Рішення № 98594658, 09.07.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/649/21

Провадження № 2/324/443/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2021 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пологи в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1350453 від 05 жовтня 2019 року. 08 квітня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») було укладено договір факторингу №08042020, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 08 квітня 2020 року до договору факторингу №08042020 від 08 квітня 2020 року позивач набув право грошової вимоги до відповідача щодо заборгованості за кредитним договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року в загальній сумі 35960,00 грн. (з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 10000,00 грн., сума заборгованості за відсотками – 5400,00 грн., сума заборгованості за пенею – 20560,00 грн.). Вказана заборгованість до цього часу не сплачена, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути її на свою користь з відповідача, а також стягнути понесені судові витрати.

Від представника відповідача Ємця А.Ю. до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та застосувати при розгляді справи строки позовної давності. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що кредитний договір, за невиконання умов якого позивачем пред`явлено вимоги про стягнення заборгованості, є неукладеним, оскільки не містить власноручного підпису відповідача і у позовній заяві не вказано, яким чином даний договір підписувався сторонами. Крім того, відповідачем заперечується і сам факт отримання кредитних коштів, а позивачем не доведено належними доказами їх перерахування саме на картковий рахунок відповідача. Також представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем було пропущено річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у квітні 2021 року, а договір нібито було укладено 05 жовтня 2019 року. Крім того, представник позивача вказує на те, що застосування Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, у даній справі є неможливим, оскільки вони не були підписані відповідачем та, відповідно, з урахуванням практики Верховного Суду, не є складовою частиною кредитного договору. Також представник відповідача посилається на відсутність у матеріалах справи детального розрахунку розміру заборгованості з посиланням на відповідні підстави її виникнення, замість чого позивачем була надана таблиця «Картка обліку», яка не може бути розцінена саме як розрахунок заборгованості. Також окремо представник відповідача просив звернути увагу на те, що розмір пені більше ніж удвічі перевищує розмір основного боргу, а тому з урахуванням норм чинного законодавства та відповідної судової практики просив суд зменшити розмір пені.

Представником позивача, у свою чергу, було надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, у якій, зокрема, зазначено, що договір №1350453 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено 05 жовтня 2019 року в електронній формі шляхом використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором (код для підписання договору – С677053), що відповідає вимогам чинного законодавства. Грошові кошти позичальнику були перераховані 05 жовтня 2019 року у сумі 10000,00 грн. у безготівковій формі на картку НОМЕР_1 , на підтвердження чого були надані копії відповідних листів ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Що стосується розрахунку заборгованості, то представник позивача зазначив, що позивачем самостійно не здійснювався розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, а ним лише було заявлено вимоги, розмір яких був визначений первісним кредитором, тобто ТОВ «Авентус Україна», на час укладення договору факторингу №08042020 від 08 квітня 2020 року, тобто станом на 08 квітня 2020 року, і відображений у долученій до матеріалів справи Картці обліку. При цьому, представник позивача зазначив, що поданий представником відповідача відзив не містить заперечень по суті позовних вимог і до нього не долучено жодних доказів на спростування позовних вимог, у той час як позивачем надано належні та допустимі докази на обґрунтування своєї позиції.

У свою чергу, представником відповідача було подано до суду заперечення, у яких він вказав, що позивачем так і не було вказано і доведено, на який номер мобільного телефону надійшов код для підтвердження підписання електронного договору, що цей номер належить саме відповідачу і що саме вона, а не хтось інший, ввів відповідний код з метою підписання кредитного договору. Тобто, на переконання представника відповідача, позивачем не було надано належних та допустимих доказів ідентифікації саме відповідача як підписанта кредитного договору. Крім того, відповідач заперечує факт наявності у неї катки з номером НОМЕР_1 , на яку було начебто перераховано кредитні кошти. При цьому, позивачем не було доведено факту того, що ця картка дійсно належить відповідачу, і не було обґрунтовано, як саме ідентифікувалася відповідач при отриманні кредитних коштів на банківський рахунок. Крім того, з посиланням на вимоги Закону України «Про споживче кредитування» представник відповідача зазначив, що загальний розмір пені за даним договором не може перевищувати 5000,00 грн.

Представник позивача Ткаченко М.М., яка діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явилася, але надала до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти розгляду справи з винесенням заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судове засідання до суду також не з`явилися, але представник відповідача надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та за відсутності відповідача, у якій також зазначив, що проти позову вони заперечують і просять відмовити у його задоволенні.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України справа розглядається без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, беручи до уваги підтримання позовних вимог позивачем, повне невизнання відповідачем позовних вимог, дослідивши письмові докази, вважає позов частково доведеним і таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст.12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом із матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №1350453 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 05 жовтня 2019 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. строком на 30 днів (п.п. 1.1, 1.2 Договору). Знижена процентна ставка становить 0,90% від суми позики за кожен день користування позикою (328,50% річних) у межах строку надання позики (п.1.3.1 Договору). Стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожен день користування позикою (657,00% річних) (п.1.3.2 Договору). Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 127,00% від суми позики (у процентному виразі) або 12700,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою – 27,00% від суми позики (у процентному виразі) або 2700,00 грн. (у грошовому виразі) (п.1.4 Договору). Договір зі сторони ОСОБА_1 підписано електронним підписом 05 жовтня 2019 року о 06:39:08 год.

На підставі п. 2.4 Договору клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).

Відповідно до п. 3.2 нарахування процентів за Договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2 цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у Графіку платежів.

Згідно з п. 3.4 Договору у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2, але за стандартною процентною ставкою.

Відповідно до п. 3.6 Договору у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором: п.п. 3.6.1 протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється; п.п. 3.6.2 з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев`яностого) дня прострочення.

На підставі п. 4.4 Договору у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф в розмірі 120,00 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 5000,00 грн.

Судом враховано, що відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У свою чергу, положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

При цьому, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК).

У той же час, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично – у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення (більш детально див. постанову Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20)).

Наведене спростовує позицію відповідача та її представника щодо відсутності належних доказів укладення кредитного договору між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , оскільки він був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, про що вказано як у самому договорі, так і у листі ТОВ «Авентус Україна» № 1014/20 від 08 квітня 2020 року, яким також підтверджується видача на платіжну картку відповідача он-лайн кредиту.

При цьому, отримання коштів відповідачем підтверджується доказами, наданими позивачем, а саме: копією кредитного договору, листом ТОВ «Авентус Україна» № 1014/20 від 08 квітня 2020 року, яким підтверджується видача на платіжну картку відповідача он-лайн кредиту, та листом ТОВ ФК «Вей Фор Пей» № 7928-ВП від 09 квітня 2020 року, яким підтверджується переказ коштів на суму 10000 грн. 00 коп.

Відповідач та її представник у порушення ст.ст. 12, 81 ЦПК відповідні твердження позивача не спростували жодними доказами.

Враховуючи обґрунтування сторонами своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на особливості доказування в цивільному процесі і наголошує на тому, що відповідач та її представник побудували свою позицію на концепції «негативного доказу» (див. для прикладу постанову Верховного Суду від 27 травня 2020 року по справі №2-879/13 (провадження № 61-10802св18).

У той же час, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Але в даних правовідносинах відповідач та її представник побудували свої заперечення проти позову на недоведеності позовних вимог, не навівши доказів в обґрунтування своєї позиції і не спростувавши докази, надані позивачем.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача та її представника на неможливість застосування у даному випадку Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, оскільки у вступній частині Договору №1350453 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 05 жовтня 2019 року, який, як встановлено вище, був підписаний відповідачем, вказано про те, що ці Правила є невід`ємною частиною даного договору і, приймаючи умови цього договору, клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Крім того, ці правила містять лише загальні положення щодо надання коштів у позику, а всі істотні умови надання коштів у позику саме даному відповідачу вказані у Договорі №1350453 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 05 жовтня 2019 року. Тому, навіть у випадку, якби до даних правовідносин і не застосовувалися положення Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, це не мало б наслідком недійсність кредитного договору та, відповідно, не позбавляло б відповідача обов`язку щодо належного виконання усіх взятих на себе зобов`язань.

Судом також враховано, що згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Як вбачається зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1 і 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вбачається із ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою, також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною першою статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 08 квітня 2020 року укладено Договір факторингу № 08042020, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й за Договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року.

Про зміну кредитора та порядок погашення заборгованості ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомило ОСОБА_1 , направивши на її адресу відповідні письмові повідомлення від 22 квітня 2020 року №003939509 та від 22 квітня 2020 року №003939509-1.

Відповідно до копії витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №08042020 від 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року в розмірі 35960,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5400,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 20560,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

У той же час, судом було досліджено і копію долученої до матеріалів справи Картки обліку за договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 . Вказаний документ підписано директором ТОВ «Авентус Україна» Довгаль В.В. і у ньому детально розписано порядок і підстави розрахунку суми заборгованості відповідача перед ТОВ «Авентус Україна», а на даний час і перед позивачем.

Із вказаної Картки обліку встановлено, що станом на 08 квітня 2020 року ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року в розмірі 35960,00 грн., з яких 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2700,00 грн. - сума заборгованості за процентами за зниженою ставкою (розрахована за період з 05 жовтня 2019 року по 03 листопада 2019 року); 20960,00 грн. - сума заборгованості за процентами за стандартною ставкою (розрахована за період з 05 листопада 2019 року по 03 березня 2020 року); 5000,00 грн. - сума заборгованості за пенею (розрахована за період з 08 грудня 2019 року по 18 січня 2020 року). При цьому, ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості зі сплати процентів було 04 листопада 2019 року сплачено 2700,00 грн.

Тобто, фактично беззаперечно доведеною є заборгованість відповідача перед позивачем лише у розмірі 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.

Що стосується заборгованості за відсотками, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до п.1.6 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Згідно із п.1.7 Договору після вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400 (чотириста) гривень, товариство має право, але не обов`язок, продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з пунктом 1.6. цього Договору та дорівнює 30 днів. Нова дата повернення позики відображається у особистому кабінеті клієнта. Протягом нового строку користування позикою проценти (відсотки) нараховуються за стандартною процентною ставкою.

У даному випадку і матеріалів справи встановлено, що позика відповідачеві спочатку була надана на строк 30 днів, тобто до 04 листопада 2019 року включно. При цьому, враховуючи положення п.1.6 та п. 1.7 Договору та сплату відповідачем 04 листопада 2019 року заборгованості по процентах у сумі 2700,00 грн., строк договору було продовжено ще на 30 днів з 05 листопада 2019 року по 04 грудня 2019 року включно.

Вказані факти сторонами жодним чином не оспорено і не спростовано.

У цей же період, як вбачається із Картки обліку, тобто, з 05 листопада 2019 року по 04 грудня 2019 року включно відповідачу була нарахована заборгованість зі сплати процентів за стандартною процентною ставкою, що передбачено п.1.7 Договору, у сумі 5400,00 грн.

Саме вказана сума заборгованості зі сплати процентів була у подальшому відображена як у Реєстрі боржників до Договору факторингу №08042020 від 08 квітня 2020 року, так і заявлена до стягнення у позовній заяві.

Тому суд вважає, що заборгованість зі сплати процентів саме у сумі 5400,00 грн. є обґрунтованою і доведеною, у зв`язку з чим вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача разом із заборгованістю за основною сумою боргу в сумі 10000,00 грн.

У той же час, судом враховано, що ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний із певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідачем ОСОБА_1 та її представником у відзиві на позовну заяву було зазначено клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості зі сплати пені.

Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до відмітки на поштовому конверті, у якому до суду надійшла позовна заява з додатками, позивач звернувся з позовом до суду 15 квітня 2021 року.

Тому, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 15 квітня 2021 року, то його вимоги про стягнення з відповідача нарахованої пені у зв`язку із застосуванням строку позовної давності задоволенню не підлягають у повному обсязі, оскільки згідно Картки обліку останнім днем нарахування пені є 18 січня 2020 року і після вказаної дати пеня не нараховувалася.

Наведене свідчить про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року в загальній сумі 15400,00 грн. (з яких сума заборгованості за основною сумою боргу – 10000,00 грн., сума заборгованості за відсотками – 5400,00 грн.).

Крім того, в силу вимог ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені останнім судові витрати, які складаються із витрат по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 972,14 грн. (розрахунок: судовий збір, сплачений за подачу позову до суду 2270,00 грн. х суму задоволених позовних вимог 15400,00 грн. / суму заявлених позовних вимог 35960,00 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 546, 549, 610, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.11, 12, 13, 81, 133, 141, 223 ч.4, 247 ч.2, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м.Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, реквізити IBAN № НОМЕР_3 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №1350453 від 05 жовтня 2019 року в загальній сумі 15400 (п`ятнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., а також 972 (дев`ятсот сімдесят дві) гривні 14 копійок судового збору, а всього стягнути 16372 (шістнадцять тисяч триста сімдесят дві) гривні 14 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Каретник Ю. М.