Рішення № 98589537, 27.07.2021, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/3258/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2021 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Пийтерфолвівської сільської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В., про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 . Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.1963 року, свідоцтвом про укладення шлюбу позивача серії НОМЕР_2 від 04.06.1983 року.

Згідно положень ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкодавцю належало право власності на земельну ділянку площею 0,79 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чепівської сільської ради.

З часу відкриття спадщини весь ризик та тягар утримання цього нерухомого майна несе позивач. Фактично вступила у володіння спадковою нерухомістю.

Набути право власності на спадкове майно шляхом отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не може через відсутність правовстановлюючих документів, які підтверджують належність майнових прав покійному спадкодавцю. Така ситуація обумовлена тим, що у документованих матеріалах, що залишилися по смерті спадкодавця оригіналу державного акту на право власності на земельну ділянку віднайдено не було. За вказаних обставин державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори Боричок К.В. у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом відмовила.

Первісно земельна ділянка, яка входить до кола спадщини, належала батьку позивачки - ОСОБА_3 , який помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказана обставина підтверджується державним актом на прав приватної власності на землю серії І-ЗК №022191 від 30.10.2020 року По смерті батька спадщину за ним прийняла мати, що повністю підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Виноградівською державною нотаріальною конторою 27.03.2001 року за реєстровим №801. Однак покійною матір`ю не було виготовлено нового державного акту на право приватної власності на землю на власне ім`я та проведено державну реєстрацію набутого речового права.

У зв`язку з цим позивач просить визнати за ним право власності на земельну ділянку.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, проте подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує (а.с.30).

Представником відповідача Пийтерфолвівської сільської ради подано письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності. Заявлені вимоги визнають (а.с. 29).

Державний нотаріус Виноградівського районного нотаріального округу у судове засідання не з`явилися.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, з врахуванням того, що відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ч.4 ст.206 ЦПК України визнання відповідачем позову прийнято судом. Відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки - ОСОБА_3 (а.с.5 зв.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 (а.с.5).

Факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_1 від 29.08.1963 року, свідоцтвом про укладення шлюбу позивача серії НОМЕР_2 від 04.06.1983 року (а.с.4).

Покійна ОСОБА_2 залишила заповіт на користь позивача ОСОБА_1 , який 01.06.2010 року за реєстровим №46 було посвідчено секретарем виконавчого комітету Чепівської сільської ради (а.с.21).

Згідно державного акту на право приватної власності на землю І-ЗК №022191 від 30.10.2020 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка 0,79 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Чепівської сільської ради (а.с.6-6зв.).

По смерті ОСОБА_3 спадщину за ним прийняла дружина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим Виноградівською державною нотаріальною конторою 27.03.2001 року за реєстровим №801 (а.с.7)

Однак покійною не було виготовлено нового державного акту на право приватної власності на землю на власне ім`я та проведено державну реєстрацію набутого речового права.

Після смерті ОСОБА_2 позивачка подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини 03.11.2010 року (а.с.16).

Згідно свідоцтва про прийняття спадщини ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_2 житловий будинок в АДРЕСА_1 (а.с.22).

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до ч.1 ст.1233 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України (2003 р.).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). В ст.1217 ЦК України, зазначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.3 ст.1296 ЦК України регламентовано, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права. Таку правову позицію відображено в постанові ВС від 14.08.2019 р. у справі №523/3522/16-ц.

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Відповідно до ч.2 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" у разі відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, відповідачі претензій до спадкового майна не ставлять, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі шляхом визнання права власності.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на земельну ділянку площею 0,79 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Чепівської сільської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо