Рішення № 98591272, 27.07.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/2681/21 провадження №2/489/1716/21

РІШЕННЯ

Іменем України

27 липня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі – ПрАТ «МТЕЦ») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію,

встановив:

У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою користь 19573,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2199,31 грн. інфляційних втрат, 985,01 грн. трьох відсотків річних та судовий збір у розмірі 2270,00 грн.

Як на підставу позовних вимог вказано, що в опалювальних сезонах 2017-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1 , зокрема до квартири АДРЕСА_2 в якій зареєстровані відповідачі. Позивач надав теплову енергію за вказаною адресою за період з 01.10.2017 по 01.04.2021 на суму 20983,72 грн., за яку відповідачі сплатили лише частково в сумі 2100,00 грн. З урахуванням перерахунку залишок їх боргу складає 19573,58 грн. Крім того, за вказаний відповідачам нараховано 2199,31 грн. інфляційних втрат, 985,01 грн. трьох відсотків річних.

Посилаючись на те, що надіслане відповідачам попередження про заборгованість залишилося без задоволення, та борг відповідачами не погашено, позивач просить стягнути його з урахуванням нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

Відповідачі подали до суду відзив на позов в якому зазначили, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, провадження у справі відкрито заявою подано без додержання вимог, передбачених ст. 175 ЦПК України. Крім того позивачі вважають, що позивачем жодним чином не доведено обсяг теплової енергії, використаного саме відповідачами, зокрема з яких показань (засобів обліку або здійснених за допомогою тих чи інших методик) в кожному з періодів, в яких проведенні нарахування. З тих самих підставі відповідачі вважають, що необґрунтованими є розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Крім того відповідачі зазначають, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт підключення будинку до теплових мереж на початку опалювального сезону, оскільки відповідно до нарядів на підлючення будинку до теплових мереж абонентом зазначаються різні особи (ОСББ «Заря-8», ЖКП «Юг», ЖЕК-7, ОСББ «Миру 7», ОСББ «Миру 1», які є в більшості вигаданими назвами і в реальній дійсності не існують та не мають жодного відношення до будинку АДРЕСА_2 .

Відповідачі також звернулися до суду із заявою про застосування позовної давності.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що до позовної заяви позивачем було додано довіреність представника позивача, що підписав позовну заяву, а саме довіреність першого заступника генерального директора, члена дирекції Бородая С.І. вих. № 09-01/37 від 02.11.2020.

З 06.05.2021, у зв`язку з відсутністю генерального директора, фактично всі його обов`язки виконував перший заступник генерального директора, член дирекції Бородай С.І. Виходячи з вищевикладеного, позовна заява підписана належним представником

Щодо іншого представник позивача зазначив, що законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим доводи відповідачів на відсутність укладеного між ними та позивачем договору не повинні братися до уваги, оскільки відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги.

Висновки відповідачів щодо нікчемності посилання позивача в позовній заяві на те, що в опалювальних сезонах 2017-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії до будинку по АДРЕСА_2 є безпідставними, оскільки це підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж .

Крім того, враховуючи те, що позивач звертався до суду із заявою про видачу судового наказу 29.10.2020, трирічний строк позовної давності пропущений не був.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №16.27-161676-2021 від 11.05.2021 за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4

ПрАТ «МТЕЦ» є суб`єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м. Миколаєва, в тому числі до квартири відповідачів в 2017-2021 опалювальному періоді, що підтверджується нарядами на підключення будинку до теплових мереж на початку опалюваного сезону.

ПрАТ «МТЕЦ» зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу за спірний період, але судовий наказ було скасований за заявою ОСОБА_3

16.03.2021 позивачем на адресу відповідачів за вих. № 210-ф45 надсилалося попередження (в порядку досудового урегулювання сплати боргу) про оплату боргу в сумі 24276,34 грн., який утворився станом на дату надіслання попередження, проте відповідачами борг не погашено, спір не урегульовано.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18.05.2020 у справі № 176/456/17 (провадження № 61-63св18), а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 14-280цс18.

Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), централізоване опалення це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як вбачається з нарядів про підключення будинку до мереж теплопостачання, позивачем в спірний період була надана теплова енергія для опалення в будинок, в якому розташована квартира в якій зареєстровані відповідачі.

Приймаючи до уваги те, що відповідачі є споживачами послуг з постачання теплової енергії, не оплатили в повному обсязі отримані послуги, у зв`язку із чим за спірний період утворилася заборгованість, яка з урахуванням перерахунку складає 19573,58 грн., що підтверджується розрахунком позивача, який належними та допустимими доказами відповідачами не спростовано, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Невизнання відповідачами розрахунку позивача не є підставою для неприйняття судом вказаного розрахунку в якості доказу.

Що стосується вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, то суд дійшов наступного.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (пункт 45)).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, вони на вимогу позивача повинні сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Із розрахунку позивача вбачається, що за період з жовтня 2017 року по березень 2021 року (включно) інфляційні втрати складають 2199,31 грн., а розмір трьох процентів річних за вказаний період становить 985,01 грн.

Оскільки вказаних розрахунків позивача відповідачами не спростовано, а позивач має право на стягнення таких нарахувань відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

У матеріалах справи клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності, оскільки вимоги про стягнення суми боргу починаючи з 01.10.2017 позивача є неправомірними, оскільки знаходяться за межами позовної давності.

Згідно статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу, зокрема, про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Позивач посилається на правовий висновок висловлений Верховним Судом України в постановах від 21.01.2015 у справі №6-214цс14 і від 13.01.2016 у справі № 6-931цс15, відповідно вважає, що поданими ними заява про видачу судового наказу перериває позовну давність.

Однак, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постановах від 21.01.2015 у справі №6-214цс14 і від 13.01.2016 у справі № 6-931цс15, та від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленого у постанові від 23.05.2018 у справі № 216/5756/15-ц, про те, що подання кредитором (зокрема виконавцем послуг) в порядку, передбаченому ЦПК України, заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності та вказала, що подання заяви про видачу судового наказу заявник (стягувач) не може використовувати згідно з частиною другою статті 264 ЦК України з метою переривання позовної давності за відповідною вимогою чи її частиною. На підставі припису частини другої статті 264 ЦК України переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції й інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі. Новий перебіг позовної давності (після його переривання) починається наступного дня після пред`явлення позову.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Що узгоджується із позиціями висловленими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц тощо.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша, друга статті 264 ЦК України). Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників, така правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №663/2070/15-ц.

Як вбачається з розрахунку, який наявний в матеріалах справи, в січні 2020 року та в січні 2021 року, відповідачем здійснювалась часткова оплата за надані послуги.

Оскільки позивач звернувся із вказаним позовом 06.05.2021, та в січні 2020 року та в січні 2021 року відповідачем частково сплачувалися суми в рахунок наданих позивачем послуг, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки строк переривався.

Суд також вбачає безпідставними посилання позивача на те, що позовна заява підписана та подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, провадження у справі відкрито заявою подано без додержання вимог, передбачених статтею 175 ЦПК України, оскільки вказане не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2270,00 грн., по 756,67 грн. з кожного.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» про стягнення боргу за спожиту теплову енергію задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» борг за період з 01.10.2017 по 01.04.2021 за спожиту теплову енергію у розмірі 19573,58 грн. боргу за спожиту теплову енергію, 2199,31 грн. інфляційних втрат, 985,01 грн. трьох відсотків річних, а всього 22757,90 грн. (двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят сім гривень 90 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» 2270,00 судового збору, з кожного по 756,67 грн. (сімсот п`ятдесят шість гривень 67 коп.)

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Ленінський районний суд м. Миколаєва або безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль», ЄДРПОУ 30083966, юридична адреса: м. Миколаїв, Каботажний спуск, 18;

відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Повний текст судового рішення складено 27.07.2021.

Суддя І.В. Коваленко