Постанова № 98591057, 23.07.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/485/20

1-кп/467/37/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.07.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Шарати Н.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Пахомова О.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Верцюха С.В., Драненка В.В.

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

представника потерпілих Свергунова О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка клопотання захисника Драненка В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні №12019150000000576внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, одруженого, не працюючого, що має вищу освіту, раніше не судимий, зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Арбузинським районним судом Миколаївської області здійснюється судовий розгляд вищезазначеного кримінального провадження.

Захисник Драненко В.В. звернувся з клопотанням про проведення слідчого експерименту посилаючись на встановлені, на його думку, під час допиту експерта ОСОБА_5 , який проводив експертизу №20-402 від 06.04.2020 року по дослідженню механізму та обставин дорожньо-транспортної пригоди, недоліки та невідповідності вказаної експертизи, однобокість та упередженість проведеного експертного дослідження. Зокрема, вказував, що експерт при розрахунку допустимої швидкості взяв дані з показань ОСОБА_1 щодо видимості в умовах туману, тоді як швидкість автомобіля під керуванням ОСОБА_1 даючи відповідь на питання щодо відповідності його дій вимогам п.12.2 ПДР бере з показань ОСОБА_4 , не надає оцінку відповідності вимогам п.12.2 ПДР діям ОСОБА_4 , яка рухалась також із перевищенням допустимої швидкості, крім того експертом взято за основу дані про дальність видимості для водіїв з показань учасників пригоди, тоді як слідчий експеримент за їх участі у межах кримінального провадження не проводився. Крім того, на думку захисника, показання обвинуваченого ОСОБА_1 значно відрізняються від вихідних даних взятих до розрахунку експертом, а при зміні певних величин змінюються розрахунки та, відповідно, і результати досліджень. Під час досудового розслідування слідчим не було проведено слідчого експерименту ні з обвинуваченим ОСОБА_1 ні з потерпілою ОСОБА_4 з метою перевірки їх показів, також в матеріалах справи відсутні дані про відмову учасників пригоди від слідчих експериментів. Посилаючись на положення ч.3 ст.333 КПК України та вказуючи, що під час слідчого експерименту дані про пригоду будуть більш точними ніж при отриманні їх шляхом допиту, в зв`язку з чим виникла необхідність в отриманні певних вихідних даних, які впливають на винуватість чи спростування вини кожного з водіїв, захисник просив з метою перевірки та виправлення порушень допущених під час досудового розслідування, показів обвинуваченого та потерпілої провести слідчий експеримент обставин дорожньо-транспортної пригоди з обвинуваченим та потерпілою, проведення якого доручити ВРЗСТ СУ ГУНП в Миколаївській області. Під час слідчого експерименту встановити наступні вихідні дані: загальну видимість елементів проїзної частини, швидкість автомобілів, конкретну видимість перешкоди.

Захисник Верцюх С.В. підтримав клопотання свого колеги, просив провести у даному кримінальному провадженні слідчий експеримент за участі обвинуваченого і потерпілої. Щодо відсутності з боку захисту клопотань про проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування пояснив, що в зв`язку із залученням ОСОБА_1 другого захисника, який не приймав участі під час досудового розслідування, змінилась тактика захисту, що є правом відповідної сторони.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання захисника Драненка В.В.

Прокурор проти задоволення клопотання та проведення у кримінальному провадженні слідчого експерименту заперечував, вказуючи, що під час досудового розслідування сторона захисту клопотань про проведення слідчого експерименту не заявляла, відсутні були заперечення щодо проведених у провадженні слідчих дій та експертиз під час ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України. Крім того, відтворення обставин дорожньо-транспортної пригоди на даний час не можливе в зв`язку зі зміною технічного стану автомобілів, які були пошкоджені внаслідок ДТП, змінився стан здоров`я водіїв, які були травмовані.

Представник потерпілих Свергунов О.Ю. проти задоволення клопотання заперечував, підтримавши думку прокурора, крім того зазначив, що з моменту набуття статусу підозрюваного ОСОБА_1 та його захисник не були позбавлені можливості заявляти клопотання про проведення слідчих дій.

Потерпіла ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечувала та не погодилась на проведення слідчого експерименту за її участі.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечували підтримали думку свого представника.

Вирішуючи клопотання суд виходить з наступного.

Згідно вимог ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров`я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Відповідно до вимог ч.ч. 3, 4 ст.333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.

Під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.

З`ясувавши думку учасників процесу щодо заявленого клопотання, суд приходить до висновку, що дане клопотання захисту направлено на збирання доказів за кримінальним провадженням, так як слідчий експеримент є доказом за кримінальним провадженням, проведення якого допустимо на стадії досудового розслідування.

Відповідно до вимог ч.3 ст.93 КПК України, сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. Ініціювання стороною захисту, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Постанова слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржена слідчому судді.

Крім того, така процедура чітко узгоджується з сутністю принципу змагальності, зазначеному в ст. 22 КПК України. Принципом змагальності передбачено самостійне обстоювання як стороною обвинувачення, так і стороною захисту своїх прав, свобод, інтересів. Сторони мають рівні права на збирання та подання суду доказів.

Отримані під час досудового розслідування докази, які містять інформацію щодо з`ясування обставин вчинення кримінального правопорушення, були досліджені за участі всіх учасників кримінального провадження, зокрема обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника.

Разом з тим, як свідчать надані та досліджені судом матеріали провадження, обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник з моменту оголошення підозри своїм правом заявити клопотання про проведення слідчих дій протягом усього періоду досудового розслідування не скористалися. Жодних підстав та доказів того, що об`єктивно позбавило обвинуваченого, який до того ж користувався правовою допомогою, можливості під час досудового розслідування скористатися правом надати додаткові показання чи заявити клопотання про проведення слідчих дій, в тому числі проведення слідчого експерименту, суду не надано. Той факт що обвинуваченим залучено другого захисника під час судового розгляду та в зв`язку з цим змінилась тактика захисту такою об`єктивною перешкодою не являється.

Посилання захисника на те, що між поясненнями потерпілої та обвинуваченого, є певні розбіжності, а також що обвинувачений надав в суді інші показання ніж під час досудового розслідування, не є підставою для проведення слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК України, оскільки обставини вчинення кримінального правопорушення підлягають доказуванню не тільки слідчим експериментом, а сукупністю інших належних та допустимих доказів, оцінка яким має бути надана судом у нарадчій кімнаті при постановлені вироку.

Крім того, слідчий експеримент повинен проводитися в умовах, максимально приближених до умов, в яких сталося ДТП, в тому числі за участю тих же транспортних засобів, з тими ж приладами освітлення, у тих же погодних та сезонних умовах. З обвинувального акту вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася 22.10.2019 року, тобто з моменту події минуло більше року. На даний час змінився технічний стан автомобілів, що приймали участь у ДТП та отримали пошкодження, не могло не змінитися місце, де сталася ДТП. Крім того, з метою перевірки показань потерпілої та обвинуваченого щодо загальної видимості елементів проїзної частини та конкретної видимості перешкоди необхідно максимально наближено відтворити погодні умови, а саме нічний час та густий туман, мокре дорожнє покриття, що може створити небезпеку для життя і здоров`я осіб, які беруть участь у слідчому експерименті та інших учасників дорожнього руху, оскільки місцем ДТП є автодорога Н-24, відтак, проведення такого експерименту є недопустимим. Під час розгляду клопотання захисником Драненко В.В. запропоновано провести слідчий експеримент в іншій місцевості та без відтворення погодних умов, за допомогою статиста за вказівкою обвинуваченого встановити відстань, на яку він міг бачити, однак такий підхід не дозволить досягти мети слідчого експерименту – перевірки його показань. Можливість встановити швидкість автомобілів на момент ДТП шляхом проведення слідчого експеримента за участі обвинуваченого та потерпілої за таких умов взагалі є сумнівною.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що доручення органу досудового розслідування проведення слідчого експерименту з метою перевірки показань обвинуваченого та потерпілої по даному кримінальному провадженню є недоцільним та безпідставним, а тому клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Драненка В.В. задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст.ст.2, 240, 333, 369, 372 КПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання захисника Драненка В.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 про проведення слідчого експерименту у кримінальному провадженні №12019150000000576внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 27.07.2021 року о 08-30 год.

Суддя І.О.Догарєва