування кредитними коштами.

Отже, оспорюваний виконавчий напис вчинено поза межами строку давності з дня виникнення права вимоги, що свідчить про неправомірність вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а отже, про неправомірність й самого виконавчого напису нотаріуса.

Разом з цим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За правилами частини третьої статті 267 ЦК України позовна даність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення» встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, відмовляючи у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності, суд, встановивши всі обставини справи, має встановити обґрунтованість чи безпідставність позовних вимог, належним чином мотивувати свої висновки. У випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв`язку зі спливом позовної давності, а у випадку недоведеності позову - відмовляє у його задоволенні саме з цих підстав.

Вказаних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 308/3994/17, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України мають враховуватися судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Оспорюваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 11 березня 2014 року, а з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся 25 лютого 2021 року.

При цьому, з оглянутих в судовому засіданні матеріалів зведеного виконавчого провадження № 44932829, які перебувають на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) стосовно групи стягувачів щодо одного й того ж боржника ОСОБА_1 , у тому числі, з виконання виконавчого напису № 878, виданого 11 березня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., вбачається, що 20 лютого 2015 року ОСОБА_1 особисто отримав повідомлення державного виконавця про надання належного йому рухомого майна для опису. Крім того, 25 лютого 2015 року боржник особисто звернувся до відділу державної виконавчої служби із заявою, в якій вказав про зареєстровані за ним транспортні засоби. Також з акта опису й арешту майна від 24 червня 2015 року вбачається, що ОСОБА_1 був присутній під час опису й арешту належного позивачу транспортного засобу - автомобіля МАЗ 544008-060-031, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2008 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_2 , про що свідчить його підпис в акті державного виконавця.

Вказане підтверджує обізнаність позивача щодо вчинення нотаріусом оспорюваного ним виконавчого напису.

Отже, звернувшись із даним позовом 25 лютого 2021 року, позивач пропустив позовну давність за вимогами, заявленими ним у цій справі.

Зважаючи на доведеність позивачем позову, та враховуючи звернення ОСОБА_1 із даним позовом поза межами позовної давності, на застосуванні якої наполягав відповідач у відповідній письмовій заяві, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити у зв`язку із спливом позовної давності.

Оскільки в позові відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5-Б, код ЄДРПОУ: 36799749.

Третя особа: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, адреса: м. Дніпро, вул. Центральна, буд. 6/9.

Третя особа: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Сумській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), місцезнаходження: 40003, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 28, м. Суми, код ЄДРПОУ 43316700.

Повне судове рішення складено 27 липня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова